Рішення № 6178301, 24.12.2007, Приморський районний суд м. Одеси

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2007 р. справа № 2-1743 /07

Приморський районний суд м. Одеси в складі: головуючого - судді Турецької І.О. при секретарі - Скоріній Т.С. за участю представників від:

позивача - Медведев О.В.

відповідачів:

Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради - Прохніч Т.Л.;

Установи комунальної власності "Автотранспортне господарство Одеського міськвиконкому" - Казаров І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Одесі справу за цивільним позовом ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_2 до Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради, Установи комунальної власності "Автотранспортне господарство Одеського міськвиконкому" про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої ушкодження здоров'я в результаті дорожньо - транспортної пригоди

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідачів - ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

Правова позиція відповідача в особі Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради.

Заперечуючи проти позову, представник вважала, що вони не є володільцем джерела підвищеної небезпеки, тобто автомобілю "Тойота - Віста" реєстраційний номер НОМЕР_1.

По її ствердженню, даний автомобіль знаходився на балансі у Установи комунальної власності "Автотранспортне господарство Одеського міськвиконкому", яка забезпечує транспортними послугами Одеську міську раду і в тому числі їх, управління і між ними, відсутні будь - які договірні відносини, щодо користування даним автомобілем.

На підтвердження даних обставин, представник відповідача посилалася на розпорядження Одеського міського голови від 31.12.2002 р. "Про передачу автотранспорту", приймально - здавальний акт від 02.01.2003 р. та на документ бухгалтерського обліку "Авізо", згідно з якими, вказаний автомобіль, був переданий з балансу управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради на баланс Установи комунальної власності "Автотранспортне господарство Одеського міськвиконкому".

Представник вважала, що директор автотранспортного господарства на підставі вищевказаних документів та вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 р. за №1388 "Про затвердження Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок" (надалі Правила) та "Положення про порядок передачі об'єктів права державної власності" (надалі Положення), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 р. за №1482, зобов'язаний був переоформити в органах ДАІ транспортний засіб на свою установу.

Також, на її думку, факт того, що водій ОСОБА_3 ніколи не знаходився в трудових правовідносинах із їх управлінням, підтверджує їх заперечення, що вони не є належними відповідачами.

Спростовуючи доводи позивачки та представника установи комунальної власності "Автотранспортне господарство Одеського міськвиконкому" про те, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, вони є власником спірного автомобіля, представник посилалася на вимоги Правил та Положення, згідно з якими порядок перереєстрації ТЗ (об'єктів права державної власності) у разі безоплатної передачі однім органом - іншому здійснюється на підставі акту приймання - передачі ТЗ, скріпленому печатками сторін та розпорядчого документа органу уповноваженому управляти державним майном.

Як, пояснила представник, у червні 2007 p., користуючись, даними нормативними актами, автогосподарство, без їх утручання здійснила перереєстрацію транспортного засобу на себе.

Правова позиція відповідача в особі Установи комунальної власності "Автотранспортне господарство Одеського міськвиконкому".

Заперечуючи проти позову, представник наполягав на тому, що володільцем автомобіля "Тойота - Віста" реєстраційний номер НОМЕР_1 до червня 2007 р. було Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради.

Обґрунтовуючи свої заперечення, представник пояснив, що відповідно до вищезазначених постанов Кабінету Міністрів України, правомірність придбання транспортних засобів підтверджуються наступними документами: довідкою - рахунком, договором, укладеним на товарної біржі, довідкою органу соціального захисту населення, рішенням суду, актами прийому - передачі транспортного засобу, виданими підприємствами виробниками транспортних засобів, посвідченнями митних органів.Будь - якого документа, які перераховані вище, по ствердженню представника, у установи не має.

Для того, що здійснити перереєстрацію з одного власника на іншого, необхідно на його думку, зняти транспортний засіб з обліку в підрозділу ДАІ, а це право надане тільки власникові транспортного засобу.

Дійсно, у червні 2007 p., право власності на автомобіль "Тойота - Віста" реєстраційний номер НОМЕР_1, було переоформлено з Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради на автотранспортне господарство, однак, для цієї мети, керівник даного органу надав представнику господарства довіреність, яка надавала йому таке право.

Розпорядження міського голови від 31.12.2002 р. "Про передачу автотранспорту" не було виконане до червня 2007 р., тому, що власник автомобілю не надавав таких повноважень їх установі.

