Рішення № 61783852, 26.09.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, е-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.2016№910/10147/16

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., за участю секретаря судового засідання Роздобудько В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/10147/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вог Аеро Джет», м. Київ,

до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ, в особі філії «Центр забезпечення виробництва» публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця», м. Київ,

про стягнення 2 837 706,24 грн.,

за участю представників:

позивача - Григорєвої Н.В. (довіреність від 14.01.2016 № б/н);

відповідача - не з'явилися.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вог Аеро Джет» (далі - Товариство) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» (далі - Укрзалізниця) 2 837 706,24 грн. штрафу за неналежне виконання відповідачем умов договору позики від 05.02.2016 №05/02-16 (далі - Договір).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.06.2016 порушено провадження у справі.

Позов мотивовано тим, що: строк повернення позики за Договором було визначено до 31.03.2016; Укрзалізниця прострочила повернення дизельного палива, а саме повернула 4 978,432 тонни вартістю 94 590 208 грн. 04.04.2016; Товариство нарахувало штраф у сумі 2 837 706,24 грн.

Позивач 21.06.2016 подав суду документи, підготовлені на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

05.07.2016 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому вказав таке:

- 04.04.2016 Укрзалізниця повністю повернула Товариству дизельне паливо;

- прийнявши продукцію, позивач підтвердив факт, що він не заперечує щодо продовження терміну дії Договору відносно повернення продукції та прийняв виконання зобов'язання відповідачем;

- у кожному акті приймання-передачі дизельного палива міститься вказівка про те, що сторони дійшли згоди, що умови Договору вважаються виконаними своєчасно та у повному обсязі, у зв'язку з чим сторони не мають будь-яких претензій одна до одної;

- Укрзалізниця вважає, що за угодою сторін, яку позивач і відповідач оформили у пунктах 4 актів про повернення дизельного палива, припинилися зобов'язання Укрзалізниці щодо сплати штрафних санкцій за прострочення продукції за Договором;

- також відповідач просив суд застосувати пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та зменшити штрафні санкції.

Позивач 01.08.2016 подав суду додаткові пояснення, в яких вказав, що: відповідач не заперечує фактів прострочення виконання зобов'язання з повернення продукції, однак вважає, що вимоги позивача є необґрунтованими у зв'язку із наявністю в пункті 4 актів повернення вказівки на належність виконання умов Договору та відсутність претензій у сторін; продукція поверталася партіями і сторони кожного разу підписували акти повернення на певну партію; крім того, Договір має вимоги щодо відповідності якості продукції технічним регламентам та повернення продукції не нижчої якості; таким чином, підписанням актів в пункті 4 сторони кожного разу підтверджували відсутність претензій одна до одної саме в частині поверненої продукції і не могли засвідчувати вчасність повернення всієї партії, що була передана в позику; акти повернення не є двосторонніми правочинами, що змінюють умови Договору, а лише констатують повернення частини продукції; відповідач застосовує поняття новації до відносин, які жодним чином не підпадають під її умови, оскільки сторони не домовлялися про заміну зобов'язання зі сплати штрафу за прострочення повернення продукції на будь-яке інше; Договір позики є безпроцентним; основним видом діяльності позивача є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; сторонами було погоджено саме такий вид відповідальності за несвоєчасне повернення продукції, оскільки об'єми продукції є значними та в грошовому еквіваленті складають 95 000 000 грн.; отже, несвоєчасне повернення продукції позичальником призводить до негативних наслідків для позивача за відносинами з іншими контрагентами та виконання перед ними взятих на себе договірних зобов'язань.

26.09.2016 Товариство подало суду клопотання про долучення до матеріалів справи копії постанови Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2016 зі справи № 910/12301/16.

Представник позивача у судовому засіданні 26.09.2016 надав пояснення по суті спору; позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (далі - Постанова № 18) зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене та з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 26.09.2016 без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами (стаття 75 ГПК України).

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

05.02.2016 Товариством (позикодавець) і Укрзалізниця (позичальник) укладено Договір, за умовами якого:

- позикодавець зобов'язався передати у позику позичальникові продукцію, найменування якої вказується у пункті 1.2 Договору, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві продукцію такої ж кількості та не нижчої якості (пункт 1.1 Договору);

- найменування продукції: паливо рідинне та газ; олив мастильних (дизельне паливо) (пункт 1.2 Договору);

- оціночна вартість однієї тони продукції, що передається у позику, становить 19 000 грн., включаючи ПДВ та акцизний збір, що є звичайною ціною продукції на дату укладання Договору (пункт 1.3 Договору);

- Договір позики є безвідсотковим (пункт 1.4 Договору);

- позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві продукцію у кількості фактично поставленої узгодженими партіями, не нижчої якості, як це вказано в пункті 2.2 Договору, у строк до 31.03.2016. Кількість продукції, яку позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю, повинна відповідати кількості, вказаній у актах приймання-передачі продукції, підписаних сторонами, відповідно до яких продукція передана у позику (пункт 3.2 Договору);

- сторони домовилися, що вони докладатимуть усіх зусиль з метою належного виконання договірних зобов'язань (пункт 4.1 Договору);

- у разі невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України (пункт 4.2 Договору);

- у разі порушення строків повернення продукції відповідно до пункту 3.2 Договору позичальник сплачує позикодавцю штраф у розмірі 1 % від суми продукції, переданої в позичку, за кожний день прострочення повернення (пункт 4.3 Договору);

- у разі неповернення та/або прострочки повернення продукції позичальником позикодавцю в строк, зазначений у пункті 3.2 Договору, позичальник оплачує позикодавцю вартість неповернутої продукції, виходячи з оціночної вартості продукції, визначеної пунктом 1.3 Договору, протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту порушення своїх зобов'язань (пункт 4.4 Договору);

- у разі порушення позичальником своїх зобов'язань, передбачених пунктом 4.4 Договору, позичальник зобов'язується сплатити позикодавцю пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки (пункт 4.5 Договору);

- Договір є укладеним з моменту передачі продукції та діє до 31.03.2016 (пункт 7.1 Договору).

Статтею 1046 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Слід зазначити, що Укрзалізниця звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства про визнання про визнання недійсними пунктів 4.3, 4.4, 4.5 Договору.

Разом з тим, рішенням господарського суду міста Києва від 25.07.2016 зі справи № 910/12301/16, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2016, у задоволенні позову відмовлено.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв у позику дизельне паливо у кількості 4 978,432 тонни вартістю 94 590 208 грн., що підтверджується такими актами приймання-передачі:

- від 05.02.2016 № 201 на суму 3 907 350 грн.;

- від 06.02.2016 № 158 на суму 2 319 026 грн.;

- від 06.02.2016 № 159 на суму 3 529 345 грн.;

- від 06.02.2016 № 160 на суму 4 649 015 грн.;

- від 06.02.2016 № 161 на суму 4 555 459 грн.;

- від 06.02.2016 № 162 на суму 1 111 367 грн.;

- від 06.02.2016 № 163 на суму 3 484 600 грн.;

- від 06.02.2016 № 164 на суму 3 396 972 грн.;

- від 07.02.2016 № 165 на суму 5 616 191 грн.;

- від 07.02.2016 № 166 на суму 4 675 425 грн.;

- від 07.02.2016 № 167 на суму 4 593 269 грн.;

- від 07.02.2016 № 168 на суму 4 599 349 грн.;

- від 07.02.2016 № 172 на суму 5 616 685 грн.;

- від 08.02.2016 № 203 на суму 5 866 763 грн.;

- від 08.02.2016 № 204 на суму 2 333 846 грн.;

- від 08.02.2016 № 205 на суму 5 885 269 грн.;

- від 08.02.2016 № 206 на суму 2 218 611 грн.;

- від 08.02.2016 № 207 на суму 3 338 946 грн.;

- від 08.02.2016 № 208 на суму 5 692 020 грн.;

- від 09.02.2016 № 196 на суму 1 198 330 грн.;

- від 09.02.2016 № 197 на суму 3 444 719 грн.;

- від 09.02.2016 № 198 на суму 2 239 188 грн.;

- від 09.02.2016 № 199 на суму 3 438 126 грн.;

- від 09.02.2016 № 200 на суму 5 792 587 грн.;

- від 09.02.2016 № 202 на суму 1 087 750 грн.

Вказані акти підписані повноважними представниками сторін і скріплені печатками без зауважень.

Укрзалізниця обов'язок із повернення позики у строк, визначений Договором, не виконала (31.03.2016) та повернула дизельне паливо 04.04.2016.

Факт повернення позики підтверджується такими актами приймання-передачі:

- від 04.04.2016 № 1 в кількості 26,929 тонн;

- від 04.04.2016 № 2 в кількості 609,709 тонн;

- від 04.04.2016 № 3 в кількості 381,324 тонн;

- від 04.04.2016 № 4 в кількості 609,709 тонн;

- від 04.04.2016 № 5 в кількості 381,324 тонн;

- від 04.04.2016 № 6 в кількості 381,324 тонн;

- від 04.04.2016 № 7 в кількості 413,375 тонн;

- від 04.04.2016 № 8 в кількості 397,052 тонн;

- від 04.04.2016 № 9 в кількості 366,991 тонн;

- від 04.04.2016 № 10 в кількості 523,181 тонн;

- від 04.04.2016 № 11 в кількості 277,805 тонн;

- від 04.04.2016 № 12 в кількості 609,709 тонн.

Вказані акти підписані повноважними представниками сторін і скріплені печатками без зауважень.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У зв'язку із простроченням повернення позики Товариство нарахувало штраф у сумі 2 837 706,24 грн. за період з 01.04.2016 по 03.04.2016.

Відповідач, заперечуючи проти позову, посилався на те, що: прийнявши продукцію, позивач підтвердив факт, що він не заперечує щодо продовження терміну дії Договору відносно повернення продукції; у кожному акті приймання-передачі дизельного палива міститься вказівка про те, що сторони дійшли згоди, що умови Договору вважаються виконаними своєчасно та у повному обсязі, у зв'язку з чим сторони не мають будь-яких претензій одна до одної; за угодою сторін, яку позивач і відповідач оформили у пунктах 4 актів про повернення дизельного палива, припинилися зобов'язання Укрзалізниці щодо сплати штрафних санкцій за прострочення продукції за Договором.

Вказані доводи відповідача не є обґрунтованими, оскільки акти приймання-передачі палива лише фіксують факт повернення дизельного палива та відсутність претензій щодо його кількості.

Внесення змін до Договору можливе лише шляхом укладення додаткової угоди, а не підписанням акта приймання-передачі.

Оскільки сторони умови Договору в частині штрафних санкцій та строку повернення дизельного палива не змінювали шляхом укладення відповідної додаткової угоди, то відсутні підстави вважати, що Товариство погодилося продовжити строк повернення Укрзалізницею продукції та відмовилося від права стягнути штрафні санкції.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Згідно з частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Так, перевіривши здійснені позивачем розрахунки, господарський суд міста Києва дійшов висновку, що вони правильні.

Разом з тим, відповідач подав суду заяву про зменшення штрафних санкцій в порядку статті 83 ГПК України та статті 233 ГК України.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до пункту 3 статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пунктом 3.17.4 Постанови № 18 передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У зазначеній нормі ГПК України йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 ЦК України).

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 233 ГК України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Укрзалізниця мотивує клопотання про зменшення штрафу таким:

- відповідач повернув дизельне паливо позивачу, тобто зобов'язання виконано боржником повністю;

- Укрзалізниця - це юридична особа, 100% акцій якої є державною власністю; стягнення з відповідача штрафних санкцій може призвести до порушення економічних інтересів держави та у подальшому може унеможливити належне функціонування залізниць та підприємств залізничної галузі України;

- права та інтереси інших осіб порушені не були.

Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про застосування пункту 3 частини першої статті 83 ГПК України щодо зменшення штрафних санкцій, виходячи з такого:

- Укрзалізниця документально не підтвердила можливість порушення економічних інтересів держави та унеможливлення належного функціонування залізниць та підприємств залізничної галузі України;

- всі суб'єкти господарської діяльності, у тому числі засновником яких є держава, користуються рівними правами та зобов'язані виконувати зобов'язання, які виникають із договорів;

- укладаючи Договір, відповідач усвідомлював ризики, розмір штрафних санкцій у випадку прострочення виконання обов'язку з повернення дизельного палива;

- Укрзалізниця прострочила повернення дизельного палива вартістю 94 590 208 грн., що є суттєвою матеріальної цінністю для позивача.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими і тому підлягають задоволенню.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи щодо судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі філії «Центр забезпечення виробництва публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03049, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 11/15; ідентифікаційний код 40081347) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вог Аеро Джет» (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 18; ідентифікаційний код 38092255) 2 837 706 (два мільйони вісімсот тридцять сім тисяч сімсот шість) грн. 24 коп. штрафу та 42 565 (сорок дві тисячі п'ятсот шістдесят п'ять) грн. 59 коп. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.10.2016.

Суддя О. Марченко