Ухвала суду № 61789397, 05.10.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/2090/16 Головуючий у 1-й інстанції:Горобцова Я.В. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

05 жовтня 2016 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Межевича М.В., Сорочко Є.О.

за участю секретаря Генчмазлумо І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Київській області, Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції в Київській області, третя особа: Богуславське відділення поліції Миронівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі,

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області, Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції в Київській області, третя особа: Богуславське відділення поліції Миронівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області , в якому, з урахуванням зміни позовних вимог просить:

- визнати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від №77 о/с від 17.02.2016 в частині звільнення ОСОБА_2 з посади начальника слідчого відділення Богуславського відділення поліції Рокитнянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області за пп. 5 ч.1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність) незаконним та скасувати його;

- визнати протиправним та скасувати рішення Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції в Київської області від 19.01.2016 року про визнання ОСОБА_2 таким, що не відповідає займаній посаді та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність;

- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Київській області поновити ОСОБА_2 на посаді слідчого відділення Богуславського відділення поліції Миронівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області;

- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Київській області виплатити ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 18.02.2016 по час набрання постанови суду законної сили;

- звернути до негайного виконання постанову суду в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_2 суму середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах одного місяця;

- допустити негайне виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2016 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції в Київської області від 19.01.2016, яким ОСОБА_2 визнано таким, що не відповідає займаній посаді та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність; визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Київській області №77 о/с від 17.02.2016 «По особовому складу» в частині звільнення зі служби в поліції капітана поліції ОСОБА_2, начальника слідчого відділення Богуславського відділення поліції Рокитнянського відділу зі служби в поліції у запас Збройних сил (з постановкою на військовий облік) за пп.5 ч.1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність); поновлено ОСОБА_2 на посаді начальника слідчого відділення Богуславського відділення поліції Миронівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області; стягнуто з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 18.02.2016 по 03.08.2016 у розмірі 30 483 грн. 87 коп. без урахування обов'язкових податків та зборів. Допущено негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника слідчого відділення Богуславського відділення поліції Миронівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області та звернуто до негайного виконання постанову суду в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_2 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах одного місяця в розмірі 5 542,52 грн. без урахування обов'язкових податків та зборів.

Не погоджуючись з прийнятою постановою Головне управління Національної поліції в Київській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду підлягає залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 проходив службу в органах МВС України на посаді заступника начальника слідчого відділення Богуславського районного відділу ГУ МВС України у Київській області.

Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області №1 о/с від 07.11.2015 капітана міліції ОСОБА_2, відповідно до п. 9 та п.12 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» з 07.11.2015 призначено на посаду начальника слідчого відділення Богуславського відділення поліції Рокитнянського відділу поліції з Головного управління Національної поліції в Київській області, з присвоєнням спеціального звання капітана поліції.

На підставі висновку атестаційної комісії Головного управління Національної поліції в Київській області від 19.01.2016. наказом начальника Головного управління Національної поліції в Київській області №77 о/с від 17.02.2016 начальника слідчого відділення Богуславського відділення поліції Рокитнянського відділу поліції ОСОБА_2 було звільнено зі служби в поліції за п.5 ч.1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність).

Не погоджуючись з цим, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції наказом Головного управління Національної поліції в Київській області №16 від 23.11.2015 «Про проведення атестування та створення атестаційних комісій» та відповідно до Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом МВС України № 1465 від 17.11.2015, з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей та рівня підготовленості поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри створено атестаційні комісії Головного управління Національної поліції в Київській області та затверджено їх персональний склад. Зазначеним наказом створено атестаційні комісії Головного управління Національної поліції в Київській області, наказано скласти списки поліцейських, які підлягають атестуванню та атестаційні листи стосовно поліцейських; наказано атестування поліцейських Головного управління Національної поліції в Київській області проводити починаючи з 23.11.2015.