Представник звернув увагу на те, що згідно документів ДАІ, наданих представником Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради, вбачається, що у 2004 p., 2005 p. даним управлінням, в органи ДАІ подавалися заяви про перереєстрацію спірного транспортного засобу і управління, в даних заявах, вказувало собі власником цього автомобілю й отримувало нові свідоцтва про його реєстрацію.

Даючи пояснення, стосовно водія автомобілю ОСОБА_3, представник пояснив, що ця особа дійсно працює у них в автотранспортному господарстві.

Однак, в період, коли автомобіль був у власності у управлінні, ОСОБА_3 був відряджений до цього управління. Транспортний засіб він зберігав за адресою управління, про що свідчать матеріали органів ДАІ, а також реєстраційне посвідчення на автомобіль, в яких указана адреса власника. В період відрядження водія до управління, він підкорявся його керівнику і був повністю в його розпорядженні.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідачів - ОСОБА_3.

Даний учасник процесу жодного разу до судового засідання не з'явився, місце його реєстрації по місцю Одесі та Одеської області відсутнє, тому, суд сповіщав його про явку до суду через пресу.

Як стало відомо зі слів представника автотранспортного господарства, ОСОБА_3 не бажає приймати участь у справі і не бажає з'являтися до суду.

Представником, неодноразово приймалися міри, щоб забезпечити явку даної особи до суду, однак, він відмовлявся від участі у процесі.

Відповідно до вимог ст. 36 ЦПК України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог вправі дати згоду на участь у справі, а може й відмовитися від цього, в цьому випадку, справа розглядається без нього.

Правова позиція позивачки.

У серпні 2006 р. ОСОБА_1, яка діє в інтересах своєї неповнолітньої дочки ОСОБА_2 1997 року народження, звернулася до суду з позовними вимогами до Управління

інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради про стяг нення матеріальних збитків та моральної шкоди, які були спричинені малолітньої ОСОБА_2 в результаті наїзду на неї водієм автомобіля "Тойота - Віста" реєстраційний номер НОМЕР_1, володільцем якого є відповідач.

Мотивуючи свої вимоги, позивач посилалася на вимоги ст. 1187 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

В попередньому судовому засіданні, представником відповідача були надані заперечення в яких указувалося, що володільцем джерела підвищеної небезпеки є установа комунальної власності "Автотранспортне господарство Одеського міськвиконкому".

За ініціативою суду, в якості співвідповідача до участі у справі була залучена дана установа.

В листопаді 2006 р. позивачка звернулася до суду з письмовим клопотанням про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідачів - ОСОБА_3, якій керував автомобілем "Тойота - Віста" реєстраційний номер НОМЕР_1.

Третьої особі, відповідно до вимог ст. 36 ЦПК України, було направлено письмове повідомлення з роз'ясненням права заявити про свою участь у справі.

У травні 2007 p., позивачка згідно з вимогами ст. 31 ЦПК України, збільшила розмір позовних вимог, наполягаючи на тому, що відповідати за спричинену шкоду повинен лише відповідач, в особі Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради.

Доводи позивачки в обґрунтуванні вимог полягають у наступному.

Постановою про відмову в порушенні кримінальної справи, яка була винесена інспектором групи дізнання УДАІ УМВС України в Одеській області 05.05.2006 p., встановлено, що водій - ОСОБА_3 23.03.2006 p., приблизно о 17 год. 25 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем "Тойота - Віста" реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить Управлінню інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради, здійснив на нерегульованому пішохідному переході наїзд на малолітнього пішохода ОСОБА_2, в результаті чого, остання отримала тілесні ушкодження легкої ступені.

Довідкою УДАІ ГУМВС України в Одеській області засвідчений факт належності транспортного засобу "Тойота - Віста" реєстраційний номер НОМЕР_1 за даною установою.

Факт спричинення малолітньої потерпілої ушкодження здоров'я підтверджується медичною картою стаціонарного хворого, амбулаторною картою, а також висновком судової медичної експертизи.

Сума грошей у розмірі 3652, 49 грн., що була витрачена на придбання медичних препаратів, на проведення медичних досліджень - підтверджується на її думку, чеками з аптечних установ та квитанціями лікарської установи.

Потрібність в санаторно - курортної реабілітації, підтверджується висновком Одеського обласного консультативно - діагностичного центру, вартість такої реабілітації у розмірі

2 904 грн., підтверджується довідкою клінічного санаторію ім. Пирогова.

Вартість посиленого питання, необхідність якого була підтверджена висновком медичної експертизи - складає 327, 25 грн..

Витрати на придбання палива для заправки автомобілю, якій використовувався для перевезення хворої ОСОБА_2 до лікарні, а також до місця проведення процедур складає - 1 471, 45 грн., що підтверджується чеками з автозаправних станцій.

Також, на думку позивачки, підлягають стягненню з відповідача витрати, які вона понесла, користуючись у період знаходження доньки у лікарні, мобільним зв'язком. Дані витрати складають - 210 грн..

Мотивуючи стягнення моральної шкоди у розмірі 200 000 грн., позивачка пояснювала що її дитина до теперішнього часу погано себе почуває, у неї порушився сон, вона не може в повному об'ємі освоїти шкільну програму.

По ствердженню позивачки, в момент наїзду, її дочка отримала сильний стрес, у зв'язку з чим, лікарі рекомендують їй двічі на рік проходити медичне обстеження.

Також, як пояснила позивачка, коли її повідомили про те, що на її дочку наїхала машина, вона перенесла нервовий стрес, після якого захворіла.

Моральні страждання були спричинені її сім'ї й поведінкою, як водія автомобілю так і керівника органу, якій знаходився в момент аварії в автомобілю.

Дані особи не прийняли ніяких мір, щоб їм матеріально допомогти в саме в той період, коли дитина знаходилася у лікарні і постійно нуждалася в придбанні ліків.

Мотивувальна частина.

З'ясуванням обставин справи та перевірки їх доказами, встановлено наступне.

23.03.2006 p., приблизно о 17 год. 25 хвилин, водій ОСОБА_3, керуючи технічно справним автомобілем "Тойота - Віста" реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить Управлінню інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради, рухаючись по вул. Балківська в м. Одесі зі сторони вул. Маловського, в напрямку вул. Краснослободська, здійснив на нерегульованому пішохідному переході наїзд на малолітнього пішохода ОСОБА_2, в результаті чого, остання отримала тілесні ушкодження легкої ступені.

Як установлено постановою органа дізнання, причиною дорожньо - транспортної пригоди, стало порушення водієм вимог п. 12.1, п. 18.1. «Правил дорожнього руху», які передбачають обов'язок водія при керуванні транспортним засобом вибирати безпечну швидкість руху, знижати її при наближенні до пішохідного переходу до повної зупинки для надання дороги пішоходам.

В порушенні кримінальної справи по факту даної дорожньо - транспортної пригоди 05.05.2006 р. було відмовлено за підставами передбаченими в ст. 6 п. 2 КПК України, тобто за відсутністю в діях ОСОБА_3 складу злочину, передбаченому ст. 286 ч. 1 КК України.

Сторонами по справі визнані обставини того, що з вини водія ОСОБА_3 неповнолітня потерпіла отримала тілесні ушкодження легкої ступені.

Обставини, які підлягають доказуванню в даної справі - це -з'ясовування питань, кому належить автомобіль.

Суд, погоджується з доводами представника Установи комунальної власності "Автотранспортне господарство Одеського міськвиконкому", що відповідно до Правил реєстрація права власності на транспортний засіб здійснюється органами ДАІ на підставі заяви власника, поданої особисто, і документів, що посвідчують його особу, правомірність придбання транспортного засобу, оцінку його вартості.

Такими документами, як свідчать Правила можуть бути:

· довідка-рахунок за формою згідно з додатком N 1 до цих Правил, видана суб'єктом підприємницької діяльності, який реалізує транспортний засіб;

· договори, в тому числі угоди, укладені на товарних біржах, та інші посвідчені в установленому порядку документи, що встановлюють право власності на транспортний засіб;

· копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичної чи фізичної особи, яка визнається власником транспортного засобу, його марки, моделі, року випуску, а також ідентифікаційних номерів складових частин;

· довідка органу соціального захисту населення, який виділив автомобіль або мотоколяску;

· акт приймання-передачі транспортного засобу виданий підприємством-виробником транспортного засобу із зазначенням конкретного одержувача, скріплений підписом посадової особи підприємства й печаткою;

·посвідчення митного органу про реєстрацію транспортного засобу;

·договір фінансового лізингу.

Для реєстрації транспортних засобів, що перебували в експлуатації і зареєстровані в підрозділах ДАІ, крім названих документів, додається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) із відміткою підрозділу ДАІ про зняття транспортного засобу з обліку. Перед відчуженням, передачею такий транспортний засіб повинен бути знятий з обліку в підрозділі ДАІ. Відчуження, передача власником придбаних транспортних засобів, не зареєстрованих у підрозділах ДАІ, не проводиться..

Реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх, власниками передбачених законодавством податків, а також внесення в установленому порядку платежів за огляд транспортних засобів, реєстрацію, перереєстрацію та зняття їх з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків.

У реєстраційних документах зазначається юридична особа, якій належить транспортний засіб, її адреса, адреса стоянки.

Пункт 24 Правил передбачає, що транспортні засоби юридичних осіб реєструються за місцезнаходженням цих осіб. Якщо стоянка транспортних засобів розташована за

місцезнаходженням філій, відділень або інших відособлених підрозділів юридичних осіб, такі транспортні засоби реєструються за місцем їх, стоянки.

Вимоги даного нормативного акту свідчать про те, що автомобіль "Тойота - Віста" у 1999 році був зареєстрований за власником, тобто за Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради на підставі особистої заяви його представника та документів, які свідчили про правомірність його придбання.

Представник відповідача, в особі Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради, стверджуючи про те, що вони із січня 2003 р. не є власниками автомобілю, посилалася на розпорядження Одеського міського голови від 31.12.2002 р. "Про передачу автотранспорту", приймально - здавальний акт від 02.01.2003 р. та на документ бухгалтерського обліку "Авізо", згідно з якими, транспортний засіб, був переданий з балансу Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради на баланс Установі комунальної власності "Автотранспортне господарство Одеського міськвиконкому" та на вимоги вищезазначених нормативних актів Кабінету Міністрів України, що регулюють реєстрацію транспортних засобів.

Для надання правової оцінки цим доводам, суд звернувся до постанови Кабінету Міністрів України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", якою було затверджено "Положення про порядок передачі об'єктів права державної власності"

Як вбачається із тексту даної постанови, Кабінет Міністрів України затвердив "Положення про порядок передачі об'єктів права державної власності" і "Порядок подання та розгляду пропозицій щодо передачі об'єктів з комунальної у державну власність та утворення і роботи комісії з питань передачі об'єктів у державну власність".

Необхідно зазначити , що пункт 1 Положення "визначає порядок безоплатної передачі об'єктів права державної власності зі сфери управління міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Фонду державного майна, інших державних органів, які відповідно до законодавства здійснюють функції з управління державним майном, об'єднань підприємств, яким делеговано функції з управління майном підприємств і організацій, заснованих на державній власності (далі - органи, уповноважені управляти державним майном), Національної академії наук, галузевих академій наук, інших установ та організацій, яким державне майно передано у безоплатне користування (далі -самоврядні організації"), до сфери управління інших органів, уповноважених управляти державним майном, або самоврядних організацій.

Пункт 2 Положення визначає перелік об'єктів передачі, це:

а) цілісні майнові комплекси підприємств, установ, організацій, їх структурних

підрозділів...;

б) нерухоме майно (будівлі, споруди, у тому числі об'єкти незавершеного будівництва, а також нежитлові приміщення...;

в) акції (частки, паї), що належать державі у майні господарських товариств...;

г) державне майно, що не увійшло до статутного фонду господарських товариств, створених у процесі приватизації, корпоратизації;

д) цілісні майнові комплекси підприємств, установ, організацій, їх структурних підрозділів у зв'язку з прийняттям рішення про їх, приватизацію;

е) інше окреме індивідуально визначене майно підприємств (крім нерухомого).

Як слідує з п 4. Положення передача об'єктів права державної власності здійснюється за рішенням:

а) Кабінету Міністрів України - щодо об'єктів, визначених підпунктами "а" і "у" пункту 2 цього Положення;

б) органів, уповноважених управляти державним майном, або самоврядних організацій за погодженням із Мінекономіки, Мінфіном і Фондом державного майна - щодо об'єктів, визначених підпунктом "б" пункту 2 цього Положення;

в) засновника господарського товариства та органу, уповноваженого управляти

державним майном, який приймає майно, за погодженням із Мінекономіки, Мінфіном і Фондом

державного майна - щодо об'єктів, визначених підпунктом "г" пункту 2 цього Положення;

г) органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядних організацій та

Фонду державного майна - щодо об'єктів, визначених підпунктами "д" та "е" пункту 2 цього

Положення.

Передача об'єктів права державної власності від одного підприємства іншому, що належать до сфери управління одного і того ж органу, уповноваженого управляти державним

майном, або самоврядної організації, здійснюється на підставі рішення цього органу або самоврядної організації.

