Постанова № 61788902, 16.09.2016, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

16 вересня 2016 року Справа № 814/1254/16

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т.О., за участю секретаря судового засідання Ткач Г.С., пр. позивача Щедрова Є.В., пр. відповідача Юношевої І.Р. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ЕВЕРІ", вул. Громадянська, 117, м. Миколаїв, 54017

доДержавної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030 провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.01.2016р. № 0000092202, від 16.01.2016р. № 0000082202, від 18.03.2016р. № 0000132200, від 01.06.2016р. № 0004651401,ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до податкові інспекції про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.01.2016 року № 0000092202, №0000082202, від 01.06.2016 № 0004651401, від 18.03.2016 № 0000132200.

Ухвалою від 30.08.2016 року м. Миколаїв закрито провадження у справі в частині скасування податкового повідомлення-рішення у сумі визначення грошового зобов'язання по взаємовідносинах з ТОВ "Вектор Арт" (податок на додану вартість у сумі 1828,0 грн. основного платежу та 457,0 грн. (25%) штрафних санкцій; податок на прибуток у сумі 1645,2 грн. основного платежу та 822,6 грн. (50%) штрафних санкцій).

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що не допускав порушень податкового законодавства, тому відповідачем протиправно прийняті податкові повідомлення-рішення.

Відповідач надав заперечення проти позову, просить у задоволенні позову відмовити, з підстав зазначених у запереченнях.

Заслухав пояснення представників сторін, дослідив матеріали справи, суд дійшов висновку:

Актом від 29.12.2015 № 1851/14-04-22-02/34437753 « Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Евері» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 встановлено порушення пп.134.1.1 п.134 ст.134, п.138.1,п.138.2 ст.138 ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 2 406 783 грн., в тому числі по періодах: за 2013 рік на суму 965 138 грн., за 2014 рік на суму 1 441645 грн., п.198.3,п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму162 728грн.по періодах: у жовтні 2013 на суму 134279грн., у травні 2014 на суму 26621грн., у грудні 2014 на суму 1828 грн., п.198.3 ст.198,п.200.1 ст.200 ПК України в результаті чого завищена заявлена сума бюджетного відшкодування ПДВ на загальну суму 104921: по періодах: грудень 2013- 44597грн., січень 2014 -60324 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення: від 16.01.2016 року № 0000092202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 2 406 783 грн. та 1 203 392грн. штрафних санкцій, від 16.01.2016 року № 0000082202, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 104921грн.

За результатами адміністративного провадження були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000132200 від 18.03.2016 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 180 грн. та 45 грн. штрафних санкцій.

- № 0004651401 від 01.06.2016 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 121 107 грн. та 30277 грн. штрафних санкцій.

В ході проведення перевірки встановлено проведення господарських операцій, реальність здійснення яких не підтверджено з ТОВ «Саніол ТОРГ» та ТОВ «ЮГЕКОТОП» за січень-березень 2013 року. Актом перевірки позивача від 28.05.2013 року встановлені порушення по взаємовідносинах ТОВ «Евері» з ТОВ «Саніол ТОРГ» щодо придбання гороху та люпину, який в подальшому реалізовано нерезидентам за межі митної території України за участю комісіонера ТОВ «ЮГЕКОТОП». Виходячи з висновку акта перевірки від 28.05.2013 року в частині взаємовідносин з ТОВ «САНІОЛ ТОРГ» та з ТОВ «ЮГЕКОТОП» ( щодо придбання послуг комісіонера по реалізації товару виписаного від ТОВ «САНІОЛ ТОРГ» у березні 2013 року), а також у зв'язку із не встановленням існування доказів, якими підтверджується зв'язок здійсненних ТОВ «ЕВЕРІ» витрат з господарською діяльністю підприємства, що є законодавчо встановленою передумовою для віднесення сум до витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування. Даною перевіркою встановлені порушення п.138.1 ст.138 ПК України внаслідок чого завищені витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2013 рік на суму 3831214 грн. обчислені з вартості товарів виписаних від ТОВ «САНІОЛ ТОРГ» та послуг виписаних від ТОВ «ЮГЕКОТОП», фактичне використання яких у межах господарської діяльності не встановлено. Такого висновку податкова інспекція дійшла посилаючись на висновки акта перевірки від 28.05.2013.

ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області отримано акт Основ'янської ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 12.08.2014 року « Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Українська-нафто-газова компанія» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за період 01.10.2012 по 16.01.2014 року». До перевірки надано договір поставки природного газу від 28.11.2012 року № П/12-236, укладеного між ТОВ «Українська нафто-газова компанія» та позивачем, додаткова угода № 1 від 27.12.2012 до договору купівлі-продажу природного газу від 28.11.2012 року, податкові накладні № 275 від 21.01.2013, № 502 від 30.01.2013, № 134 від 13.02.2013 року, № 587 від 31.03.2013, № 109 від 11.04.2013 року, № 427 від 30.04.2013 року, акти приймання від 31.01.2013, 28.02.2013,31.03.2013, 30.04.2013 року, виписки банку про оплату природного газу. Згідно висновку акта перевірки від 12.08.2014 встановлено, що за період січень-квітень 2013 року не підтверджено реальність здійснення господарської діяльності ТОВ «Українська нафто-газова компанія».

На підставі акта ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва «Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ фірма «Контур-контракт" щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин із платниками податків за період з 01.04.2013 по 31.10.2013», в якому зазначено, що не підтверджено реальність здійснення господарської діяльності ТОВ фірма «Контур-Контакт» за період квітень-жовтень 2013 року відповідач дійшов висновку, що не встановлено факту реальності здійснення господарських операцій між ТОВ фірма «Контур-контакт» та ТОВ «Евері», тому позивач на порушенняп.198.3ст.198 ПК України включено до складу податкового кредиту ПДВ загальну суму 86859 грн.

При перевірці позивачем були надані договір № 103 від 30.11.2012 року з ТОВ фірма «Контур-контакт» на виконання монтажних робіт, договір № 33 від 14.05.2013 на виконання робіт, договір на виконання електрообладнання № 6 від 22.01.2013 року, договір № 7 від 24.01.2013 на монтаж і підключення датчиків РКС. На виконання умов договорів ТОВ фірма «Контур-контакт» виписав на адресу позивача податкові накладні від 18.01.2013 року № 5, від 10.04.2013 № 4, № 4 від13.02.2013 року, № 7від 21.05.2013 року,№ 5 від 13.02.2013, № 8 від 21.05.2013, № 22 від 29.5.2013, № 7 від 03.06.2013, № 2 від 04.06.2013 року. Сторонами договору складені акти виконаних робіт від 10.04.2013, 30.05.2013 року,30.05.2013,29.05.2013 року03.06.2013,06.06.2013 року. В ході перевірки, на підставі журналів-ордерів та первинних документів становлено, що вартість робіт ТОВ «Евері» віднесено на збільшення вартості основних засобів. Виписки банків свідчать, що позивач здійснив розрахунки з ТОВ фірма «Контур-контакт».

В акті перевірки зазначено, що актом № 877/14-04-22-05/36622412 від 29.07.2015 « Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Ніка Транс Груп» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 02.04.2015 встановлено порушення Податкового Кодексу України.

Позивач при проведенні перевірки по вищезазначеному контрагенту надав перевіряючим договір від 01.04.2012 року № 12/04-12 на транспортно-експедиторське обслуговування, додаткову угоду № 3 від 01.01.2013 року, податкові накладні № 12,13 від 08.11.2013, № 23,24 від 15.11.2013 року, № 46,48 від 28.11.2013, №56 від 29.11.2013, №65 від 30.11.2013, №9 від06.12.2013, №17,18 від 11.12.2013, № 38 від 20.12.2013 № 63 від 27.12.2013, № 66,76 від 31.12.2013 та акти від 0.11.2013, 15.11.2013, 28.11.2013, 29.11.2013, 30.11.2013, 06.12.2013, 11.12.2013, 20.12.2013, 27.12.2013, 31.12.2013 року.

