Постанова № 61776010, 03.10.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 жовтня 2016 року № 826/7211/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Мазур А.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції у м. Києвіпровизнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Національної поліції у м. Києві, Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції у м. Києві, в якому просить (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 30.06.2016):

- визнати протиправним та скасувати рішення (висновок) Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції у м. Києві, головою якої є ОСОБА_2, щодо невідповідності ОСОБА_1 займаній посаді та звільнення його зі служби в поліції через службову невідповідність, оформлене протоколом від 11.02.2016;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві від 01.03.2016 №194 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію»;

- поновити ОСОБА_1 на посаді у званні підполковника поліції на посаді оперуповноваженого Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві з 01.03.2016;

- стягнути з Головного управління Національної поліції у м. Києві на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Головним управлінням Національної поліції у м. Києві порушено процедуру атестування, передбачену Інструкцією про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.11.2015 №1465, оскільки за результатами атестації не враховано професійних якостей позивача, характеристик позивача та висновку його безпосереднього керівника, оцінку професійного рівня позивача, оцінку кваліфікації працівника проведено за ознаками, що безпосередньо не пов'язані з виконуваною роботою. Крім того, позивачем наголошено, що відповідачами не доведено неможливості залишення позивача на службі в поліції, а також необхідності застосування крайньої міри у вигляді звільнення.

Представник відповідача - Головного управління Національної поліції у м. Києві - проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність оскаржуваного наказу від 01.03.2016 №194 о/с, прийнятого у межах та на підставі наявних в останнього повноважень.

Розгляд справи здійснено у порядку письмового провадження на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві від 01.03.2016 №194 о/с «Щодо особового складу» підполковника поліції ОСОБА_1, оперуповноваженого Солом'янського управління поліції, відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», звільнено зі служби в поліції на підставі п. 5 (через службову невідповідність) ч. 1 ст. 77 з 21.03.2016 (підстава: атестаційний лист ОСОБА_1 з висновком атестаційної комісії від 11.02.2016).

Вважаючи вказані наказ та рішення (висновок) атестаційної комісії протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

При цьому, суд одразу звертає увагу, що причини пропуску позивачем строку звернення до суду з розглядуваними позовними вимогами є поважними, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч. 3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Як вбачається зі змісту позовних вимог, предметом оскарження зокрема є наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві від 01.03.2016 №194 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», з яким, як стверджує позивач, останній ознайомлений 10.03.2016, що не заперечувалось відповідачами під час судового розгляду справи.

Водночас, у період з 31.03.2016 по 10.05.2016 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у зв'язку з чим не міг вчасно звернутись до суду, що підтверджується наявними у матеріалах справи виписками з медичної карти стаціонарного хворого та довідкою від 10.05.2016 №28.

Відтак, з урахуванням того, що позивач звернувся до суду з розглядуваними позовними вимогами 11.05.2016, у відповідності до відбитку штампу вхідної кореспонденції суду, тобто наступного дня після завершення лікування, суд дійшов до висновку про наявність поважних причини пропуску строку звернення до суду.

При цьому, суд звертає увагу, що приписи ч. 3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, якими визначено строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, який складає один місяць, не поширюють свою дію на оскарження позивачем рішення (висновку) Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції у м. Києві, головою якої є ОСОБА_2, щодо невідповідності ОСОБА_1 займаній посаді та звільнення його зі служби в поліції через службову невідповідність, оформлене протоколом від 11.02.2016, оскільки на вказані правовідносини, за висновком суду, не поширюється дія ч. 3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України у вказаній частині, а застосуванню підлягають загальні положення ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Нормативно-правовим актом, який визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, є Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (надалі - Закон №580-VIII).

За змістом ч. 1 ст. 57 Закону №580-VIII атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Частиною 2 ст. 57 Закону №580-VIII визначений вичерпний перелік підстав для проведення атестування поліцейських, до яких належить призначення на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Прийняття рішення про проведення атестування поліцейських з інших підстав, ніж зазначені у ч. 2 ст. 57 Закону №580-VIII, не передбачено.

