Постанова № 61782883, 03.10.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/3987/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2016 року м.Одеса

У залі судових засідань №29

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Харченко Ю.В.

При секретарі Рудченко О.І.

Розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КАМБІО до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.04.2016р. №0001431402,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю КАМБІО звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 18.04.2016р. №0001431402, посилаючись на відсутність встановлених ДПІ у Акті перевірки №61/15-32-14-02/23857192 від 01.04.2016р., порушень податкового законодавства з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «КАМБІО», оскільки при формуванні податкового кредиту в межах перевіряємого періоду, Товариством у повному обсязі дотримано вимоги чинного податкового законодавства України, та правомірно віднесено до складу податкового кредиту відповідні суми ПДВ, сплачені у ціні отриманого товару, у межах відповідних фінансово-господарських правовідносин з контрагентом ТОВ «ГК «Термоінжиніринг», котрий на виконання умов Договору купівлі-продажу №78-1 від 27.07.2015р., доставлено орендованими у ОСОБА_1 автомобілями марки КАМАЗ 54115, реєстраційний номер НОМЕР_1, з напівпричепом бортовим марки МАЗ 93866, реєстраційний номер НОМЕР_2, та АХБ-3, на шасі КАМАЗ 53229, реєстраційний номер НОМЕР_3, з причепом бортовим марки НЕФАЗ 833210, реєстраційний номер НОМЕР_4, до пункту розвантаження, що розташований за адресою: м.Одеса, вул.Миколаївська дорога,253.

Відповідач Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області, з позовними вимогами не погоджується, та вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов (від 09.09.2016р. вхід.№23512/16), наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 18.04.2016р. №0001431402, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю «КАМБІО» занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 128933грн., внаслідок чого порушено вимоги п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, з урахуванням того, що від позивача ТОВ «КАМБІО» до суду надійшла заява (вхід.№25128/16 від 27.09.2016р.) про розгляду даної справи без участі представника Товариства в порядку письмового провадження, а також зважаючи на відсутність потреби у витребуванні додаткових доказів, виклику у судове засідання свідка, експерта, судом ухвалено рішення щодо розгляду даної адміністративної справи в порядку письмового провадження, відповідно до ч.6 ст.128 КАС України.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного податкового законодавства, суд встановив наступне.

Як встановлено судом, та вбачається з матеріалів справи, у період з 21.03.2016р. по 25.03.2016р. на підставі повідомлення від 15.03.2016року №3, виданого ГУ ДФС в Одеській області, головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок ризикових платників управління аудиту ГУДФС в Одеській області ОСОБА_2, та головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок ризикових платників управління аудиту ГУДФС в Одеській області ОСОБА_3, на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.79.1 ст.79, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України, та згідно з Наказом ГУДФС в Одеській області від 14.03.2016року №321, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Камбіо» з питань підтвердження взаємовідносин з платником податків ТОВ «ГК «Термоінжиніринг» за період жовтень 2015року.

За наслідками вказаної перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби в Одеській області складено Акт №61/15-32-14-02/23857192 від 01.04.2016р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Камбіо» з питань підтвердження взаємовідносин з платником податків ТОВ «ГК «Термоінжиніринг» за період жовтень 2015року», у висновках якого наголошено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «КАМБІО» занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 128933грн., внаслідок чого порушено вимоги п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України.

На підставі складеного Акта перевірки №61/15-32-14-02/23857192 від 01.04.2016р. Головним управлінням Державної фіскальної служби в Одеській області 18.04.2016р. винесено податкове повідомлення-рішення №0001431402.

Не погодившись із означеним податковим повідомленням-рішенням від 18.04.2016р. №0001431402, позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «КАМБІО» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання його незаконним та скасування.

Так, на думку суду, оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області від 18.04.2016р. №0001431402, винесено контролюючим органом правомірно, та з урахуванням положень чинного податкового законодавства, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зокрема, як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, 27.07.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «КАМБІО» (Покупець) та ТОВ «Група компаній «Термоінжиніринг» (Постачальник) укладено Договір купівлі-продажу №78-1, відповідно до п.п.1.1, 1.2 якого Постачальник зобов'язується у визначені строки, та на умовах цього договору передати у власність покупцеві матеріали для виготовлення бетонних сумішей, а Покупець зобовязується прийняти й оплатити його в порядку та на умовах, визначених цим договором. Найменування, одиниці виміру, кількість, вартість та асортимент товару, що є предметом поставки за цим договором визначаються у загальній Специфікації, що є додатком до цього договору і є невід»ємною його частиною.

