Постанова № 61782759, 29.09.2016, Луганський окружний адміністративний суд

12.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 вересня 2016 рокуСєвєродонецькСправа № 812/232/16

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Борзаниці С.В.

при секретарі судового засідання: Ждановій Г.Є.

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправним та скасування в частині наказу від 30.12.2015 № 423 о/с, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі за текстом Позивач) з позовними вимогами до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії (далі за текстом ГУМВС України у Луганській області, Відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Національної поліції в Луганській області (далі за текстом ГУНП в Луганській області, третя особа), після уточнення яких, Позивач просив:

- визнати противоправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області від 30.12.2015 № 423 о/с в частині звільнення з 06 листопада 2015 року у запас Збройних Сил за пунктом 63 «г» (через скорочення штатів) старшого сержанта міліції ОСОБА_1, техніка - криміналіста оперативно-довідкового відділу розшуку безвісті зниклих громадян ОСОБА_2 карного розшуку ГУМВС України у Луганській області;

- поновити старшого сержанта міліції ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ на посаді техніка - криміналіста оперативно-довідкового відділу розшуку безвісті зниклих громадян ОСОБА_2 карного розшуку ГУМВС України у Луганській області;

- стягнути з Головного ОСОБА_2 Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09.10.2015 до дня поновлення її на роботі.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що вона працювала у Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області на посаді техніка - криміналіста оперативно-довідкового відділу розшуку безвісті зниклих громадян ОСОБА_2 карного розшуку.

02 лютого 2015 року її було звільнено відповідно до наказу № 33 о/с на підставі наказу ГУМВС № 263 від 01.02.2015 за п. 63 «є» за порушення дисципліни.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 08.10.2015 по справі № 812/691/15, позивача було поновлено на займаній раніше посаді з 03 лютого 2015 року.

Оскільки відповідач відмовився добровільно виконати постанову суду та поновити позивача на займаній посаді, ОСОБА_1 направила виконавчий лист на примусове виконання.

10.02.2016 відділом примусового виконання рішень ОСОБА_2 державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області було відкрито виконавче провадження з реєстраційним номером ВП50119790. 19.02.2016 виконавче провадження з приводу виконання постанови суду, щодо поновлення ОСОБА_1 на займаній раніше посаді було закінчено, у звязку з виконанням рішення суду. Але фактично відповідач не поновив на посаді позивача, а звільнив її з 06 листопада 2015 року через скорочення штатів п. 63 «г» (наказ № 423 о/с від 30.12.2015).

Також позивач зазначає, що відповідачу було відомо про те, що 15.04.2015 вона народила доньку - ОСОБА_3, а також про те, що в неї є ще одна дитина - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позивач та його представник у судове засідання не прибули, надали суду клопотання про розгляд справи без їх участі.

Представник відповідача та третьої особи в судове засідання не прибули, надали до суду заяви, в яких просили розглянути справу без їх участі та письмові заперечення проти позову, в яких посилаються на наступне.

У січні 2015 року за фактом не виходу на службу ОСОБА_1 відповідачем було проведено службове розслідування за результатами якого було прийняте рішення щодо звільнення з ОВС останньої за порушення дисципліни наказ ГУМВСУ від 02.02.2015 №33 о/с. Не погодившись з вказаним рішення позивач оскаржив його у суді, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 08.10.2015, ОСОБА_1 було поновлено на службі.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.12.2016 постанову суду від 08.10.2015 залишено без змін. Ухвалюючи такі рішення, суди встановили, що позивач дійсно була відсутня на службі без поважних причин, але враховуючи, що на час звільнення позивач була вагітна, звільнення її було незаконне.

16.12.2015 на ім'я голови ліквідаційної комісії ГУМВС України у Луганській області надійшло заява від ОСОБА_1 про надання оплачуваної відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами з 04.02.2015-09.06.2015.

23.12.2015 на ім'я голови ліквідаційної комісії ГУМВС України у Луганській області надійшла заява від ОСОБА_1 про негайне виконання рішення суду, а саме: поновлення її на посаді техніка-криміналіста оперативно-довідкового відділу розшуку безвісті зниклих громадян ОСОБА_2 карного розшуку ГУМВС України у Луганській області, а також виплату на її користь суму за час вимушеного прогулу в межах місяця.

