Рішення № 61783426, 27.09.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 14/91/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.2016 Справа № 908/2014/16

Суддя господарського суду Запорізької області Сушко Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких міських електричних мереж (адреса 69035 м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, б. 25)

до відповідача Державного підприємства «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (адреса 69095 м. Запоріжжя, вул. Українська, б. 50)

про стягнення заборгованості

За участю уповноважених представіників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 299 від 19.07.2016р.;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 108 від 04.01.2016р.;

Суть спору:

29 липня 2016 року до господарського суду Запорізької області звернувся Позивач - Відкрите акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких міських електричних мереж з позовом до Відповідача - Державного підприємства «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» про стягнення суми заборгованості.

Системою документообігу господарського суду здійснено автоматичний розподіл справи для розгляду між суддями та справу призначено до розгляду головуючому судді Сушко Л.М.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.08.2016р. порушено провадження у справі № 908/2014/16, справі присвоєно номер провадження 14/91/16, судове засідання призначено на 07.09.2016р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення спору по суті.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.09.2016р. на підставі ст. ст. 69, 77 ГПК України строк розгляду справи продовжено на 15 днів, розгляд справи відкладено до 27.09.2016р.

В судовому засіданні 27.09.2016р. справу розглянуто, на підставі ст.ст. 82-85 ГПК України, за згодою представників Сторін, оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повідомлено про час складання повного рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що на підставі укладеного між Сторонами Договору про постачання електричної енергії №1120 від 28.12.2006р. Відповідачеві в період з 01.06.2015р. по 31.10.2015р. поставлено електричну енергію на загальну суму 148 061,40грн. Відповідач свої зобовязання щодо оплати виконав не в повному обсязі, у звязку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 91 993,18 грн.

Окрім цього, Позивач зазначив, що в порушення умов вказаного Договору Відповідач у листопаді 2014 року, лютому 2015 року, березні 2015 року та вересні 2015 року перевищив договірні величини споживання електричної енергії. У звязку з цим Позивачем були виставлені рахунки на оплату всього на суму 19 797,88 грн., які до теперішнього часу Відповідачем не оплачені.

На прострочену заборгованість, що виникла за Відповідачем, позивач нарахував пеню у розмірі 33 580,67 грн., 3% річних у розмірі 2 384,34 грн., інфляційні втрати в розмірі 7 155,57 грн.

Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача 34 301,45 грн. пені за період з 16.01.2015р. по 19.07.2016р., 1 839,14 грн. 3% річних за період з 16.02.2015р. по 19.07.2016р., 17 991,57 грн. інфляційних втрат за період з 01.02.2015р. по 29.12.2015р.

Таким чином, Позивач просить стягнути з ДП Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою на користь ВАТ Запоріжжяобленерго в особі Запорізьких міських електричних мереж заборгованість за спожиту активну електричну енергію в розмірі 91 993,18 грн., борг за перевищення договірної величини електроспоживання в розмірі 19 797,88 грн., пеню в розмірі 67 882,12 грн., 3% річних в розмірі 4 223,48 грн., збитки від інфляції в сумі 25 147,14 грн. та 3 141,94 грн. витрат на сплату судового збору.

В судовому засіданні 27.09.2016р. ВАТ Запоріжжяобленерго в особі Запорізьких міських електричних мереж уточнив позовні вимоги в частині суми заборгованості за поставлену електричну енергію та просив стягнути з Відповідача на свою користь заборгованість за спожиту активну електричну енергію в розмірі 89 993,18 грн.

Відповідач визнав позов в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 89 993,18 грн. та боргу за перевищення договірної величини електроспоживання.

Судом у відповідності з вимогами статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представників Сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд Запорізької області встановив наступне.

28.12.2006р. між ВАТ «Запоріжжяобленерго» - Постачальник електричної енергії та ДП Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою Споживач укладено Договір про постачання електричної енергії № 1120 (далі за текстом Договір).

За умовами п. 1. Договору, Постачальник електричної енергії постачає електричну енергію Споживачу, а Споживач оплачує Постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невідємними частинами.

Згідно п. 2.2.3. Договору, Споживач зобовязався оплачувати Постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами Додатків №4 «Порядок розрахунків» та №5 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії».

Відповідно до п. 7.4. Договору, розрахунки за активну електроенергію здійснюються згідно додатка №4 «Порядок розрахунків за активну електричну енергію» з урахуванням умов додатка №7 «Порядок визначення вартості мінімального обсягу електричної енергії в точці обліку».

Відповідно до додаткової угоди від 01.04.2015р. були внесені зміни до договору про постачання електричної енергії № 1120 від 28.12.2006р.