Згідно з п.п.2.1-2.4, 3.3 Договору купівлі-продажу №78-1 від 27.07.2015р. поставка товару здійснюється Постачальником на умовах ЕХW (правила Інкотермс-2010) зі складу Постачальника, що знаходиться за адресою: м.Одеса, вул.Хімічна,1. Приймання-передача товару проводиться уповноваженими представниками сторін на складі Постачальника за адресою вказаною в п.2.1 Договору. Повноваження представників повинні бути засвідчені довіреністю, або іншим безспірним документом за домовленістю сторін, що виключає можливість передачі товару стороннім особам. Датою поставки є дата отримання Покупцем товару згідно з видатковою накладною, яка підписується уповноваженими представниками сторін. Оплата проводиться в національній валюті України на розрахунковий рахунок Постачальника. Підставою для оплати служить рахунок-фактура.

Судом зясовано, що придбаний, згідно Договору купівлі-продажу №78-1 від 27.07.2015р., ТОВ «КАМБІО» (Покупець) у ТОВ «Група компаній «Термоінжиніринг» (Постачальник) цемент ПЦІІА-LU-500, ПЦІІА-Ш-500, та Гідрофобізатор доставлявся орендованими у ОСОБА_1 автомобілями марки КАМАЗ 54115, реєстраційний номер НОМЕР_1, з напівпричепом бортовим марки МАЗ 93866, реєстраційний номер НОМЕР_2, та АХБ-3, на шасі КАМАЗ 53229, реєстраційний номер НОМЕР_3, з причепом бортовим марки НЕФАЗ 833210, реєстраційний номер НОМЕР_4, зі складу Постачальника (м.Одеса, Хімічна,1) до пункту розвантаження, що розташований за адресою: м.Одеса, вул.Миколаївська дорога,253, про що свідчать наявні у матеріалах справи належним чином засвідчені копії Договору оренди від 25.08.2015р. №768, та подорожних листів вантажного автомобіля №7487510 від 01.10.2015р., №7487511 від 02.10.2015р., №7487512 від 12.10.2015р., №7487513 від 12.10.2015р., №7487514 від 15.10.2015р., №7487515 від 15.10.2015р., №7487516 від 16.10.2016р.

З матеріалів справи вбачається, що з метою реалізації досягнутої згоди про здійснення фасування цементу власними силами ТОВ «КАМБІО» на території ТОВ «Група компаній «Термоінжиніринг» (Зберігач) за адресою: м.Одеса, вул.Хімічна,1, що придбався позивачем згідно Договору купівлі-продажу №78-1 від 27.07.2015р., ТОВ «КАМБІО» (Поклажодавець) передано на відповідальне зберігання, а ТОВ «Група компаній «Термоінжиніринг» прийнято на зберігання наступне майно: Дозатор цементу з механічним пристосуванням зважування V-120 л, кількістю 1шт.; цемент ПЦІІА-Ш-500, кількістю 350000кг., про що свідчать наявні у матеріалах справи Договір відповідального зберігання №1-3 від 22.09.2015р., та акти приймання-передачі майна від 02.10.2015р., від 05.10.2015р., від 12.10.2015р., від 15.10.2015р.

Судом з'ясовано, що відповідні суми ПДВ за складеними контрагентом позивача ТОВ «Група компаній «Термоінжиніринг» податковими накладними №5 від 01.10.2015р. на загальну суму 350100грн., у т.ч. ПДВ у сумі 58350грн., №21 від 02.10.2015р. на загальну суму 211750грн., у т.ч. ПДВ у сумі 35291,67грн., №21 від 05.10.2015р. на загальну суму 211750грн., у т.ч. ПДВ у сумі 35291,67грн., були включені Товариством з обмеженою відповідальністю «КАМБІО» до складу податкового кредиту в межах перевіряємого періоду.

Згідно з п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010року №2755-VI податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно з приписами п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, формування податкового кредиту є відображенням наслідків господарських операцій у податковій звітності.

Податкова звітність ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, який є обов'язковим.

Зокрема, статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704 (зі змінами та доповненнями), відповідно до якого первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Тобто, законодавчо визначено, що первинним документом, який засвідчує факт здійснення господарської операції є, серед іншого, акт здачі-приймання робіт (надання послуг), який відповідно повинен містити усі необхідні реквізити, передбачені ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також інші документи, які б підтверджували фактичне здійснення господарської операції.