Суд, докладно виклав текст цього Положення з метою вказати, що даний нормативний документ, ніякого відношення до даного спору не має.

Вищевикладена постанова Кабінету Міністрів України регулює безоплатну передачу об'єктів права державної власності між державними органами та пропозицій щодо передачі об'єктів із комунальної у державну власність. Слід підкреслити, що при здійсненні безоплатної передачі об'єктів державного майна, форма державної власності - не змінюється.

Нині діючий Цивільний кодекс у главі 23 визначає поняття - як державної власності (ст. 326) так і комунальної власності (ст. 327).

Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють органи державної влади, а управління майном, що є у комунальної власності, здійснює територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Так як у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що спірне рухоме майно є державною власністю і було передано міської раді в управління, тому доводи представника управління, на думку суду, не засновані на законі.

Слід також зазначити, що у вищеназваному розпорядженні міського голови, відсутнє посилання на Постанову Кабінету Міністрів щодо передачі об'єктів державної власності. Крім того, аналізуючи цій документ, не зрозуміло, на якій підставі міський голова розпоряджається майном, яке належить Управлінню інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та яке є самостійною юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки.

Суд вважає, що представник відповідача в особі Установи комунальної власності "Автотранспортне господарство Одеського міськвиконкому", правомірно звернув увагу суду на те, що без дозволу власника транспортного засобу неможлива його перереєстрація на іншого власника.

У своїх додаткових поясненнях представник управління, не заперечувала проти того, що на протязі п'яти років, а саме до січня 2005 р. особи, які одержували в органах ДАІ державні номери та свідоцтва про реєстрацію спірного транспортного засобу, діяли від їх імені. При цьому, її зауваження про те, що ці особи у них не працювали, на думку суду правового значення не мають.

Також, одним із доказів належності транспортного засобу, є вказівка у свідоцтвах про його реєстрацію за період з 1999 р. по 2005 р. за юридичною адресою власника.

Суд, вважає безпідставним посилання відповідача в особі Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради на частину 2 пункту 35 Правил, відповідно до якого перереєстрація транспортних засобів (об'єктів права державної власності) у разі їх безоплатної передачі зі сфери управління міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Фонду державного майна, об'єднань підприємств, яким делеговано функції з управління майном підприємств і організацій, заснованих на державній власності (органи, уповноважені управляти державним майном), Національної академії наук, інших аналогічних самоврядних організацій, яким передано в користування державне майно (самоврядні організації), до сфери управління інших органів, уповноважених управляти державним майном, або самоврядних організацій проводиться у разі дотримання вимог, зазначених у підпункті "б" пункту 4 Положення про порядок передачі об'єктів права державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 1998 р. N 1482 , так як такої передачі не відбувалося.

На думку суду, в даному випадку була використана частина 5 п. 35 Правил, яка передбачає перереєстрацію транспортних засобів юридичних осіб, які є недержавними установами у зв'язку з передачею у користування іншим юридичним особам.

Дана перереєстрація проводиться на підставі засвідчених у встановленому порядку заяви власника транспортного засобу, копій відповідних договорів і свідоцтв про державну реєстрацію сторін договору, а також свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів та скріплених печатками обох сторін актів їх, приймання-передачі за формою згідно з додатком N 2 до цих Правил.

Установлюючи розмір, спричиненої потерпілої ОСОБА_2 матеріальної шкоди, суд проаналізував відомості, щодо призначення її лік, які містилися в історії хвороби та амбулаторної карти, копії чеків, відповідно до яких ці ліки оплачувалися, копії чеків на придбання посиленого харчування, а також довідку про потребу санаторно - курортного лікування та його вартість.

Розрахунок цих сум, показав, що розмір якій указала позивачка, є - невірний, так як декілька грошових документів нею були полічені двічі.

Суд, вважає, що витрати на лікування, які понесла позивачка, відповідно до розрахункових грошових документів складають - 2 788.64 грн.

Що, стосується витрат на посилене харчування у розмірі 327.25 грн., а також витрат, які будуть понесені у зв'язку з санаторно - курортним лікуванням в розмірі 2 904 грн., то на думку суду, вони повністю підтверджені грошовими документами, а також висновками лікувального закладу.

Висновком комісійної медичної судової експертизи підтверджений діагноз потерпілої ОСОБА_2 "закрита черепна - мозкова травма у формі струсу головного мозку, що ускладнилося астено - невротичним синдромом, забита рана в правої скроневої області, травматичне пошкодження передніх зубів верхньої щелепи, забите місце лівого плеча та лівого стегна.