Так, згідно п. 1 додаткової угоди Додаток № 4 договору № 1120 від 28.12.2006р. про постачання електричної енергії був викладений у новій редакції.

Пунктом 4 додаткової угоди сторони погодили, що ця додаткова угода вступає в законну силу з 01.04.2015р. і діє по 31.12.2015р. Таким чином, оскільки позивач заявляє вимогу про стягнення заборгованості, що виникла за період з 01.06.2016р. по 31.10.2015р., спірні правовідносини між Сторонами по справі регулюються Договором про постачання електричної енергії № 1120 від 28.12.2006р. в редакції зі змінами, внесеними додатковою угодою від 01.04.2015р.

Згідно з п. 1. Додатку №4 до Договору № 1120 від 28.12.2006р. в редакції додаткової угоди від 01.04.2015р. розрахунковим вважається період з 00 годин першого числа до 24 годин останнього числа поточного місяця. Розрахунки за електричну енергію проводяться Споживачем виключно грошовими коштами на рахунок Постачальника електричної енергії, вказаний в Договорі. За дату оплати приймається дата, на яку були зараховані кошти на рахунок Постачальника електричної енергії.

Відповідно до п. 3. Додатку № 4 до Договору у разі відсутності попередньої оплати, оплата споживаної протягом розрахункового періоду електричної енергії проводиться Споживачем плановим платежем по рахунку або платіжній вимозі дорученню, які направляє йому Постачальник електричної енергії за плановий період з 1 по останній календарний день місяця на суму 15% від вартості обсягу договірної величини споживання електричної енергії. Платіж здійснюється не пізніше 15 числа поточного місяця.

За необхідності розмір планового платежу може бути скореговано з урахуванням фактичного споживання електричної енергії за плановий період, одержаних від Споживача коштів за споживання електричної енергії відповідного розрахункового періоду, у тому числі за резервування обсягу електричної енергії на покриття екологічної та/або аварійної броні.

Згідно п. 6. Додатку № 4 до Договору за підсумками розрахункового періоду Постачальник електричної енергії виписує Споживачу рахунок або платіжну вимогу-доручення для остаточного розрахунку. Сума платежу при остаточному розрахунку визначається, виходячи з тарифів за активну електроенергію та фактичного обсягу спожитої активної електричної енергії, згідно даних наданого Споживачем «Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію» з урахуванням сум платежів, що надійшли від Споживача.

За умовами п. 10. Додатку № 4 до Договору споживач зобовязаний у термін, що не перевищує 5 операційних днів з дня отримання рахунка або платіжної вимоги-доручення, здійснити оплату рахунка або платіжної вимоги-доручення, що направляється йому Постачальником електричної енергії.

Датою отримання рахунка або платіжної вимоги-доручення вважається:

- при направленні рекомендованим листом дата, зазначена на фінансовому чеку поштового відділення, що підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту 3 дні, по області 5 днів, по Україні 7 днів);

- у випадку вручення рахунка або платіжної вимоги-доручення уповноваженому представнику Споживача під розпис в журналі, дата, зазначена в журналі;

- при направленні нарочним- дата вручення Споживачу.

Відповідно до п. 9.7. Договору, цей Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31 грудня 2006 року. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії. Умови, а також термін дії договору, можуть бути переглянуті в будь-який момент за узгодженням сторін.

Сторони доказів припинення дії договору не надали, отже, умови вказаного Договору є чинними на момент розгляду справи судом.

На оплату спожитої електричної енергії Відповідачеві були виставлено рахунки, що були вручені представнику Споживача, про що свідчать розписи в журналі видачі рахунків та попереджень із зазначенням дати вручення:

-№ 1120/6а від 01.07.2015р. за червень 2015р. на суму 25287,30 грн., вручений 01.07.2015р.;

-№ 1120/7а від 23.09.2015р. за липень на суму 28944,18 грн.;

-№ 1120/8а від 23.09.2015р. за серпень на суму 33024,02 грн.;

-№ 1120/9а від 05.10.2015р. за вересень на суму 25622,04 грн.,

-№ 1120/10а від 02.11.2015р. за жовтень на суму 35183,86 грн.,

Всього рахунків за спожиту електричну енергію за період з червня по жовтень виставлено на суму 148061,40 грн.

Проте, як вказує Позивач, Відповідач лише частково розрахувався за спожиту електричну енергію, у звязку з чим на час подачі позовної заяви до суду за ним утворилась заборгованість у розмірі 91 993,18 грн.

