Ухвала суду № 61789159, 29.09.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/917/16 Головуючий у 1-й інстанції: Соломко І.І. Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

29 вересня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ганечко О.М.,

суддів: Ісаєнко Ю.А.,Коротких А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Чернігівської обласної державної адміністрації на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.06.2016 року у Чернігівської обласної державної адміністрації справі за позовом ОСОБА_2 до Чернігівської обласної державної адміністрації, третя особа: Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до Чернігівської обласної державної адміністрації, третя особа: Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.06.2016 року позов задоволено.

Визнано протиправною відмову Чернігівської обласної державної адміністрації у видачі ОСОБА_2 посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та вкладки до посвідчення.

Зобов'язано Чернігівську обласну державну адміністрацію видати ОСОБА_2 посвідчення та вкладку до посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії на підставі експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв'язку хвороб, що привели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС від 11.12.2015 №5873.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позову в повному обсязі, посилаючись на незаконність, необ'єктивність, необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

У засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими, що не перешкоджає слуханню спірного питання відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України.

Відповідно до ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41 КАС України, у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.02.1995 Чернігівською обласною радою народних депутатів позивачу видано посвідчення дитини, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1.

Згідно експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв'язку хвороб, що призвели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС від 11.12. 2015 №573, ОСОБА_2 має захворювання, пов'язане з впливом аварії на Чорнобильській АЕС.

09.02.2016 Чернігівською МСЕК позивачу встановлено 3 групу інвалідності, про що видано довідку серії АВА №018802, з якої вбачається, що захворювання у позивача пов'язане з впливом аварії на Чорнобильській АЕС.

Позивач, з метою видачі їй посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та вкладки до нього, звернулась з відповідною заявою та додатками документів до Управління соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради.

У свою чергу, листом від 24.03.2016 № 08-07/6205 Управління соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради повідомило позивача про те, 17.03.2016 Чернігівською облдержадміністрацією ОСОБА_2 відмовлено у видачі посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1, в зв'язку з відсутністю документів, які б підтверджували встановлення у дитячому віці причинного зв'язку за наслідками Чорнобильської катастрофи (а.с.15).

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначаються Законом України від 28.02.1991 № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-XII).

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 9 Закону № 796-XII, особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є, зокрема, потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Зважаючи на те, що позивач була дитиною, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи в розумінні Закону №796 - XII, безумовно, є потерпілим від Чорнобильської катастрофи, що, в свою чергу, підтверджується експертним висновком від 11.12.2015 № 5873 (а.с.13).

Відповідно до частини 3 статті 12 Закону 796-XII, на встановлення причинного зв'язку між погіршенням стану здоров'я і встановленням інвалідності та наслідками Чорнобильської катастрофи мають право особи, яким після досягнення повноліття не буде надано відповідно до частини першої статті 11 цього Закону статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, з числа: зазначених у пункті 2 статті 27 цього Закону; народжених після 26 квітня 1986 року від батька, який на час настання вагітності матері мав підстави належати до 1 або 2 категорії постраждалих, або матір'ю, яка на час настання вагітності або під час вагітності мала підстави належати до 1 або 2 категорії постраждалих; хворих на рак щитовидної залози. Статтею 11 цього Закону визначено перелік осіб, які відносяться до потерпілих від Чорнобильської катастрофи, проте вказаних перелік не вичерпним.

При цьому, частиною 1 статті 12 Закону 796-XII, передбачено, що причинний зв'язок між захворюванням, пов'язаним з Чорнобильською катастрофою, частковою або повною втратою працездатності громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і Чорнобильською катастрофою визнається встановленим (незалежно від наявності дозиметричних показників чи їх відсутності), якщо його підтверджено під час стаціонарного обстеження постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи уповноваженою медичною комісією не нижче обласного рівня або спеціалізованими медичними установами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, які мають ліцензію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.

В силу статті 13 Закону № 796-XII, держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов'язується відшкодувати її за пошкодження здоров'я або втрату працездатності громадянами та їх дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Статтею 14 Закону № 796-XII, передбачено, що інваліди з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, для встановлення пільг і компенсацій визначаються такими категоріями осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та належать до категорії 1.

Отже, з системного аналізу положень пункту 2 частини 1 статті 9, пункту 4 частини 1 статті 11 та статті 14 Закону № 796-XII, вбачається, що будь-яка особа з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо якої встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, належить до постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії.

У свою чергу, частиною 1 статті 65 Закону №796-XII, передбачено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Так, положенням пункту 2 Порядку, видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 року № 51 (далі - Порядок №51) встановлено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом №796-XII, іншими актами законодавства.

До посвідчення особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і віднесені до категорії 1, додається вкладка за встановленим зразком.

Видача посвідчень провадиться, зокрема, потерпілим і учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також дружині (чоловіку) або опікуну дітей померлого громадянина, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання

Так, пунктом 10 Порядку №51, передбачено, що посвідчення видаються, зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, - на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов'язаної з наслідками Чорнобильської катастрофи.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач відноситься до категорії, визначеної частиною 3 статті 12 Закону №796-XII, оскільки причинний зв'язок між погіршенням стану здоров'я позивача внаслідок Чорнобильської катастрофи встановлений експертним висновком.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відмовляючи у видачі посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, відповідач посилається на відсутність у позивача документів, які б підтверджували встановлення позивачу у дитячому віці причинного зв'язку інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи.

Натомість, оскаржуване рішення не відповідає критеріям ч. 3 ст. 2 КАС, оскільки не містить посилання на конкретну статтю нормативно-правового акту, яка передбачає відмову саме з тих підстав, на які посилається відповідач, що свідчить про порушення відповідачем вимог ст. 19 Конституції України та, відповідно, п. 1 ч. 3 ст. 2 КАС України.

При цьому, позивач оскаржує дії відповідача, результат яких знайшов своє відображення у прийнятті рішення, з яким також не погоджується позивач. Тому при дослідженні відповідного рішення, суд перевіряє правомірність дій щодо його прийняття і, у випадку встановлення протиправності в таких діях визнає протиправним рішення.

Також, суд при вирішенні цього спору застосовує закріплений у судовій практиці Європейського Суду з прав людини принцип "належного урядування", який передбачає, що у разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах: "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy[GC]), заява №33202/96, пункт 120, ECHR 2000-І; "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, пункт 128, ECHR 2004-ХІІ; "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, пункт 72, від 08.04.2008 і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява №10373/05, пункт 51, від 15.09.2009).

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), пункт 73).

З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincovd and Pine v. the Czech Republic), заява №36548/97, пункт 58, ECHR 2002-VIII).

Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), пункт 74).

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincovd and Pine v. the Czech Republic), пункт 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashiv. Croatia), заява №32457/05, пункт 40, від 13.12.2007 та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява №35298/04, пункт 67, від 11.06.2009).

Враховуючи те, що позивачці не видано посвідчення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про наявність підстав для визнання протиправної відмови Чернігівської обласної державної адміністрації у видачі ОСОБА_2 посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та вкладки до посвідчення.

Що стосується вимоги про зобов'язання Чернігівську обласну державну адміністрацію видати ОСОБА_2 посвідчення та вкладку до посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії на підставі експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв'язку хвороб, що привели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС від 11.12.2015 №5873, то вона також підлягає задоволенню, оскільки є похідною від першої вимоги, яку задоволено.

За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у її задоволенні необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Чернігівської обласної державної адміністрації - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.06.2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Ганечко

Судді: А.Ю. Коротких

Ю.А. Ісаєнко

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Коротких А. Ю.