Рішення № 61780984, 22.09.2016, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 2033/1433/2012

Провадження № 2/645/1666/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2016 року м. Харків

Фрунзенський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Іващенко С.О.,

за участю секретаря судового засідання Новицької Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом, яким просить суд визнати договір купівлі продажу квартири №60, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Рибалка, 42 від 08 вересня 2009 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, реєстраційний номер № 3378 недійсним.

В обґрунтування своїх вимог за позовом позивач зазначила, що 23 травня 2006 року за договором дарування, вона отримала у власність від своєї бабусі ОСОБА_6, нерухоме майно однокімнатну ізольовану квартиру АДРЕСА_1. За відсутності іншого житла, бабуся продовжує проживати в даній квартирі донині.

В звязку з відсутністю постійної роботи, та необхідністю утримання своєї родини позивач була вимушена шукати необхідних для існування коштів на придбання товарів першої необхідності та звернулась до відповідача з проханням позичити їй грошові кошти у розмірі 5000 доларів США на строк до кінця 2009 року. Відповідач ОСОБА_5 грошові кошти позивачу позичив, однак у забезпечення виконання ОСОБА_1 своїх зобовязань по поверненню грошових коштів, наполіг на укладанні з позивачем тимчасово договору купівлі продажу. Договір купівлі-продажу було укладено 08.09.2009 року, посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 на належну позивачу на праві приватної власності вищезазначену квартиру. До кінця 2009 року позика, отримана від ОСОБА_5, позивачем була повернена, однак, на прохання позивача ОСОБА_1 повернути їй квартиру, відповідач відповів відмовою та в подальшому на дзвінки та вимоги позивача не відповідав, за місцем реєстрації відсутній.

Такі обставини, на думку ОСОБА_1 свідчать про порушення її прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у вказаний у позові спосіб.

14 березня 2012р. Фрунзенським районним судом м. Харкова ухвалено заочне рішення по даній справі.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12 травня 2016р. заочне рішення скасоване та призначено до розгляду у загальному порядку.

Позивач у судове засідання не зявилась, надала до суду заяву з проханням розглядати справу у її відсутності, позов підтримує в повному обсязі, просить задовольнити та зазначила, що при укладанні даного правочину мав місце не договір купівлі-продажу, а його імітація, а дії сторін не були направлені на реальне настання правових наслідків, обумовлених даним правочином.

Представник відповідача ОСОБА_7, яка діє на підставі довіреності, в судовому засіданні позов не визнала. Заперечуючи проти задоволення позову зазначила, що позивачем не доведено наявність тяжкої обставини, яка змусила її укласти договір купівлі-продажу спірної квартири. Також зазначила, що доводи ОСОБА_1 про те, що вона нібито не мала наміру втратити право власності на спірну квартиру, спростовуються умовами договору купівлі-продажу квартири, де позивач-продавець зазначила, що вказана в договорі квартира нікому іншому не продана, не заставлена, не надана в іпотеку та інше. Крім того, відповідно до умов оспоюваного договору купівлі-продажу, сторони підтвердили, що однаково розуміють значення та умови цього договору, а також, що він не носить характеру фіктивного або удаваного, та за твердженням сторін у них відсутні обставини, що примушують укласти цей договір на вкрай невигідних умовах. Таким чином. Представник відповідача вважає, що правові та законні підстави для задоволення позову ОСОБА_1 відсутні.

Третя особа ОСОБА_4 в судовому засіданні просила позов задовольнити, та зазначила, що 11 жовтня 2012р. вона на законних підставах купила у позивача ОСОБА_1 однокімнатну квартиру №60 по вул.. Рибалко, б. 42 в м. Харкові згідно договору купівлі-продажу, посвідченому приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_8. Право власності зареєстровано в державному реєстрі речових прав за ОСОБА_4. На час укладання договору купівлі-продажу між нею та позивачем ОСОБА_1 право власності було зареєстровано за позивачем. На даний час вона є власницею спірної квартири, проте в провадженні Фрунзенського районного суду м. Харкова знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_9 до неї про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, та визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння, провадження якого ухвалою суду від 22.04.2016р. зупинено до вирішення даного спору.

