Рішення № 61768502, 26.09.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

провадження №22-ц/796/10253/2016 Головуючий у 1-й інстанції: Колдіна О.О.

справа №752/19570/14-ц Доповідач: Поліщук Н.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2016 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м.Києва в складі:

Головуючого - судді Поліщук Н.В.

суддів Білич І.М., Болотова Є.В.

за участю секретаря Горбачової І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві в залі суду справу за апеляційною скаргою Департаменту освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), поданою представником за довіреністю Мордалевичем Ігорем Івановичем, апеляційною скаргою Ліцею «Голосіївський» №241 м.Києва Управління освіти Голосіївської районної у м.Києві державної адміністрації, поданою представником за довіреністю Поцеловим Андрієм Олександровичем, на рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 13 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Департаменту освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи - Управління освіти Голосіївської районної в м.Києві державної адміністрації, Ліцей «Голосіївський» №241 м.Києва Управління освіти Голосіївської районної у м.Києві державної адміністрації про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, уточненим в ході розгляду справи, у якому просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ №885к від 19 вересня 2014 року директора Департаменту освіти і науки, молоді та спорту ВО КМР (КМДА) про звільнення ОСОБА_3 із займаної посади;

- визнати незаконним та скасувати наказ №1046к від 17 листопада 2014 року директора Департаменту освіти і науки, молоді та спорту ВО КМР (КМДА) про звільнення ОСОБА_3 про звільнення ОСОБА_3 із займаної посади;

- визнати незаконним та скасувати наказ №1165к від 24 грудня 2014 року директора Департаменту освіти і науки, молоді та спорту ВО КМР (КМДА) про внесення змін до наказу директора Департаменту освіти і науки, молоді та спорту ВО КМР (КМДА) від 17 листопада 2014 року №1046к;

- поновити ОСОБА_3 на посаді директора ліцею «Голосіївський» № 241 м.Києва з дати звільнення;

- стягнути заборгованість за заробітною платою, іншими грошовими виплатами, яка виникла через вимушений прогул станом на дату ухвалення судового рішення;

- стягнути з Департаменту освіти і науки, молоді та спорту ВО КМР (КМДА) на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

Вимоги обгрунтовує тим, що з жовтня 2000 року працював на посаді директора ліцею «Голосіївський» № 241 м.Києва .

19 вересня 2014 року директором Департаменту освіти і науки, молоді та спорту ВО КМР (КМДА) видано наказ №885к про звільнення ОСОБА_3 з 22 вересня 2014 року на підставі п.4 ст.40 КЗпП України у зв»язку із прогулами без поважних причин 02 та 03 вересня 2014 року після 13 год. та 04 вересня 2014 року впродовж дня.

Унаслідок цих подій самопочуття ОСОБА_3 погіршилось та з 22 вересня 2014 року він перебував на лікарняному, а після одужання продовжив працювати.

17 листопада 2014 року директором Департаменту видано наказ №1046к про звільнення ОСОБА_3 з 17 листопада 2014 року за аналогічних підстав згідно із наказом №885к. Наказом №1165к від 24 грудня 2014 року у наказ №1046к внесено зміни, слова та цифри «17 листопада 2014 року» у тексті наказу замінити словами та цифрами «24 грудня 2014 року».

Зазначені накази позивач вважає незаконним, оскільки не було витребувано письмових пояснень, не отримано згоди профспілкового органу, членом якої він є, а також не враховано положень Посадової інструкції директора Ліцею, за змістом якої директор самостійно планує свою роботу і може перебувати не лише у своєму кабінеті, а й на території закладу.

Рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 13 травня 2016 року позовні вимоги задоволено частково, вирішено:

- визнати незаконним наказ №885к від 19 вересня 2014 року директора Департаменту освіти і науки, молоді та спорту ВО КМР (КМДА) про звільнення ОСОБА_3 із займаної посади;

- визнати незаконним наказ №1046к від 17 листопада 2014 року директора Департаменту освіти і науки, молоді та спорту ВО КМР (КМДА) про звільнення ОСОБА_3 про звільнення ОСОБА_3 із займаної посади;

- визнати незаконним наказ №1165к від 24 грудня 2014 року директора Департаменту освіти і науки, молоді та спорту ВО КМР (КМДА) про внесення змін до наказу директора Департаменту освіти і науки, молоді та спорту ВО КМР (КМДА) від 17 листопада 2014 року №1046к;

- стягнути з Департаменту освіти і науки, молоді та спорту ВО КМР (КМДА) на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 2000 грн.

Не погодившись з ухваленим рішенням, Департаментом освіти і науки, молоді та спорту ВО КМР (КМДА) подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі посилається на необгрунтованість висновків суду про критичне сприйняття показів свідків, які пояснили систематичність відсутності ОСОБА_3 на робочому місці. Зазначає, що ОСОБА_3 не спростовує факту відсутності на робочому місці 04 вересня 2014 року унаслідок перебування в прокуратурі в особистих справах, проте доказів явки у цей орган не надав, а суд сприйняв це на віру.

Не погодившись з ухваленим рішенням, Ліцеєм «Голосіївський» №241 м.Києва подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі посилається на відсутність доказів про поважність причин відсутності на робочому місці ОСОБА_3 та безпідставну переоцінку актів про відсутність на робочому місці.

В судовому засіданні представники осіб, що подали апеляційні скарги, доводи скарг підтримали та просили їх задовольнити.

Позивач та його представник проти доводів апеляційних скарг заперечували, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Представник третьої особи Управління освіти Голосіївської районної в м.Києві державної адміністрації апеляційні скарги підтримав, просив їх задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що беруть участь у справі, розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте зазначеним вимогам рішення суду не відповідає.

Судом першої інстанції установлено, що ОСОБА_3 працював на посаді директора ліцею «Голосіївський» №241 м.Києва, починаючи з жовтня 2000 року. Відповідно до наказу Головного управління освіти і науки №529-к від 03 жовтня 2011 року «Про переукладення контракту з директором ліцею №241 «Голосіївський» ОСОБА_3», трудові відносини з ОСОБА_3 були встановлені до 30 вересня 2016 року.

Відповідно до положень п.6 Посадової інструкції директор ліцею підпорядковується безпосередньо начальнику районного управління освіти та підзвітний Головному управлінню освіти і науки у м.Києві, районному управлінню освіти, органу управління майном в межах, встановлених чинним законодавством, Статутом ліцею.

Пунктом 1.10 Інструкції встановлено, що директор працює в режимі ненормованого робочого дня за графіком, встановленим відповідно до 40-годинного робочого тижня.

Згідно з актом Управління освіти Голосіївської районної в м.Києві державної адміністрації від 03 вересня 2014 року, ОСОБА_3 02 вересня та 03 вересня 2014 року після 13 год. був відсутній на роботі, надати письмове пояснення про причини відсутності на роботі відмовився.

04 вересня 2014 року комісією Управління освіти спільно з співробітниками Ліцею складено акт про відсутність ОСОБА_3 04 вересня 2014 року о 12 год. 08 хв. на робочому місці, в якому зазначено, що зі слів секретаря директора та заступника директора з навчально-виховної роботи ліцею директор в телефонному режимі до початку робочого дня приблизно о 08 год. 30 хв. повідомив, що зранку він перебуватиме у прокуратурі.

Згідно даних акту від 19 вересня 2014 року, складеного представниками Департаменту вбачається, у приміщенні Департаменту в присутності ОСОБА_3 до його відома доведено зміст актів, складених 03 вересня і 04 вересня 2014 року, та подання голови Голосіївської районної в м.Києві державної адміністрації про його звільнення у зв»язку з відсутністю на робочому місці 02, 03 та 04 вересня 2014 року; надати письмові пояснення позивач відмовився.