Розглянувши вказані звернення, ОСОБА_1 11.01.2016 за вих. 26/1 11/19-2016 була дана відповідь на вищезазначені заяві, в якій, зокрема, зазначалось про неможливість надання оплачуваної відпустки останній у зв'язку з вагітністю та пологами з 04.02.2015-09.06.2015, так як відповідно до рішень суду зазначений період з якого позивач просить надати її оплачувану відпустку судом визнано як вимушений прогул зі стягнення середнього заробітку.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ», утворюється юридична особа публічного права Головне управління Національної поліції в Луганській області, в свою чергу Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області ліквідовується.

На виконання вимог вищезазначеної постанови, ГУМВС України у Луганській області створено ліквідаційну комісію та 06.11.2015 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних-осіб підприємців та громадських формувань були внесенні відомості, щодо початку ліквідації ГУМВС України у Луганській області.

На підставі чого наказом МВС України від 06.11.2015 № 1388 «Про організаційно - штатні питання», в ГУМВС України у Луганській області скасовані всі штати.

Таким чином, на сьогодні штат ГУМВС України у Луганській області не існує, а тому поновити ОСОБА_1 на посаді техніка-криміналіста оперативно-довідкового відділу розшуку безвісті зниклих громадян ОСОБА_2 карного розшуку ГУМВС України у Луганській області, не виявляється можливим.

Враховуючи те, що штат ГУМВС України у Луганській області відсутній та орган перебуває в процесі ліквідації, керуючись положенням п. 10 прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-УШ, в якому зокрема зазначено, що працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу в поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Наказом ГУМВС України у Луганській області від 30.12.2015 № 423 о/с, наказ від 02.02.2015 № 33 о/с був відмінений та ОСОБА_1 цим же наказом звільнена з ОВС за п. 63 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС, з 06.11.2015.

Крім того, враховуючи, що законодавством не врегульований порядок дії установи при обставинах, які відбулись у даному випадку ГУМВС України у Луганській області при прийняті вказаного рішення також керувалось роз'ясненням постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.1992, Про практику розгляду судами трудових спорів, в якій зокрема зазначено, що у випадку, коли працівника звільнено без законних підстав або з порушенням встановленого порядку, але поновити його на роботі неможливо внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, суд визнає звільнення неправильним і зобов'язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках правонаступника) виплатити цьому працівникові заробітну плату за час вимушеного прогулу. Одночасно суд визначає працівника звільненим за п.1 ст.40 КЗпП.

Таким чином, аналізуючи норми законодавства, роз'яснення пленуму ВСУ ГУМВС України у Луганській області було прийняте правомірне рішення щодо звільнення ОСОБА_1 за п. 63 «г» (через скорочення штатів).

З приводу посилання позивача на ст. 184 Кодексу Законів про працю України, в якій зокрема зазначено, що звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.

Зазначаємо, що нормами статті 184 КЗпПУ не визначено механізм обов'язкового працевлаштування у випадку ліквідації підприємства правонаступника.

В свою чергу, враховуючи, те що ГУМВС України у Луганській області не має правонаступника, а ліквідаційна комісія ГУМВС України у Луганській області не має повноважень щодо працевлаштування звільнених працівників, ОСОБА_1 може звернутись з питання працевлаштування до будь - якого територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах уточнених позовних вимог і наданих сторонами доказів, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала у Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області на посаді техніка криміналіста оперативно-довідкового відділу розшуку безвісті зниклих громадян ОСОБА_2 карного розшуку (а.с.6).

