Постанова № 61786928, 28.09.2016, Рубіжанський міський суд Луганської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2016 року Провадження №2-а/425/84/16

Справа №425/2823/16-а

місто Рубіжне Луганської області

Рубіжанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Мирошникової О.Ш., за відсутністю сторін, розглянувши у приміщенні Рубіжанського міського суду Луганської області в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інспектора патрульної поліції в містах Сєвєродонецьку, Лисичанську та Рубіжному ОСОБА_2 про встановлення відсутності компетенції, скасування постанови, зобовязання вчинити дії та стягнення моральної шкоди, -

встановив:

12 вересня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Рубіжанського міського суду Луганської області з адміністративним позовом до Інспектора патрульної поліції в містах Сєвєродонецьку, Лисичанську та Рубіжне ОСОБА_2, в якому просить суд:

- встановити відсутність компетенції у відповідача щодо оформлення постанови ПС2 № 991938, щодо незнання Правил дорожнього руху, щодо відсутності толерантності та ввічливого ставлення до людей похилого віку та інвалідів;

- скасувати постанову ПС2 № 991938 по справі про адміністративне правопорушення від 23.08.2016 року;

- закрити провадження по справі про адміністративні правопорушення;

- зобовязати відповідача компенсувати позивачу матеріальні збитки по цій справі;

- стягнути з відповідача моральну шкоду на користь позивача у розмірі 1000,00 гривень;

- притягнути відповідача до адміністративної відповідальності за зупинку і стоянку ближче 30 метрів до тролейбусної зупинки пп. 15.9. е Правил дорожнього руху.

Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що 23.08.2016 року відносно нього відповідачем було винесено постанову серії ПС2 № 991938 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП (не виконав п. 15.9 е ПДР заборона зупинки менш ніж за 30 м від зупинки тролейбуса) та застосовано стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255,00 гривень. Цю постанову позивач вважає незаконною, оскільки відповідачем при винесенні постанови не було враховано, що знак «Місце зупинки тролейбуса» відмінено у ПДР в 2015 році; цей знак не відповідає національному стандарту України ДСТУ 4100-2002, оскільки встановлений на висоті 5,7 м; цей знак не є видимим з проїзної частини, оскільки його закривають дерева та він старий та брудний. Також, відповідач здійснив заміри відстані від знаку до автомобіля позивача у 9,4 м, але потрібно заміряти від посадкового майданчика. Про всі вищезазначені обставини позивач заявляв відповідачу при винесенні постанови, але враховано це не було. Крім того, позивач вказує, що й самі поліціянти порушили ПДР, оскільки зупинилися позаду автомобіля позивача і потрапили в зону заборони зупинку транспорту. В постанові зазначено різні розміри штрафу: в цифрах вказано 255,00 гривень, а словами «двісті пятдесят», тому цей документ позивач вважає недійсним.

Відповідачем були надані письмові заперечення проти позову, згідно яких вона просить відмовити в його задоволенні та вказує, що 23.08.2016 року під час несення служби було встановлено вчинення правопорушення позивачем вимог п. 15.9 (е) ПДР, а саме: позивач в районі будинку № 21 по проспекту Хіміків в місті Сєвєродонецьку здійснив зупинку ближче 30 м від дорожнього знаку такої зупинки. Позивач не заперечував свого порушення та говорив, що знак погано видно та він не відповідає стандарту ДСТУ 4100-2002, однак цей стандарт втратив чинність та знак відповідає новому діючому стандарту ДСТУ 4100-2014. За ПДР дорожні знаки розташовуються на висоті не вище 6 м над рівнем проїзної частини. В постанові відповідачем допущена технічна помилка у розмірі штрафу, але це не відміняє факту порушення позивачем п. 15.9 (е) ПДР. Відповідачем були вирішені всі питання за ст. 278 КУпАП перед складанням постанови.

В судове засідання сторони не зявилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, подали заяви про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження (а.с. 41, 44).

Відповідно до ст. 41 КАС України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (в тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності, якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи, що особи, які беруть участь у даній справі, скористалися правом заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд розглядає адміністративну справу за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Ухвалою Рубіжанського міського суду Луганської області від 28.09.2016 року було закрито провадження у цій справі в частині позовних вимог про зобовязання відповідача компенсувати матеріальні збитки та стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 1000,00 гривень.

Під час розгляду справи судом було досліджено відеозаписи з персональних мобільних відеореєстраторів патрульного поліції, на яких зафіксовані події, які відбулися 23.08.2016 року, відеозапис на оптичному диску за клопотанням відповідача судом долучений до цієї справи.

