Постанова № 61782479, 17.08.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2016 року м. Київ 810/2129/16

Київський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Дудіна С.О., суддів Кушнової А.О. та Горобцової Я.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень про застосування фінансових санкцій від 14.06.2016 №000563 та від 14.06.2016 №000564.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на протиправність спірних рішень, якими до нього були застосовані фінансові санкції за порушення вимог ч.3 ст. 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» в частині своєчасності подання звітів про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів за листопад 2015 року, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» відповідні звіти були подані у встановлені Законом строки.

Так, позивач зазначає, що подання звітів 10 числа місяця, наступного за звітним, в повній мірі відповідає вимогам ч.3 ст. 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а також положенням Європейської конвенції про обчислення строків.

Крім того, позивач зазначив про те, що спірні рішення не відповідають законодавчо встановленій формі, оскільки у разі виявлення контролюючим органом факту порушення вимог законодавства, яке регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, він, відповідно до п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України, зобов'язаний прийняти саме податкове повідомлення-рішення, а не рішення про застосування штрафних санкцій.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив, що позивачем був порушений встановлений Законом строк подачі контролюючому органу звітів про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів (до 10 числа місяця, наступного за звітним), у зв'язку з чим застосування штрафних санкцій вважає правомірним.

При цьому, представник відповідача зауважив, що прийменником «до» (до 10 числа) у частині третій статті 16 Закону України №481, законодавець обмежує строк подання звіту останнім днем – 9 числом, а тому подача відповідних звітів 10 числа свідчить про порушення встановленого строку та є підставою для притягнення до відповідальності.

Крім того, відповідач зазначив про те, що окремі дефекти форми рішень контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку про протиправність спірних рішень, і як наслідок, не є підставною для їх скасування.

Відповідач у судове засідання не з’явився та надіслав на електронну адресу суду клопотання б/н від 16.08.2016 (вх.№1191/16 від 17.08.2016) про відкладення розгляду справи у зв’язку з перебуванням представника на лікарняному.

Розглянувши вказане клопотання, суд не вбачає підстав для його задоволення через ненадання відповідних доказів та можливість Державної фіскальної служби України забезпечити явку у судове засідання іншого представника.

Присутній у судовому засіданні представник позивача заявив клопотання про здійснення розгляду справи у поярку письмового провадження.

Вказане клопотання представника позивача було прийнято судом, про що було постановлено усну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до журналу судового засідання.

У зв’язку з цим, подальший розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження.

Так, згідно з ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України Особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. З Кодексу адміністративного судочинства України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.

Вищий адміністративний суд України в пункті 11 Листа від 30.11.2009 р. №1619/10/13-09 зазначив, що під час вирішення справи у порядку письмового провадження його фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, оскільки в такому разі не проводиться судове засідання і, відповідно, справа розглядається без участі секретаря.

На підставі цього, справа розглядається без проведення судового засідання.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» є юридичною особою та перебуває на обліку в якості платника податків в Державній податковій інспекції у Києво – Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області.

З матеріалів справи вбачається, що 10.12.2015 Товариством з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» були подані до Головного управління ДФС у Київській області звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв за листопад 015 року за формою №1-ОА та звіт про обсяги придбання та реалізації тютюнових виробів за листопад 2015 року за формою №1-ОТ.

Одержання вказаних звітів органом ДФС саме 10.12.2015 підтверджується штампами про реєстрацію в нижньому правому кутку звітів.

За результатом проведеної перевірки стану дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» вимог законодавства під час провадження діяльності, пов’язаної з виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів Державною фіскальною службою України було встановлено порушення позивачем вимог ч.3 ст.16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а саме: несвоєчасне подання вищевказаних звітів.

Виявлені факти порушень стали підставою для прийняття відповідачем наступних рішень:

- №000563 від 14.06.2016 про застосування до позивача фінансових санкцій у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн. за несвоєчасне подання звіту про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв за листопад 2015 року;

- №000564 від 14.06.2016 про застосування до позивача фінансових санкцій у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн. за несвоєчасне подання звіту про обсяги придбання та реалізації тютюнових виробів за листопад 2015 року.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття вказаних рішень, позивач звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування, з приводу чого суд зазначає наступне.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України, визначені Законом України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (далі-Закон №481, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч.1 ст. 16 Закону №481 контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Частиною 3 ст.16 Закону №481 встановлено, що суб'єкти господарювання, які отримали передбачені цим Законом ліцензії, подають до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати такі ліцензії, щомісяця до 10 числа наступного місяця звіт про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів за формою, встановленою цим органом.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону №481 за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Абзацом 18 ч.2 ст. 17 Закону №481 передбачено, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів, зокрема, у разі неподання чи несвоєчасного подання звіту або подання звіту з недостовірними відомостями про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати відповідні ліцензії, - у розмірі 17000 гривень.