На підставі подання Голосіївської районної в м.Києві державної адміністрації від 09 вересня 2014 року про звільнення ОСОБА_3 з посади директора Ліцею за систематичне невиконання без поважних причин обов»язків, покладених на нього контрактом, порушення трудової дисципліни, відсутністю на роботі без поважних причин 02, 03 вересня після 13 год. та 04 вересня 2014 року цілий робочий день, а також з урахуванням вказаних вище актів, директором Департаменту видано наказ від 19 вересня 2014 року про звільнення ОСОБА_3 з посади директора ліцею, у зв'язку з прогулами без поважних причин на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України.

Наказом Департаменту освіти Київської міської державної адміністрації №1034к від 07 листопада 2014 року скасовано наказ від 19 вересня 2014 року №885к про звільнення ОСОБА_3 в зв»язку з наявною інформацією про тимчасову непрацездатність з 22 по 24 вересня 2014 року.

Наказом Департаменту освіти і науки, молоді і спорту Київської міської державної адміністрації №1046к від 17 листопада 2014 року ОСОБА_3 звільнено з 17 листопада 2014 року у зв'язку з прогулами на підставі п.4 ст.40 КЗпП України.

Наказом №1165к від 24 грудня 2014 року внесено зміни до наказу від 17 листопада 2014 року №1046к і слова та цифри «17 листопада 2014 року» у тексті наказу замінено словами та цифрами «24 грудня 2014 року».

На підставі наказу Департаменту №63к від 02 лютого 2015 року, виданого на виконання рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 14 січня 2015 року (рішення у цій справі при попередньому її розгляді, яке скасоване судом касаційної інстанції), наказ Департаменту від 24 грудня 2014 року №1165-к скасовано та поновлено ОСОБА_3 на посаді директора Ліцею.

В подальшому, на підставі наказу №386-к від 16 червня 2015 року Департаменту ОСОБА_3 звільнено на підставі п.7 ст.40 КЗпП України.

Визнаючи накази незаконними та вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що Акт від 03 вересня 2014 pоку, складений комісією у складі заступника начальника Управління освіти Голосіївської районної в м.Києві державної адміністрації, начальника відділу загальної середньої освіти та виховної роботи, головного спеціаліста відділу фінансово-економічного, документального та кадрового забезпечення, методиста районного науково-методичного центру про те, що ОСОБА_3 02 та 03 вересня 2014 року після 13 год. 00 хв. був відсутній на роботі, складений зі слів секретаря директора школи ОСОБА_5 без відповідного виходу комісії до Ліцею.

Акт від 04 вересня 2014 року, складений комісією у складі: юрисконсульта ОСОБА_6, голови ППО Управління освіти ОСОБА_4, голови ГРОППОНУ ОСОБА_7, заступників директора Ліцею ОСОБА_8 та ОСОБА_9, про те, що 04 вересня 2014 року о 12 год. 08 хв. директор Ліцею ОСОБА_3 був відсутній на робочому місці, зі слів секретаря директора та заступника директора попередив о 08 год. 30 хв., що зранку перебуватиме в прокуратурі та про зазначені обставини він повідомив начальника управління освіти, суд вважав неналежним доказом, оскільки останній не містить відомостей щодо тривалості відсутності директора на робочому місці без поважних причин.

Суд також послався на недотримання вимог ст.149 КЗпП України щодо письмових пояснень порушника, врахування його характеристики та ступеню тяжкості проступку.

З огляду на положення ст.43-1 КЗпП України, суд не убачав підстав щодо необхідності отримання згоди профспілкової організації.

При цьому суд відмовив у безпосередньому скасуванні наказів №885к та №1165к, оскільки вони скасовані самим відповідачем на підставі наказів №1034к від 07 листопада 2014 року та №63к від 02 лютого 2015 року.