Відповідно до ч. 4 ст. 57 Закону №580-VIII, рішення про проведення атестування, приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві «Про створення атестаційних комісій Головного управління Національної поліції у м. Києві» від 01.12.2015 №7 з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого та всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри наказано, зокрема, створити атестаційні комісії Головного управління Національної поліції у м. Києві (з подальшими змінами, внесеними наказами від 15.12.2015 №9 та від 22.12.2015 №14).

Протоколом від 11.02.2016 №16.00003186, складеним Атестаційною комісією №8 Головного управління Національної поліції у м. Києві, затверджено перелік осіб, які проходять співбесіду 11.02.2016, серед яких зазначено ОСОБА_1

У той же час, суд звертає увагу, що жодного документа (переліку), який би визначав, що позивач підлягає атестації, матеріали справи не містять, а відповідачами не надано.

Матеріали справи також не містять доказів, пов'язаних із виникненням підстав (передумов), передбачених ч. 2 ст. 57 Закону №580-VIII, щодо проведення атестації для вирішення питання про призначення позивача на вищу посаду, заміщення якої здійснюється без проведення конкурсу чи для вирішення питання про його переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Відсутній також й інший наказ начальника Головного управління Національної поліції у м. Києві, який би передбачав, що позивач підлягає атестуванню за однією з підстав, передбачених ч. 2 ст. 57 Закону №580-VIII.

Порядок призначення на посади поліцейських працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, визначений у п. 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIII, відповідно до якого працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Отже, п. 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIII не передбачає проведення атестування чи переатестування працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції.

Вимоги до кандидатів на службу в поліції визначені у ст. ст. 49, 61 Закону №580-VIII. До таких вимог належать, зокрема, досягнення 18 років, наявність повної загальної середньої освіти, відповідність рівня фізичної підготовки вимогам, що затверджені Міністерством внутрішніх справ України.

Натомість, завданням атестування, згідно з ч. 1 ст. 57 Закону №580-VIII, є оцінка ділових, професійних, особистих якостей поліцейського, його освітній та кваліфікаційний рівні, фізична підготовка. Перелік обставин, що підлягають дослідженню під час атестування, є ширшим, ніж передбачений ст. ст. 49, 61 Закону України №580-VIII.

Крім того, ст. 57 Закону №580-VIII передбачає проведення атестування поліцейських - тобто громадян України, які відповідно до ч. 1 ст. 17 вказаного Закону склали Присягу поліцейського, проходять службу на відповідних посадах у поліції і яким присвоєно спеціальне звання поліції.

Застосування процедури атестування щодо кандидатів на посаду поліцейського, у тому числі тих, які приймаються на службу в поліції відповідно до п. 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIII, не відповідає вимогам закону.

Згідно зі ст. 58 Закону №580-VIII, призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків.

Строкове призначення здійснюється в разі заміщення посади поліцейського на період відсутності особи, за якою відповідно до закону зберігається посада поліцейського, та посад, призначенню на які передує укладення контракту.

Доказів того, що позивач був призначений на одну з посад, передбачених ч. 2 ст. 58 Закону №580-VIII, відповідачі не надали.

Відтак, суд виходить з того, що позивач не був прийнятий на службу на тимчасовій основі. Іншого з матеріалів справи не вбачається, а відповідачами, як суб'єктами владних повноважень, не доведено.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що проведення атестування відносно позивача не відповідає вимогам Закону №580-VIII.

Крім того, на виконання вимог ч. 5 ст. 57 Закону №580-VIII наказом Міністра внутрішніх справ України від 17.11.2015 №1465 була затверджена Інструкція про порядок проведення атестування поліцейських (надалі - Інструкція №1465).

Так, відповідно до п. 8 розділу IV Інструкції №1465, на поліцейського, який атестується, складається атестаційний лист, у якому зазначаються такі відомості: 1) результати службової діяльності згідно з функціональними обов'язками; 2) дисциплінованість, принциповість у вирішенні службових питань, уміння будувати свої стосунки з громадянами та колегами по службі, здатність працювати над усуненням особистих недоліків, авторитет у колективі та серед населення; 3) прагнення до вдосконалення службової діяльності, почуття особистої відповідальності, стійкість моральних принципів, сміливість, рішучість, організованість, здатність контролювати власні емоції, поведінка поза службою; 4) володіння іноземними мовами; 5) культура в службі та ставлення до підвищення свого освітнього та культурного рівнів; 6) стан здоров'я та фізична підготовленість, уміння володіти табельною вогнепальною зброєю, прийомами рукопашного бою, спеціальними засобами індивідуального захисту та активної оборони, здатність переносити психофізичні навантаження та труднощі служби; 7) основні найбільш характерні та істотні недоліки в службовій діяльності та особистій поведінці; 8) інші дані, які, на думку керівника, заслуговують на увагу для більш повної характеристики підлеглого; 9) результати проходження підвищення кваліфікації.