На підставі наказу від 02.02.2015 № 33 о/с Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади за п. 63 «є» за порушення дисципліни.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 08.10.2015 у справі 812/691/15 позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області про поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу задоволено повністю. Визнано незаконним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області від 01 лютого 2015 року №263 «Про покарання співробітника УКР ГУМВСУ у Луганській області». Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області від 02 лютого 2015 року №33 о/с «По особовому складу» про звільнення з органів внутрішніх справ у запас ЗС України старшого сержанта міліції ОСОБА_1, техніка криміналіста оперативно довідкового відділу розшуку безвісті зниклих громадян ОСОБА_2 карного розшуку за п.64 «є» (за порушення дисципліни). Поновлено ОСОБА_1 на посаді техніка криміналіста оперативно довідкового відділу розшуку безвісті зниклих громадян ОСОБА_2 карного розшуку Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області з 03 лютого 2015 року. Стягнуто з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03 лютого 2015 року по 08 жовтня 2015 року у розмірі 16950,70 (шістнадцять тисяч девятсот пятдесят гривень 70 коп.) грн. Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді техніка криміналіста оперативно довідкового відділу розшуку безвісті зниклих громадян ОСОБА_2 карного розшуку Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області. Допущено негайне виконання рішення в межах суми стягнення за один місяць - 2093,91 грн. (а.с.108-111).

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.12.2015 постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2015 року у справі № 812/691/15 залишено без змін (а.с.112-114).

Отже, рішення Луганського окружного адміністративного суду у справі № 812/691/15 набрало законної сили 16.12.2015.

Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії від 30.12.2015 р. № 423 о/с відмінено пункт наказу ГУМВС України у Луганській області від 02.02.2015 № 33 о/с в частині звільнення старшого сержанта міліції ОСОБА_1, техніка - криміналіста оперативно-довідкового відділу розшуку безвісті зниклих громадян ОСОБА_2 карного розшуку у запас ЗС України за п. 63 «є» (за порушення дисципліни) та прийнято новий наказ від 30.12.2015 р. № 423 о/с, відповідно до якого старшого сержанта міліції ОСОБА_1, техніка - криміналіста оперативно-довідкового відділу розшуку безвісті зниклих громадян ОСОБА_2 карного розшуку з 06 листопада 2015 року звільнено у запас Збройних сил за пунктом 63 «г» (через скорочення штатів) (а.с.83, 84).

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області 19 лютого 2016 року закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Луганського окружного адміністративного суду про поновлення ОСОБА_1 на посаді техніка-криміналіста оперативно-довідкового відділу розшуку безвісті зниклих громадян ОСОБА_2 карного розшуку Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області з 03 лютого 2015 року у звязку зі скасуванням наказу про звільнення ОСОБА_1, чим фактично рішення суду було виконане (а.с.8).

При вирішенні справи по суті, суд керується наступними вимогами чинного законодавства.

Види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень, порядок проходження служби в органах внутрішніх справ визначаються Законом України «Про міліцію» (надалі - Закон № 565-XII), Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ» (надалі - Дисциплінарний статут), Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року № 114 (надалі - Положення).

Відповідно до статті 18 Закону № 565-XII, порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Так, порядок та підстави проходження і припинення служби в органах внутрішніх справ регулюються Положенням, зокрема, пунктом 66 якого передбачено, що особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ. При цьому звільнення проводиться з урахуванням вимог пункту 62 цього Положення.

Що стосується службової дисципліни, то її сутність, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України щодо її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень (в тому числі і звільнення), порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначаються Дисциплінарним статутом, статтею 12 якого передбачені види дисциплінарних стягнень, а саме: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

Судом установлено, що у відповідності до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області з 06.11.2015 року находиться в стані припинення за рішенням засновників, запису про припинення вказаної юридичної особи на день постановлення рішення у справі в реєстрі немає (а.с.13).

Наказом від 30.10.2015 р. № 1325 утворено ліквідаційні комісії територіальних органів Міністерства внутрішніх справ у Луганській області головою ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області затверджено начальника Головного управління міністерства внутрішніх справ України у Луганській області полковника міліції ОСОБА_5 (а.с.34-37).

Наказом від 06.11.2015 р. № 1388 визначено перелік (витяг) змін у штатах МВС, у відповідності до якого у Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області скасовуються всі штати (а.с.32, 33).

Відповідно до п.п. 9, 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» N 580-VIII від 02.07.2015 працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Відповідно до пункту 1 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 580-VІІІ, він набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім, пунктів 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Пунктом 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VІІІ встановлено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Працівникам міліції, які у визначеному цим Законом порядку прийняті на службу до поліції, наказами про призначення на відповідні посади одночасно присвоюються відповідні спеціальні звання поліції п.12 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію».