Зокрема, статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995р. №88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п.2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995р. №88 забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам, а відтак, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства, та не можуть порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Таким чином, із системного аналізу вище окреслених законодавчих положень вбачається, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг), тощо), мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Також, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду (зокрема, у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування ПДВ на суму податкового кредиту), є реальність господарської операції.

За відсутністю факту придбання товарів відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту.

Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів (робіт, послуг) однією стороною, та їх отримання іншою стороною, документи, підтверджуючі використання вказаних товарів у власній господарської діяльності.

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Відтак, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, за відсутності факту придбання товарів (робіт, послуг) або в разі, якщо придбані товари (роботи, послуги) не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів чи сплати грошових коштів. До того ж, наявність цивільно-правового договору також не є безумовним свідченням правомірності та реальності вчинення платником податку господарської операції навіть у тому разі, якщо такий договір не визнано недійсним у судовому порядку.

Так, в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011р. касаційною інстанцією наголошено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому, приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Між тим, з урахуванням вищевикладеного, судом встановлено, що вище окреслені фінансово-господарські операції, які за твердженням позивача, мали місце, не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та виконання робіт. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, водночас наявність у матеріалах справи частини документів не є безумовним доказом того, що відбулося реальне постачання товару (надання послуг), а наявність податкових накладних не є умовою формування податкового кредиту. При цьому, будь-які документи, складені на підтвердження факту здійснення окремої господарської операції, набувають статусу документа за своїм суттєвим навантаженням лише у разі фактичності здійснення господарської операції, з приводу якої складається відповідний документ, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. №1936/11/13-11 сама собою наявність окремих документів не є підставою для висновків про реальність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю не мали місце. Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Недоведеність наявності зазначених чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість формування платником податків податкових вигод, зокрема, недоведеність здійснення певних операцій (нездійснення операцій), позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування витрат та податкового кредиту з ПДВ, а відповідно покупця - права на формування податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/робіт/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників певних операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкових вигод.

Зокрема, як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, позивач ТОВ «КАМБІО» придбало у ТОВ «Група компаній «Термоінжинірінг» цемент ПЦІІА-LU-500, ПЦІІА-Ш-500, та Гідрофобізатор загальною вартістю 773600грн., у тому числі ПДВ у сумі 128933,34грн.

При цьому, як зясовано судом, та зазначено в Акті перевірки №61/15-32-14-02/23857192 від 01.04.2016р., котрий в силу вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015р. №727, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015р. за №1300/27745 (зі змінами та доповненнями), є носієм доказової інформації щодо встановлених відносно ТОВ «КАМБІО» порушень вимог п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, розрахунки між субєктами господарювання проводились у безготівковій формі, на поточний рахунок ТОВ «Група компаній «Термоінжинірінг» сплачено 81228грн., згідно наступних платіжних доручень: від 19.10.2015р. №3991 на суму 73492грн., від 20.10.2015р. №4014 на суму 7536грн., від 21.10.2015р. №4024 на суму 200грн. Станом на 31.10.2015р. заборгованість ТОВ «КАМБІО» перед ТОВ «Група компаній «Термоінжинірінг» складає 692372грн.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем ТОВ «КАМБІО» ані до перевірки, ані до матеріалів справи не додано належних доказів на підтвердження руху активів у процесі здійснення господарських операцій з ТОВ «Група компаній «Термоінжинірінг»., зокрема, сплати у повному обсязі спірної суми податку на додану вартість.

Також, перевірці підлягають фізичні, технічні та технологічні можливості відповідної особи щодо вчинення тих чи інших дій, котрі власне становлять зміст господарської операції, зокрема, наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Зокрема, згідно з п.п.2.1 Договору купівлі-продажу №78-1 від 27.07.2015р. поставка товару здійснюється Постачальником на умовах ЕХW (правила Інкотермс-2010) зі складу Постачальника, що знаходиться за адресою: м.Одеса, вул.Хімічна,1

