Ухвала суду № 61789271, 27.09.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/23876/15 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

27 вересня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Лебедєвій Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2016 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Сервіс» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Енерджі Сервіс» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило: визнати протиправними та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 20.05.15 № 0012881705, 0012921705, 0012931705, 0013011705, 0012961705 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2016 позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 30.10.2013 відповідачем проведено позивачу нарахування на суму 197 859, 59 грн., згідно поданої звітності «Про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за лютий 2013 року № 1301235221 від 30.10.2013, в результаті чого у позивача виникла заборгованість у сумі 97 342, 47 грн.

20.11.2013 ТОВ «Енерджі Сервіс» подано звітність «Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (додаток 4) за жовтень 2013 року № 1302416206, в якому відображено загальну суму єдиного внеску, що підлягає сплаті в розмірі 360 253, 50грн., в результаті чого виникла заборгованість у сумі 86 559, 06

20.12.2013 відповідачем проведено нарахування на суму 440 207, 46 грн., згідно поданої звітності «Про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за листопад 2013 № 1303027196 від 16.12.2013, в результаті чого виникла заборгованість у сумі 54 102, 53 грн.

20.01.2014 відповідачем проведено нарахування на суму 512 144, 96 грн., згідно поданого звіту «Про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за грудень 2013 № 1400571590 від 14.01.2014, в результаті чого виникла заборгованість у сумі 92 783, 93 грн.

20.02.2014 проведено нарахування на суму 432 228, 41 грн., згідно поданого звіту «Про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за січень 2014 № 1403454698 від 17.02.2014.

Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві 20.05.2015 винесено рішення якими, за порушення приписів Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» застосовано штрафні санкції :

- № 0012881705 про сплату штрафу 9 734, 25 грн. та пені 97, 34 грн. за період 31.10.2013 по 31.10.2013.

- № 0012921705 про сплату штрафу 8 655, 91 грн. та пені 603, 30 грн. за період 21.11.2013 - 22.11.2013.

- № 0012931705 про сплату штрафу 5 410, 26 грн. та пені 245, 66 грн. за період 23.12.2013 - 27.12.2013.

- № 0013011705 про сплату штрафу 9 278, 39 грн. та пені 1 020, 63 грн. за період 21.01.2014 - 31.01.2014.

- № 0012961705 про сплату штрафу 9 587, 37 грн. та пені 766, 99 грн. за період 21.02.2014 - 28.02.2014.

21.05.2015 рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення оскаржувані рішення разом з супровідним листом № 1951/10/26-55-17-05 надіслано позивачу.

Позивач не погоджується із оскаржуваними рішеннями Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 20.05.2015 звернулось до суду першої інстанції з даним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивачем дотримано вимоги статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в частині самостійного нарахування та сплати єдиного внеску, тобто позивач виконав свої зобов'язання щодо сплати обов'язкових платежів.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Згідно з частиною 11 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

З матеріалів справи вбачається, що керуючись наданими рекомендаціями суб'єкта владних повноважень позивачем 30.10.2013 було сформовано та подано повторний (другий) звіт за лютий 2013 року.

Однак, після отримання другого звіту відповідачем не було анульовано попередній звіт за лютий 2013 року, чим фактично «задвоєно» всі показники задекларованих позивачем сум ЕСВ за цей місяць, тобто у програмі відповідача почала відображатися ця нібито «недоїмка - у розмірі зайве задекларованої місячної суми».

Колегія суддів звертає увагу, що причиною нарахування відповідачем штрафних санкцій, зазначених у оскаржуваних рішеннях, стало саме подання позивачем повторного звіту за лютий 2013 року.

Колегія суддів вважає, що такі дії відповідача щодо прийняття та обліковування сум 2-х звітів за один і той самий місяць не відповідають нормам чинного законодавства.

Більш того, колегія суддів звертає увагу, що відповідачем було проведено планову виїзну перевірку позивача (перевіряємий період складав з 01.01.2012 по 31.12.2014), на підставі якої складено Акт перевірки № 19/26-55-08/37448815 від 14.05.2015, в якому зазначено, що позивачем не було порушено строки нарахування, обчислення та сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а навпаки відповідно до картки особового рахунку бази даних ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві позивач на момент здійснення останньої операції до настання граничного терміну сплати внеску за грудень 2014 року має позитивне сальдо (переплату) в сумі 197 993,14 грн.

Крім того, у ході проведення процедури адміністративного оскарження рішень відповідача, з метою підтвердження відсутності недоїмки перед бюджетом з єдиного внеску, позивач звернувся до органів Пенсійного фонду та органів Державної фіскальної служби за проведенням звіряння (згідно Закону України від 04.07.2013 № 406-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи»).

Позивачем було отримано акти звіряння по періодам з 2011 року до 03.09.2015 з яких вбачається відсутність недоїмки, а навпаки підтверджується факт переплати грошових зобов'язань з єдиного внеску, тобто отримані акти повністю підтверджують дані, викладені в акті перевірки № 19/26-55-08/37448815 від 14.05.2015.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що оскільки позивачем не було порушено порядку та строків нарахування та сплати єдиного внеску за період 2013-2014 років, а так звана «недоїмка» виникла лише з причини повторного подання і обліковування звіту за лютий 2013 року, то колегія суддів вважає, що відповідачем було протиправно нараховані позивачу штрафні санкції та пеня.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Разом з тим, вирішуючи питання про стягнення з апелянта судового збору, колегія суддів зазначає наступне.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VІ (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 № 484-VIII, який набрав чинності 01.09.2015).

Відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору встановлюється в таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано: суб'єктом владних повноважень, юридичною особою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати; фізичною особою або фізичною особою - підприємцем 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати; немайнового характеру, який подано: суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем 1 розмір мінімальної заробітної плати; фізичною особою 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно з п.п. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору встановлюється в таких розмірах, зокрема: за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами - 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2015 відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» становив 1 218 грн.

Як вбачається з матеріалів справи предметом спору є скасування рішеннь Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 20.05.15 № 0012881705, 0012921705, 0012931705, 0013011705, 0012961705 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. Отже, даний спір має майновий характер. Оспорювана сума 45 400, 10 грн.

Отже, ставка судового збору за подачу позову становила в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, а саме 1 218 грн.

Враховуючи, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2016 було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення апеляційним судом, то у відповідності до п.п. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» відповідачу потрібно сплатити судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1 339, 80 грн. (1 218 грн. х 110 %).

Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2016 - без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, р/р 31211206781007, код класифікації 22030101) судовий збір за подання до суду апеляційної скарги в розмірі 1 339, 80 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Шурко О.І.

Кузьменко В. В.