Постанова № 61782906, 30.09.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2653/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2016 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бутенко А.В.,

за участю секретаря - Філімоненко А.О.

за участю сторін:

представника позивача - Племениченко А.В. (за довіреністю),

представника відповідача - Іванова Х.А. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма Трейдінг» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень №№ 500060006/2016/00095 та 500060006/2016/000035/2 від 09 травня 2016 року,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до суду звернулось ТОВ «Сігма Трейдінг» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень №№ 500060006/2016/00095 та 500060006/2016/000035/2 від 09 травня 2016 року.

В судовому засіданні 26.09.2016 року представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, пославшись на обставини, зазначені в позовній заяві (а.с. 4-15).

Представник відповідача позовні вимоги не визнала у повному обсязі, в задоволенні позову просила відмовити, з підстав зазначених у запереченнях (а.с 50-62).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ТОВ «Сігма Трейдінг» (Позивач) було укладено контракт з компанією «AGROLUX ORGANIZATION L.P.» (Шотландія) від 29.12.2015 року за номером 2912-16UA, за яким Позивач (Покупець) зобов'язаний прийняти у власність та оплатити товар, що поставляється Продавцем - компанією «AGROLUX ORGANIZATION L.P.» (а.с. 32-35).

Контрактом встановлено, що ціна товару встановлена на кожну партію товару окремо відповідно до інвойсів до контракта, які підписані Сторонами, на умовах CIP, CIF, DDU, DAF, СРТ, згідно з редакцією Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс 2000 року.

29.04.2016 року Позивачем подано митну декларацію за номером 500060006/2016/006871. Разом з вищезазначеною декларацією було подано наступні документи:

- акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № 500060006/2016/006429 від 27 квітня 2016 року;

- морська накладна (морський транспортний документ) за номером ODS-096BXc від 11 квітня 2016 року;

- міжнародна автомобільна накладна (CMR) від 19 квітня 2016 року № 014;

- коносамент № NGBODS005009 від 14 березня 2016 року;

- рахунок-фактура (інвойс) № 30-02UA/1 від 10 березня 2016 року;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104) № 2912-16UA від 29 грудня 2015 року;

- інформація про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару із відповідними штампами № 2710 від 11 квітня 2016 року;

- інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (для товарів і транспортних засобів, що не підлягають радіологічному контролю) № 2730 від 19 квітня 2016 року;

- декларація про походження товару № 30-02UA/1 від 10 березня 2016 року;

- вагова № WGT078805 від 15 квітня 2016 року та документ без номеру від 22 квітня 2016 року.

За зазначеною декларацією було відмовлено в прийнятті митної декларації, та прийнято рішення про коригування митної вартості (а.с. 25-26).

Як зазначено у картці відмови, рішення про відмову у митному оформлення було прийнято згідно з вимогами п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України (далі - МКУ) та відповідно до ст. 55 МКУ було прийнято рішення про коригування митної вартості за номером 500060006/2016/000035/2 від 09 травня 2016 року (а.с. 23-24).

Позивачем було отримано відмову у митному оформленні лише в електронному варіанті шляхом отримання електронного повідомлення 09 травня 2016 року.

При цьому, як зазначає Позивач, вимогу стосовно надання додаткових документів згідно з ч. 3 ст. 53 МКУ Позивачем було отримано у вигляді електронного повідомлення від 09 травня 2016 року - за часом отримання - 12 годин 11 хвилин, однак, у рішенні про коригування митної вартості від цієї ж дати зазначено, що строк для надання додаткових документів 10 календарних днів було вичерпано 09 травня 2016 року.

Рішення про відмову у митному оформленні було отримано 09 травня 2016 року о 12 годині 30 хвилин (а.с. 27-28).

Позивач вважає, що це є грубим порушенням його прав, у зв'язку із зухвалим ігноруванням Відповідачем своїх обов'язків та вимог законодавства у нього не було жодної можливості для підготування та фактичного надання витребуваного пакету документів за 20 хвилин.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом, посилаючись на те, що оскаржувані рішення та картка відмови прийняті без достатніх правових підстав, є незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частина 2 ст. 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами 4 та 5 статті 58 МКУ також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Частиною першою статті 51 МКУ встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

При цьому, згідно з приписами пункту 2 частини другої статті 52 МКУ, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до частини першої статті 53 МКУ у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до частини першої статті 54 МКУ, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Суд не погоджується з тим, що вимогу стосовно надання додаткових документів згідно з ч. 3 ст. 53 МКУ Позивачем було отримано у вигляді електронного повідомлення лише 09 травня 2016 року, оскільки Відповідачем доведено направлення такої вимоги на електронну адресу Позивача 29.04.2016 року (а.с. 123).

Разом з тим, суд зазначає, що митний орган має право витребовувати у декларанта лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України, про які зазначено у вимозі від 29.04.2016 року. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості за іншим методом лише тоді, коли надані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України під час перегляду справ про скасування рішень про коригування митної вартості, наприклад, в ухвалах від 17.02.2015 р. у справі N К/800/18343/14 та від 16.12.2014 р. у справі N К/800/54522/14.

