Ухвала суду № 61778955, 28.09.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/9751/15-ц Головуючий у І інстанції Дубас Т. В.Провадження № 22-ц/780/5087/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 28.09.2016

УХВАЛА

Іменем України

28 вересня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - судді Таргоній Д.О.,

суддів: Верланова С.М., Приходька К.П.,

за участі секретаря Топольського В.О.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 липня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2, третя особа: Національний банк України про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів,

УСТАНОВИЛА:

позивач звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи його тим, що 23 квітня 2007 між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №390/ФКВ-07. Відповідно до умов даного договору позивач надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 44650,00 доларів США з розрахунку 12,5% річних за весь час фактичного користування кредитом на строк з 23 квітня 2007 по 22 квітня 2032 року.

Крім того, з метою забезпечення своєчасного та повного виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором між Банком та відповідачем ОСОБА_2 23 квітня 2007 було укладено Іпотечний договір, згідно з яким предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: земельна ділянка та розташований на ній садовий будинок (цегла під літ.А) №11, що розташований в садовому товаристві «Лісний» села Хотів Києво-Святошинського району Київської області, загальною площею 45,2 кв.м., сарай шл/бетон (під літ.Б). сарай цегла (під літ.В), вбиральня цегла (під літ. Г).

30.06.2010р. між ТОВ «Український промисловий банк», АТ «Дельта Банк» та Національним Банком України було укладено Договір про передачу активів та кредитнихзобовязань ТОВ «Укрпромбанк» на користь АТ «Дельта Банк», відповідно до п.4.1 якогоТОВ «Укрпромбанк» передає (відступає) в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобовязань перед НБУ, внаслідок чого АТ «Дельта Банк» замінює ТОВ «Укрпромбанк» як кредитора у зазначених зобовязаннях. Крім того, відповідно до п.4.2. вищезазначеного Договору про передачу активів та кредитних зобовязань, внаслідок передачі ТОВ «Укрпромбанк» АТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, АТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимоги від боржників повного, належного та реального виконання обовязків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Таким чином, ПАТ «Дельта Банк» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором №390/ФКВ-07 від 23 квітня 2007 року та Іпотечним договором №б/н від 23 квітня 2007 року.

Відповідач в порушення умов договору кредиту і забезпечення належним чином свої зобов`язання по поверненню коштів не виконувала, в результаті чого утворилась заборгованість, розмір якої станом на 28 липня 2015 становить 758399 грн. 63 коп., з яких: сума непогашеного кредиту505 197 грн. 71 коп., сума несплачених відсотків за користування кредитними коштами253 201 грн.93 коп.

Тому позивач просив в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором №390/ФКВ-07 від 23 квітня 2007 року в розмірі 758 399 грн. 63 коп звернути стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку та розташований на ній садовий будинок (цегла під літ.А) №11, що розташований в садовому товаристві «Лісний» села Хотів Києво-Святошинського району Київської області, загальною площею 45,2 кв.м., сарай шл/бетон (під літ.Б). сарай цегла (під літ.В), вбиральня цегла (під літ. Г), шляхом визнання права власності за Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк». Визнати за АТ «Дельта Банк» право власності на земельну ділянку та розташований на ній садовий будинок (цегла під літ.А) №11, що розташований в садовому товаристві «Лісний» села Хотів Києво-Святошинського району Київської області, загальною площею 45,2 кв.м., сарай шл/бетон (під літ.Б). сарай цегла (під літ.В), вбиральня цегла (під літ. Г); витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 липня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

В своїй апеляційній скарзі ПАТ «Дельта Банк» просить рішення скасувати, як таке, що постановлено з порушенням норм матеріального права. Також зазначає, що дане рішення є незаконним та необгрунтованим, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргувідхилити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення вказаним вимогам закону відповідає.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 23 квітня 2007 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 390/ФКВ-07, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредитні кошти на придбання нерухомості в розмірі 446500,00 доларів США, а ОСОБА_2 зобов'язалася повернути наданий кредит до 22 квітня 2032 зі сплатою відсотків за користування в розмірі 12,5% річних.

Відповідно п.2.4 кредитного договору ОСОБА_2 зобовязалася здійснювати повернення кредитних коштів щомісячно частинами в розмірі не менш як 148, 83 доларів США по 20 число кожного місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, відповідно до Графіку платежів за договором, який є невід'ємною частиною цього договору.

Позивач в повній мірі виконав умови договору кредиту шляхом видачі кредиту на загальну суму 44650,00 дол.США, що підтверджується матеріалами справи.

В порушення умов кредитного договору № 390/ФКВ-07 від 23 квітня 2007 року, станом на 28 липня 2015 року, у відповідача перед позивачем існує заборгованості за кредитним договором в сумі 758399,63 грн., в тому числі: тіло кредиту 505 197 грн., відсотки 253201,93 грн.