Відмовляючи в частині вимог про поновлення на посаді та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, суд виходив з того, що ОСОБА_3 поновлено на посаді, йому виплачені кошти за час вимушеного прогулу та в подальшому його звільнено з посади на підставі наказу №386-к від 16 червня 2015 року за п.7 ст.40 КЗпП України.

Разом з тим, з такими висновками суду повністю колегія суддів погодитися не може, виходячи з наступного.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

У п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз»яснено, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст. 40 КЗпП України суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв»язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов»язаний пропрацювати за призначенням після вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Поважність або неповажність причин неявки на роботу є оціночним питанням. Зокрема необхідно встановити, чи обумовлені причини відсутності працівника його поведінкою або обставинами, незалежними від нього, тощо.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги в частині оцінки судом першої інстанції акту від 03 вересня 2016 року, щодо відсутності ОСОБА_3 на роботі 02 вересня та 03 вересня 2014 року після 13 год., колегія суддів погоджується з висновками суду щодо відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження зафіксованих в цьому акті фактів.

Разом з тим, відповідно до даних табелю обліку робочого часу і підрахунку заробітку за вересень 2014 року установлено, що 04 вересня 2014 року ОСОБА_3 був відсутній на роботі повний робочий день.

Даними Акту від 04 вересня 2014 року, складеного комісією у складі: юрисконсульта ОСОБА_6, голови ППО Управління освіти ОСОБА_4, голови ГРОППОНУ ОСОБА_7, заступників директора Ліцею ОСОБА_8 та ОСОБА_9, зафіксовано факт відсутності ОСОБА_3 на робочому місці.

Колегія суддів зазначає, що сам по собі Акт від 04 вересня 2014 року не має імперативного і вирішального значення для з»ясування причин відсутності працівника на роботі, оскільки ним лише зафіксовано певну обставину, яка позивачем не спростована.

Відповідно до ст.139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

В контексті вказаної норми на працівника покладено обов»язок доводити перед вищестоящим органом поважність відсутності на роботі унаслідок певної необхідності.

Твердження позивача про перебування в цей день біля будівлі прокуратури та отримання від співробітника прокуратури консультації не може уважатися підтвердженням поважних причин відсутності на роботі, оскільки не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту перебування ОСОБА_3 в прокуратурі у зв»язку із безпосереднім його викликом до цієї установи.

Посилання позивача на установлений ненормований робочий день також не дає підстав для висновку про можливість відсутності на роботі без поважних причин.

Так, відповідно до пункту 1 Рекомендацій щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики від 10 жовтня 1997 року №7, визначено, що ненормований робочий день - це особливий режим робочого часу, який встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. У разі потреби ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу (ця робота не вважається надурочною).

Тобто, такий режим роботи не передбачає вільного визначення працівником режиму роботи протягом робочого часу, а передбачає особливий характер праці, який полягає у виконанні роботи понад нормальну тривалість робочого часу, у зв»язку із чим таким працівникам надається додаткова відпустка.

З огляду на наведене, оскільки позивачем допущено прогул 04 вересня 2014 року, що підтверджено належними та допустимими доказами, звільнення у зв»язку із вчиненим порушенням проведено у відповідності до вимог законодавства, відтак суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про визнання наказів незаконними.

Висновок суду першої інстанції щодо недотримання відповідачем положень ст.149 КЗпП України щодо порядку застосування дисциплінарного стягнення, зокрема не врахування ступеню тяжкості вчиненого проступку, обставини, за яких вчинено проступок, попередньої роботи працівника, відсутність негативного впливу на навчальний процес тощо, є помилковим.

Колегія суддів виходить з того, що відповідно до частини першої статті 54 Закону України «Про освіту» педагогічною діяльністю можуть займатися особи з високими моральними якостями, які мають відповідну освіту, професійно-практичну підготовку, фізичний стан яких дозволяє виконувати службові обов»язки.