Враховуючи, що Закон України від 02.07.2015 № 580-VIІI "Про Національну поліцію" опубліковано 06.08.2015 в газеті "Голос України", відповідно 3-х місячний термін щодо попередження про можливе звільнення слід рахувати з 07.08.2015 та протягом 3-х місяців з моменту набрання чинності відповідних положень Закону № 580-VIІІ, особа могла виявити бажання працювати у поліції.

З аналізу наведеного видно, що передумовою отримання пропозиції щодо посад (рівнозначних, вищих або нижчих щодо посад, які обіймала особа під час проходження служби у міліції) є наявність (виявлення) бажання, яке на переконання суду, має бути оформлено письмово та подано у порядку, визначеному п.9 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIІI, тобто протягом трьох місяців з дня опублікування Закону.

Судом встановлено, що рішення Луганського окружного адміністративного суду у справі № 812/691/15, яким ОСОБА_1 поновлено на посаді техніка криміналіста оперативно довідкового відділу розшуку безвісті зниклих громадян ОСОБА_2 карного розшуку Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області з 03 лютого 2015 року набрало законної сили 16.12.2015.

Таким чином, протягом трьох місяців з дня опублікування Закону, а саме: у період з 07.08.2015 по 07.11.2015, ОСОБА_1 не було поновлено на посаді згідно рішення Луганського окружного адміністративного суду по справі № 812/691/15, тобто вона не проходила службу у цей час, а тому Позивач не з її вини була позбавлена можливості виявити бажання проходити службу в поліції, а визначений п.9 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIІI тримісячний строк з дня опублікування цього Закону для видання наказу про призначення за її згодою на посаду в органах поліції сплив, тому в наявності підстави для повного захисту порушених прав Позивача шляхом визнання противоправним та скасування наказу ГУМВС України у Луганській області від 30.12.2015 № 423 о/с в частині звільнення з 06 листопада 2015 року у запас Збройних Сил за пунктом 63 «г» (через скорочення штатів) старшого сержанта міліції ОСОБА_1, техніка - криміналіста оперативно-довідкового відділу розшуку безвісті зниклих громадян ОСОБА_2 карного розшуку ГУМВС України у Луганській області.

Щодо позовної вимоги про поновлення Позивача на службі в органах внутрішніх справ на посаді техніка - криміналіста оперативно-довідкового відділу розшуку безвісті зниклих громадян ОСОБА_2 карного розшуку ГУМВС України у Луганській області, суд зазначає наступне.

В матеріалах справи міститься заява від 04.07.2016, якою ОСОБА_1 надала свою згоду на подальше проходження служби в Національній поліції України (а.с.68).

Таким чином, у відповідності до вимог пунктів 9, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію», суд вважає за необхідне зобовязати Відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.07.2016 у відповідності до вимог п. 9, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» та прийняти відповідне рішення, оскільки суд не може перебирати на себе дискреційні повноваження відповідача.

Дискреційні повноваження це комплекс прав і зобовязань представників влади. Дискреційні повноваження надають можливість субєкту владних повноважень здійснювати вибір варіанта рішення відповідно до власних міркувань. Обмежуючим фактором для рішень відповідачів згідно з визначенням дискреційних повноважень є закон і справедливість.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначені в Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженій наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року № 499, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за № 205/14896.

Пунктом 1.3. названої Інструкції встановлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначається залежно від посади, спеціального звання, наукового ступеня і вченого звання, тривалості та умов служби.

Підставою для виплати грошового забезпечення є наказ начальника органу внутрішніх справ про призначення на штатну посаду, яка входить у його номенклатуру, наказ ректора вищого навчального закладу про зарахування на навчання або наказ про зарахування в розпорядження відповідного органу та встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат тощо (пункт 1.5. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ).

Відповідно до пункту 1.18. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ при прийнятті на службу до органів внутрішніх справ грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу нараховується з дня призначення на посаду. У разі звільнення зі служби грошове забезпечення особі рядового чи начальницького складу виплачується до дня виключення зі списків особового складу включно.