Третя особа приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_3 до судового засідання не зявилась, надала суду письмові пояснення та заяву, якою просить розглядати справу за її відсутністю. В поясненнях зазначила, що нею 08.09.2009р. був посвідчений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, укладений між продавцем ОСОБА_1 та покупцем ОСОБА_5 на підставі наданих правовстановлюючих документів. При цьому нею, відповідно до положень Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій, сторонам правочину розяснювались їх права та обовязки, а також попереджались про наслідки нотаріальних дій, що вчинялись для того, щоб їх юридична необізнаність не могла їм зашкодити. Нотаріусом також була перевірена відсутність заборони відчуження або арешту зазначеної квартири. Перед підписанням договору купівлі-продажу квартири нотаріусом було забезпечено ознайомлення зі змістом договору сторін правочину, після чого він був ними підписаний.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

На підставі договору дарування від 23 травня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_10, ОСОБА_6 передала безоплатно у власність онуки ОСОБА_1 квартиру №60, розташовану за адресою: м. Харків, вул. Рибалко, 42 (а.с. 4).

Згідно договору купівлі-продажу житлового будинку від 08.09.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 зареєстрованого в реєстрі за № 378, ОСОБА_1 (Продавець) передала, а ОСОБА_5 (Покупець) прийняв у власність однокімнатну квартиру АДРЕСА_3. Відповідно до п. 3 вказаного договору, продаж вчинено сторонами за суму 106200,00 грн., які Продавець отримав від Покупця повністю ще до підписання та нотаріального посвідчення цього договору. При цьому, відповідно до п. 7 та 8 даного договору, сторони підтверджують, що однаково розуміють значення й умови цього договору та його правові наслідки, дійсність намірів при його укладанні. А також те, що він не носить характер фіктивного або удаваного. Сторони стверджують, що не позбавлені дієздатності, не перебувають під опікою та піклуванням, не страждають на захворювання, що перешкоджають усвідомленню суті цього договору. За твердженням сторін у них відсутні обставини, що примушують укласти цей договір на вкрай невигідних умовах. (а.с. 8, 80).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулось.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства.

Статтею 233 ЦК України передбачено, що правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

З роз'яснень, викладених у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року № 9 вбачається, що правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК України, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин.

Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки.

Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Згідно вимог ст. 16 ЦК України звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту визнання правочину недійсним, позивач в силу ст. 10 ЦПК України зобовязаний довести правову та фактичну підставу недійсності правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Тяжкою обставиною є не будь-яке несприятливе матеріальне становище, а його крайня форма. Визнання правочину недійсним не може повязуватись з тим, чи усвідомлювала сторона користь, яку матиме від нього.

Таким чином позивач мала довести наявність тяжких для неї обставин під час укладання даного договору, невигідність для них умов договору, а також факт того, що відповідач скористався тяжкими життєвими обставинами позивача під час укладання договору купівлі-продажу квартири.

Звернувшись до суду з вимогою про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, належних та допустимих доказів наявності обставин, які відповідно до ст. 234 ЦК України чи ст. 233 ЦК України є підставою для визнання договору недійсним, позивач не надала.

Крім того, ОСОБА_1 в позові зазначила, що вона не мала наміру укладати договір купівлі-продажу, що насправді мав місце договір позики, укладений між нею та відповідачем, а не договір купівлі-продажу, а спірна квартира була в якості застави в забезпечення виконання боргових зобовязань.

Проте, дане ствердження позивача не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні

Відповідно п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року № 9 Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин.

Згідно наявних матеріалів справи суд не вбачає жодних доказів на підтвердження того, що спірний договір укладався як фіктивний.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що в ході судового розгляду цієї справи не знайшли свого підтвердження належними, допустимими та достатніми доказами обставини, на які позивач посилалася в обґрунтування своєї позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 укладеного 08.09.2009 року між сторонами, у зв'язку з чим у задоволенні позову належить відмовити.

Питання щодо судових витрат суд вирішує відповідно до положень ст. 88 ЦПК України. У зв'язку із відмовою в задоволенні позовних вимог судові витрати, понесені позивачем, відносяться на рахунок позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 57, 60, 61, 79, 88, 169, 209, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним - відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до апеляційного суду Харківської області через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення , якщо його не скасовано , набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: