Рішення № 61783228, 03.10.2016, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 вересня 2016 р. Справа № 903/457/16

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Освіта Плюс", м. Луцьк

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету", м. Луцьк

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОІНВЕСТКОМ", м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1

про визнання недійсним договору

Головуючий суддя Вороняк А.С.

суддя Демяк В.М.

суддя Слободян О.Г.

секретар судового засідання Чорний С.О.

за участю:

від позивача: ОСОБА_2, адвокат, посвідчення №834 від 25.04.2016р., договір №б/н від 21.06.2016р. про надання правової допомоги, ОСОБА_3, представник(керівник, директор), витяг з ЄДРПОУ від 23.06.2016р.

від відповідача 1: ОСОБА_4, представник, довіреність №б/н від 17.11.2015р.

від відповідача 2: н/з

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: н/з

Відповідно до ст.20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) розяснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст.22 ГПК України розяснено процесуальні права та обовязки представникам сторін.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Освіта Плюс" звернулось з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОІНВЕСТКОМ", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу №128 від 24.05.2016р. нежитлового приміщення, загальною площею 645,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Електроапаратна, 3, укладеного між відповідачами, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на статті 203, 215 Цивільного кодексу України(далі ЦК України), зазначив, що зміст договору купівлі-продажу №128 від 24.05.2016р. суперечить ЦК України, іншим актами цивільного законодавства, а також оскаржуваний договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків, які ним обумовлені. Вказував, що відчужене приміщення фактично повністю не відповідає тому, що значиться як таке, що продається за спірним договором і при укладенні останнього з самого початку не відповідали і не могли відповідати дійсності фактичному стану його істотні умови, які прописані в договорі - а саме предмет та ціна. Разом з тим зауважив, що укладання зазначеного правочину суперечить меті діяльності відповідача 1, яка передбачена його статутними документами, а саме отримання прибутку від своєї діяльності. Крім того, ОСОБА_5 «Освіта Плюс» посилається на те, що оскаржуваний договір порушує його права та інтереси, як особи у якої виникнуть кредиторські вимоги на отримання 35% статутного капіталу ОСОБА_5 «ЛБІ МНТУ». При цьому, позивач посилається на договір про відступлення права вимоги від 15.06.2016р. укладеного між ОСОБА_3 як первісним кредитором і ОСОБА_5 «Освіта-Плюс», як новим кредитором.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 29.07.2016р. було порушено провадження у справі, а справу призначено до розгляду на 14.07.2016р. та зобов'язано сторони надати суду ряд документів, необхідних для об'єктивного розгляду справи по суті. Також даною ухвалою відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову(вх.№01-67/23/16 від 24.06.2016р.) та залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 14.07.2016р. розгляд справи відкладено на 27.07.2016р. через неподання сторонами всіх витребуваних судом документів та необхідність витребування нових доказів.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 27.07.2016р. розгляд справи відкладено на 30.08.2016р. через неподання сторонами всіх витребуваних судом документів та необхідність витребування нових доказів.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 30.08.2016р. розгляд справи відкладено на 07.09.2016р. через неподання сторонами всіх витребуваних судом документів та необхідність витребування нових доказів.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 07.09.2016р. розгляд справи відкладено на 27.09.2016р. через неподання сторонами всіх витребуваних судом документів та необхідність витребування нових доказів. Призначено розгляд справи №903/457/16 у колегіальному складі суду.

Згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 08.09.2016р. сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді - Вороняка А.С., суддів - Дем'як В.М., Слободян О.Г..

26.09.2016р. на адресу суду від адвоката позивача надійшли пояснення на клопотання відповідача 1 про зупинення провадження у справі, в яких закачано, що таке клопотання є складовою недобросовісності користування відповідача 1 своїми процесуальними правами, спрямоване на затягування судового процесу, просив в задоволені останнього відмовити.

27.09.2016р. на адресу суду від адвоката позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

27.09.2016р. на адресу суду від відповідача 1 надійшли додаткові пояснення по справі.

27.09.2016р. на адресу суду від відповідача 2 надійшли додаткові пояснення по справі.

Відповідач 2 у судове засідання 27.09.2016р. не зявився, уповноваженого представника не направив, ухвала господарського суду Волинської області від 07.09.2016р. направлялась відповідачу 2 рекомендованим повідомленням №4301034294890.

