Ухвала суду № 61784632, 14.09.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2016 р.зм.ОдесаСправа № 815/1018/16

Категорія: 8.1 Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федусика А.Г.,

суддів - Шевчук О.А. та Зуєвої Л.Є.,

при секретарі - Пальоній І.М.,

за участю: представника апелянта - Красного Дмитра Миколайовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеса головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 травня 2016 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСАН-ТРАНС» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеса головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «МАКСАН-ТРАНС» (далі ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеса головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі ДПІ) про визнання протиправними дій ДПІ по проведенню позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ з питань дотримання податкового законодавства при здійсненні господарських взаємовідносин з платниками податків відповідно до постанови слідчого Генеральної прокуратури від 13 червня 2015 року та визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ДПІ від 18 лютого 2016 року №0000082203, №0000092203 та №00000102203.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06 травня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду ДПІ подала апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що на виконання постанови Генеральної прокуратури України від 13 червня 2015 року в межах кримінального провадження №32013170000000044 відповідач видав наказ №9 від 12 січня 2016 року про проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ з питань дотримання податкового законодавства при здійсненні господарських взаємовідносин з платниками податків за період часу з 01 січня 2012 року по 31 березня 2015 року. Згідно з базою даних АС «Податковий Блок» за вказаний період встановлені взаємовідносини позивача з ПП «Брок Лайн» та ПП «Топ Трейдінг».

На підставі даного наказу були виписані направлення на проведення перевірки від 12 січня 2016 року №000003/6 та № 000002/5.

За результатами перевірки був складений акт № 207/15-53-22-03/34056056 від 22 січня 2016 року, в якому встановлено порушення позивачем: п.44.6 ст.44, п. 138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2189634,00 грн.; п.44.6 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 2321075,00 грн., та п.121.1 ст.121 Податкового кодексу України у зв'язку з ненаданням платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю.

На підставі акту перевірки відповідач виніс податкові повідомлення-рішення: від 18 лютого 2016 року №0000082203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 2737043,00 грн., №0000092203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 2901344,0 грн., та №00000102203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем адміністративні штрафи та інші санкції у розмірі 1020,00 грн..

Винесення вказаних повідомлень рішень і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Вирішуючи справу та задовольняючи позові, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем первині бухгалтерські документи, складені за результатами проведених операцій з вищезазначеними контрагентами, містять необхідну для цілей оподаткування інформацію та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт надання послуг/виконання робіт. Також, було зазначено, що відповідач в акті перевірки не робить посилання на первинні документи, а інформаційний додаток до акту свідчить про те, що перевіряючи використали тільки облікову справу позивача, звіти, декларації та статутні документи, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про формальне проведення перевірки та винесення безпідставних, необґрунтованих рішень. Також ДПІ не надала суду жодних додаткових доказів або письмових обґрунтувань щодо спростування наданих позивачем документів або викладених обставин.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх правильними з огляду на наступне.

Положеннями ст.81.1 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.

Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Так, з акту про вручення копії наказу, пред'явлення направлень на проведення виїзної позапланової документальної перевірки уповноваженому представнику платника податків від 13 січня 2016 року №66/15-53-22-03/34056050 можна дійти висновку, що Цимбал С.Ю., який надає адвокатські послуги позивачу, отримав копію наказу від 12 січня 2016 року про проведення документальної виїзної перевірки - 13 січня 2016 року.

Разом з тим, з акту про проведення документальної позапланової виїзної перевірки № 207/15-53-22-03/34056056 від 22 січня 2016 року вбачається та не оспорювалося в судовому засіданні представником ДПІ, що посадовими особами ДПІ перевірка була розпочата 12 січня 2016 року, тобто, за день до фактичного вручення представнику позивача копії наказу про проведення документальної виїзної перевірки, що суперечить положенням ст.81.1 ПК України в частині обов'язкового вручення (надіслання), зокрема, наказу саме до початку проведення виїзної перевірки.

Крім того, відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Так, судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що на виконання постанови Генеральної прокуратури України від 13 червня 2015 року в межах кримінального провадження №32013170000000044 відповідач видав наказ №9 від 12 січня 2016 року про проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ.

На підставі даного наказу були виписані направлення на проведення перевірки від 12 січня 2016 року №000003/6 та № 000002/5.

Тривалість перевірки визначена в 4 дні, а саме: з 12 по 16 січня 2016 року.

Одночасно справа містить акти про не допуск перевіряючих до перевірки, про неможливість проведення перевірки (т.3 а.с.165-169), з яких вбачається, що на протязі всього періоду часу (з 12 по 16 січня 2016 року), в межах якого відповідач мав право провести перевірку, відповідна документальна виїзна перевірка проведена не була, до службових приміщень працівники відповідача допущені не були, первинна документація фахівцями ДПІ не досліджувалась, про що свідчить, зокрема, відсутність факту витребування податковим органом у позивача первинної документації по господарським правовідносинам з відповідними контрагентами позивача в умовах коли ДПІ фактично було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ, тобто за місцезнаходженням ДПІ, що не заперечував в судовому засіданні представник відповідача. Разом з тим, такий вид перевірки не передбачений дозвільними документами ДПІ від 12 січня 2016 року (наказ та направлення) на перевірку, а тому її результати не можуть бути підставою, зокрема, для винесення відповідних рішень ДПІ.

Таким чином, враховуючи все вищезазначене у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки ДПІ реально не проводилась документальна виїзна перевірка, то винесення спірних повідомлень-рішень є безпідставним та таким, що суперечить ПК України, оскільки збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток та податок на додану вартість і винесення відповідних рішень може бути вчинене виключно за наслідками дотримання порядку проведення перевірки та всебічного дослідження первинної документації по господарським правовідносинам позивача з контрагентами, чого ДПІ зроблено не було.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи позивача викладені у апеляційній скарзі за змістом ідентичні наданим до адміністративного позову запереченням, зазначених висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційних скарг не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеса головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 травня 2016 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.Г. Федусик Суддя: Суддя: Л.Є. Зуєва О.А. Шевчук