Ухвала суду № 61782489, 28.09.2016, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2016 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Перепелюк Л. М.

суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2

секретар Чубрей І.І.

за участю: представника ОСОБА_3- ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 11 липня 2016 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

встановила:

Позивач ПАТ КБ «Приват банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Посилався на те, що 23 липня 2008 року між ним і відповідачем ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № СVN0AR 33550062. Згідно умов даного договору ОСОБА_6 було надано кредит в розмірі 6053,92 Євро терміном до 22.07.2015 року. Відповідач зобовязався повернути кредит та сплатити відсотки згідно графіку погашення кредиту. В забезпечення виконання зобовязання за договором № СVN0AR 33550062, 23 липня 2008 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір поруки. Відповідач ОСОБА_6 свої зобовязання належним чином не виконав, тому за ним рахується заборгованість в сумі 684045грн 61 коп.(23743,34 Евро).

22ц-1165/16 головуючий по 1 інстанції Цуренко В.А.

Категорія: 49 доповідач Перепелюк Л.М.

Просив суд стягнути солідарно з відповідачів на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість в розмірі 23743,34 Євро, що за курсом 28,81 відповідно до службового розпорядження НБУ від 19.04.2016 року складає 684045,61 грн. та судові витрати.

Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 11 липня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 жителя ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № СVN0AR 33550062 від 23 липня 2008 року в розмірі 22604 (двадцять дві тисячі шістсот чотири) ЄВРО, 44 Євро центи, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 9768,17 (девять тисяч шістдесят вісім) гривень, 17 копійок на р/р № 29092829003111, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На дане рішення ПАТ КБ «Приватбанк» подав апеляційну скаргу.

Заявник вважає, що судом винесено необґрунтоване і незаконне рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Просить рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 11 липня 2016 року скасувати в частині відмови у стягненні заборгованості з поручителя, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

У своїх запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_4 просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Судом встановлено, що 23 липня 2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк» і відповідачем ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № СVN0AR 33550062. Згідно умов даного договору ОСОБА_6 було надано кредит в розмірі 6053,92 Євро терміном до 22.07.2015 року. Відповідач зобовязався повернути кредит та сплатити відсотки згідно графіку погашення кредиту.

В забезпечення виконання зобовязання за договором № СVN0AR 33550062, 23 липня 2008 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір поруки.

Згідно ст.526 ЦК України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною четвертою статті 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Договором поруки, укладеним між банком та ОСОБА_3 не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки п. 11 цього договору встановлено, що він діє до повного припинення всіх зобов'язань боржника за кредитним договором.

У зв'язку з порушенням боржником виконання зобов'язання за кредитним договором банк відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України та умов кредитно - заставного договору використав право достроково вимагати стягнення з позичальника та поручителя заборгованість за кредитним договором, надіславши 16 червня 2015 року письмову вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту й пов'язаних із ним платежів на протязі 5 календарних днів. Вказане повідомлення відповідачам було направлено 22 червня 2015 року, із врахуванням розумних строків на їх доставку не більше 5 днів, суд першої інстанції обєктивно вважав, що банком встановлено строк виконання зобовязання до 02 липня 2015 року.

З врахуванням наведеної обставини, за умови, якщо кредитор змінює на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строк виконання основного зобов'язання, то передбачений частиною четвертою статті 559 цього Кодексу шестимісячний строк обчислюється від цієї дати.

Отже, пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання й був зобов'язаний пред'явити позов до поручителя протягом шести місяців від дати порушення позичальником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту, тобто до 02 січня 2015 року.

Такий висновок суду 1-ї інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України у постанові по справі № 6-933цс15, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів при розгляді справ з аналогічними правовідносинами.

Позов до поручителя ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитно-заставним договором був пред'явлений позивачем 11 травня 2016 року, тобто поза межами 6-місячного строку дії поруки, а тому у його задоволенні судом відмовлено обгрунтовано.

Відповідно до ч.2 ст. 10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується в частині відмови у стягненні заборгованості з поручителя, то відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, яка передбачає, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, рішення суду в частині частково задоволених позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості набрало законної сили.

Посилання заявника в апеляційній скарзі на те, що суд не врахував вимоги п.12 Договору поруки, яким визначений строк її дії у 5 років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором, колегія суддів не може вважати як підставу для скасування рішення в оскаржуваній частині, оскільки позивач змінив строк виконання зобовязання.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів вважає, що рішення постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» відхилити.

Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 11 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: