Рішення № 61783789, 29.09.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2016Справа №910/15687/16За позовом Регіонального відділення Фонду Державного майна України по м. Києву

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські новітні технології"

про стягнення 99 245,01 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Черних Я.С. (довіреність № 29 від 01.07.2016)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Регіональне відділення Фонду Державного майна України по м. Києву (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські новітні технології" (відповідач) про стягнення 82 698,58 грн. заборгованості за договором оренди № 1560 нерухомого майна, що належить до державної власності від 21.03.2005, з яких: 64 834,51 грн. основного боргу, 15 919,03 грн. пені та 1 945,04 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 1560 від 21.03.2005 в частині сплати орендної плати.

Також позивачем разом з позовом було подано клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2016 порушено провадження по справі № 910/15687/16, відстрочено Регіональному відділенню Фонду державного майна України по м. Києву сплату судового збору за подання позовної заяви до ухвалення судового рішення у справі та призначено дану справу до розгляду на 15.09.2016.

12.09.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшла довідка про відсутність аналогічного спору та надійшли документи по справі, серед яких розрахунки позовних вимог.

15.09.2016 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 15.09.2016 з'явився представник позивача, надав суду пояснення щодо обставин справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2016 розгляд справи відкладено на 29.09.2016 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

22.09.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду та письмові пояснення по справі.

У судове засідання 29.09.2016 з'явився представник позивача та надав заяву про збільшення розміру позовних вимог, надав щодо неї пояснення та просив суд прийняти її до розгляду.

Відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача 88 549,77 грн. заборгованості зі сплати орендної плати, 8 038,75 грн. пені та 2656,49 грн. штрафу.

Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи те, що заява про збільшення позовних вимог відповідає приписам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, остання прийнята господарським судом до розгляду, у зв'язку з чим, позовні вимоги розглядаються в її редакції та відповідно має місце нова ціна позову.

Представник відповідача в судове засідання 29.09.2016 не з'явився, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суд не повідомив.

У відповідності до п.п. 3.9.1. п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи надсилались на юридичну адресу відповідача (вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), а відтак, відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Водночас, судом, враховано, що у відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Враховуючи вищенаведене та те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, в судовому засіданні 29.09.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

21.03.2005 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські новітні технології" (далі - орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 1560, відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, загальною площею 12,0 кв. м. (9 кв.м. обладнання на технічному поверсі та 3 кв.м. на даху для розміщення антенно-фідерних устроїв) розташованого за адресою: м. Київ, вул. Немировича-Данченка, 2, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31.10.2008 становить 147 528,00 грн.

Відповідно до п. 1.2 Договору(в редакції Додаткового Договору № 1 від 23.04.2007) , майно передається в оренду з метою розміщення обладнання базової станції широкосмугового радіодоступу.

Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна (п. 2.1. Договору).

21.03.2005 згідно із актом приймання-передавання орендованого майна за адресою: м. Київ, вул. Немировича-Данченка, 2 орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно площею 12,0 кв. м. (9 кв.м. обладнання на технічному поверсі та 3 кв.м. на даху для розміщення антенно-фідерних устроїв).

Згідно з п. 3.1 Договору (в редакції Договору № 1560/15 від 29.02.2012), орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України і становить без ПДВ за базовий місяць серпень 2011 року - 6502,83 грн.

Відповідно до п. 3.2 Договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до п. 3.3 Договору (в редакції Договору № 3 від 01.03.2010), орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30 % щомісяця не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установленого Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Згідно із п. 5.2. Договору, орендар зобов'язується своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п. 10.1 Договору, строк дії цього Договору становить 11 місяців і обчислюється з моменту підписання його сторонами.

За твердженням позивача , строк дії Договору сторонами продовжено до 21.02.2017 року включно.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідач в порушення зобов'язань за договором оренди, у період з січня 2016 по серпень 2016 року не здійснив орендну плату в розмірі 88 549,77 грн.

Також, внаслідок прострочення виконання грошового зобов'язання з орендної плати, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 8 038,75 грн. та штраф на підставі п. 3.8. договору у сумі 2 656,49 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Аналогічні норми містяться в положеннях ст. 283 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Як встановлено судом, в порушення умов договору оренди, відповідач свої зобов'язання щодо здійснення орендної плати за період з січня 2016 року по серпень 2016 року належним чином не виконав, внаслідок чого заборгованість відповідача за договором оренди становить 88 549,77 грн. Відповідачем доказів сплати боргу у сумі 88 549,77 грн. не надано.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що факт заборгованості відповідача перед позивачем за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 1560 від 21.03.2005 за період з січня 2016 року по серпень 2016 року у сумі 88 549,77 грн. належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку із чим, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі 88 549,77 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

У зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання з орендної плати, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 8 038,75 грн. та штраф на підставі п. 3.8. договору у сумі 2 656,49 грн.

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені та штрафу у розмірі 3% від суми заборгованості передбачена сторонами у пунктах 3.5., 3.8. Договору.

Суд, перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, встановив, що розмір пені за договором оренди №1560 від 21.03.2005 складає 8 028,72 грн., а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Суд, перевіривши розрахунки штрафу, здійснені позивачем, встановив, що розрахунки є арифметично вірними, у зв'язку з чим, стягненню підлягає штраф у розмірі 2656,49 грн.

Згідно із ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву частково.

З приводу розподілу судових витрат за розгляд даної справи, суд зазначає наступне.

Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2016 судом було відстрочено Регіональному відділенню Фонду державного майна України по м. Києву сплату судового збору за подання позовної заяви до ухвалення судового рішення у справі.

Пунктами 3.3., 3.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 роз'яснено, що якщо строк (строки), на який (які) судом було відстрочено або розстрочено сплату судового збору, закінчився, а таку сплату не здійснено, господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи може своєю ухвалою продовжити цей строк (але не довше ніж до прийняття судового рішення по суті справи), або звільнити сторону від сплати судового збору, або стягнути несплачену суму судового збору у прийнятті судового рішення. У разі коли господарським судом було відстрочено сплату позивачем судового збору, який з тих чи інших причин до прийняття рішення зі справи сплачено не було, а останнє прийнято на користь позивача, то стягнення суми судового збору здійснюється безпосередньо з відповідача у доход Державного бюджету України.

Оскільки, судом було відстрочено Регіональному відділенню Фонду державного майна України по м. Києву сплату судового збору до ухвалення судового рішення у даній справі, проте, станом на час прийняття рішення сплата судового збору позивачем не здійснена, то судові витрати підлягають стягненню з відповідача в доход Державного бюджету.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" визначено, що станом на 01.01.2016 мінімальна заробітна плата встановлена у розмірі 1378 гривень.

Згідно із пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюються у таких розмірах: 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати (1378,00 грн.) та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати (206700,00 грн.).

Оскільки, сума заявлених вимог становила 99 245,01 грн. (з урахуванням заяви про збільшення), за подання даного позову позивач мав сплатити 1 488,72 грн.

Враховуючи те, що судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, то з відповідача підлягають стягненню в доход Державного бюджету України судові витрати у розмірі 1488,52 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські новітні технології" (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, буд. 5/1-А, код 30753866) на користь Державного бюджету (одержувач - УДКСУ у Шевченківському районі м. Києва, код 37995466, банк одержувача - ДКСУ у м. Києві, р/р 31112093700011, МФО 820019, КЕКД 22080200, призначення платежу - плата за оренду майна бюджетних установ) заборгованість з орендної плати у розмірі 88 549,77 грн., пеню у розмірі 8028,72 грн. та штраф у розмірі 2 656,49 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські новітні технології" (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, буд. 5/1-А, код 30753866) в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1488,52 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 04.10.2016.

Суддя С.О. Турчин