Наказом Державної податкової адміністрації України №228 від 27.04.2006 затверджено Форму №1-ОА «Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв», Форму N1-ОТ "Звіт про обсяги придбання та реалізації тютюнових виробів" та відповідні Інструкції щодо заповнення цих Форм.

Згідно з п. 1.1 та 1.1 Інструкція щодо заповнення Форми N1-ОА "Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв" звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв подають суб'єкти господарювання, які одержали ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями, незалежно від форм власності.

Звіт складається окремо за кожний місяць та до 10 числа місяця, що настає за звітним, надається до регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА України за місцем реєстрації суб'єкта господарювання.

Відповідно до пунктів 1.1 та 1.5 Інструкція щодо заповнення Форми N1-ОТ "Звіт про обсяги придбання та реалізації тютюнових виробів" звіт про обсяги придбання та реалізації тютюнових виробів (далі - Звіт) подають суб'єкти господарювання, які одержали ліцензії на право оптової торгівлі тютюновими виробами, незалежно від форм власності.

Звіт складається окремо за кожний місяць та до 10 числа місяця, що настає за звітним, надається до регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА України за місцем реєстрації суб'єкта господарювання.

Отже, суб’єкти господарювання, які здійснюють оптову торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, зобов’язані щомісячно подавати до контролюючого органу звіти про обсяги придбання та реалізації таких напоїв та виробів за формами N1-ОА та N1-ОТ.

При цьому подача таких звітів здійснюється до 10 числа місяця, наступного за звітним.

Як було зазначено вище, такі звіти за листопад 2015 року були подані Товариством з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» 10.12.2015, у зв'язку з чим відповідач вважає, що позивачем було допущено порушення строку подачі звітності, позаяк останнім днем строку для подачі цих звітів слід вважати 9 число місяця, наступного за звітним.

Суд зазначає, що спір у цій справі фактично зводиться до тлумачення змісту частини 3 статті 16 Закону №481, а саме: чи включається 10 число місяця, наступного за звітним, до останнього дня строку для подачі звітів за формами N1-ОА та N1-ОТ.

Суд звертає увагу на те, що ані законом №481, ані Податковим кодексом України чи іншим актом податкового законодавства України не визначені загальні правила обчислення строків, у тому числі щодо подачі звітності, які б могли бути застосовані у спірній ситуації.

Відповідно до положень статті 3 Податкового кодексу України податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Положеннями статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого, зокрема, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору.

У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Згідно зі статтею 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею З Європейської конвенції про обчислення строків від 16.05.1972 (ETS-076), яка згідно зі статтею 1 застосовується до обчислення строків у цивільних, комерційних і адміністративних справах, встановлено, що строки, обчислені у днях, тижнях, місяцях і роках починаються опівночі dies a quo і спливають опівночі dies ad quem. Проте положення попереднього пункту не заважають тому, щоб та чи інша дія, яка має бути здійснена до спливу встановленого строку, виконувалася у день dies ad quem лише до закінчення нормального робочого часу.

За змістом ст. 2 цієї Конвенції термін «dies a quo» означає день, з якого починається відлік строку, а термін «dies ad quem» означає день, у який цей строк спливає.

Про необхідність застосування зазначеної Конвенції у податкових спорах зазначено в постанові Верховного Суду України від 09.06.2015 у справі №21-18а15.

Згідно з частиною 2 статті 161 КАС України при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 244-2 КАС України Висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

На підставі цього, суд вважає, що формулювання в частині 3 статті 16 Закону №481 обов'язку суб'єкта господарювання подавати "щомісяця до 10 числа наступного місяця звіт про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" слід розцінювати як таке, що включає останнє число (десяте) граничного строку у період подання відповідної звітності.

Крім того, суд зазначає, що відсутність чіткого зазначення кінцевої дати строку для подання звітів за формами N1-ОА та N1-ОТ на практиці призводить до неоднозначного тлумачення та застосування положень ч.3 ст. 16 Закону №481 з боку платників податків та контролюючих органів.

У той же час, положенням пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Також, відповідно до п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Про необхідність застосування принципу презумпції правомірності рішень платника податку зазначено у вищевказаній постанові Верховного Суду України від 09.06.2015 у справі №21-18а15.

Крім того, суд звертає увагу на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серков проти України» (заява №39766/05) від 07.11.2011, в якому порушення положеноь Конвенції було встановлено у зв'язку з тим, що, по-перше, відповідне національне законодавство не було чітким та узгодженим та, відповідно, не відповідало вимозі "якості" закону, що мало наслідком його суперечливе тлумачення Верховним Судом України, та, по-друге, незастосування судами, всупереч національному законодавству, підходу, який був би сприятливішим для заявника, коли у його справі законодавство припускало неоднозначне тлумачення, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати прибуткового податку.

Отже, при застосуванні норми законодавства, яка має неоднозначне тлумачення прав та/чи обов'язків особи, органи державної влади, зокрема, в даному випадку, податкові органи, під час прийняття відповідного рішення щодо конкретного платника податків, мають виходити з того, що таке рішення не повинно призводити до виникнення додаткових грошових зобов’язань для відповідного платника податків. Тобто, рішення має прийматись на користь платника податків.

Таким чином, з огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що кінцевою календарною датою подачі звітів про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів слід вважати саме 10 число місяця, наступного за звітним, що, в свою чергу, свідчить про те, що відповідні звіти за листопад 2015 року були подані Товариством з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» своєчасно, а підстави для притягнення позивача до відповідальності відсутні.

Крім того, у позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» посилається також на неналежну форму рішення, яким були застосовані штрафні санкції за порушення вимог ч. 3 ст. 16 Закону №481. Так, зокрема, позивач вважає, що відповідні фінансові санкції повинні бути застосовані шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення, а не рішення про застосування фінансових санкцій.

Проте, суд не приймає до уваги вказані твердження позивача, у зв’язку з наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону №481 за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Абзацом 18 ч.2 ст. 17 Закону №481 передбачено, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів, зокрема, у разі неподання чи несвоєчасного подання звіту або подання звіту з недостовірними відомостями про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати відповідні ліцензії, - у розмірі 17000 гривень.

Частиною 4 статті 17 Закону №481 передбачено, що рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органами доходів і зборів та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.

Суд звертає увагу на те, що приписи ст.17 Закону №481 не встановлюють форми та вимог до рішень про застосування санкцій за порушення законодавства, яке регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Разом з тим, такі норми містить Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 №790. Зокрема, додатком до цього Порядку визначено форму рішення про застосування фінансових санкцій, яке виноситься в разі виявлення порушення вимог законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Як вбачається з пункту 10 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (Перехідні положення) нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, Державної податкової адміністрації України та інших центральних органів виконавчої влади, прийняті до набрання чинності цим Кодексом на виконання законів з питань оподаткування, та нормативно-правові акти, які використовуються при застосуванні норм законів про оподаткування (в тому числі акти законодавства СРСР), застосовуються в частині, що не суперечить цьому Кодексу, до прийняття відповідних актів згідно з вимогами цього Кодексу.

Отже, будь-які норми, які прийняті до набрання чинності Податковим кодексом України або одночасно з ним, можуть застосовуватися лише в частині, що не суперечить нормам цього Кодексу.

Зазначене стосується також і норм, які регулюють повноваження контролюючих органів у розумінні Податкового кодексу України.

У свою чергу згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Наведена норма в імперативному порядку зобов'язує контролюючий орган визначити суму грошових зобов'язань за штрафними санкціями платникові податку в тому разі, якщо таким платником порушено норми законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на відповідний орган.

Визначений обов'язок контролюючого органу є безумовним і виникає в тому разі, коли контролюючим органом виявлено відповідні порушення, що тягнуть за собою застосування до платника податків штрафних санкцій.

Водночас статтею 113 Податкового кодексу України передбачено, що штрафні (фінансові) санкції застосовуються також і за порушення вимог іншого, крім податкового, законодавства, якщо контроль за дотриманням відповідних норм покладено на контролюючі органи.

Таким чином, обов'язком контролюючих органів у розумінні Податкового кодексу України є визначення суми грошових зобов'язань у вигляді штрафних санкцій за порушення норм іншого, крім податкового, законодавства, якщо контроль за дотриманням відповідних норм покладений на контролюючі органи.

Зазначене поширюється також і на санкції за порушення норм законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, оскільки контроль за дотриманням відповідних норм покладено на органи доходів і зборів України.