Рішенням Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції в Київській області від 19.01.2016 оформлене протоколом за результатами проведеної співбесіди та обговорення атестаційною комісією одноголосно прийнято рішення, що ОСОБА_2 займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позову, прийшов до висновку про незаконність звільнення позивача через службову невідповідність за п.5 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію», з огляду на незаконність проведення атестації позивача та безпідставність рішення атестаційної комісії.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами врегульовані Конституцією України, Законом України «Про Національну поліцію», який визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Пунктами 9, 10 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що законодавцем передбачена альтернатива вибору для працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, а саме: прийняття на службу за їх згодою або проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Умовами для прийняття працівників міліції на службу в поліцію є бажання проходити службу в поліції та відповідність вимогам до поліцейських, визначених Законом України «Про Національну поліцію».

При цьому, реалізація цих умов відбувається у визначений Законом строк: упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону (в період з 07 серпня 2015 року по 07 листопада 2015 року) та шляхом видання наказу про призначення за згодою особи або проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими.

Таким чином, вищезазначені норми розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» не передбачають проведення атестування чи переатестування працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції.

Судом встановлено, що на підставі особистої заяви ОСОБА_2 наказом Головного управління Національної поліції в Київській області №1 о/с від 07.11.2015 позивача без проведення конкурсу призначено на посаду начальника слідчого відділення.

Отже, позивач прийнятий на службу до поліції на умовах, визначених п. 9 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону шляхом видання наказу про призначення за його згодою.

Положеннями п.п.9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» не передбачає процедури переатестування колишніх працівників міліції на визначення щодо відповідності посаді, як під час прийняття, так і після прийняття під час подальшого проходження служби в поліції.

Згідно ч.1 ст.57 Закону України «Про Національну поліцію» атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Частиною 2 ст. 57 вказаного Закону визначено вичерпний перелік підстав для проведення атестування поліцейських, до яких належить призначення на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Прийняття рішення про проведення атестування поліцейських з інших підстав, ніж зазначені у ч.2 ст.57 Закону України «Про Національну поліцію», законом не передбачено.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач до видання наказу про проведення атестації проходив службу в Національній поліції на посаді начальника слідчого відділення Богуславського відділення поліції Рокитнянського відділу поліції з Головного управління Національної поліції в Київській області.

На момент атестації питання про його переведення на вищу чи нижчу посаду або ж притягнення до дисциплінарної відповідальності відповідачем не вирішувалось, а отже не було предметом розгляду атестаційної комісії.

Рішення про проведення атестування, згідно з ч. 4 ст. 57 Закону України «Про Національну поліцію» приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами.

З вищезазначеними нормами Закону України «Про Національну поліцію» кореспондуються положення Інструкції про проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом МВС України №1465 від 17.11.2015.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що прийняття рішення про проведення атестації відносно конкретного поліцейського та проведення атестації може мати місце у виключних випадках, а саме: при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Відповідно до пп.2 п.1 розділу IV Інструкції про проведення атестування поліцейських організаційні заходи з підготовки та проведення атестування оголошуються наказами відповідних керівників і передбачають, серед іншого, складання списків поліцейських, які підлягають атестуванню.

Таким чином, до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, підлягають включенню лише ті поліцейські, відносно яких наявні підстави для проведення атестації, що передбачені Законом України «Про Національну поліцію».

Разом з цим, відповідачем не доведено, що ОСОБА_2 підлягав атестації та включенню до списку поліцейських, які підлягають атестації, оскільки не наведено підстав для проведення атестації позивача, що передбачені ч.2 ст.57 Закону України «Про Національну поліцію».

Також відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що позивач станом на час проведення атестації мав бути призначений на вищу посаду чи переміщений на нижчу посаду, або щодо нього виявлено ознаки службової невідповідності, а тому рішення про призначення атестації позивача без наявності законодавчо визначених підстав (призначення позивача на вищу посаду або переведення на нижчу посаду, дисциплінарного провадження) є таким, що суперечить вимогам чинного законодавства та порушує права позивача.

Відповідно до п.16 розділу IV Інструкції атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); показники службової діяльності; рівень теоретичних знань та професійних якостей; оцінки з професійної і фізичної підготовки; наявність заохочень; наявність дисциплінарних стягнень; результати тестування; результати тестування на поліграфі (у разі проходження). Усі рішення атестаційної комісії згідно з п.20 розділу IV Інструкції оформлюються протоколом. У протоколі зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, питання, що розглядалися, та прийняте рішення.

