Рішення № 61784131, 08.09.2016, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" вересня 2016 р.Справа № 921/410/16-г/10

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Півторака М.Є.

За участю секретаря судового засідання Цимбалюк І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоенергопродукт", 46001, м. Тернопіль, вул. Пасічна, 8 кв. 1

до відповідача: фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1

про повернення коштів в сумі 73 000,00 грн.

За участі представників:

позивача: Авдєєнка В.В. - директора, сайт Міністерства юстиції України: "Детальна інформація про юридичну особу", станом на 11.07.2016 року;

відповідача: Багранюка В.С. - адвоката, Договір про надання правової допомоги від 25.07. 2016 року, ордер серії ТР №018558 на надання правової допомоги від 25.07.2016 року;

В судовому засіданні представникам позивача та відповідача роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20,22,27,28,81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Біоенергопродукт", м. Тернопіль звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, с. Смиківці Тернопільського району про повернення коштів в сумі 73 000,00 грн.; відшкодування понесених судових витрат просить покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на підставі усної домовленості Товариство з обмеженою відповідальністю "Біоенергопродукт", м. Тернопіль перерахувало відповідачу кошти в сумі 73 000,00 грн. за послуги спецтехніки на підставі рахунку №81 від 08.06.2016 року (платіжне доручення №97 від 09.06.2016 року на суму 50 000,00 грн. та №98 від 09.06.2016 року на суму 23 000,00 грн).

Вказує, що на неодноразові телефонні та письмові прохання про згідно проплаченого рахунку або повернення коштів відповідачем не було відреаговано.

Тому, позивач вважає, що набуття коштів в сумі 73 000,00 грн., фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, с. Смиківці Тернопільського району є безпідставним.

Посилається на приписи статті 1212 ЦК України.

Ухвалою суду від 14 липня 2016 року порушено провадження у справі № 921/410/16-г/10 та призначено судове засідання за участю представників сторін о 14 год. 30 хвилин 26 липня 2016 року та зобов'язано відповідача надати суду документально обґрунтований відзив на позов.

Ухвала господарського суду від 14 липня 2016 року про призначення судового засідання була направлена сторонам по справі за адресами, вказаними у позовній заяві рекомендованою кореспонденцією.

26 липня 2016 року відповідач у справі фізична особа-підприємець ОСОБА_2 через канцелярію господарського суду подав письмовий відзив на позов (вх. №14041) у якому заперечує позовні вимоги повністю, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення. Вказує , що між сторонами на підставі усної домовленості виникли договірні зобов'язання на надання послуг на проведення земляних робіт спецтехнікою в с. Куряни Бережанського району; між сторонами велася електронна переписка щодо умов укладання та виконання домовленості про надання послуг.

В судове засідання 26 липня 2016 року представник позивача не прибув, причин неприбуття не повідомив, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином в порядку статті 64 ГПК України, а тому на підставі статті 77 ГПК України розгляд справи було відкладено до 14 годин 30 хвилин 16 серпня 2016 року.

В порядку статті 77 ГПК справу слуханням було відкладено до 14 годин 15 хвилин 06 вересня 2016 року; в судовому засіданні 06.09.2016 року оголошено перерву до 09 годин 30 хвилин 08 вересня 2016 року.

У судове засідання 06.09.2016 року представники сторін прибули; суд перейшов до розгляду позову по суті та заслухав пояснення представників: представник позивача підтримав заявлені вимоги повністю з підстав, викладених у позовній заяві; представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог.

У судовому засіданні 08.09.2016 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення згідно приписів статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача та заперечення представника відповідача, господарський суд встановив наступне:

Відповідно до ч. 1 статті 1 Господарського процесуального Кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 20 Господарського Кодексу України встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Зазначена стаття визначила шляхи захисту прав та законних інтересів зазначених суб'єктів.

Стаття 16 Цивільного Кодексу України також визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу та визначає способи захисту цивільних прав та інтересів.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (частина друга п. 1 ст. 16 ЦК України).

Позивач по справі: Товариство з обмеженою відповідальністю "Біоенергоопродукт", місцезнаходження якого м. Тернопіль, вул. Пасічна, 8 кв. 1, зареєстроване у встановленому законом порядку і включене до ЄДРПОУ, ідентифікаційний код юридичної особи 36687375, що підтверджується Витягом з ЄДРПОУ (копія знаходиться в матеріалах справи), а тому наділене правом на звернення до суду з позовом за захистом своїх прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до статті 54 Господарського процесуального кодексу України, звертаючись з позовом до господарського суду, позивач самостійно визначає в позові предмет позову та його підстави, тобто, ті обставини, якими він обґрунтовує поданий позов; розглядаючи справу, господарський суд не може вийти за межі зазначених у позові предмету та підстав, за винятком випадків, прямо передбачених процесуальним законодавством.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Біоенергопродукт", м. Тернопіль визначило предметом позову повернення коштів в сумі 73 000,00 грн.