При цьому відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

З наведеного визначення випливає, що поняття грошового зобов'язання охоплює всі суми коштів, які підлягають сплаті як штрафні санкції за порушення вимог законодавства, дотримання якого контролюють контролюючі органи. Не є винятком і штрафні санкції за порушення законодавства, яке регулює обіг спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Відповідно до пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України у разі, коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Зазначена норма чітко встановлює, що в разі, коли контролюючий орган діє на підставі статті 54 цього Кодексу (тобто коли він зобов'язаний визначити, зокрема, суму штрафу за порушення вимог законодавства, дотримання якого ним контролюється), такий орган приймає податкове повідомлення-рішення.

При цьому в пункті 58.1 статті 58 Податкового кодексу України безпосередньо зазначено, що податкове повідомлення-рішення приймається в разі визначення суми грошового зобов'язання, у тому числі за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на відповідні органи.

Зазначене цілком стосується органів ДФС України, які контролюють дотримання вимог законодавства щодо обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Варто зауважити, що розглядувана законодавча норма є імперативною.

З огляду на аналіз викладених законодавчих приписів контролюючий орган у разі виявлення порушення вимог законодавства, яке регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, якщо таке порушення тягне за собою визначення грошових зобов'язань у вигляді адміністративно-господарських санкцій, зобов'язаний прийняти податкове повідомлення-рішення.

Тому прийняття будь-яких інших рішень контролюючим органом у розумінні Податкового кодексу України в разі виявлення порушення вимог законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, суперечитиме Податковому кодексу України.

Приписи статті 17 Закону у розглядуваному контексті можуть застосовуватися лише в частині, що не суперечить нормам Податкового кодексу України. Тому форма та порядок направлення відповідних рішень визначаються нормами Податкового кодексу України.

Зазначене стосується також і норм зазначеного раніше Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів". Форма рішення про застосування фінансових санкцій, передбачена цим підзаконним нормативно-правовим актом, не може застосовуватися контролюючими органами в розумінні Податкового кодексу України, оскільки відповідні норми Порядку в цій частині суперечать приписам Податкового кодексу України, який має вищу юридичну силу та підлягає застосуванню до цих правовідносин з урахуванням Перехідних положень до Кодексу.

Тому з 1 січня 2011 року (від часу набрання чинності Податковим кодексом України) у контролюючих органів в розумінні Податкового кодексу України відсутні повноваження щодо прийняття інших рішень, крім податкових повідомлень-рішень, якими можуть бути визначені грошові зобов'язання.

Водночас у разі прийняття цими органами рішення щодо визначення платникові податків штрафних санкцій за порушення вимог законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, якщо таке рішення за своєю формою не відповідає податковому повідомленню-рішенню, варто виходити з такого.

Окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування.

Якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення.

У такому разі рішення контролюючого органу про застосування фінансових санкцій за порушення вимог законодавства з регулювання обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, прийняте не за формою, передбаченою для податкових повідомлень-рішень, варто розцінювати як податкове повідомлення-рішення з окремими дефектами, які не змінюють суті спірного рішення.

Такий підхід є універсальним принципом розгляду податкових спорів, відповідно до якого перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою. Подібні правила застосовуються не лише щодо спірних рішень контролюючих органів, а також і при здійсненні оцінки належності первинних документів, податкових накладних, документів податкової звітності, що подається платниками податків тощо.

Так, зокрема, така позиція була висловлена Вищим адміністративним судом в Інформаційному листі від 28.03.2014 р. N 375/11/14-14.

Отже, суд зазначає, що прийняття контролюючим органом рішення про застосування фінансових санкцій замість податкового повідомлення-рішення само по собі не є достатньою підставою для визнання його протиправним та скасування.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи відповідачем не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності висновків щодо порушення позивачем строків подачі звітів про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, у той час як матеріали справи свідчать, що такі звіти були подані позивачем в останній день встановленого строку для їх подачі, що свідчить про відсутність з боку позивача порушень положень частини 3 статті 16 Закону №481.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що правові підстави для застосування до позивача штрафів за абзацом 18 частини 2 статті 17 Закону №481 відсутні, а тому спірні рішення про застосування фінансових санкцій підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, сплачений позивачем судовий збір в сумі 1378 грн. 00 коп. підлягає стягненню на його користь з Державної фіскальної служби України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення Державної фіскальної служби України про застосування фінансових санкцій від 14.06.2016 №000563 та від 14.06.2016 №000564.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вулиця Промислова, будинок 5, ідентифікаційний код 32294926) судовий збір у сумі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень – Державної фіскальної служби України (04655, місто Київ, Львівська площа, будинок 8, ідентифікаційний код 39292197).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий суддя Дудін С.О.

Суддя Кушнова А.О.

Суддя Горобцова Я.В.