Даним висновком установлена потреба ОСОБА_2 у: уживанні медичних ліків, що вказані у історії хвороби та амбулаторної карти; продуктах, що містяться в грошових чеках;

санаторно - курортному лікуванні, яке здійснюється в санаторіях із патологією центральної нервової системи типа "Куяльник". "Лермонтовскій" .

Суд, вважає, що позивачка правомірно ставить питання про стягнення матеріальних збитків на підставі ст. 1187 ЦК України, так як указана норма права передбачає, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Враховуючи, вищевикладену норму права, а також докази по справі, суд вважає, що відповідач в особі Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради повинен відшкодувати позивачці витрати на лікування, посилене харчування, санаторно - курортне лікування.

Суд вважає, що вимоги позивачки про відшкодування її відповідачем, в особі Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради, витрат на використовування мобільного зв'язку та придбання палива для автомобіля є неправомірними та задоволенню не підлягають, так як не засновані на законі.

Вимоги позивачки про стягнення з відповідача в особі Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради моральної шкоди в розмірі 200 000 грн., підлягають частковому задоволенню в розмірі 5000 грн.

Частина 2 п. 1 ст. 1167 ЦК України, передбачає відшкодування моральної шкоди у випадках якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодження здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно вини юридичної особи, що її завдала.

Про наявність моральної шкоди, свідчать негативні наслідки, які є у потерпілої у результаті отриманих тілесних ушкоджень.

Так, відповідно до висновку експертної комісії, закрита черепна - мозкова травма у формі струсу головного мозку малолітньої ОСОБА_2, ускладнилася астено - невротичним синдромом, що є, цілком закономірним наслідком розладу діяльності нервової системи та пов'язано з психічними переживаннями та хвилюваннями.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд, керувався принципами розумності, справедливості, а також поміркованості, тобто відповідності вимогам здорового глузду й розважливості, тобто на думку суду, розмір відшкодування моральної шкоди має бути достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Також, при визначені розмірі моральної шкоди, суд виходив із того, що відповідач, в особі Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради, є виконавчім органом Одеської міської ради, утримується за рахунок коштів бюджету міста.

Керуючись ст. ст. 6, 10, 11, 208, 209, 212-215, 216, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_2 до Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради, Установи комунальної власності "Автотранспортне господарство

Одеського міськвиконкому" про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої ушкодження здоров'я в результаті дорожньо -транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради (65007 м. Одеса, вул. Богдана Хмельницького 18 код ЄДРПОУ 24760454) на користь ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_2 витрати на лікування у розмірі 2 788.64 (дві тисячі сімсот вісімдесят вісім) грн..

Стягнути з Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради (65007 м. Одеса, вул. Богдана Хмельницького 18 код ЄДРПОУ 24760454) на користь ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_2 витрати на посилене харчування у розмірі 327.25 (триста двадцять сім) грн..

Стягнути з Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради (65007 м. Одеса, вул. Богдана Хмельницького 18 код ЄДРПОУ 24760454) на користь ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_2 витрати на санаторне - курортне лікування в розмірі 2 904 (дві тисячі дев'ятисот чотири) грн..

Стягнути з Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради (65007 м. Одеса, вул. Богдана Хмельницького 18 код ЄДРПОУ 24760454) на користь ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн..

В задоволення позовних вимог ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_2 про стягнення з Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради витрат на користування мобільним зв'язком, а також витрат на придбання палива для автомобіля - відмовити.

Стягнути Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради (65007 м. Одеса, вул. Богдана Хмельницького 18 код ЄДРПОУ 24760454) на користь ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_2 сплачений судовий збір у розмірі 8.50 (вісім) грн. та витрати на інформаційне забезпечення розгляду справи у розмірі - 7. 50 (сім) грн.

Стягнути з Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради (65007 м. Одеса, вул. Богдана Хмельницького 18 код ЄДРПОУ 24760454) у дохід держави судовий збір у сумі 60 (шістдесят) грн..

Стягнути з Державного підприємства Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради (65007 м. Одеса, вул. Богдана Хмельницького 18 код ЄДРПОУ 24760454) на користь Державного підприємства "Судовий інформаційний центр" (одержувач ГУДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ: 23213460, розрахунковий рахунок: 31217259700008, МФО банку 828011) витрати на інформаційне забезпечення розгляду справи в розмірі 22.50 (двадцять дві) грн..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10 денного строку на подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в 20 денний строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.