Рішення № 61775402, 04.10.2016, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/2406/16-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

"04" жовтня 2016 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Вуїва О.В., при секретарі Заблоцькій М.М.,

за участю: позивача ОСОБА_1 (який одночасно є представником позивачки ОСОБА_2),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_2 з таким позовом в якому вказував, що він перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 під час якого останньою набуто у власність квартиру АДРЕСА_1.

До вересня 2015 року ОСОБА_2 була зареєстрована та мешкала в квартирі.

Водночас з серпня 2003 року у вказаному житловому приміщенні в якості члена сім'ї ОСОБА_2 також зареєстрований відповідач по справі.

Водночас ОСОБА_3 за місцем реєстрації протягом тривалого часу (з липня 2015 року) без поважних причин не проживає, постійно мешкає за іншою адресою, проте останній без поважних причин не знявся з реєстрації з місця попереднього проживання, внаслідок чого позивачам створюються незручності та перешкоди в користуванні майном.

В зв'язку з цим ОСОБА_1 на підставі положень ст. 405 ЦК України просив визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 (який одночасно є представником позивачки ОСОБА_2) позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, хоча судом повідомлений про час та місце розгляду справи, причину неявки суду не повідомив.

Суд вважав можливим провести розгляд справи в заочному порядку з ухваленням заочного рішення, оскільки позивач ОСОБА_1 (який одночасно є представником позивачки ОСОБА_2) не заперечував проти такого порядку вирішення справи.

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 (який одночасно є представником позивачки ОСОБА_2), показання свідка ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних доказів, оглянувши матеріали справи №473/3469/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, суд прийшов до наступного.

Зокрема в судовому засіданні встановлено, що з 25 лютого 1993 ОСОБА_1 перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 під час якого останньою набуто у власність квартиру АДРЕСА_1 та є опікуном останньої.

До 29 серпня 2015 року ОСОБА_2 була зареєстрована та мешкала в квартирі, в подальшому вибула.

Водночас з серпня 2003 року у вказаному житловому приміщенні в якості члена сім'ї ОСОБА_2 також зареєстрований відповідач по справі.

При цьому ОСОБА_3 за місцем реєстрації протягом тривалого часу (з липня 2015 року) без поважних причин не проживає, постійно мешкає за іншою адресою, проте останній без поважних причин не знявся з реєстрації з місця попереднього проживання, внаслідок чого позивачам створюються незручності та перешкоди в користуванні майном.

Вказані обставини підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_4, письмовими доказами та судовим рішенням по справі №473/3469/15-ц (справа №473/3469/15-ц, а.с. 8, 33-35, 59-60).

Відповідно до ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу (дружина, діти, батьки власника, інші особи, якщо вони постійно проживають з власником і ведуть з ним спільне господарство). Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

Житловий кодекс України не містить норм щодо підстав та порядку визнання членів сім'ї власника житла (в тому числі колишніх) такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Проте такі підстави та порядок визначені нормами Цивільного кодексу України, які регулюють правовідносини припинення сервітуту.

Зокрема положеннями ст. 405 ЦК України передбачено, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Як раніше встановлено судом, відповідач за місцем реєстрації без поважних причин не проживає понад встановлений законом річний строк. Під час здійснення провадження в справі №473/3469/15-ц ОСОБА_3 в якості доказу надав суду висновок Вознесенського МВ УМВС від 10 липня 2015 року про наявність неправомірної поведінки одного з позивачів (справа №473/3469/15-ц, а.с. 30), який змусив його повернути ключі та документи на квартиру. Проте висновок з врахуванням подальшої поведінки відповідача сам по собі не може вказувати на наявність перешкод в користуванні квартирою протягом всього періоду не проживання в ній. Зокрема з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 самостійно обрав інше місце мешкання, де постійно мешкає з іншою особою (ОСОБА_5), з заявами, вимогами, скаргами з приводу вселення, усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням ні безпосередньо до позивачів, ні до державних чи інших органів (зокрема судових) в належному порядку протягом тривалого часу не звертався.

Судом також не встановлено наявність між сторонами угоди щодо іншого порядку користування житлом.

За такого суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В силу вимог ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_3 на користь державного бюджету також слід стягнути 551,20 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 88, 209, 212, 213, 214, 215, 226, 228, 233 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_3 551 (п'ятсот п'ятдесят одну) гривню 20 копійок судового збору на користь державного бюджету Вознесенського району (р/р 31210206700113, банк ГУ ДКСУ в Миколаївській області, МФО 826013, код платежу 22030101, код отримувача 38037770, код ЄДРПОУ 26498995).

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання ним копії рішення.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: О.В. Вуїв