Ухвала суду № 61777219, 04.10.2016, Житомирський районний суд Житомирської області

Справа №278/1253/16-к

УХВАЛА

04 жовтня 2016 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області

в складі головуючого судді Баренко С.Г.,

за участю: секретаря судового засідання Лабенської Л.І.,

прокурора Чорнія Р.О.,

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

потерпілого ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1, ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 187 Кримінального кодексу України (далі КК) ,-

ВСТАНОВИВ:

Судом розглядається наведене кримінальне провадження. 04.10.2016 спливає строк тримання під вартою обох обвинувачених. Відповідно до частини 3 статті 331 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) незалежно від наявності відповідного клопотання суд зобов'язаний розглянути питання про доцільність продовження обвинуваченим строку тримання під вартою.

Прокурор, з посиланням на статтю 177 КПК, вважав за необхідне продовжити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строк тримання під вартою. Стверджував, що ризики, які виправдовують подальше увязнення обвинувачених не зменшилися та не зникли. Останні неодноразово вчиняли умисні злочини, знову вчинили тяжкий корисливий злочин, що, на думку обвинувачення, підтверджується доказами, що будуть надані суду; мають вплив на свідків та потерпілого; можуть ухилятися від явки до суду.

Потерпілий правову позицію прокурора підтримав.

Сторона захисту просила змінити обвинуваченим обраний найсуворіший запобіжний захід на домашній арешт, мотивуючи це відсутністю беззаперечних доказів існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК, на які вказував прокурор; наявністю в обвинувачених постійного місця проживання.

Згідно із усталеною практикою Європейського суду з прав людини, розглядаючи питання про доцільність тримання особи під вартою, суди повинні брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість інкримінованого злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.

Вирішуючи питання про подальше тримання ОСОБА_1 і ОСОБА_2 під вартою суд бере до уваги тяжкість покарання за інкримінованою останнім статтею; відсутність міцних соціальних звязків,таких як постійна робота чи близькі утриманці, які б змогли відвернути ризик можливого переховування обвинувачених від суду; вчинення інкримінованого злочину ОСОБА_1 під час відбування покарання за попереднім вироком суду, а ОСОБА_2 майже одразу після звільнення від відбування покарання.

Крім цього судове слідство ще не закінчилось, не усі свідки допитані, що створює у суду обєктивні побоювання щодо можливого неправомірного тиску обвинувачених на свідків та потерпілого з метою перешкоджання встановленню істини у справі. Наявність в обвинувачених декількох судимостей з певною вірогідністю свідчить про їх небажання стати на шлях виправлення, що, на переконання суду, виправдовує подальше увязнення останніх. Саме ці обставини справи змусили суд дійти висновку про актуальність законодавчо визначених підстав для продовження тримання обвинувачених під вартою.

Керуючись: статтями 176-178, 183, 331 КПК, суд,

УХВАЛИВ:

Продовжити обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів.

Строк запобіжного заходу рахувати з 04.10.2016 по 02.12.2016 включно.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: С.Г. Баренко