Згідно з п.п. 10-13 розділу IV Інструкції №1465, з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування.

За результатами проведеного тестування атестаційна комісія встановлює мінімальний бал, що становить 25 балів за тестом на знання законодавчої бази (далі - професійний тест) та 25 балів за тестом на загальні здібності та навички, який в обов'язковому порядку ураховується атестаційною комісією при прийняті рішення, визначеного пунктом 15 цього розділу.

Атестаційна комісія при прийнятті рішення розглядає атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, який проходить атестування.

За рішенням атестаційної комісії поліцейські, які проходять атестування, проходять співбесіду з відповідною атестаційною комісією.

Атестаційна комісія за підписом голови має право робити відповідно до законодавства запити про надання необхідних матеріалів і документів, що стосуються службової діяльності поліцейського, який атестується.

Поліцейські, які проходять атестування, за їхньою згодою проходять тестування на поліграфі.

Згідно з п. 15 розділу IV Інструкції №1465, атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Відповідно до п. 16 розділу IV Інструкції №1465, атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); показники службової діяльності; рівень теоретичних знань та професійних якостей; оцінки з професійної і фізичної підготовки; наявність заохочень; наявність дисциплінарних стягнень; результати тестування; результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

Згідно з ч. 1 ст. 57 Закону України №580-VIII, під час проведення атестування підлягають оцінці не тільки критерії, зазначені у п. 16 розділу IV Інструкції, а також ділові та особисті якості поліцейського.

Усі рішення атестаційної комісії, згідно з п. 20 розділу IV Інструкції №1465, оформлюються протоколом. У протоколі зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, питання, що розглядалися, та прийняте рішення.

З наявної у матеріалах справи копії протоколу Атестаційної комісії №8 Головного управління Національної поліції у м. Києві від 11.02.2016 №15.00003186.0012903 вбачається, що під час проведення атестування позивача було досліджено атестаційний лист та інші матеріали, які було зібрано на поліцейського, перелічених у самій формі бланку, а саме: декларацію про доходи, послужний список (форма1), інформаційну довідку, висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону України «Про очищення влади» та інформацію з відкритих джерел, за результатами чого зроблено висновок про невідповідність позивача займаній посаді.

У той же час, зі змісту наведених приписів Інструкції №1465 вбачається, що результати співбесіди, є не єдиною підставою для прийняття атестаційною комісією висновків про відповідність або невідповідність особи займаній посаді, оскільки такі критерії мають оцінюватися у сукупності.

При цьому, з наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що ОСОБА_1 станом на момент проведення досліджуваної атестації не мав дисциплінарних стягнень, а безпосереднім керівником оцінений як такий, що відповідає займаній посаді.

Жодних інших документів (заяви чи скарги на дії позивача, акти службових розслідувань, відомості про притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо) атестаційна комісія не досліджувала.

Жодних відомостей про те, яким саме вимогам, що пред'являються до особи, яка перебуває на посаді, яку обіймав позивач, він не відповідає, у чому саме проявляється така невідповідність протокол засідання атестаційної комісії та висновок (рішення) комісії не містять.

З огляду на викладене вбачається, що під час атестування позивача не досліджувалась можливість або неможливість переведення позивача за його згодою на іншу посаду чи роботу, що відповідає його професійному рівню, або направлення його на навчання з подальшою (не пізніше ніж через рік) повторною атестацією, з урахуванням того, що результатами тестування не є єдиним джерелом інформації, яким повинна керуватися атестаційна комісія при складенні висновків.

Під час судового розгляду відповідачі також не пояснили суду, які ж саме причини чи мотиви стали підставою для висновків про невідповідність позивача займаній посаді.