Зазначені норми Інструкції вказують на те, що висновок атестаційної комісії про відповідність чи не відповідність поліцейського займаній посаді приймається за результатами розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, у тому числі: результати тестування за професійним тестом та тестом на загальні здібності та навички; атестаційний лист; матеріали співбесіди; документи, що надійшли на запити атестаційної комісії, результати тестування на поліграфі та матеріали особової справи поліцейського, з яких можна встановити повноту виконання функціональних обов'язків, показники службової діяльності, наявність заохочень та дисциплінарних стягнень.

Згідно довідки про результати перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», вартість майна, указаного позивачем в Декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік, набутого ним за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої ст.2 зазначеного Закону, відповідає наявній податковій інформації про доходи, які отримані із законних джерел.

З матеріалів справи вбачається, що під час проходження служби позивач заохочувався 7 разів.

Протокол засідання атестаційної комісії та висновок не містять жодних мотивів чи обґрунтувань, які покладено в основу висновку комісії про службову невідповідність позивача; не наводить обґрунтування невідповідності даних, викладених у розділах І та П атестаційного листа позивача, дійсним обставинам. Відсутність переліку питань, які були поставлені позивачу не дозволяють суду здійснити перевірку висновків атестаційної комісії на предмет об'єктивності наданої характеристики позивача. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази, які б спростували наведені у атестаційному листі позивача факти про його достатню кваліфікацію і професійні навики.

Необхідно зазначити, що поліцейський може бути звільнений через службову невідповідність на підставі п.5 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» лише в крайньому випадку та за умови дотримання порядку накладення дисциплінарного стягнення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено неможливості залишення позивача на службі в поліції, необхідності застосування крайньої міри у вигляді звільнення та порядку дотримання накладання дисциплінарного стягнення, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів, які б вказували на невідповідність ОСОБА_2 займаній посаді.

Таким чином, при проведенні атестування позивача не були дотриманні вимоги Закону України «Про Національну поліцію» та Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, у зв'язку з чим висновки атестаційної комісії, не можуть бути підставами для звільнення позивача зі служби в поліції через службову невідповідність за п.5 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію».

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що наказ Головного управління Національної поліції в Київській області № 77 о/с від 17.02.2016 в частині звільнення капітана поліції начальника слідчого відділення Богуславського відділення поліції Рокитнянського відділу Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_2 зі служби в поліції згідно п.5 ч.1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» через службову невідповідність є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

З огляду на те, що судом встановлено протиправність звільнення позивача зі служби в поліції, вимоги щодо поновлення його на посаді старшого інспектора дозвільної системи управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції у м. Києві. підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст.235 Кодексу законів про працю України встановлено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до позиції зазначеній у постанові Верховного Суду України від 14 січня 2014 року справа №21-395а13 суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати, відповідно до п.2 якого середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

За приписами абз.3 п.3 Порядку усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

В п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, щодо наявності підстав для стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_2 у розмірі 30 483,87 грн. без врахування податків і зборів.

Посилання апелянта на те, що суд відповідно до ст. 162 КАС України не наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача прийняти будь-яке рішення, а тому неможе перебирати на себе повноваження атестаційної комісії при прийнятті рішення за результатами атестування поліцейських, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки суд такі повноваження на себе не перебирав, натомість вказав, що відповідачем в порушення норм ст.57 Закону України «Про Національну поліцію» атестаційна комісія при прийнятті рішення про невідповідність позивача займаній посаді прийняла абсолютно немотивоване рішення, а саме: комісією не було вивчено і всебічно досліджено документів особової справи позивача, не проаналізовано виконання ним своїх функціональних обов'язків, показників службової діяльності, не враховано наявність заохочень у позивача.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.

Виходячи з наведеного, а також системного аналізу вищевказаних норм права, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Надані докази були оцінені судом першої інстанції, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В. Земляна

Судді: М.В. Межевич

Є.О. Сорочко

Повний текст ухвали виготовлено 05 жовтня 2016 року.

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Сорочко Є.О.