Згідно з витягу з інтернет сайту Українського державного підприємства «Укрпошта» (www.ukrposhta.com), зробленого судом, вбачається, що лист господарського суду вручений адресату особисто 20.09.2016р..

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, у судове засідання 27.09.2016р. не зявилася, уповноваженого представника не направила, ухвала господарського суду Волинської області від 07.09.2016р. направлялась останній рекомендованим повідомленням №4301034894911.

Згідно з витягу з інтернет сайту Українського державного підприємства «Укрпошта» (www.ukrposhta.com), зробленого судом, вбачається, що лист господарського суду вручений адресату за довіреністю 13.09.2016р..

В разі якщо ухвалу у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду(пп.3.9.1. п.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р.).

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ст.87 ГПК України.

Розглянувши клопотання відповідача 1 про зупинення провадження у справі, суд прийшов висновку про його відхилення, з підстав наведених в мотивувальній частині рішення.

В судовому засіданні 27.09.2016р. адвокат та представник позивача позовні вимоги підтримали, позов просили задовольнити.

В судовому засіданні 27.09.2016р. представник відповідача 1 просив відмовити у задоволенні позову через необґрунтованість та безпідставність.

З урахуванням вимог ст.69 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, господарський суд, -

встановив:

Рішенням господарського суду Волинської області від 28.08.2012р. у справі 5004/726/12(залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.12.2012р. та постановою Вищого господарського суду України від 05.02.2013р.), визнано недійсним договір пожертви від 10.05.2005р. укладений між ОСОБА_5 "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету" та Волинським обласним благодійним фондом "Ліки", посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій за №665. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 02.08.2006р. укладений між Волинським обласним благодійним фондом "Ліки" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Освіта-Плюс", посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій за №3518. Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету" право власності на нежитлове приміщення, площею 645,5кв.м., розташоване за адресою: м. Луцьк, вул. Електроапаратна, 3.

Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_5 "Освіта - Плюс" та виселено останнє з нежитлового приміщення площею 645,5кв.м., розташоване за адресою: м. Луцьк, вул. Електроапаратна, 3. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Освіта-Плюс" та Волинського обласного благодійного фонду "Ліки" в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету" по 6019,00грн, з кожного, витрат по сплаті судового збору(т.1 а.с.80-87).

Рішенням господарського суду Волинської області від 16.11.2015р.(залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.03.2016р.) у справі №903/914/15 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Освіта-Плюс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету" про стягнення 1799045,42 грн. задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково - технічного університету" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Освіта Плюс" 968326,00грн., 19366,52грн. витрат по сплаті судового збору. Всього: 987692,52грн.. У позові про стягнення 87149,34 грн. річних, 743570,08 грн. інфляційних втрат, 359,81 грн. інших витрат відмовлено.

04.04.2016р. на виконання вказаного рішення суду було видано наказ за №903/914/15-1(.1 а.с.29).

Згідно постанови держаного виконавця Першого ВДВС Луцького МУЮ від 08.04.2016р. ВП№50739235, відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Волинської області від 04.04.2016р. №903/914/15-1(т.2 а.с.5).

23.05.2016р. держаним виконавцем будо винесено постанову про арешт коштів боржника(ОСОБА_5 "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету")(т.2 а.с.68).

Також 23.05.2016р. держаним виконавцем будо винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження(т.2 а.с.60).

Згідно даної постанови, накладено арешт на все майно, що належить боржнику(ОСОБА_5 "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету"), заборонено останньому здійснювати відчуження будь-якого майна, арешт накладено з моменту надходження постанови.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяжень(а.с.50-51), вказаний арешт на нерухоме майно в межах суми боргу 987692,52 грн. зареєстровано 16.06.2016р..

Згідно витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна(т.2 а.с.61), вказаний арешт на рухоме майно в межах суми боргу 987692,52 грн. реєстровано також 16.06.2016р..

Разом з тим, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно(т.2 а.с.63), 23.05.2016р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, на підставі рішення суду від 28.08.2012р. у справі 5004/726/12, було зареєстровано за ОСОБА_5 "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету" право власності на нежитлове приміщення, площею 645,5кв.м., розташоване за адресою: м. Луцьк, вул. Електроапаратна, 3(номер запису про право власності 14625870).