Також суд звертає увагу, що наявними у матеріалах справи доказами не підтверджено доказів належного формування Атестаційної комісії №8 Головного управління Національної поліції у м. Києві, оскільки відсутній наказ (з відповідним додатком) щодо персонального складу останньої.

Водночас, приписами п. 14 розділу IV Інструкції №1465 визначено, що засідання атестаційної комісії вважається правомочним за умови участі в її роботі не менше половини від її складу.

При цьому, за відсутності належних доказів формування персонального складу Атестаційної комісії №8 Головного управління Національної поліції у м. Києві видається за неможливе встановити її правомочність (присутність лише трьох членів комісії) при складанні оскаржуваного висновку (рішення) про невідповідність позивача займаній посаді.

Таким чином, проведення атестації позивача є незаконним, а всі дії, висновки та рішення, які мали місце у ході такої атестації, не можна вважати такими, що прийняті правомірно, на підставі та в межах закону. З огляду на викладене, рішення (висновок) Атестаційної комісії №8 Головного управління Національної поліції у м. Києві щодо невідповідності ОСОБА_1 займаній посаді та звільнення його зі служби в поліції через службову невідповідність, оформлене протоколом від 11.02.2016, та наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві від 01.03.2016 №194 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Пунктом 10.4 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року №7 «Про судове рішення в адміністративній справі» зазначено, що задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди повинні вказувати розмір виплати, період вимушеного прогулу та розрахунок розміру виплати необхідно зазначати в мотивувальній частині судового рішення.

При визначенні розміру грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, суд виходить з того, що при обчисленні належної до виплати суми застосовуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (надалі - Порядок №100).

Так, згідно з вимогами п. 2 Порядку №100, обчислення середньомісячної заробітної плати здійснюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Відповідно до п. 5 Порядку №100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

З урахуванням викладеного, на користь позивача підлягає стягненню сума грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, починаючи з 02.03.2016 (наступний день за днем звільнення) по 03.10.2016 (день ухвалення судового рішення), кількість днів вимушеного прогулу станом на 03.10.2016 становить 216 календарних днів.

З довідки Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції у м. Києві від 27.09.2016 №3414 вбачається, що за останні два повних календарних місяці роботи перед звільненням, грошове забезпечення позивача склало: 4700,00 грн. за січень 2016 року та 4700,00 грн. за лютий 2016 року.

Таким чином, середньоденне грошове забезпечення складає 156,67 грн. обраховане як (4700,00 грн. грошове забезпечення за січень 2016 року + 4700,00 грн. грошове забезпечення за лютий 2016 року)/ 60 кількість календарних днів = 156,67 грн.

Отже, сума грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, яку належить стягнути на користь позивача, становить: 156,67 грн. х 216 календарних днів = 33 840,72 грн.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення суми грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, суд виходить з того, що за змістом п.п. 1.5 та 1.6 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.12.2007 №499 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ», грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби.

Враховуючи, що позивач проходив службу у Головному управлінні Національної поліції у м. Києві суму грошового забезпечення за час вимушеного прогулу слід стягнути саме з останнього.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення (висновок) Атестаційної комісії №8 Головного управління Національної поліції у м. Києві щодо невідповідності ОСОБА_1 займаній посаді та звільнення його зі служби в поліції через службову невідповідність, оформлене протоколом від 11.02.2016.

3. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві від 01.03.2016 №194 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».

4. Поновити ОСОБА_1 у званні підполковника поліції на посаді оперуповноваженого Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві з 01.03.2016.

5. Стягнути з Головного управління Національної поліції у м. Києві на користь ОСОБА_1 середньомісячне грошове утримання за час вимушеного прогулу за період з 02.03.2016 по 03.10.2016 у розмірі 33 840,72 грн (тридцять три тисячі вісімсот сорок грн 72 коп.).

Постанова суду в частині поновлення ОСОБА_1 на службу в Національній поліції України та в частині стягнення з Головного управління Національної поліції у м. Києві на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць 4700 грн. підлягає негайному виконанню.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 185-187 КАС. Апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання її копії повного тексту.

Суддя А.С. Мазур