Ухвала суду № 61789393, 04.10.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/13652/14 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

04 жовтня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й.СуддівВівдиченко Т.Р., Мельничука В.П.,За участю секретаряГуменюк Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» до Державної фіскальної служби України, третя особа - Головне управління Державної фіскальної служби у Львівській області, про скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» пред'явило позов до Державної фіскальної служби України, за участю третьої особи - Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, про визнання протиправними та скасування рішень про застосування фінансових санкцій від 12.08.2014 № 000280 у вигляді штрафу у розмірі 4840347,36 грн. та від 12.08.2014 № 000281 у вигляді штрафу у розмірі 15025910,40 грн., винесених на підставі акту перевірки від 17.04.2014 № 13/93/2100/37199618.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.10.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2015, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.11.2015 скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.10.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2015, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 серпня 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 17.07.2014 за результатами фактичної перевірки ДП «Укрспирт» за місцем провадження діяльності (далі - МПД): Львівська обл., Золочівський район, с. Струтин, вул. Солтівського, 2 (Струтинське МПД ДП «Укрспирт»), з питань дотримання вимог законодавства щодо відвантаження спирту та фракції головної етилового спирту (далі - ФГЕС), ГУ ДФС у Львівській області складено акт № 13/93/2100/37199618 (далі - Акт перевірки), в якому встановлено порушення позивачем вимог ч. 6 ст. 14 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та п. 6 Порядку визначення виробників і покупців спирту та здійснення контролю за його обігом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2002 № 1266.

Висновки акту перевірки обґрунтовані тим, що позивач за червень 2014 року без дозволу представника контролюючого органу, який на акцизному складі позивача робить відмітку про погодження відпуску шляхом проставляння штампа «Виїзд дозволено» та особистого підпису на ТТН, відвантажено 10175,46 дал ФГЕС, у зв'язку з виробничою необхідністю, що також підтверджується наявними в матеріалах справи доповідними записками представника Золочівської ОДПІ на акцизному складі Струтинського МПД та довідками про отримання Лужанським та Луцьким МПД ДП «Укрспирт» вказаної ФГЕС.

12.08.2014 на підставі Акту перевірки відповідачем винесено рішення про застосування фінансових санкцій № 000280 та № 000281, якими до позивача, відповідно до абз. 16 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та у зв'язку з встановленими порушеннями, застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 4840347,36 грн. та у розмірі 15025910,40 грн. відповідно.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями відповідача, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів погоджується із огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, акцизний склад - спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів.

За змістом ст. 2 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» приміщення, в яких здійснюється виробництво спирту етилового, та місця зберігання спирту, розташовані на державному підприємстві, яке виробляє спирт етиловий, вважаються акцизним складом. Акцизним складом також вважаються виробничі приміщення на території суб'єкта господарювання, де суб'єктом господарювання виробляється, обробляється (переробляється) горілка та лікеро-горілчані вироби, та його складські приміщення, в яких зберігається, одержується чи відправляється горілка та лікеро-горілчані вироби. На акцизних складах постійно діють представники органу доходів і зборів за місцем розташування акцизного складу.

Згідно з п.п. 230.1, 230.2, 230.11 ст. 230 ПК України акцизні склади утворюються з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходжень до бюджету акцизного податку. На акцизних складах постійно діють представники контролюючого органу за місцем розташування акцизного складу. Основним завданням представника контролюючого органу на акцизних складах є здійснення постійного безпосереднього контролю за дотриманням установленого порядку виробництва, зберігання, відпуску спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів і сплати податку, вжиття заходів для недопущення порушення законодавства України.

Пунктом 230.15 ст. 230 ПК України встановлено, що під час відвантаження горілки та лікеро-горілчаних виробів заповнюється товарно-транспортна накладна, зареєстрована в Єдиному реєстрі товарно-транспортних накладних на переміщення спирту етилового та алкогольних напоїв, в якій представник контролюючого органу на акцизному складі робить відмітку про погодження відпуску шляхом проставляння штампа «Виїзд дозволено» та особистого підпису, а також запис у журналі реєстрації відвантаження горілки та лікеро-горілчаних виробів.