Між тим, як встановлено судом, та зазначено Головним управлінням Державної фіскальної служби в Одеській області у Акті №61/15-32-14-02/23857192 від 01.04.2016р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Камбіо» з питань підтвердження взаємовідносин з платником податків ТОВ «ГК «Термоінжиніринг» за період жовтень 2015року» за вересень-жовтень 2015року, відповідно до баз даних Єдиного реєстру податкових накладних, ІС «Податковий блок», «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів» відсутня реєстрація від постачальників, податкових накладних на оренду, придбання складських приміщень чи відповідальне зберігання ТОВ «Група компаній «Термоінжиніринг» за адресою: м.Одеса, вул.Хімічна,1. ТОВ «Група компаній «Термоінжиніринг» надано фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва від 23.02.2016р. за 2015рік, згідно якого у підприємства відсутні основні засоби. Постачальником товару (цемент) до ТОВ «Група компаній «Термоінжиніринг» є ТОВ «Логі-транс», у якого відсутнє придбання цементу ПЦІІА-LU-500, гідрофобізатора, транспортних послуг, та оренди транспортних засобів за період вересень-жовтень 2015р., та ТОВ «Логі-транс» не є виробником даного виду продукції.

Перелік документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення визначено статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідно до якої автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Згідно зі статтею 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997р. №363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998р. за №128/2568, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до п.п.11.1, 11.5, 11.7 п.11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

При цьому, судом встановлено, що позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Камбіо» до матеріалів адміністративної справи не додано ані товарно-транспортних накладних, ані будь-яких документів на підтвердження транспортування товару.

При цьому, судом відхиляються, та не приймаються до уваги посилання позивача на наявність подорожніх листів, оскільки надані до матеріалів справи подорожні листи вантажного автомобіля №7487510 від 01.10.2015р., №7487511 від 02.10.2015р., №7487512 від 12.10.2015р., №7487513 від 12.10.2015р., №7487514 від 15.10.2015р., №7487515 від 15.10.2015р., №7487516 від 16.10.2016р. заповнено неналежним чином, оскільки не містять такі дані як: перевезти, тонн; номери прикладених товарно-транспортних накладних і талонів замовлення; перевезено, тонн; підпис та печатка вантажовідправника.

Крім того, відповідно до п.п.2.2, 2.3 Договору купівлі-продажу №78-1 від 27.07.2015р. приймання-передача товару проводиться уповноваженими представниками сторін на складі Постачальника за адресою вказаною в п.2.1 Договору. Повноваження представників повинні бути засвідчені довіреністю, або іншим безспірним документом за домовленістю сторін, що виключає можливість передачі товару стороннім особам. Водночас, до матеріалів справи не додано довіреностей повноважних представників ТОВ «КАМБІО», котрими здійснювалося приймання окресленого Договором купівлі-продажу №78-1 від 27.07.2015р. товару.

Таким чином, з урахуванням наведеного, судом встановлено, що надані ТОВ "КАМБІО" документи не є підтвердженням реальності господарських операцій з ТОВ «Група компаній «Термоінжинірінг», та відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 1995року №88 "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" не можуть вважатися первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, бути підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, та подальшого декларування податкових показників.

Окрім того, позивачем ТОВ «КАМБІО» до матеріалів справи не додано жодних доказів щодо використання придбаного товару у власній господарській діяльності.

Отже, недоведеність реальності здійснення ТОВ «КАМБІО» господарських операцій свідчить про формальність первинної документації, складеної на їх підставі, що у свою чергу, позбавляє платника податків права на формування податкового кредиту.

Відтак, оскільки сукупністю досліджених судом доказів не підтверджується рух активів, та реальні зміни майнового стану ТОВ «КАМБІО» внаслідок спірних господарських операцій, а також об'єктивна спроможність їх фактичного здійснення відповідними учасниками, суд дійшов висновку щодо правомірності та ґрунтовності донарахування Головним управлінням Державної фіскальної служби в Одеській області позивачу спірних сум податку на додану вартість.

Вищевикладене спростовує твердження позивача, наведені у позовній заяві.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.ч.1,4 ст.70 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відтак, беручи до уваги наведене, та оцінюючи надані сторонами по справі письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю КАМБІО до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.04.2016р. №0001431402, не обґрунтовані, документально не підтверджені, не ґрунтуються на положеннях чинного податкового законодавства, отже задоволенню не підлягають.

У звязку з тим, що у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача, відповідно до положень ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст.2, 4, 7-9, 11, 12, 69, 71, 94, ч.6 ст.128, ст.ст.158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю КАМБІО до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.04.2016р. №0001431402, відмовити.

Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому приписами ст.254 КАС України.

Суддя Харченко Ю.В.