Верховний Суд України вже неодноразово (постанова № 21-127а15 від 31.03.2015 р.) зазначав, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Під час здійснення митного контролю митницею було встановлено, що документи містять розбіжності, а саме: в товарно-транспортному документі (коносаменті) № NGBODS00509 від 14 березня 2016 року вага вантажу - 18 000 кг, але в ЕМД від 29 квітня 2016 року № 500060006/2016/006871 вага вантажу становить 27 340 кг; в інвойсі від 10 березня 2016 року № 30-02UA/1 пункти 1,4 зазначено коди товару 4015190000, тоді як в ЕМД від 29 квітня 2016 року № 500060006/2016/006871 вказані товари заявлені за кодом 6116102000.

Суд звертає увагу на те, що вага вантажу Позивачем була скоригована самостійно після перевантаження на контейнерному терміналі ТОВ «БРУКЛІН-КИЇВ Порт». При цьому вага була скоригована у більшу сторону, що, очевидно, ні в якому разі не може бути направлено на зменшення митних платежів, які необхідно сплатити при імпорті товару.

Що стосується кодів товару, у рішенні про коригування митної вартості, як зазначено вище, також вказано, що в ЄМД від 29 квітня вказані товари заявлені за кодом 6116102000, проте суд наголошує на тому, що у декларації від 10 травня 2016 року, яка була прийнята митницею, зазначений точно такий самий код товару, як і було зазначено 29 квітня 2016 року.

Також митницею у рішенні про коригування зазначено, що відповідно до ч. 10 ст. 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, витрати на страхування цих товарів, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Згідно з доповненням до зовнішньоекономічного контракту від 29.12.2015 року № 2912-16UA та інвойсу від 10.03.2016 № 30-02UA поставка товарів здійснюється на умовах CIF Одеса. Відповідач вказує, що відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість товарів, якщо здійснювалося страхування, є страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У наданих до митного оформлення документах відсутня інформація щодо здійснення страхування.

Суд зазначає, що позначення «С» полягає у звільненні продавця від будь-яких подальших ризиків і витрат після належного виконання ним договору купівлі-продажу шляхом укладення договору перевезення та передання товару перевізникові, а також забезпечення страхування за термінами CIF і СІР, відповідно до яких продавець зобов'язаний забезпечити страхування на користь покупця.

В умовах CIF офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати «Інкотермс» (у редакції від 1 січня 2000 року) термін «CIF» (у перекладі - «вартість, страхування та фрахт») означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження.

При цьому продавець зобов'язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять від продавця до покупця. Однак за умовами поставки CIF на продавця покладається також обов'язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення.

Отже, продавець зобов'язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески.

Оскільки продавець страхує угоду на користь покупця, він не може знати точних вимог останнього. Відповідно до стандартних умов страхування вантажів Інституту лондонських страховиків страхування може здійснюватися з «мінімальним покриттям» за умовами С, із «середнім покриттям» за умовами В і з «найбільш широким покриттям» за умовами А.

Оскільки при продажу товарів за умовами CIF покупець може продати товар під час перевезення іншому покупцеві, який, в свою чергу, може знову перепродати товар, неможливо знати розмір страхового покриття, що задовольнятиме таких наступних покупців, і, таким чином, традиційно за умов CIF обирається мінімальне страхування, з можливістю покупця вимагати від продавця додаткового покриття.

Таким чином, вартість страхування включається до вартості товару, що поставляється на умовах CIF.

Отже, якщо певні витрати вже включені до контрактної вартості товару, то митний орган не вправі запитувати додаткові документи для підтвердження їх числових показників, про що Вищий адміністративний суд України неодноразово зазначав у своїх рішеннях від 28.08.2014 року (справа №826/3364/13-а), 07.10.2014 року (справа № 826/528/14) та 16.12.2014 року (справа№ 826/8398/14).

Так, поставка товару на умовах CIF передбачає, що до фактурної вартості товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару (в тому числі перевезення), тому для цілей визначення митної вартості товару ця вартість не потребує коригування.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Судом враховано, що митну вартість Позивачем було визначено самостійно із застосуванням другорядного методу, а саме - 3-го - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, оскільки основний метод не міг бути використаний - його застосування перешкоджало об'єктивному визначенню митної вартості задекларованого товару.

Позивач використав саме третій метод, оскільки містились певні розбіжності у даних, які зазначив Продавець товару в інвойсі, коносаменті тощо, а тому не було можливості встановити однозначно вартість за ціною контракту, укладеного з «AGROLUX ORGANIZATION L.P.» згідно з ч. 2 ст. 58 МКУ. Тобто, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Згідно з ч. 3 ст. 58 МКУ, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу.

Наступним методом визначення митної вартості є визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів відповідно до ст. 59 МКУ. При цьому за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Оскільки декларант не має інформації стосовно таких операцій імпорту, не здійснював декларування ідентичних товарів згідно з вимогами ч. 2 ст. 59 МКУ, вказаний метод також не міг бути застосований.