В акті перевірки зазначено, що згідно висновків акта перевірки від 29.07.2015 року ТОВ «Ніка Транс Груп» встановлено, що за період листопад-грудень 2013 року частково не підтверджено реальність здійснення господарської діяльності ТОВ «Ніка Транс Груп». Операції не підтверджуються при врахуванні реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, транспортних засобів, які необхідні для здійснення діяльності, свідчать про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності, тому перевіркою позивача встановлено завищення витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування за 2013 рік на суму 524 608грн.та включено до складу податкового кредиту ПДВ на загальну суму 104 921 грн. за листопад-грудень 2013 року.

Позивач надав договір на транспортно-експедиційне обслуговування №12/04-12 від 01.04.2012, укладений ТОВ «Евері» з ТОВ «Ніка Транс Груп». Договір регулює взаємини при виконання і організації виконання Експедитором (ТОВ «Ніка Транс Груп») за дорученням Замовника (ТОВ «Евері») робіт сертифікації, відвантаженню і транспортно-експедиторському обслуговуванню наливних вантажів, які відвантажуються через ДП «Миколаївській Морський Торговий Порт». Позивач також надав Додаткову угоду № 1 від 24.07.2012року до договору № 12/04-12 від 01.04.2012 року. Також позивач уклав з ТОВ «Ніка Транс Груп» договір-доручення з організації процесу подачі/прибирання/ з/д цистерн ТОВ «Ніка Транс Груп» № 11/04-12 від 01.04.2012 року, додаткову угоду №1 від 01.04.2012 року. ТОВ «Ніка Транс Груп» виписало на адресу ТОВ «Евері» податкові накладні, акти приймання-передачу. Виписки банку свідчать, що позивач здійснив розрахунки з ТОВ «Ніка Транс Груп».

В ході перевірки встановлено, що підприємство мало взаємовідносини щодо відступлення права вимоги боргу. ТОВ «Евері» (первісний кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги № 21-04-14 від 21.04.2014 року з ТОВ «Санолія» (новий кредитор), за умовами якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредитору і стає кредитором за додатковою угодою № 1 від 03.01.2014 року по договору купівлі-продажу № 4 КП від 21.03.2011 року, укладеного між первісним кредитором та ТОВ «Дилен». ТОВ «Евері» листом від 21.04.2014 року повідомило ТОВ «Дилен» про відступлення права вимоги.

ТОВ «Евері» та ТОВ «Дилен» був укладений договір купівлі-продажу № 4КП від 21.03.2011 року. ТОВ «Евері» здійснив попередню оплату в сумі 8 000000 грн. Додатковою угодою № 1 від 03.01.2014 до договору купівлі-продажу від 21.03.2011 року договір був розірваний та Продавець зобов'язується повернути на рахунок покупця грошві кошти , сплачені в якості передплати за товар в розмірі 8000000грн.в строк до 31.12.2014 року. Загальна сума заборгованості складає за основним договором 8млн.грн., а за домовленістю сторін компенсація вартості відступленого права вимоги за основним договором складає 10 млн. грн.

В акті перевірки зазначено, що фактично ТОВ «Евері» відступило право вимагати грошовий борг іншій стороні за визначену плату, яке виникне в майбутньому, а укладений між підприємствами договір є договором факторингу, тому відповідач дійшов висновку, що операція по відступленню права вимоги боргу з ТОВ «Дилен» від ТОВ «Евері» до ТОВ «Санолія» спричинила зменшення об'єкту оподаткування податку на прибуток ТОВ «Евері», що спричинило втрати бюджету

Відповідно до п. 153.5 ПК України при першому відступленні зобов'язань витрати, понесені платником податку - першим кредитором, визначаються в розмірі договірної (контрактної) вартості товарів, робіт, послуг, за якими виникла заборгованість, за фінансовими кредитами - у розмірі заборгованості за даними бухгалтерського обліку на дату здійснення такого відступлення відповідно до вимог цього Кодексу, а за іншими цивільно-правовими договорами - у розмірі фактичної заборгованості, що відступається. До складу доходів включається сума коштів або вартість інших активів, отримана платником податку - першим кредитором від такого відступлення, а також сума його заборгованості, яка погашається, за умов, що така заборгованість була включена до складу витрат згідно з вимогами цього Закону.

Відповідач вважає, що позивачем укладено договір факторингу, а не відступлення право вимоги.