Суд, розглянувши адміністративну справу в межах заявлених позовних вимог, об'єктивно оцінивши докази, які містяться в адміністративній справі, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 23.08.2016 року інспектором патрульної поліції роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в містах Сєвєродонецьку, Лисичанську та Рубіжному рядовим поліції ОСОБА_2 було винесено постанову серії ПС2 № 991938 у справі про адміністративне правопорушення про порушення ОСОБА_1 п. 15.9 «е» Правил дорожнього руху чим він скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255,00 гривень (а.с. 5, 40).

Згідно оскаржуваної постанови 23.08.2016 року о 12:55 годині ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом MERCEDES-BENZ 111COI, номерний знак НОМЕР_1 по проспекту Хіміків, 21 в місті Сєвєродонецьку здійснив зупинку та стоянку менше 30 м від дорожнього знаку 5.43.1. «Пункт зупинки тролейбуса», а саме 9 м 40 см, чим порушив п.п. 15.9 «е» Правил дорожнього руху.

Відповідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Відповідно ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що помякшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Відповідно ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі пятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Відповідно ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобовязані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (надалі Правила дорожнього руху), учасники дорожнього руху зобовязані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Згідно з п. 15.9 «е» Правил дорожнього руху забороняється зупинка транспортних засобів ближче за 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків.

Згідно з п. 15.10. «а» Правил дорожнього руху стоянка забороняється у місцях, де заборонена зупинка.

Відповідно п. 8.1, 8.2 Правил дорожнього руху, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками. Дорожні знаки мають перевагу перед дорожньою розміткою і можуть бути постійними, тимчасовими та із змінною інформацією.

Згідно Розділу 33 «Дорожні знаки» підрозділу «Інформаційно-вказівні знаки» Правил дорожнього руху, дорожнім знаком 5.43.1 є «Пункт зупинки тролейбуса» - знак позначає початок посадкового майданчика тролейбуса. За межами населених пунктів знак може бути встановлений на павільйоні з боку прибуття маршрутних транспортних засобів; у нижній частині знака може бути нанесено зображення таблички 7.2.1 із зазначенням протяжності посадкового майданчика.

Дорожній знак 5.43.2 є «Кінець пункту зупинки тролейбуса» - знак може встановлюватися в кінці посадкового майданчика пункту зупинки тролейбуса.

З продемонстрованого відеозапису, вбачається, що позивач здійснив зупинку на смузі дорожнього руху по проспекту Хіміків, 21 поряд з зупинкою тролейбусу, яка була облаштована посадковим майданчиком та дорожніми знаками.

Як вбачається з оскаржуваної постанови позивач здійснив зупинку та стоянку свого автомобіля за 9,4 метрів від дорожнього знаку 5.43.1 «Пункт зупинки тролейбуса».

З відеозапису, копії оскаржуваної постанови та інших доказів, наявних у справі вбачається, що позаду за місцем зупинки автомобіля позивача розташована зупинка тролейбуса, обладнана посадковим майданчиком, на початку якого встановлений знак 5.43.1 «Пункт зупинки тролейбуса», також в кінці посадкового майданчика на стовпі встановлений знак 5.43.1 «Пункт зупинки тролейбуса», який відповідно до постанови й не виконав позивач.

Іншими словами на початку та в кінці зупинки тролейбуса, обладнаної посадковим майданчиком, встановлені однакові знаки 5.43.1 «Пункт зупинки тролейбуса».

За приписами п. 15.9. «е» Правил дорожнього руху заборонено таке:

- зупинку ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів;

- зупинку ближче 30 м від дорожнього знака зупинки маршрутних транспортних засобів з обох боків, але лише у випадку відсутності посадкових майданчиків.

Оскільки судом було встановлено, що в цій справі зупинка тролейбуса, який є маршрутним транспортним засобом, обладнана посадковим майданчиком, стоянка автомобіля позивача за п. 15.9 «е» заборонена за 30 м саме від посадкового майданчика, тому за наявності посадкового майданчика взагалі не має правового значення відстань від дорожнього знаку до стоянки автомобіля.

В цьому випадку суд вважає, що здійснення відповідачем замірів від стовпу, на якому встановлено знак до автомобіля позивача не є правильним, оскільки за п. 15.9 «е» зона забороненої стоянки у 30 метрів відраховується від посадкового майданчику, а не від знаку, тому суд приймає ці доводи позивача та погоджується з ними.

Також, судом встановлено, що заміри відстані від посадкового майданчика до автомобіля позивача поліцейським здійснені не були взагалі, хоча позивач звертав увагу поліцейського на необхідність замірити відстань від зупинки, при цьому поліцейським не було надано оцінки цим зауваженням позивача при складанні постанови.

Зазначені обставини повністю підтверджуються доказами, наявними у справі, в тому числі й відеозаписом з персонального реєстратора поліцейських.

Таким чином, суд дійшов висновку, що зупинка та стоянка автомобіля позивача була здійснена ним з дотриманням п. 15.9 «е» Правил дорожнього руху, тому в його діях не вбачається склад адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Інші доводи позивача про невідповідність дорожнього знаку державним стандартам, на думку суду не заслуговують на увагу, оскільки відповідність знаку державним стандартам не має правового значення для цієї справи, в звязку з тим, що зупинка тролейбуса обладнана посадковим майданчиком.

Отже, суд вважає, що позовні вимоги в частині скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення ПС2 № 991938 від 23.08.2016 року підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про відсутність у відповідача компетенції на складання постанови про адміністративне правопорушення, суд дійшов такого.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (частина перша статті 121 цього Кодексу. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція України (далі - поліція) це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, проти злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про Національну поліцію» у складі поліції функціонує, зокрема патрульна поліція.

Відповідно до п. 11 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно з п. 4 Розділу ІІ Положення про патрульну службу МВС, затвердженому Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 796 від 02.07.2015 року, до основних завдань патрульної служби належить забезпечення безпеки дорожнього руху; організація контролю за додержанням законів, інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно з п. 3, 4 Розділу ІІІ Положення про патрульну службу МВС, патрульна служба відповідно до покладених на неї завдань здійснює: самостійне виявлення правопорушень під час патрулювання та в інших випадках, передбачених законодавством, звертає увагу на правопорушення з метою їх запобігання, припинення, документування і притягнення до відповідальності; припинення правопорушень припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення, застосовуючи для цього передбачені законодавством права і повноваження, у випадках та в спосіб, передбачені законодавством, розглядає справи про адміністративні правопорушення і застосовує заходи адміністративного впливу до правопорушників.

Судом встановлено, що відповідач є поліцейським Департаменту патрульної поліції, тому відповідно до вищезазначених положень законодавства, відповідач як працівник структурного підрозділу Національної поліції України Патрульної поліції мала право від імені органів Національної поліції розглядати справу про адміністративне правопорушення і накладати адміністративне стягнення на позивача.

Отже, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині відсутності компетенції у відповідача, в звязку з їх необґрунтованістю.

Стосовно позовних вимог в частині закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, суд дійшов висновку, що ці вимоги не підлягають задоволенню, оскільки це питання не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Щодо вимог позивача про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за порушення нею п. 15.09 «е» Правил дорожнього руху.

Ці вимоги позивач обґрунтовує тим, що самі поліціянти порушили зазначений пункт Правил дорожнього руху та зупинили свій автомобіль в зоні заборони.

Суд не погоджується з доводами позивача в частині цих вимог, в звязку з таким.

За п. 3.1 Правил дорожнього руху водії оперативних транспортних засобів, виконуючи невідкладне службове завдання, можуть відступати від вимог, зокрема, розділів 10-18 цих Правил за умови увімкнення проблискового маячка синього або червоного кольору і спеціального звукового сигналу та забезпечення безпеки дорожнього руху. За відсутності необхідності додаткового привертання уваги учасників дорожнього руху спеціальний звуковий сигнал може бути вимкнений.

Як вбачається з відеозапису, наявному в справі, на службовому автомобілі відповідача були увімкнені проблискові маячки під час оформлення постанови про адміністративне правопорушення відносно позивача.

Суд вважає, що відповідач згідно із п. 3.1. Правил дорожнього руху може відступати від вимог п. 15.9 «е» цих Правил при оформленні правопорушення, тому вимоги позивача в цій частині підлягають також відхиленню.

Підсумовуючи наведене, суд вважає, що позивач довів незаконність постанови ПС2 № 991938 від 23.08.2016 року, складену відповідачем відносно нього, наявні в справі докази вказують на відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, тому відповідачем неправомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності. Інші вимоги позивача задоволенню не підлягають з причини їх безпідставності, тому в їх задоволенні суд відмовляє.

В звязку з тим, що в цій категорії справ, позивач за ст. 288 КУпАП звільнений від судових витрат, судові витрати покладаються за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 10, 11, 71, 86, 159-163, 171-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Інспектора патрульної поліції в містах Сєвєродонецьку, Лисичанську та Рубіжне ОСОБА_2 про встановлення відсутності компетенції, скасування постанови, зобовязання вчинити дії та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 № 991938, винесену 23.08.2016 року Інспектором патрульної поліції роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в містах Сєвєродонецьку, Лисичанську та Рубіжному рядовою поліції ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1.

В задоволенні решти позову відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Рубіжанський міський суд Луганської області протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя: О.Ш. Мирошникова