Позивачем було використано метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, тобто 3-й метод згідно зі ст. 60 МКУ.

Віповідно до цієї норми, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При цьому під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Зокрема, Позивачем 29 березня 2016 року було задекларовано рукавички робочі трикотажні з гумовим покриттям за декларацією № 500060006/2016/004665, яка була прийнята митним органом без жодних коригувань та застосована Позивачем 29.04.2016 року.

За даною митною декларацією вартість товару становила фактично 0,055 долларів США за одиницю, оскільки повна вартість товару - 1 031 001 гривень, а кількість одиниць 741 000 шт.

Таким чином суд вважає, що декларантом було правомірно застосовано 3 метод, оскільки усі методи мають застосовуватися почергово, і у випадку, якщо попередній метод не може бути застосований, застосовується наступний.

Відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі оцінка ввезеного товару для митних цілей має бути заснована на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару, і не повинна засновуватися на вартості товару вітчизняного виробництва чи на довільних чи фіктивних оцінках.

Митний орган має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому, такий контроль може здійснюватися в тому числі шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

Але, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатньою для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом (Ухвала ВАСУ від 11.11.2015 року, справа К/800/3859/15).

Відповідач посилається на аналіз цінової інформації про товари, ввезені у цей період іншими суб'єктами господарювання на територію України.

У рішенні про коригування вказано, що було проведено аналіз баз даних ЄАІС та встановлено, що по товару № 1 рівень митної вартості є більшим - за одиницю становить 0,135 дол. США/шт., що у перерахунку становить 2,77 дол. США/кг.

Однак у ВМД № 807100000/2016/009884 від 22.03.2016 року, яка прийнята за основу, було задекларовано товар, який має схожі характеристики, але не складається зі схожих компонентів, тобто інший товар, а саме, рукавички робочі: перчатки робочі з точковим ПВХ покриттям (двусторонні), які задекларовані за іншим кодом товару - 61161080 (а.с. 96).

При цьому у Відповідача відсутні об'єктивні джерела інформації, а саме документи на аналогічні, ідентичні та подібні товари, які на час здійснення митного оформлення оцінюваних товарів імпортовані на митну територію України та час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів. За таких обставин посилання на те, що митна вартість при ввезенні іншими суб'єктами господарювання була вищою, не можуть розцінюватись як безспірний доказ відповідності дійсної вартості ввезеного товару інформації, яка міститься в базі даних митного органу.

Крім того, згідно з ч. 4 ст. 54 МКУ орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема:

- надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

- надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно із ст. 55 МКУ, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Суд зазначає, що Позивачем до цього часу не отримано рішення про коригування митної вартості товарів у письмовому вигляді.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має, зокрема, містити: обгрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Як вбачається з наданого рішення - в ньому не міститься ніякого конкретного обґрунтування причин невизнання задекларованої митної вартості.

Метою рішення про коригування митної вартості є управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості.

Для цього органи доходів і зборів використовують єдині орієнтовні показники митної вартості товарів під час митного оформлення відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 року № 724. При цьому зазначений показник має бути вищим, ніж заявлено у митній декларації.

Виявлені певні розбіжності в інформації, яка була подана з метою декларування товару, свідчать лише про те, що декларантом було збільшено митну вартість з власної ініціативи, оскільки фактурна вартість за інвойсом була меншою.

Отже, дії посадових осіб митниці щодо коригування митної вартості не відповідають меті нормативно-правових актів, виключно на підставі яких відповідно до ст. 19 Конституції України вони мають діяти.

Суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Виходячи з викладеного, Відповідачем безпідставно відмовлено у прийнятті ВМД, прийняте рішення про коригування митної вартості товарів за шостим методом та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Таким чином, донараховані суми платежів мита та податку на додану вартість є безпідставними, необґрунтованими та нарахованими з порушенням законодавства України.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що Позивачем доведено протиправність рішення про коригування митної вартості № 500060006/2016/000035/2 від 09 травня 2016 року, тому рішення повинно бути скасовано.

Щодо вимоги про визнання протиправною та скасування картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060006/2016/00095 від 09 травня 2016 року, суд зазначає, що вона є похідною від рішення про коригування митної вартості товарів № 500060006/2016/000035/2 від 09 травня 2016 року.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються заперечення, отже позов товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма Трейдінг» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості № 500060006/2016/000035/2 від 09 травня 2016 року та картки відмови № 500060006/2016/00095 від 09 травня 2016 року - належить задовольнити.

Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма Трейдінг» до Одеської митниці ДФС - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у прийнятті митної декларації № 500060006/2016/00095 від 09 травня 2016 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від № 500060006/2016/000035/2 від 09 травня 2016 року.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма Трейдінг» (код ЄДРПОУ 39531276, адреса: 65033, м. Одеса, вул. В. Стуса, 2/1) за рахунок бюджетних асигнувань з Одеської митниці ДФС(код ЄДРПОУ 39441717) судовий збір у розмірі 3756 (три тисячі сімсот п'ятдесят шість) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 30.09.2016 року.

Суддя Бутенко А.В.

.