Відповідно до пункту 2.2.5. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у разі звільнення зі служби виплата посадового окладу за займаною посадою припиняється з дня, наступного за днем виключення особи рядового чи начальницького складу зі списків особового складу органу, підрозділу, закладу чи установи органів внутрішніх справ.

Таким чином, враховуючи встановлену в даному провадженні протиправність звільнення позивача із займаної посади, вимога про стягнення на її користь грошового забезпечення за час вимушеного прогулу по день фактичного поновлення на посаді підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 184 Кодексу законів про працю України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.

Згідно п. 17 розділу 1 «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. N 114 (з подальшими змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) вагітні жінки і матері з числа осіб рядового і начальницького складу користуються всіма правами і пільгами, встановленими законодавством.

На підставі частини 2 статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з пунктом 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі за текстом - Порядок).

Згідно з пунктом 2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Відповідно до пункту 5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до довідки ліквідаційної комісії ГУМВС України у Луганській області від 28.09.2016 № 1399/111/22-2016 грошове забезпечення ОСОБА_1 за останні два місяці роботи, що передували звільненню зі служби, а саме за жовтень 2014 року складало 3153,72 грн., за листопад 2014 року 1134,00 грн., разом 4287,72 грн. (а.с.107).

Таким чином, одноденний заробіток позивача складає 99,71 грн. (4287,72 грн. : 43 робочих днів (кількість робочих днів у жовтні 2014 року 23, у листопаді 2014 року 20 згідно з листом Міністерства соціальної політики України від 04.09.2013 № 9884/0/14-13/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2014 рік»).

ОСОБА_1 наказом Відповідача від 30.12.2015 № 423 о/с звільнено з 06.11.2015. Кількість робочих днів з дня звільнення позивача з 06.11.2015 по день прийняття судом рішення по даній справі складає 226 (згідно з листами Міністерства соціальної політики України від 20.07.2015 р. N 10846/0/14-15/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік» та від 09.09.2014 № 10196/0/14-14/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік»).

Таким чином, сума грошового забезпечення за час вимушеного прогулу складає 22534,46 грн. (99,71 грн. х 226 днів).

Як зазначено у Постанові Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначення сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Тобто, відповідач - роботодавець, як податковий агент згідно норм Податкового Кодексу України та як страхувальник згідно Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", зобов'язаний виплатити позивачеві суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, утримавши з нього при виплаті податок з доходів фізичних осіб та єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до пунктів 2, 3 ч. 1 ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд вважає, що уточнені вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з зазначених вище підстав.

Питання про судові витрати не вирішується у звязку з їх відсутністю.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 18, 19, 69-72, 86, 87, 94, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправним та скасування в частині наказу від 30.12.2015 № 423 о/с, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити частково.

Визнати противоправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області від 30.12.2015 року № 423 о/с в частині звільнення з 06 листопада 2015 року у запас Збройних Сил за пунктом 63 «г» (через скорочення штатів) старшого сержанта міліції ОСОБА_1, техніка - криміналіста оперативно-довідкового відділу розшуку безвісті зниклих громадян ОСОБА_2 карного розшуку Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області.

Зобовязати Головне управління Національної поліції в Луганській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 04 липня 2016 року як працівника міліції, який виявив бажання проходити службу в поліції, у відповідності до вимог п. 9, 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про національну поліцію та прийняти відповідне рішення.

Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії (код ЄДРПОУ 08592129, адреса: 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Партизанська, будинок 16) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, НОМЕР_2, виданий Жовтневим РВ УМВС України в Луганській області, адреса: 92733, Луганська область, м. Старобільськ, с. Роздольне, вул. 30 років Жовтня, буд. 7) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.11.2015 по 29.09.2016 у сумі 22534,46 грн. (двадцять дві тисячі пятсот тридцять чотири гривні 46 копійок) з відрахуванням відповідних податків та зборів на доходи фізичних осіб, сплата яких є обов'язковою у встановленому законом порядку.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суді.

Апеляційна скарга подається до Донецького окружного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 04 жовтня 2016 року.

Суддя ОСОБА_6