У судовому засіданні 27.09.2016р. представник Позивача уточнив позовні вимоги, надав суду акт звіряння взаємних розрахунків за активну електричну енергію згідно договору № 1120 від 28.12.2006р., відповідно до якого сума заборгованості Відповідача перед Позивачем за поставлену електричну енергію складає 89 993,18 грн., яку Позивач просив стягнути з Відповідача. Представник Відповідача проти стягнення основної заборгованості за поставлену електричну енергію у розмірі 89 993,18 грн. не заперечив.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, Відповідач, всупереч взятим на себе зобовязанням за договором про постачання електричної енергії, в повному обсязі з позивачем за спожиту активну електричну енергію не розрахувався., доказів повної або часткової оплати заборговапності у розмірі 89 993,18 грн. суду не надав, у звязку з чим вимога про стягнення заборгованості з ДП Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою за спожиту активну електричну енергію в сумі 89 993,18 грн. підлягає задоволенню.

Також Позивачем заявлена вимога про стягнення з Відповідача заборгованості за перевищення договірної величини електроспоживання в листопаді 2014 року, лютому 2015 року, березні 2015 року та вересні 2015 року в розмірі 19 797,88 грн.

Згідно п.5.1 Договору в редакції від 28.12.2006р. із змінами, внесеними Додатковою угодою від 28.12.2006р., для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік Споживач не пізніше 1 листопада поточного року надає Постачальнику електричної енергії відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії за формою додатка № 1 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу», у двох екземплярах, оформлених зі своєї сторони.

У разі ненадання Споживачем відомостей про розмір очікуваного споживання електричної енергії або обґрунтування у встановлений термін, розмір очікуваного споживання електричної енергії або обґрунтування у встановлений термін, розмір очікуваного споживання електричної енергії (потужності) на наступний рік визначається постачальником електричної енергії самостійно на рівні фактичного споживання відповідних періодів поточного року.

Як вказує Позивач, Відповідач не надав відомостей про розмір очікуваного споживання електричної енергії, у звязку з чим розрахунок за перевищення договірної величини за лютий, березень та вересень 2015 року було виконано у відповідності до п. 5.1. Договору за фактичними обсягами споживання.

Відповідно до п. 5 Додатку № 2 «Порядок визначення та коригування договірних величин» у разі, якщо розмір фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії перевищує розмір договірної величини, Постачальник направляє Споживачу до кінця місяця, наступного за розрахунковим, «Акт про перевищення договірної величини обсягу споживання електричної енергії».

Пунктом 7 Додатку №4 до Договору встановлено, що у разі перевищення Споживачем договірної величини споживання електричної енергії, що визначається Постачальником при підбитті підсумків розрахункового періоду на основі «Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію», сума платежу для остаточного розрахунку збільшується на величину вартості, визначеної виходячи із середньозваженого тарифу, різниці фактично спожитої та договірної величини споживання електричної енергії.

Так, перевищення договірної величини споживання електричної енергії в листопаді склало 6 385 кВтг, що дорівнює 7 875,90 грн., в лютому 4 384 кВтг, що дорівнює 5 791,70 грн., в березні 1 303 кВтг, що дорівнює 1 807,52 грн., в вересні 2 878 кВтг, що дорівнює 4 322,76 грн.

На виконання умов договору Позивачем виставлено рахунки за перевищення договірної величини споживання електричної енергії:

- Рахунок за лютий 2015 року № 1120/2п від 17.03.2015р. на суму 5791,70 грн., вручений 01.04.2015р.;

-Рахунок за листопад 2014 року № 1120/11п від 18.12.2014р. на суму 7875,90 грн., вручений 05.01.2015р.;

-Рахунок за березень 2015 року № 1120/3п від 15.04.2015 р. на суму 1807,52 грн., надісланий рекомендованим листом 07.05.2015р.;

-Рахунок за вересень2015 року № 1120/9п від 19.10.2015 р. на суму 4322,76 грн., вручений 02.11.2015р.;

Всього за перевищення договірної величини споживання електричної енергії Позивачем виставлено рахунків на суму 19 797,88 грн., що були вручені та направлені Відповідачу.

Проте, на час розгляду справи судом зазначені рахунки на загальну суму 19 797,88 грн. Відповідачем не оплачені.

Пунктом 6.14 Правил користування електричною енергією, які затверджені постановою НКРЕ від 31.07.1996р. №28 (далі -ПКЕЕ) передбачено, що перевищення договірної величини споживання електричної енергії визначається під час підбиття підсумків розрахункового періоду на основі підтверджених сторонами даних розрахункового обліку електричної енергії або акта прийняття-передавання електричної енергії.

Відповідно до п. 6.16 ПКЕЕ обсяг перевищення договірних величин споживання електричної енергії або величини потужності протягом розрахункового періоду оплачується споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом відповідно до законодавства України та договору. Визначені відповідно до законодавства України вартість різниці між обсягом фактично спожитої величини і обсягом договірної величини електричної енергії, а також вартість різниці між найбільшою величиною споживаної електричної потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду в години контролю максимуму навантаження, та договірною граничною величиною електричної потужності зараховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.

