Ухвала суду № 61768161, 27.09.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 442/722/11 Головуючий у 1 інстанції: Дубель Р.М.

Провадження № 22-ц/783/4621/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 В. І.

Категорія: 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2016 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі: Головуючого судді Берези В.І., суддів Бойко С.М., Копняк С.М., за участю секретаря судового засідання Брикайло М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 30 березня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,-

в с т а н о в и л а:

оскаржуваним рішенням позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 за договором позики борг у сумі 11000 грн. з врахуванням трьох відсотків річних суми 330 грн., що разом складає 11 330 грн., та судовий збір в сумі 113 грн., ІТЗ в сумі 120 грн., витрати на правову допомогу в сумі 100 грн., всього 11 663 грн.

Рішення суду оскаржила відповідач ОСОБА_2, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути на користь позивача 6663 грн. Вважає що суд не з»ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає про те, що судом не з`ясовано фактичної суми боргу, на момент розгляду справи сума вказана в розписці значно більша аніж борг, позичальник скористався її відсутністю у судовому засіданні та не надав фактичних даних про суму боргу.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника апелянта ОСОБА_4, який апеляційну скаргу підтримав, позивача ОСОБА_3, яка таку заперечила, перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ст. 11, 60, 61 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини визнані сторонами, доказуванню не підлягають.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджені тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні

Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання : 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються ; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають з встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Як встановлено судом першої інстанції, 22.02.2008 року між сторонами було укладено договір позики, згідно якого позивачка передала відповідачці грошові кошти в сумі 11000 грн., а відповідачка зобовязалась повернути вказану суму коштів до 31.12.2008 року

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з доведеності факту укладення договору позики та передачі грошових коштів за цим договором з обов»язком повернення коштів позичальником. З висновком суду погоджується і колегія суддів.

Відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 1050 ЦК України встановлені наслідки порушення договору позичальником: якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.ст.526, 625 ЦК України передбачено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та кодексу. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як видно з матеріалів справи, факт передачі коштів підтвердженийрозпискою, наданою відповідачем , текст якої засвідчено письмово свідками позики /а.с. 6/, та така розписка знаходиться у позичальника - позивача. Інших доказів, які б стверджували про повернення частини боргу матеріали справи не містять, не надані такі і суду апеляційної інстанції, а тому не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що частина боргу погашена.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Рішення суду відповідає вимогам закону і зібраним по справі доказам, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для її задоволення немає.

Керуючись п.2 ч.1 ст.307, ч.1 ст.308, ст.ст.313, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 30 березня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскарженою до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий: Береза В.І.

Судді: Бойко С.М.

ОСОБА_5