Підставою позову приватне підприємство визначило те, що вказані кошти перераховані ним помилково, а відтак є такими, що набуті фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, жителем, с. Смиківці Тернопільського району безпідставно.

Вказавши відповідачем у справі фізичну особу - підприємця ОСОБА_2, місце проживання якого с. Смиківці Тернопільського району Тернопільської області товариство з обмеженою відповідальністю "Біоенергопродукт", м. Тернопіль вважає, що зазначена ним особа порушило його права.

В силу ст. 11 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 ст. 202 ЦК України).

Підставою виникнення господарських зобов'язань за приписами статті 177 ч. 1 Господарського кодексу України є договір. Приписи статті 207 Цивільного кодексу України передбачають, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання в силу статті 525 Цивільного кодексу України не допускається.

За змістом приписів статей 205 та 206 ЦК України вбачається, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом, однак, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

В силу ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За загальним правилом, встановленим ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, тощо, а також підтвердженням прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У судовому засіданні встановлено, що між сторонами по справі (позивачем: ТзОВ "Біоенергопродукт", м. Тернопіль та відповідачем: СПД ФО ОСОБА_2, с. Смиківці Тернопільського району) була досягнута усна домовленість щодо надання послуг, на виконання якої відповідач у справі ФОП ОСОБА_2 направив позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Біоенергопродукт", м. Тернопіль Рахунок на оплату №81 від 08 червня 2016 року на суму 90 272,00 грн. (копію вказаного Рахунку №81 від 08.06.2016 року позивач долучив до матеріалів справи).

У дослідженому в судовому засіданні Рахунку на оплату №81 від 08 червня 2016 року зазначається:

Постачальник: ФОП ОСОБА_2; Покупець: ТОВ "Біоенергопродукт"; Договір: Договір надання послуг №010616; Товари (роботи, послуги): подача механізмів на об'єкт, послуги екскаватора, подача механізмів на об'єкт, послуги КАМАЗ, подача механізмів на об'єкт, послуги КАМАЗ, повернення механізмів на об'єкт на загальну суму 90 272,00 грн.

Представник позивача ТзОВ "Біоенергопродукт" Авдєєнко В.В. у судовому засіданні 06.09.2016 року підтвердив, що Товариство отримало вказаний Рахунок №81 від 08.06.2016 року.

Матеріалами справи підтверджується, що 09 червня 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Біоенергопродукт", м. Тернопіль платіжним дорученням №97 та № 98 перерахувало фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 відповідно 50 000,00 грн та 23 000,00 грн. У графі "призначення платежу" платіжних доручень зазначено: "за послуги спецтехніки згідно з рах. №81 від 08.06.16 без ПДВ".

Отже зазначеними вище документами (Рахунок №81 від 08.06.2016 року та платіжними дорученнями №97 від 09.06.2016 року на суму 50 000,00 грн та № 98 від 09.06.2016 року на суму 23 000,00 грн.) підтверджується, що ФОП ОСОБА_2 вистав позивачу Рахунок для оплати надання послуг, а ТзОВ "Біоенергопродукт" прийняв даний Рахунок до виконання та частково здійснив оплату його на суму 73 000,00 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічна за змістом норма міститься і в ст.509 ЦК України.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених господарським кодексом України.

Також ст. 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як взаємовідносини, що випливають із договору про надання послуг, згідно якого та в силу ст. 901 Цивільного кодексу України одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Отже, між сторонами по справі виникло господарське зобов'язання (надання послуг), в силу якого за ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Предметом спору у даній справі є обов'язок відповідача повернути позивачу зазначені грошові кошти, які, як заявляє позивач, перераховані без достатньої на те підстави.

Суд враховує, що наслідки набуття, збереження майна без достатньої правової підстави визначено главою 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до приписів статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави - безпідставно набуте майно, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Таким чином, обов'язковою умовою, з якою законодавець пов'язує виникнення даного виду зобов'язань, є відсутність правової підстави для набуття майна однією особою за рахунок іншої особи. Відсутність правової підстави означає, що майно набуте особою поза підставою (юридичним фактом), передбаченою законом чи правочином. За змістом статті 1214 Кодексу особа, яка набула майно без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала.