Відповідно до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Разом з тим, згідно з п. 230.18 ст. 230 ПК України транспортування спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу підприємства, на якому виробляються спирт етиловий, горілка та лікеро-горілчані вироби, без товарно-транспортних накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі товарно-транспортних накладних на переміщення спирту етилового та алкогольних напоїв, з відміткою представника контролюючого органу на акцизному складі забороняється.

Відповідно до ч. 6 ст. 14 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» відвантаження спирту етилового з акцизного складу здійснюється на підставі дозволу, виданого уповноваженим представником органу доходів і зборів на такому акцизному складі. Дозвіл на відпуск спирту етилового з акцизного складу (крім відпуску спирту етилового на експорт) надається за умови сплати акцизного податку з спирту, що повинен бути переданий, грошовими коштами або забезпечення сплати акцизного податку податковим векселем, авальованим банком (податковою розпискою).

Згідно з п. 2.11 Порядку роботи представників органів державної податкової служби на акцизних складах та податкових постах, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 11.01.2011 № 14 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.02.2011 за № 160/18898, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, транспортування спирту, горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу підприємства, на якому виробляються спирт, горілка та лікеро-горілчані вироби, без товарно-транспортних накладних з відміткою представника органу державної податкової служби на акцизному складі забороняється.

Таким чином, ПК України передбачено обов'язок суб'єкта господарювання, який здійснює виробництво та відвантаження лікеро-горілчаних виробів, дотримуватися порядку заповнення ТТН, в якій повинна бути здійснена відмітка представника контролюючого органу на акцизному складі про погодження відпуску шляхом проставляння штампа «Виїзд дозволено» та особистого підпису, що в силу вимог зазначених норм є обов'язковою умовою для подальшого транспортування лікеро-горілчаних виробів.

В той же час, наведені норми ПК України не передбачають жодних виключень, незалежно від того, чи транспортування здійснюється між складами одного суб'єкта господарювання чи між складами різних суб'єктів господарювання.

Отже, посилання апелянта на відсутність правових підстав для отримання відмітки представника контролюючого органу на ТТН про погодження відпуску спирту етилового при його переміщенні в межах підприємства з одного місця провадження діяльності до іншого, оскільки при такому переміщенні акцизний податок не сплачується, не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 15.06.2016 у справі № К/800/13077/15 та від 13.04.2016 у справі № К/800/11600/15.

Як встановлено судом першої інстанції, згідно з наказами ДП «Укрспирт» від 07.05.2014 № 198 та від 25.06.2014 № 276, актами про відвантаження та приймання, ТТН, копії яких наявні в матеріалах справи, з території акцизного складу Струтинського МПД ДП «Укрспирт», у зв'язку з виробничою необхідністю, вивезено ФГЕС у загальній кількості 10175,46 дал на адресу Лужанського та Луцького МПД ДП «Укрспирт».

При цьому, відповідного дозволу уповноваженого представника ГУ ДФС у Львівській області на акцизному складі на відвантаження ФГЕС позивач не отримував, а на згаданих ТТН відсутні відповідні відмітки про погодження відпуску. Дані обставини позивачем не заперечуються.

Також, відповідно до пп.пп. 213.1.1, 213.1.2 п. 213.1 ст. 213 ПК України об'єктом оподаткування акцизним податком є не лише операції з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції), а й передача цих товарів (продукції) з метою власного споживання, промислової переробки, здійснення внесків до статутного капіталу, а також своїм працівникам.

Отже, доводи апелянта щодо безпідставності зобов'язання сплачувати акцизний податок та отримування відповідного дозволу на відвантаження ФГЕС, оскільки ним не здійснювались імпортно-експортні чи торгівельні операції з підакцизними товарами, а проводилась передача з одного місця провадження діяльності підприємства до іншого, є помилковими.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.06.2015 у справі № К/800/10372/15 та ухвалі від 01.06.2016 у справі № К/800/14297/15.

Таким чином, позиція ДП «Укрспирт» щодо відсутності необхідності погоджувати ТТН із відпуску спирту при його транспортуванні з одного акцизного складу на інший з контролюючим органом є необґрунтованою та такою, що суперечить, зокрема, вищевказаним положенням ПК України.

Згідно з абз. 16 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі вивезення спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів з території акцизного складу або транспортування такої продукції без відмітки представника органу доходів і зборів на товарно-транспортній накладній про погодження відпуску - 200 відсотків вартості вивезеної або транспортованої продукції, але не менше 15000 гривень.

Отже, для вирішення справи в частині правомірності оскаржуваних рішень необхідно встановити правомірність визначення ФГЕС як спирту етилового.

Відповідно до визначення, наведеного у пп. 14.1.237 п. 14.1 ст. 14 ПК України, спирт етиловий - всі види спирту етилового, біоетанол, які зазначені у товарних позиціях 2207 та 2208 згідно з УКТ ЗЕД.

Посилання апелянта на листи ДНУ «УкрНДІспиртбіопрод» від 17.02.2012 № 01-5/91 та Національного університету харчових технологій від 13.08.2012 № 22-004 колегія суддів до уваги не приймає, оскільки останні є лише суб'єктивною думкою вказаних осіб, доказів на підтвердження того, що ФГЕС, вивезення якої стало підставою для прийняття спірних рішень, вироблена, як зазначено у листах по ТУ У 18.401-97 та/або по ТУ У 15.9-30219014-004:2009, позивачем колегії суддів не надано, та вказані листи складено у 2012 році, натомість спірні відносини виникли у 2014 році.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на висновок експертного дослідження від 30.03.2015 № 206, в якому зазначено, що ФГЕС відповідає характеристикам товару коду ДКПП 016-2010:10.32.2 та коду УКТЗЕД 2303 «Відходи і залишки від виробництва…», оскільки він складений не в рамках спірних правовідносин та на підставі заявки директора ТОВ «Імперіал», а не позивача.

Положення ДСТУ колегія суддів також до уваги не приймає, тому що названі документи не регулюють питання належності ФГЕС до відходів винокуріння, які мають окремий УКТ ЗЕД.

З метою встановлення правомірності віднесення ФГЕС до категорії відходів винокуріння, слід звернутися до Закону України «Про відходи» від 05.03.1998 № 187/98-ВР у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до визначення, наведеного у абзаці 1 ст. 1 названого Закону відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Аналіз наведеного визначення дає підстави для висновку, що відходами є речовини, матеріали, предмети і товари (продукція), які мають наступні характеристики: повністю або частково втратили свої споживчі властивості; не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення; від яких власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що обов'язковому з'ясуванню під час розгляду справи підлягає питання наявності у позивача технічних можливостей використання ФГЕС для виробництва будь-якого іншого продукту.

У разі відсутності таких можливостей, а також встановлення наміру позбутися ФГЕС, для позивача ФГЕС набуває статусу відходу, а тому не підпадатиме під визначення категорії 2207 та 2208.

Посилання позивача на внесення змін до ДСТУ 7403:2013 та ДСТУ 3296-95 колегія суддів до уваги не приймає, оскільки відповідні зміни набули чинності з 01.03.2016, тобто після виникнення спірних правовідносин, а тому не можуть бути до них застосовані.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.04.2016 у справі № К/800/11600/15.

З наявних в матеріалах справи довідок про отримання Лужанським та Луцьким МПД ДП «Укрспирт» вказаної ФГЕС вбачається, що ФГЕС отримано з метою зберігання, переробки, подальшої реалізації готової продукції та для виробництва горілки. При цьому, колегією суддів також враховується, що позивачем не наведено та не надано жодних доводів та доказів на спростування таких обставин.

Крім того, колегія суддів наголошує, що вивезення ФГЕС саме у зв'язку з виробничою необхідністю також свідчить про використання позивачем такої фракції для виробництва будь-якого іншого продукту.

З огляду на що, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність у позивача технічних можливостей використання ФГЕС для виробництва будь-якого іншого продукту, зокрема, горілки, що у свою чергу свідчить про те, що в межах спірних правовідносин правомірним є визначення ФГЕС як спирту етилового.