24.05.2016р. між ОСОБА_5 "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету"(далі - Продавець) та ТОВ "ПРОІНВЕСТКОМ"(далі - Покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення(далі - Договір). Вказаний Договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 за №128(т.1 а.с.96-97).

Згідно Договору, Продавець передає, а Покупець приймає у власність належне Продавцю на праві власності нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Електроапаратна, 3. Реєстраційний номер обєкта нерухомого майна в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 928451307101. Нежитлове приміщення що відчужується має загальну площу 645,5кв.м. та розташоване на земельній ділянці площею 0,1302га, кадастровий номер: 0710100000:34:069:0086, яка належить на праві комунальної власності Територіальній громаді міста Луцька в особі Луцької міської ради, цільове призначення - для обслуговування адміністративного корпусу.

Згідно п.1 Договору, нежитлове приміщення, що продається, належить Продавцю на підставі рішення суду від 28.08.2012р. у справі 5004/726/12. Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.05.2016р., номер запису про право власності 14625870, інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №59697378, видана приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 23.05.2016р..

Згідно п.2 Договору, за погодженням сторін продаж обєкту вчинено за 289069,95 грн. без ПДВ. Покупець зобовязується оплатити наведено вище суму до 24.05.2017р.. Покупець здійснює розрахунок за даним Договором шляхом та в спосіб, що не суперечить діючому законодавству, зокрема і шляхом видачі(передачі) Продавцеві векселів. Покупець має право здійснити розрахунок за цим Договором достроково.

Згідно п.3 Договору, відповідно до ст.334 ЦК України право власності Покупця на вказане нежитлове приміщення відлягає державній реєстрації та виникає з дня такої реєстрації.

24.05.2016р. між ОСОБА_5 "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету"(далі - Продавець) та ТОВ "ПРОІНВЕСТКОМ"(далі - Покупець) було підписано акт прийому-передачі нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Електроапаратна, 3(т.3 а.с.2).

За правовою природою даний договір є договором купівлі-продажу і відповідає вимогам ст.655 ЦК України, якою встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Спірний Договір містять істотні для договорів купівлі-продажу умови: предмет -нежитлове приміщення що відчужується має загальну площу 645,5кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Електроапаратна, 3, ціна - 289069,95 грн..

Спірний Договір підписаний та скріплений печатками відповідачів і нотаріуса(посвідчений нотаріально).

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені ст.193 Господарського кодексу України(далі ГК України), згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначена стаття узгоджується з приписами ст.526 ЦК України, якою встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.599, 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Крім того, в силу ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частина 1 ст.626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України та ч.2 ст.180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Нормами ст.184 ЦК України передбачено, що річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.

Згідно ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.

З пояснень представників відповідачів вбачається, що спірний Договір купівлі-продажу між ними виконувався, з чого випливає, що сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов, які необхідні для укладення та виконання договорів даного виду. Останніми вчинялись дії на реальне виконання Договору купівлі-продажу №128 від 24.05.2016р. про що свідчить підписаний ними акт прийому-передачі нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Електроапаратна, 3(т.3 а.с.2).

Згідно копії наказів ОСОБА_5 "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету" про взяття на баланс(від 23.05.216р.) та зняття з балансу(від 24.05.216р.) основних засобів(т.2 а.с.223-224), приміщення, за адресою: Волинська обл., місто Луцьк, вулиця Електроаларатна, 3, а також акт списання таких основних засобів вказане преміщення спочатку поставлене на баланс, а потім зняте з балансу ОСОБА_5 "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету". Згідно оборотно-сальдової відомості ОСОБА_5 «ЛБІ МНТУ» за рахунком 631 по контрагенту ТОВ Проінвестком визначено дебет по зазначеному підприємству в загальній сумі 1126475,42 грн. на підставі договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 24.05.2016.(т.3 а.с.70).

Також, згідно оборотно-сальдової відомості ТОВ Проінвестком за рахунком 631 по контрагенту ОСОБА_5 «ЛБІ МНТУ» визначено кредит по зазначеному підприємству в загальній сумі 1126475,42 грн. на підставі договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 24.05.2016.(т.3 а.с.75).

Окрім того, слід зазначити, що згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно(т.2 а.с.63-64) нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Електроапаратна, 3 заставлено в іпотеку на підставі договору іпотеки №164 від 02.06.2016р..

24.06.2016р. держаним виконавцем будо винесено ще одну постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження(т.2 а.с.74).

Згідно даної постанови, накладено арешт на майно, що належить боржнику(ОСОБА_5 "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету"), зокрема три поверхи гуртожитку, загальною площею 645,5кв.м., що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вулиця Електроаларатна, 3, заборонено останньому здійснювати відчуження будь-якого майна, арешт накладено з моменту надходження постанови.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяжень(а.с.73), вказаний арешт на нерухоме майно зареєстровано 24.06.2016р..

Згідно ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені ст.203 ЦК України, ними зокрема є наступні: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Пунктом 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними передбачено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно п.2.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Позивач вимагає визнання правочину недійсним, однак не доводить в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони у виконавчому провадженні та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент вчинення цього правочину 24.05.2016р., порушуючи такими діями права та законні інтереси позивача. Порушення прав чи законних інтересів ОСОБА_5 "Освіта Плюс" на час укладення оспорюваної угоди жодним чином не доведено.

Суд відзначає, що наявність наміру у сторони/сторін(відповідачів) означає, що вони, виходячи із обставин справи, усвідомлювали протиправність правочину на час вчинення або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової особи або іншої фізичної особи, яка підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. Обставини справи не дозволяють суду дійти висновку про наявність такої субєктивної складової.

Посилання позивача на те, що відчужене приміщення фактично повністю не відповідає тому, що значиться як таке, що продається за спірним договором і при укладенні останнього з самого початку не відповідали і не могли відповідати дійсності фактичному стану його істотні умови, які прописані в договорі, а саме - предмет та ціна, не приймаються судом, оскільки предметом спірного Договору є нежитлове приміщення загальною площею 645,5кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Електроапаратна, 3. Саме на це приміщення(загальною площею 645,5кв.м.) рішенням господарського суду Волинської області від 28.08.2012р. у справі 5004/726/12 визнано право власності за ОСОБА_5 «ЛБІ МНТУ», та саме на це приміщення(загальною площею 645,5кв.м.) зареєстровано право власності за останніми в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.05.2016р..

Ціна продажу(289069,95 грн.), яка визначена у спірному Договорі узгоджується з положеннями ст.627 ЦК України(свобода договору), оцінка предмету договору(при його укладанні) не є обовязковою для юридичних осіб(даний факт не заперечено адвокатом позивача в судовому засіданні). Порядок розрахунку(оплати) по спірному Договору сторони визначили у п.2, де Покупець здійснює розрахунок до 24.05.2017р. за даним Договором в сумі 289069,95 грн. шляхом та в спосіб, що не суперечить діючому законодавству, зокрема і шляхом видачі(передачі) Продавцеві векселів. Покупець має право здійснити розрахунок за цим Договором достроково.

Посилання позивача на те, що спірний Договір було укладено під час дії заборони на відчуження(постанова ДВС від 23.05.2016р.), не приймається судом з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», під час виконання рішень державний виконавець має право на безпосередній доступ до баз даних і реєстрів, у тому числі електронних, що містять інформацію про боржників, їхнє майно та кошти. Порядок доступу до таких реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України спільно з відповідними центральними органами виконавчої влади, які забезпечують їх ведення.

У відповідності до ч.1 ст.6 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч.1 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч.4 ст.57 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті, та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна.

Згідно п.3.20 Інструкції з організації примусового виконання рішень, що затверджена наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012р.(далі - Інструкція), копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, які державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами за адресами, зазначеними у виконавчому документі.

Пунктом 3.1. положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, що затверджено наказом Міністерства юстиції України №43/5 від 20.05.2003р.(далі - Положення) визначено, що до Єдиного реєстру обов'язково вносяться відомості про проведення всіх виконавчих дій.

Згідно п.3.3. Положення, відомості про проведення виконавчих дій вносяться до Єдиного реєстру одночасно з виготовленням документа, на підставі якого вчиняється виконавча дія.

Проте, постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №50739235 від 23.05.2016р., що видана головним державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби міста Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_9 на адресу ОСОБА_5 «ЛБІ МНТУ» не надсилалась поштою, не вручалась товариству будь-яким іншим чином(докази її надсилання відсутні в матеріалах справи). Вказана постанова не внесена до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень одночасно з її виготовленням, що стверджується відомостями з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень станом на 02.09.2016 та 14.09.2016р.(т.3 а.с.68-69).

Слід зауважити, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно така постанова не була внесена одразу, а лише 16.06.2016р. за номером запису 15001198 було внесено інформацію про обтяження на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №50739235 від 23.05.2016р..

Також, із змісту п.2 вказаної постанови державного виконавця про арешт майна ОСОБА_5 «ЛБІ МНТУ» від 23.05.2016р., вбачається що арешт на виконання такої постанови накладається з моменту її надходження.

Таким чином враховуючи ту обставину, що виникнення арешту на підставі постанови від 23.05.2016р., як визначено самим її змістом, має місце саме з моменту надходження такої постанови.

Отже, відповідачам та нотаріусу(на час укладання спірного Договору №128 від 24.05.2016р.) не було відомо про постанову ВП №50739235 від 23.05.2016р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, доказів протилежного позивачем суду не надано.

Також про зазначену постанову не було відомо і самому стягувачу (ОСОБА_5 Освіта Плюс»), оскільки заявою від 24.06.2016р.(т.2 а.с.71), останній просив накласти арешт на майно боржника.

Окрім того, згідно пояснень(відзиву) нотаріуса(подані до суду 27.07.216р.)(т.2 а.с.112-114), остання під час нотаріальних дій відповідно до вимог Закону України «Про нотаріат», порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. №296/5 (далі - Порядок), здійснено всі необхідні заходи. Нотаріусом встановлено, що за відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно(далі - Реєстр), наданими правоустановлючими документами станом на 24.05.2016р. ОСОБА_5 «ЛБІ МНТУ» було власником предмету спірного Договору. За даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно перевірено, чи не перебувало майно ОСОБА_5 «ЛБІ МНТУ» під арештом, податковою заставою, а також чи не перебували під арештом, податковою заставою чи будь-якою іншою забороною конкретні два об'єкти нерухомості, що відчужувалися, зокрема нежитлове приміщення загальною площею 645,5кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Електроапаратна, 3. Згідно з відомостями цих реєстрів зазначене майно, а також будь-яке інше майно ОСОБА_5 «ЛБІ МНТУ» під заставою, арештом чи будь-якою іншою забороною не перебувало.

Посилання позивача на те, що оскаржуваний договір порушує його права та інтереси, як особи у якої виникнуть кредиторські вимоги на отримання 35% статутного капіталу ОСОБА_5 «ЛБІ МНТУ» за наявності договору про відступлення права вимоги від 15.06.2016р. укладеного між ОСОБА_3 як первісним кредитором і ОСОБА_5 «Освіта-Плюс», як новим кредитором(т.1 а.с.50), не приймається судом з огляду на таке.

Згідно п.1.1 зазначеного договору, Первісний кредитор передає, а Новий кредитор приймає право вимоги, що належить Первісному кредитору і стає кредитором ОСОБА_5 «ЛБІ МНТУ» щодо права вимоги на 35% статутного капіталу вказаного товариства які належать Первісному кредитору у відповідності до ч.2 ст.148 ЦК України, ст.54 Закону України «Про господарські товариства», як такому якого в березні 2016 року рішенням загальних зборів виключено зі складу учасників ОСОБА_5 «ЛБІ МНТУ» і не проведено розрахунок щодо виплати відсоткової дійсної вартості майна товариства, яке має бути здійснено після затвердження звіту за 2016 рік і в строк до 12 місяців з дня виключення.

Отже, із наведеного договору вбачається, що здійснено переуступку права на отримання виплати 35 % дійсної вартості майна ОСОБА_5 «ЛБІ МНТУ» після затвердження звіту за 2016 рік і в строк до 12 місяців з дня виключення (відбулось в березні 2016 року).

Фактично відбулось відступлення вимоги на невизначену суму коштів, яка, як зазначено в самому договорі, на думку його сторін, може бути визначена в майбутньому, оскільки подія (затвердження звіту ОСОБА_5 «ЛБІ МНТУ» за 2016 рік) з якою повязано імовірну можливість визначення в майбутньому дійсної вартості 35% статутного капіталу ОСОБА_5 «ЛБІ МНТУ». Отже, у визначених правовідносинах фактично здійснено переуступку на те, чого ще фактично немає.

