Рішення № 6177410, 11.08.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.08.09 р. Справа № 43/154

Господарський суд Донецької області у складі судді І.В. Зубченко

При секретарі судового засідання Батурської М.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Донецької торгово-промислової палати, м. Донецьк

до відповідача: Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, м. Маріуполь

про стягнення грошових коштів за оплату виконаних робіт по Договору від 14.05.08р. №М-48 у розмірі 924грн., пені за несвоєчасне виконане грошове зобовязання у розмірі 1880,34грн., 3% річних від простроченої суми за неправомірне користування чужими коштами у розмірі 30,93грн.

В судовому засіданні брали участь:

від позивача: Кириченко М.А. за дов. №48 від 26.12.08р.

від відповідача: представник не зявився.

СУТЬ СПРАВИ:

Донецька торгово-промислова палата, м. Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, м. Маріуполь про стягнення грошових коштів за оплату виконаних робіт по Договору від 14.05.08р. №М-48 у розмірі 924грн., пені за несвоєчасне виконане грошове зобовязання у розмірі 1880,34грн., 3% річних від простроченої суми за неправомірне користування чужими коштами у розмірі 30,93грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобовязань за договором №48 від 14.05.08р., в частині сплати вартості наданих послуг. Як на правові підстави позову - посилається на ст.ст.216, 218, 222, 230, 230 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 530, 549-551, 611, 624, 625 Цивільного кодексу України.

У судовому засіданні були досліджені наступні докази: договір на участь у виставці-ярмарку “Весна-Маріуполь-2008” №М-48 від 14.05.08р., рахунок №М-48 від 14.05.08р., акт здачі-прийомки виконаних робіт (послуг) №М-48 від 18.05.08р., прибутковий касовий ордер с.01АААЙ №303322 від 19.05.08р., претензії №1/08 від 10.11.08р., №01/09 від 14.01.09р.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Відповідач у судові засідання не зявився, про час і місце слухання був належним чином повідомлений, що підтверджує штамп канцелярії суду на ухвалах від 02.07.09р., 16.07.09р.

Проте відповідач право на подання відзиву не використав і його представники в судове засідання не зявилися.

До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підпримств НОМЕР_2, станом на 13.07.09р. ОСОБА_1 є суб`єктом підприємницької діяльності та знаходиться за адресою вказаною у договорі та позові.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обовязками у відповідності із ст.22 ГПК України. Крім цього, позивачу у судовому засіданні розяснено вимоги ст.81-1 ГПК України. Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 частини ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст.4І ГПК України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Відповідно до ст.4і ГПК України - судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Ст.33 ГПК України зазначає - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

14.05.08р. між позивачем (організатор) та відповідачем (експонент) був укладений договір на участь у виставці-ярмарку “Весна-Маріуполь-2008” №М-48, за умовами якого позивач прийняв на себе зобов`язання з виконання робіт по організації участі відповідача у виставці-ярмарку “Весна-Маріуполь-2008” з 15.05.08р. по 18.05.08р. у Спортивному комплексі “Іллічівець” (м. Маріуполь, пр. Нахімова) та зобов`язання з надання в оренду необладнаної площі. Відповідач, в свою чергу, зобов`язався оплатити вказані послуги та організаційний внесок за договірними цінами на підставі виставленого рахунку у сумі 1124грн., у т.ч. ПДВ 187,33грн. Організаційний внесок включає в себе оплату загальних організаційних та інформаційно-рекламних заходів по організації та обслуговуванню виставки (пункти 1., 1.2., 2. договору).

Згідно пункту 7 договору оплата грошових коштів по договору здійснюється до 05.05.08р., згідно виставленого позивачем рахунку.

Відповідно до пункту 12 договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами зобов`зань по договору.

Як зазначено позивачем, останнім було виставлено відповідачу рахунок №М-48 від 14.05.08р. у сумі 1124грн. та у відповідності до договору №М-48 від 14.05.08р. організовано участь відповідача у виставці-ярмарку.

Факт отримання відповідачем означеного рахунку підтверджено у прибутковому касовому ордері с.01АААЙ №303322, а саме у графі “Підстава” вказано: “За послуги, рахунок-фактура №М-00048/00 від 14.05.08р.”.

Факт організації участі у виставці-ярмарку підтверджено актом здачі-прийомки виконаних робіт (послуг) №М-48 від 18.05.08р. у сумі 1124грн. При цьому, означений акт підписаний сторонами без зауважень та заперечень, тобто відповідач у звязку з підписанням вказаного акту повністю погодився з обсягами та вартістю наданих позивачем послуг.