Згідно зі ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідач зазначає в акті перевірки, що ТОВ «Санолія» не є фінансовою установою та немає відповідної ліцензії, тому віднесення позивачем до витрат суми по операції з відступлення права вимоги особі, яка не є професійним учасником ринку фінансових послуг в сумі 8 000000грн. є неправомірним та в порушення пп.134.1.1 п.134.1 ст134,п.138.1 ст.138 ПК України.

Але відповідач, всупереч ст.71 КАС України не довів суду, що договір про відступлення права вимоги № 21-04-14 від 21.04.2014 року з ТОВ «Санолія» є договором факторингу, що ТОВ «Санолія» повинна бути фінансовою установою та мати ліцензію, тому донарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток в цій частині є протиправним.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового Кодексу України.

Відповідно до п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами.

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Аналіз норм Податкового кодексу свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Довести правомірність своїх дій чи бездіяльність відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.

По контрагенту ТОВ «Ніка Транс Груп» та ТОВ фірма «Контур-контакт», ТОВ «Українська-нафто-газова компанія» відповідач зробив висновок про нереальність цих угод, в зв'язку з тим, що актами перевірки цих контрагентів позивача зазначено про неможливість проведення зустрічної звірки. Інших підстав відповідач не зазначає для визнання цих угод нереальними та підстав для нарахування зобов'язань з податку на прибуток, податку на додану вартість та зменшення суми бюджетного відшкодування відповідачем в акті перевірки не зазначено. Надані позивачем первинні документи містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт надання послуг. Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагента, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов'язань.

Позивач надав суду договір купівлі-продажу № 12-07-12 від 12.07.2012 року, укладеного з ТОВ «САНІОЛ ТОРГ», за умовами якого найменування, асортимент, кількість товару, ціна визначається в специфікаціях. Також надав специфікації № 1 від 12.12.2012, №2 від 09.01.2013,№ 3 від 11.02.2013 року, додаткову угоду від 24.01.2013, видаткову накладну від 09.01.2013 року, акт приймання-передачі гороху від 09.01.2013, видаткову накладну від 14.01.2013 та акт приймання-передачі гороху від 14.01.2013 року, видаткова накладна від 06.02.2013 та акт повернення гороху від 06.02.2013, видаткова накладна від 11.02.2013 та акт приймання -передачі № 3 від 11.02.2013 року, видаткова накладна від 06.02.2013 та акти повернення від 06.02.2013, податкові накладні.

В судовому засіданні представник позивача суду пояснив, що товар, який був придбаний у ТОВ «Саніол Торг» згідно договору купівлі-продажу № 12-07-02 від 12.07.2012 року на умовах поставки м. Миколаїв, вул.Турбінна,15а склад «ТАІР Трейд», та м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграда,117, склад ТОВ «ЗПК «Інтерагротранс». Умови поставки EXW не передбачають завантаження- розвантаження товару на/з транспортного засобу на транспортування товару. Товар постачався на склади, з якими у продавця або покупця укладені договори складського зберігання та перевалки, із квоти ТОВ «Саніол ТОРГ» у квоту ТОВ «Евері» без його фізичного перевезення транспортними засовами. Оскільки позивач не був учасником транспортного процесу, учасниками якого були: вантажовідправник (постачальник товару у адресу ТОВ «Саніол Торг», перевізник, якого замовляв та сплачував послуги перевезення або ТОВ «Саніол Торг» або постачальник товару у адресу ТОВ «Саніол Торг», вантажоодержувач склад для ТОВ «Саніол Торг»), то ТОВ « Евері» не може мати екземпляр ТТН. Але на вимогу суду позивач надав суду товарно-транспортні накладні, які підтверджують перевезення товару від постачальника ТОВ «Саніол Торг» до складів, на яких здійснювалось постачання товару між ТОВ «Саніол Торг» та ТОВ «Евері».

Позивач надав суду договір комісії №1207К від 12.07.2012 року, укладеного позивачем з ТОВ «Югекотоп», за умовами якого комітент доручає, а комісіонер зобов'язується від свого імені і за рахунок Комітента за обумовлену винагороду здійснити одну або декілька зовнішньоекономічних угод з продажу товару, додаткову угоду від 20.07.2012 року, доповнення № 1 до додатку № 1 від 11.01.2013 року, додаток № 2 від 09.01.2013 року, додаток № 3 від 11.02.2013, додаткову угоду №1 від 24.01.2013 року, додаткову угоду № 2 від 14.03.2013 року, доповнення № 2 д додатку № 1 від 19.01.2013 року, доповнення № 1 до додатку № 2 від 19.01.2013, доповнення № 1 до додатку № 3 від 27.02.2013 року, податкові накладні, акт про прийом товару по якості та кількості від 09.01.2013, 14.01.2013, від 11.02.013, звіт комісіонера перед комітентом до договору комісії від 31.03.2013 року, чотири акти здачі-прийняття робіт від 31.03.2013 року. Контракт ТОВ «Югекотоп» з компанією «Orexim Limited» купівлі-продажу люпину українського походження від 18.10.2012 року, додаткові угоди № 1-3, фітосанітарні сертифікати, радіологічний сертифікат, акти надання послуг №63 від 27.02.2013, № 80 від 15.03.2013,№ 63-13 від 28.02.2013, №66 від 28.02.2013 року, митні декларації.

В судовому засіданні представник позивача суду пояснив, що на виконання умов укладеного договору комісії ТОВ «Евері» передав згідно акту прийому-передачі товару ТОВ «Югекотоп» товар (переоформлення квоти) на складах ТОВ «Таір Трейд» та ТОВ «ЗПК «Інтерагротранс» для подальшого його експорту покупцю-нерезиденту. ТОВ «Югекотоп» уклав від свого імені договори з митними брокерами на здійснення митного оформлення вантажів, договори доручення (агентські договори) та інші договори, пов'язані з виконанням зобов'язань з експорту товару, у тому разі договори з експедиторами, які забезпечували відвантаження та перевезення товару зі складів до портів, вантажно-розвантажувальні роботи з портом, з яких товар був доставлений на борт судна для подальшого відвантаження за межі митної території України. У позивача відсутні товарно-транспортні накладні, які підтверджують перевезення товару від складу до портів, оскільки він не є учасником транспортного процесу, учасниками якого був вантажовідправник: склади ТОВ «Таір Трейд», ТОВ «ЗПК «Інтерагротранс», перевізник, якого замовляв та сплачував послуги перевезення ТОВ « Югекотоп», вантажоодержувач експедитор згідно договору з ТОВ «Югекотоп» -ТОВ «Евері», але на вимогу суду позивач надав товарно-транспортні накладні, які підтверджують перевезення товару зі складів до портів, з яких здійснювалось навантаження на борт судна для подальшого відвантаження за межі митної території України - покупцю-нерезиденту компанія «Orexim Limited».

Дослідженні в ході судового засіданні первинні документи, надані суду позивачем свідчать, що угоди, які були укладені між позивачем та ТОВ «Ніка Транс Груп» , ТОВ фірма «Контур-контакт», ТОВ «Українська-нафто-газова компанія», ТОВ «Саніол Торг» спрямовані на реальне настання наслідків, умовлених ними, виконані сторонами в повному обсязі та відповідають положенням вільного, господарського і податкового законодавства, що підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Товар та послуги, які придбавалися позивачем притаманні його господарській діяльності та використовувалися ним для здійснення господарської діяльності, тому формування позивачем податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу витрат за результатами господарської діяльності з контрагентами, зазначеними в акті перевірки є правомірним.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, позов належить задовольнити, податкові повідомлення-рішення скасувати частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст.94 КАС України.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000092202 від 16.01.2016 року частково на суму 2405138 грн. основного зобов'язання та 1202569,40 грн. штрафних санкцій.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000082202 від 16.01.2016 року.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0004651401 від 01.06.2016 року частково на суму 119279 грн. основного зобов'язання та 29820 грн штрафних санкцій.

5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення 0000132200 від 18.03.2016 року

6. Присудити судовий збір у сумі 59103,13 грн. (п'ятдесят дев'ять тисяч сто три гривні 13 коп.), сплачений платіжним дорученням № 1713 від 31.05.2016 року за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Т.О. Гордієнко

Повний текст постанови складено відповідно до частини 3 статті 160 КАС України та підписано суддею 21.09.2016р.