Колегією суддів не приймається до уваги посилання апелянта, як на підставу для визнання протиправними та скасування спірних рішень, на індивідуальну податкову консультацію ДФС України, викладену у листі від 12.12.2014 № 8617/6/99-95-42-01-16-01-15, з огляду на те, що: встановлені колегією суддів у межах даної адміністративної справи обставини є відмінними від обставин, про які йдеться у названому листі; у консультації зазначено, що передача підакцизних товарів (продукції) за накладною на відпуск (внутрішнє переміщення) для власного споживання є об'єктом оподаткування акцизним податком; така консультація надана 12.12.2014, тобто вже після вивезення з території акцизного складу Струтинського МПД ДП «Укрспирт» ФГЕС у загальній кількості 10175,46 дал на адресу Лужанського та Луцького МПД ДП «Укрспирт», у зв'язку з чим посилання позивача, що він керувався такою консультацією є безпідставними.

Щодо твердження апелянта про невідповідність форми оскаржуваних рішень відповідача вимогам ПК України, оскільки за результатами зазначеної фактичної перевірки повинно прийматися податкове повідомлення-рішення, а не рішення про застосування фінансових санкцій, колегія суддів зазначає наступне.

Окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування. Якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення. У такому разі рішення контролюючого органу про застосування фінансових санкцій за порушення вимог законодавства з регулювання обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, прийняте не за формою, передбаченою для податкових повідомлень-рішень, варто розцінювати як податкове повідомлення-рішення з окремими дефектами, які не змінюють суті спірного рішення. Аналогічна правова позиція викладена у інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 28.03.2014 № 375/11/14-14.

Також колегія суддів вважає необґрунтованим твердження апелянта щодо допущених відповідачем порушень під час розрахунку розміру фінансової санкції застосованої оскаржуваним рішенням, оскільки відповідачем надано відповідний розрахунок суми застосованої фінансової санкції, який за висновком колегії суддів є обґрунтованим, з огляду на наступне.

Розрахунок фінансової санкції за рішенням від 12.08.2014 № 000280: 2855,46 грн. (вартість продукції 1 грн. за 1 дал згідно з наявною в матеріалах справи довідкою Струтинського МПД ДП «Укрспирт» від 23.02.2015 № 81). 2855,46 дал * 70,53 грн. (ставка акцизного податку за 1 дал 100% спирту) = 2013955,94 грн.; 2855,46 грн. + 2013955,94 грн. = 2016811,40 грн.

З ПДВ та урахуванням 200% вартості товару сума фінансової санкції становить: 4840347,36 грн.

Розрахунок фінансової санкції за рішенням від 12.08.2014 № 000281: 7320 дал * 150 грн. (за даними листа ДП «Укрспирт» від 17.04.2014 № 01-7-1/61) = 1098000,00 грн.; 7320,0 дал. * 70,53 грн. (ставка акцизного податку за 1 дал. 100% спирту) = 5162796,00 грн.; 1098000,00 грн. + 5162796,00 грн. = 6260796,00 грн.

З ПДВ та з урахуванням 200% вартості товару сума фінансової санкції становить: 15025910,40 грн.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з твердженням представника відповідача, що абз. 16 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» передбачає нарахування фінансових санкцій з врахуванням вартості вивезеної або транспортованої продукції, до розміру якої повинен включатися податок на додану вартість.

В силу вимог ч. 6 ст. 14 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» дозвіл на відпуск спирту етилового з акцизного складу надається лише за умови сплати акцизного податку з спирту.

Враховуючи, що спірні рішення прийнято за результатами окремих розрахунків порушень, виходячи з кількості вивезеної позивачем з вказаними порушеннями продукції, у рішенні № 000280 взято за основу для розрахунку 2855,46 дал, а у рішенні № 000281 - 7320,00 дал, що загалом складає 10175,46 дал, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта, як на підставу для визнання протиправними та скасування спірних рішень, на те, що позивача притягнуто до відповідальності за одне й те саме правопорушення.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 серпня 2016 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Петрик І.Й.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Мельничук В.П.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Мельничук В.П.

Вівдиченко Т.Р.