Тобто, на час укладення спірного договору та на теперішній час у ОСОБА_5 «ЛБІ МНТУ» відсутні будь-які правові підстави та обовязок для виплати 35% дійсної вартості свого майна у звязку із виключенням ОСОБА_3 зі складу учасників ОСОБА_5 «ЛБІ МНТУ», а отже і сам факт укладення Договору купівлі-продажу від 24.05.2016р. будь-яким чином не пов'язаний та не стосується імовірного права позивача (яке виникло на підставі договору про відступлення права вимоги від 15.06.2016р.) на отримання в майбутньому виплати 35% дійсної вартості майна ОСОБА_5 «ЛБІ МНТУ».

Посилання позивача на застосування до спірних правовідносин норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(пояснення подані до суду 22.08.2016р.) зокрема абз.5 ч.1 ст.20 вказаного Закону, згідно якої правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав: боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобовязання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів, не приймаються судом, оскільки Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є спеціальним законом, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів. Норми вказаного спеціального закону слід застосовувати в межах справ про банкрутство, а не даного позовного провадження. Дане твердження кореспондується з абз.2 п.1 постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009р. №15 «Про судову практику в справах про банкрутство», згідно якого, Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» містить спеціальні норми, які мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

Посилання позивача на те, що укладання спірного правочину суперечить меті діяльності відповідача 1, яка передбачена його статутними документами, а саме отримання прибутку від своєї діяльності, не приймається судом, оскільки згідно ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Також позивачем не доведено належними та допустимими доказами, в чому саме суперечить меті діяльності відповідача 1 укладання спірного правочину. Зазначаючи вказану обставину позивач посилається на припущення.

Посилання позивача на обставини встановлені в постанові Волинського окружного адміністративного суду від 23.08.2016р. у справі №803/1083/16, не приймаються судом, оскільки остання не набрала законної сили, у звязку із поданням ТОВ "ПРОІНВЕСТКОМ" апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на вказану постанову суду(т.3 а.с.46-46-53). Доказів протилежного(набрання вказаною постановою законної сили) сторонами не подано.

Щодо клопотання відповідача 1 про зупинення провадження у справі, суд зазначає таке.

Дане клопотання відповідач 1 обґрунтовує тим, що ТОВ "ПРОІНВЕСТКОМ" подано до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23.08.2016р. у справі №803/1083/16(остання не набрала законної сили), яку постановлено за результатами розгляду справи за позовом ТОВ "ПРОІНВЕСТКОМ" до Першого відділу ДВС м. Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити дії. В обґрунтування посилається, що в справі встановлюється факт чи перебувало майно за спірним договором під арештом на час його укладання.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 07.09.2016р. зобовязано відповідачів(в тому числі відповідача 1) надати суду докази розгляду Львівським апеляційним адміністративним судом апеляційної скарги ТОВ "ПРОІНВЕСТКОМ" на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23.08.2016р. у справі №803/1083/16.

Вказаних доказів відповідачами суду не подано.

Відповідно до ст.79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі, зокрема, у разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Згідно п.3.16. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосуваннязастосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Оскільки відповідачем 1 не надано доказів розгляду іншим судом повязаної справи(ухвали про прийняття апеляційної скарги тощо), господарський суд приходить висновку, про відмову у задоволені клопотання відповідача 1 про зупинення провадження у справі №903/457/16.

Судом враховано, що у силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

В силу ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому вимоги, що предявляються до доказів, визначені ст.34 ГПК України, відповідно до якої, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладені обставини, беручи до уваги наявні в матеріалах справи документи, докази та пояснення сторін, господарський суд, оцінюючи подані сторонами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному й обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов висновку, що право чи інтерес позивача не порушені, наявними у матеріалах справи доказами не підтверджується недійсність спірного договору купівлі-продажу №128 від 24.05.2016р., вимоги позивача є необґрунтованими, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, у звязку з чим суд відмовляє в позові через безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України при відмові в позові покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Освіта Плюс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОІНВЕСТКОМ", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу №128 від 24.05.2016р. відмовити.

Повний текст рішення складено

03.10.2016

Головуючий суддя А.С. Вороняк

суддя В.М. Демяк

суддя О.Г. Слободян