Відповідно до п. 13 Порядку постачання електричної енергії споживачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.1999 р. № 441, споживачі у разі перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності несуть відповідальність згідно з частинами пятою і шостою статті 26 Закону України «Про електроенергетику».

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів І - IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Окрім цього, представник Відповідача у судовому засіданні не заперечив проти стягнення заборгованості за перевищення договірної величини споживання електричної енергії в розмірі 19 797,88 грн.

Враховуючи викладене, вимога Позивача про стягнення з Державного підприємства Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою на користь Відкритого акціонерного товариства Запоріжжяобленерго в особі Запорізьких міських електричних мереж боргу за перевищення договірної величини споживання електричної енергії в листопаді 2014 року, лютому 2015 року, березні 2015 року та вересні 2015 року в розмірі 19 797,88 грн. підлягає задоволенню.

Крім того, Позивач, посилаючись на прострочення виконання Відповідачем зобовязань за Договором, просить стягнути з останнього 67 882,12 грн. пені; 4223,48 грн. 3% річних; 25 147,14 грн. інфляційних збитків.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Відповідно до вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 4.2.1 Договору, за недотримання термінів сплати рахунків або платіжних вимог-доручень за активну електроенергію (п. 7 додатка №4 «Порядок розрахунків») та за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії (п. 6 Додатка № 6 «Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікая електроенергії», Споживач сплачує Постачальнику електричної енергії пеню за весь період часу, протягом якого не виконане зобовязання по сплаті, в розмірі 0,5 % від суми платежу за кожний день прострочення (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені) по день фактичної оплати.

Судом, за допомогою Бази даних «Законодавство», перевірено правильність нарахування Позивачем сум пені, 3% річних, інфляційних збитків та встановлено, що розрахунки здійснено невірно, у звязку з чим Суд перерахував відповідні суми.

Так, за розрахунком суду стягненню підлягають грошові кошти у розмірі 60 682,45 грн. пені, 4191,73 грн. 3% річних, 23697,17 грн. інфляційних втрат.

Вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 34 301,45 грн. пені за період з 16.01.2015р. по 19.07.2016р., 1 839,14 грн. 3% річних за період з 16.02.2015р. по 19.07.2016р., 17 991,57 грн. інфляційних втрат за період з 01.02.2015р. по 29.12.2015р. судом не задовольняються, оскільки Позивачем в позовній заяві жодним чином не обґрунтовано заявлення до стягнення зазначених сум; не надано доказів надсилання рахунків за зазначений у розрахунках період; не надано первинних бухгалтерських документів щодо внесення оплати за визначений період; не доведено наявності прострочення по внесенню платежів за період: січень 2015р. (за споживання активної та перетікання реактивної електроенергії); лютий 2015р. (за споживання активної та перетікання реактивної електроенергії); березень 2015р. (за споживання активної та перетікання реактивної електроенергії); квітень 2015р. (за споживання активної та перетікання реактивної електроенергії); травень 2015р. (за споживання активної та перетікання реактивної електроенергії); червень 2015р. (за споживання активної та перетікання реактивної електроенергії); липень-листопад 2015р. (за перетікання реактивної електроенергії);грудень 2015р. (за споживання активної та перетікання реактивної електроенергії); лютий-березень, червень 2016р. (за споживання активної електроенергії); квітень-травень 2016р. (за споживання активної та перетікання реактивної електроенергії).

За приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства Запоріжжяобленерго в особі Запорізьких міських електричних мереж такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача та відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 47, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд Запорізької області,

ВИРІШИВ:

Позов Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких міських електричних мереж до Державного підприємства «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (69095 м. Запоріжжя, вул. Українська, б. 50, ідентифікаційний код 00698986) на користь Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких міських електричних мереж (69035 м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, б. 25, ідентифікаційний код 00130926) 89 993 (вісімдесят девять тисяч девятсот девяносто три) грн. 18 коп. заборгованості за спожиту активну електричну енергію, 19 797 (девятнадцять тисяч сімсот девяносто сім) грн. 88 коп. заборгованості за перевищення договірної величини електроспоживання, 26 381 (двадцять шість тисяч триста вісімдесят одну) грн. 00 коп. пені, 2 370 (дві тисячі триста сімдесят) грн. 98 коп. 3% річних, 6 820 (шість тисяч вісімсот двадцять) грн. 59 коп. інфляційних збитків, 2 184 (дві тисячі сто вісімдесят чотири) грн. 82 коп. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 03.10.2016р.

Суддя Л.М. Сушко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів із дня оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.