Згідно з абз.2 п.1 ст.193 Господарських кодекс України (далі ГК України) до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст.525, 526 ЦК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобовязання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті 7 договору оплата грошових коштів по договору здійснюється до 05.05.08р. згідно виставленого позивачем рахунку. Оскільки, рахунок на підставі якого у відповідача виникає обов`язок сплатити вартість наданих послуг, був виставлений 14.05.08р., то, за висновками суду, сторони своїми діями змінили умови договору в частині терміну оплати наданих послуг. Як зазначено, у рахунку №М-48 від 14.05.08р. рахунок дійсний протягом 3 банківських днів, тобто відповідач повинен був здійснити оплату наданих послуг на підставі виставленого рахунку до 19.05.08р.

Проте свої зобовязання, як про це заявлено позивачем, відповідач, всупереч ст.ст.526, 530 ЦК України, ст.193 ГК України, належним чином не виконав. Внаслідок чого, за відповідачем нараховується заборгованість у сумі 924грн. (з урахуванням часткової оплати наданних послуг).

Враховуючи викладене, суд вважає доведеним факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем у сумі 924грн.

Відповідно до ст.ст.611, 612 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобовязання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 1, 4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але розмір пені не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Пунктом 3.3. договору визначено, що при недотриманні строків оплати, вказаних у пункті 7 договору, позивач має право вимагати оплати відповідачем пені за кожен день прострочки у розмірі 0,5% від суми несвоєчасно сплаченої позивачу. Пеня нараховується та сплачується від дати вказаної у пункті 7 договору за весь період прострочки платежу до фактичної дати надходження грошових коштів на рахунок позивача.

Внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх зобовязань, порушення строків оплати вартості виконаних робіт, позивачем нараховано та предявлено до стягнення пеню у розмірі 1880,34грн. з розрахунку 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочки. Період нарахування з 19.05.08р. по 01.07.09р.

Ч.2 ст.625 ЦК України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобовязань, позивачем на підставі ст.625 ЦК України нараховано та предявлено до стягнення 3% річних у розмірі 30,93грн., де період нарахування з 19.05.08р. по 01.07.09р.

Судом встановлено, що позивачем наданий невірний розрахунок пені, з огляду на таке:

За висновками суду днем оплати вартості виконаних підрядних робіт є 19.05.08р., таким чином прострочення відповідачем грошового зобовязання починається з 20.05.08р.

Частиною 6 ст.232 ГК України, встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем перевищено встановлений законом строк нарахування пені, за висновками суду нарахування пені можливе з 20.05.08р. по 18.11.08р.

При розрахунку пені позивач не прийняв до уваги обмеження граничного розміру відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобовязань, встановленого законодавством, а саме розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З урахуванням викладеного, розмір пені, який є арифметично вірним складає 110,27грн.

Водночас судом встановлено, що позивачем наданий невірний розрахунок 3% річних, оскільки днем оплати вартості виконаних підрядних робіт є 19.05.08р., то прострочення відповідачем грошового зобовязання починається з 20.05.08р.

Враховуючи викладене, розмір 3% річних, який є арифметично вірним складає 30,86грн.

Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач у судові засіданні не з`являвся, вимоги ухвал від 02.07.09р., 16.07.09р. не виконав.

В разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З огляду на викладене, враховуючи, що позов позивачем обґрунтований, відповідає законодавству, фактичним обставинам справи, підтверджений відповідними доказами, а також те, що позивачем при розрахунку пені та 3% річних допущено помилки, вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню частково у сумі 1065,13грн.

Згідно до приписів ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін.

Враховуючи викладене та керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст.525, 526, 530, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 232 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, ст.ст.1, 4, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Донецької торгово-промислової палати, м. Донецьк, до відповідача, Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, м. Маріуполь про стягнення грошових коштів за оплату виконаних робіт по Договору від 14.05.08р. №М-48 у розмірі 924грн., пені за несвоєчасне виконане грошове зобовязання у розмірі 1880,34грн., 3% річних від простроченої суми за неправомірне користування чужими коштами у розмірі 30,93грн. задовольнити частково.

Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Донецької торгово-промислової палати (83007, м. Донецьк, пр. Київський, 87; ідентифікаційний код 02944679; адреса для кореспонденції: 87528, Донецька обл., м. Маріуполь, пр. Будівельників, 143) грошові кошти за оплату виконаних робіт по Договору від 14.05.08р. №М-48 у розмірі 924грн., пеню за несвоєчасне виконане грошове зобовязання у розмірі 110,27грн., 3% річних від простроченої суми за неправомірне користування чужими коштами у розмірі 30,86грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 38,32грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,35грн.

В решті позову відмовити за недоведеністю.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя