Ухвала суду № 61784834, 04.10.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2016 р. Справа № 814/190/16

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Середа О. Ф.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого Ступакової І.Г.

суддів Бітова А.І.

ОСОБА_1

(у звязку з неприбуттям у судове засідання сторін, справа

розглядається в порядку п.2 ч.1 ст.197 КАС України)

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Миколаївської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 березня 2016 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» до Миколаївської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, визнання нечинною та скасування картки відмови,-

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» звернулось до суду з адміністративним позовом до Миколаївської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №504000006/2015/000026/2 від 08 грудня 2015 року; визнання нечинною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №504010000/2015/00075 від 08 грудня 2015 року.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 березня 2016 року позов задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано рішення Миколаївської митниці Державної фіскальної служби України №504000006/2015/000026/2 від 08 грудня 2015 року. Скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №504010000/2015/00075 від 08 грудня 2015 року.

В апеляційній скарзі Миколаївської митниці Державної фіскальної служби України ставиться питання про скасування судового рішення в звязку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Миколаївської митниці Державної фіскальної служби України, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно зовнішньоекономічному контракту від 01 квітня 2013 року №RF/RD/79-13/11-М укладеному з ВАТ Єдіная торговая компанія (Росія), останнім здійснювалась поставка товару - натр їдкий (гідроксит натрію) в обсязі 7500 т за ціною 250,67 доларів США за тонну на загальну суму 1 880 025 доларів США.

Відповідно п.п.2.1, п.п.3.1 контракту ВАТ Єдіная торговая компанія (Росія) зобовязувалось поставити товар на умовах СРТ станція Жовтнева Одеської залізниці згідно правил ІНКОТЕРМС-2010. При цьому, ціна на товар також визначалась та приймалась на умовах СРТ станція Жовтнева Одеської залізниці та включала в себе всі витрати по доставці товару до вказаного місця.

Відповідно укладеному контракту продавець зобовязувався поставити товар на умовах СРТ станція Жовтнева Одеської залізниці згідно правил ІНКОТЕРМС - 2010 та включав в собі всі витрати по його доставці до вказаного місця. Крім того, умовами контракту сторони визначили, що вартість товару за одну тону в перерахунку на 100% основної речовини розраховується за формулою: FОВ МЕD Low мінус 40 доларів США де середня котировка FОВ МЕD Low публікується агентством IСIS і розраховується на підставі IСIS ргiсing Саustic Soda (Europe, Меditerranean) weekli report за два місяця попередніх відгрузок з 21 числа першого місяця по 20 число другого місяця.

Розрахована таким чином ціна зазначалась в специфікації та підписувалась сторонами до 25 числа місяця, що передує місяцю відгрузки.

Виконуючи умови вищевказаного контракту та специфікації від 21 жовтня 2015 року №30, з метою ввезення товару на територію України, позивачем 08 грудня 2015 року була надана відповідачу для митного оформлення електронна митна декларація №504010000/2015/003047.

При цьому, митна вартість товару у вищезазначеній митній декларації в графі №43 була заявлена за основним методом оцінки - за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються.

На підтвердження митної вартості товару в якості основних документів позивачем були надані відповідачу: контракт від 01 квітня 2013 року №RF/RD/79-13/11-М; специфікацію від 21 жовтня 2015 року №30; інвойс від 26 листопада 2015 року №СН-013.

На етапі перевірки митної вартості товару відповідач відмовив позивачу у визнанні митної вартості товарів за першим (основним) методом із посиланням на те, що подані декларантом документи не містять усіх даних на підтвердження числових значень складових митної вартості. Так, подані документи не містять усіх данних, що підтверджують числові значення складових митної вартості (відсутня інформація щодо страхування оцінюваного товару) та не надані банківські платіжні документи.

Митний орган вважав, що позивачем не були наданi в повному обсязi витребуванi документи. У звязку з вiдсутнiстю цiнової iнформацiї щодо вартостi iдентичних товарiв метод визначечня митної вартостi за цiною договору щодо iдентичних товарiв відповідачем не був застосований, у звязку з чим 08 грудня 2015 року відповідач направив на адресу позивача повідомлення №19856 із запитом про надання додаткових документів: бухгалтерську документацію щодо оплати складових митної вартості (страхування), страховий поліс, банківські документи про здійснення оплати за оцінюваний товар; висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару; договір (угоду, контракт) із третіми особами, повязаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається.

На виконання зазначеної вимоги та на підтвердження заявленої митної вартості товару і обраного методу її визначення позивач надав відповідачу листом від 08 грудня 2015 року №401/101-10: біржові котирування Caustik Soda (Europe) міжнародної біржової організації ICIS pricing за останні 4 тижня, що формували цінову політику на каустичну соду згідно умов контракту та Специфікації № 30, датовані 25 вересня 2015 року, 02 жовтня 2015 року, 09 жовтня 2015 року, 16 жовтня 2015 року.

08 грудня 2015 року за результатами розгляду поданих підприємством документів відповідач прийняв рішення №504000006/2015/000026/2 про коригування митної вартості товарів, яким визначено митну вартість задекларованого позивачем товару (гідроксиду натрію) за ціною 364,00 доларів США за тонну.

У звязку з прийняттям відповідачем рішення про коригування митної вартості товару, позивачу було відмовлено в митному оформленні та видано картку відмови від 08 грудня 2015 року №504010000/2015/00075.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач мав можливість визначити митну вартість товарів за основним методом і позивач надав йому всі необхідні для цього документи, відмова у митному оформленні товару та подальше коригування його вартості за допомогою другорядного методу носять протиправний характер.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 49 Митного Кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ст. 53 Митного Кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1).

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2).

Згідно з положеннями ст. 57 Митного Кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Як вбачається з матеріалів справи, для підтвердження митної вартості товару позивачем були надані, зокрема, контракт від 01 квітня 2013 року №RF/RD/79-13/11-М; специфікацію від 21 жовтня 2015 року №30; інвойс від 26 листопада 2015 року №СН-013.

Окрім цього, на виконання вимоги митного органу підприємством були додатково надані біржові котирування Caustik Soda (Europe) міжнародної біржової організації ICIS pricing за останні 4 тижня, що формували цінову політику на каустичну соду згідно умов контракту та Специфікації № 30, датовані 25 вересня 2015 року, 02 жовтня 2015 року, 09 жовтня 2015 року, 16 жовтня 2015 року.

Тому, враховуючи, що підприємством було надано всі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару за вказаним контрактом, яким зокрема встановлено обов'язки постачальника щодо доставки товару та включення транспортних витрат у ціну товару, колегія суддів приходить до висновку, що визначення відповідачем митної вартості не за основним методом (за ціною договору (контракту)) є необґрунтованим та таким, що суперечить основним принципам здійснення державної митної справи, що передбачено ст. 8 Митного Кодексу України, зокрема, законності та додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб.

Крім того, посилання апелянта на відсутність документів, що підтверджують страхування вантажу, як на обґрунтування своїх рішень та дій, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки п.8 ч.2 ст. 52 Митного Кодексу України визначено, що декларант повинен надати страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування лише якщо таке страхування здійснювалося.

Також, доводи митного органу стосовно того, що сода каустична небезпечна речовина та її перевезення зазвичай страхується, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки, дії суб'єкта владних повноважень не можуть ґрунтуватись на припущеннях та звичайній практиці, якщо остання не є законодавчо обов'язковою.

Щодо посилання апелянта на відомості спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України щодо іншої вартості подібних товарів, то колегія суддів зазначає, що самі по собі відомості даної системи не є достатньою підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості, за умови відсутності сумнівів у достовірності наданих декларантом документів та їх повноти.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що позивач отримав 40 доларову знижку на товар на підставі комерційних переговорів, проте вказуючи, що позивач не надав обґрунтування заниження ціни товару на 40 доларів, митний орган не наводить вмотивованих доводів неприйняття пояснень позивача щодо отримання знижки від продавця.

Окрім цього, колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта щодо ненадання під час митного оформлення платіжного доручення, оскільки в матеріалах справи наявне платіжне доручення №6277 від 16 грудня 2015 року, відповідно до якого оплата була здійснена лише протягом 12 днів з дати відвантаження товару (а.с.21).

Відповідно до ч.3 ст. 57 Митного Кодексу України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що приймаючи оскаржувану картку відмови в прийнятті митної декларації та не застосовуючи основний метод визначення митної вартості відповідач виходив з того, що подані позивачем документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Частиною 1 ст. 58 Митного Кодексу України встановлено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Отже, враховуючи вищенаведене та приймаючи до уваги, що наявність підстав, які унеможливлюють застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) апелянтом не наведено, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №504000006/2015/000026/2 від 08 грудня 2015 року та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №504010000/2015/00075 від 08 грудня 2015 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та обєктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні справи.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Разом з цим, зважаючи на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає вимоги Миколаївської митниці Державної фіскальної служби України щодо розподілу судових витрат відповідно до ст. 94 КАС України є такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Миколаївської митниці Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

ОСОБА_1