За змістом ст.56 Закону України «Про освіту» педагогічні та науково-педагогічні працівники зобов»язані постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру; настановленням та особистим прикладом утверджувати повагу до принципів загальнолюдської моралі (правди, справедливості, відданості, патріотизму, гуманізму, доброти, стриманості, працелюбства, поміркованості, інших доброчинностей); виховувати в дітей і молоді повагу до батьків, жінки, старших за віком.

Аналіз вищезазначених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що працівники, які виконують виховну функцію, - вчитель, педагог, вихователь - зобов»язані бути людиною високих моральних переконань та бездоганної поведінки. Особистий приклад викладача та його авторитет і високоморальна поведінка мають виключно важливе значення у формуванні свідомості молоді.

Ігнорування вимог трудового законодавства є несумісним з виховною функцією викладача, відтак в даному випадку, ураховуючи конкретні обставини справи, є безпідставним висновок суду про можливість обрання іншого виду стягнення.

При цьому, в акті від 19 вересня 2014 року, складеному представниками Департаменту, зафіксовано, що у приміщенні Департаменту в присутності ОСОБА_3 до його відома доведено зміст актів, складених 03 вересня і 04 вересня 2014 року, та подання голови Голосіївської районної в м.Києві державної адміністрації про його звільнення у зв»язку з відсутністю на робочому місці 02, 03 та 04 вересня 2014 року; надати письмові пояснення ОСОБА_11 відмовився.

Зазначений доказ позивачем не спростовано, що дає підстави для висновку про дотримання положень ст.149 КЗпП України та підставність застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення.

Окрім того, висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для відшкодування моральної шкоди є помилковим.

За змістом ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв»язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як загальна умова цивільно-правової відповідальності законодавством передбачений зв»язок між протиправною поведінкою та наставшими наслідками.

Проте колегія суддів уважає, що звільнення позивача відбулось з дотриманням вимог чинного законодавства, в діях відповідача відсутня така неправомірна поведінка, яка мала б наслідком відшкодування моральної шкоди, відтак підстави для задоволення таких позовних вимог відсутні.

З доводів апеляційних скарг убачається, що рішення суду першої інстанції в частині вимог, щодо яких судом ухвалено рішення про відмову в їх задоволенні, зокрема, безпосередньому скасуванні наказів №885к та №1165к, поновленні на посаді та стягненні заробітку за час вимушеного прогулу, не оскаржується, відтак апеляційний суд, виходячи із наданих йому повноважень, не перевіряє законність та обґрунтованість рішення в цій частині.

Відповідно до ст.309 ЦПК України невідповідність висновків суду обставинам справи є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційних скарг, скасування рішення суду в частині задоволення вимог про визнання незаконним наказу №885к від 19 вересня 2014 року, визнання незаконним та скасування наказу №1046к від 17 листопада 2014 року, визнання незаконним наказу №1165к від 24 грудня 2014 року, стягнення з Департаменту освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) моральної шкоди, стягнення з Департаменту освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) судового збору, та ухвалення в цій частині нового про відмову в задоволенні таких вимог.

Керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Департаменту освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), подану представником за довіреністю Мордалевичем Ігорем Івановичем, та апеляційну скаргу Ліцею «Голосіївський» №241 м.Києва Управління освіти Голосіївської районної у м.Києві державної адміністрації, подану представником за довіреністю Поцеловим АндріємОлександровичем, задовольнити.

Рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 13 травня 2016 року в частині задоволених вимог про визнання незаконним наказу №885к від 19 вересня 2014 року, визнання незаконним та скасування наказу №1046к від 17 листопада 2014 року, визнання незаконним наказу №1165к від 24 грудня 2014 року, стягнення з Департаменту освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) моральної шкоди, стягнення з Департаменту освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) судового збору, скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні цих вимог відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - суддя Н.В. Поліщук

Судді І.М. Білич

Є.В.Болотов