При розгляді спору судом враховану правову позицію Вищого господарського суду України, викладену у постанові № 8/416 від 26 квітня 2012 року.

В позовній заяві та судових засіданнях позивач стверджує, що зазначені кошти перераховані на підставі усної домовленості товариства з обмеженою відповідальністю "Біоенергопродукт", м. Тернопіль та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 згідно якої СПД ФО мав надати послуги спецтехніки по зачистці земельної ділянки у с. Куряни Бережанського району Тернопільської області від пнів дерев, що залишилися після їх корчування внаслідок виконання будівельних робіт на відповідній земельній ділянці. Однак, хоча і фізична особа - підприємець ОСОБА_2, житель с. Смиківці Тернопільського району отримали кошти в сумі 73 000,00 гривень, але самих підрядних робіт з очистки земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "Біоенергопродукт", м. Тернопіль не надав.

Заперечуючи позовні вимоги відповідач у справі вказує, що сторони в електронній формі шляхом обміну повідомленнями вели переговори з приводу укладання договору в письмовій формі, саме договору №010616 від 08.06.2016 року, який був направлений на адресу ТзОВ "Біоенергопродукт"; 09 червня 2016 року позивач у справі зі своєї електронної адреси надіслав електронне повідомлення ФОП ОСОБА_2 з проханням внести зміни у договір, а 23 червня 2016 року відповідач надіслав на електронну адресу позивача електронне повідомлення з проханням підписати договір та відправити підписаний примірник електронною поштою та поштовим переказом.

Також відповідач у справі ОСОБА_7 зазначає, що 29 червня 2016 року ним на електронну адресу позивача були направлені електронні повідомлення із вкладенням 7 (семи) звітів відпрацьованих годин - змінних рапортів про виконані роботи (належним чином засвідчені копії змінних рапортів долучені до матеріалів справи) та Акт здачі - приймання робіт (надання послуг) №52 від 24 червня 2016 року на суму 74 260,00 грн.

29 червня 2016 року позивач направив відповідачу електронне повідомлення наступного змісту "Ви стільки не працювали і я ці акти не підпишу. Або зробіть роботу, або поверніть кошти. За таку кількість часу ви мали б зробити щонайменше 10 га згідно зі зробленого нами спільно контролю часу роботи, а ви навіть 3 га не зачистили. Якщо не будете працювати, я чекаю кошти до п'ятниці, а потім передаю справу до суду".

Для встановлення наявності чи відсутності факту помилкового перерахування Товариством з обмеженою відповідальністю "Біоенергопродукт", м. Тернопіль спірної суми коштів необхідно надати правову оцінку наявності між сторонами договірних відносин.

Суд зазначає що згідно вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як зазначалося вище позивач виставив до оплати Товариству Рахунок №81 від 08.06. 2016 року, а відповідач, відповідно, прийняв його до виконання та платіжними дорученнями №97 від 09.06.2016 року на суму 50 000,00 грн та №98 від 09.06.2016 року на суму 23 000,00 грн. перерахував кошти, тобто даними бухгалтерськими документами підтверджується здійснення між сторонами господарської операції.

Дослідивши надані документи суд вважає, що між сторонами виникли господарські правовідносини, що випливають із договору про надання послуг.

А тому, твердження Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоенергопродукт", м. Тернопіль про безпідставність отримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 спірної суми 73 000,00 грн. є помилковим, та посилання позивача на приписи статті 1212 ЦК України є необґрунтованим.

До зазначених висновків суд прийшов з врахуванням приписів ст. 33 ГПК України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, та ст. 34 ГПК України, якою встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на наведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоенергопродукт", м. Тернопіль щодо стягнення з відповідача 73 000,00 грн. набутих без достатньої правової підстави є необґрунтованими та таким, що не підлягають до задоволення.

Витрати по сплаті судового про збору, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст. 129 Конституції України, ст. ст. 1, 2, 22, 32, 33, 43, 77, 116, 117 ГПК України, ст. ст. 20, 179, 193 Господарського Кодексу України, ст. ст. 11, 16, 179, 184, 202, 206, 638, 1212 Цивільного Кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1.В позові відмовити.

2.Рішення набуває законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття рішення, через місцевий господарський суд.

3.Повне рішення складене 09 вересня 2016 року.

Суддя М.Є. Півторак