З метою забезпечення своєчасного та повного виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором між Банком та відповідачем ОСОБА_2 23 квітня 2007 року було укладено Іпотечний договір, згідно з яким предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: земельна ділянка та розташований на ній садовий будинок (цегла під літ.А) №11, що розташований в садовому товаристві «Лісний» села Хотів Києво-Святошинського району Київської області, загальною площею 45,2 кв.м., сарай шл/бетон (під літ.Б). сарай цегла (під літ.В), вбиральня цегла (під літ. Г).

За умовами п. 4.1 договору іпотеки іпотекодержатель набуває права звернути стягнення та реалізувати предмет іпотеки в тому числі: порушення іпотекодавцями обов'язків за цим договором, та/або порушення іпотекодавцем своїх обов'язків за кредитним договором та невиконання вимоги іпотекодержателя про дострокове виконання основного зобов'язання.

Відповідно до п. 4.2. Договору іпотеки у випадку порушення іпотекодавцем обовязків за цим договором або за Кредитним договором Іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення, в якій зазначається стислий зміст порушених зобовязань, вимога про виконання порушеного зобовязання у тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

Згідно п. 4.3. Договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з порядком задоволення вимог Іпотекодержателя, передбаченим п. 4.4. цього Договору.

Пунктом 4.4. Договору іпотеки передбачено що у випадку настання будь-якої з підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, передбачених п. 4.1. цього Договору, Іпотекодержатель вправі задовольнити сої вимоги одним з наступних способів: п. 4.4.1. Шляхом прийняття Іпотекодержателем предмета іпотеки у власність рахунок виконання основного зобовязання. Цей іпотечний договір є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки; п. 4.4.2. Шляхом продажу Іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

30 червня 2010 року між ТОВ «Український промисловий банк», АТ «Дельта Банк» та Національним Банком України було укладено Договір про передачу активів та кредитнихзобов`язань ТОВ «Укрпромбанк» на користь АТ «Дельта Банк», відповідно до п.4.1 якогоТОВ «Укрпромбанк» передає (відступає) в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов`язань перед НБУ, внаслідок чого АТ «Дельта Банк» замінює ТОВ «Укрпромбанк» як кредитора у зазначених зобов`язаннях. Крім того, відповідно до п.4.2. вищезазначеного Договору про передачу активів та кредитних зобов`язань, внаслідок передачі ТОВ «Укрпромбанк» АТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, АТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимоги від боржників повного, належного та реального виконання обов`язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову у звязку з необґрунтованістю вимог позивача, оскільки передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки є позасудовим способом врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки і суд не наділений повноваженнями вирішувати вказане питання таким способом.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до положень ч.2ст.16 ЦК України, яка визначає способи судового захисту цивільних прав та інтересів особи, одним із таких способів захисту є визнання права, в тому числі визнання права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За змістом даної норми власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права у суді, який, визначається законом чи договором.

Спеціальним законом, який регулює питання звернення стягнення на предмет іпотеки єЗакон України «Про іпотеку».

Згідност. 33 Закону України «Про іпотеку»звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до положеньст. 36 вказаного Законусторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно договору про задоволення вимог іпотекодержателя, які визначають можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цьогоЗакону. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленомуст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до частин 1, 3ст.37 вказаного Законуіпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

В той же час порядок звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду врегульованост.39 вказаного Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленоїст.38 цього Закону.

Тобто,Закон України «Про іпотеку»передбачає як судовий порядок звернення стягнення на предмет іпотеки - ст.ст.38,39 Закону, так позасудове врегулювання - ст.36,37 Закону, які відрізняються за процедурою та правовими наслідками.

Аналогічні положення щодо можливості судового і позасудового порядку звернення стягнення на предмет іпотеки містить іпотечний договір, укладений між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_2

Зокрема, у п.п. 4.4. та 4.4.1. іпотечного договору, що у випадку настання будь-якої з підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, передбачених п. 4.1. цього Договору, Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги шляхом прийняття Іпотекодержателем предмета іпотеки у власність рахунок виконання основного зобовязання. Цей іпотечний договір є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки.

Отже, якЗакон України «Про іпотеку», так і наведений іпотечний договір передбачають можливість передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобовязання виключно в позасудовому порядку.

Таке узгоджується із законодавством, яке регулює питання набуття права власності в судовому порядку.

Так, можливість виникнення права власності за рішенням судуЦивільний кодекс Українипередбачає лише у ст.335та ст.376 Кодексу. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч.1ст.328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує вже наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує, або оспорює наявне у позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Така ж правова позиція щодо набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки викладена у постанові Верховного Суду України від 30 березня 2016 року у справі № 6-1851цс15, яка згідно ст. 360-7ЦПК Україниє обовязковою для всіх судів України, тому суд першої інстанції вірно встановив характер правовідносин, що виникли між сторонами та правильно визначився із застосуванням норм матеріального права, слушно пославшись на останню правову позицію Верховного Суду України щодо вказаних правовідносин.

З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на вимогах закону та матеріалах справи і не може бути скасовано з підстав, зазначених у доводах апеляційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 304, 307, 308, 313-314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 липня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: