Ухвала суду № 61767531, 29.09.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4609/16

Головуючий у першій інстанції

ОСОБА_1

Доповідач Вадовська Л. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Вадовської Л.М.,

суддів - Ващенко Л.Г.,

ОСОБА_2,

при секретарі - Сібовій А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до комунального закладу «Березівська районна центральна лікарня» Одеської області, за участю третьої особи управління Державної казначейської служби у Березівському районі Одеської області про захист честі, гідності, ділової репутації, зобовязання спростувати недостовірну інформацію, відшкодування майнової та моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 4 квітня 2016 року, -

в с т а н о в и л а :

Позивач ОСОБА_3, звернувшись 4 червня 2013 року до суду з вищеназваним позовом, вказала, що 16 квітня 2010 року за №№144,145 головний лікар КЗ «Березівська ЦРБ» направив начальнику Березівського РО ГУ МВС України в Одеській області інформацію про наявність у неї захворювання, про що їй повідомив листом від 25 травня 2010 року №184. 17 травня 2010 року за №175 головний лікар направив їй інформацію про наявність у неї захворювання та про те, що є засудженою. Вказані відомості є недостовірними. Поширенням недостовірної інформації серед працівників лікарні, відділу внутрішніх справ, прокуратури, оточуючих людей принижено честь, гідність, нанесено шкоду діловій репутації, завдано моральної шкоди. Позивач ОСОБА_3 після уточнення 29 жовтня 2013 року, 13 травня 2014 року, 9 грудня 2014 року вимог просила поновити строк звернення до суду за захистом порушеного права; встановити та визнати факт недостовірної інформації, що міститься в листах головного лікаря від 16 квітня 2010 року №№144,145, від 25 травня 2010 року №184, від 17 травня 2010 року №175; встановити та визнати факт грубого порушення її особистих прав на повагу до честі, гідності; зобовязати відповідача відкликати документи від 16 квітня 2010 року №№144,145, від 25 травня 2010 року №184, від 17 травня 2010 року №175; зобовязати відповідача принести письмове вибачення; стягнути з відповідача на відшкодування моральної шкоди 30000,00 грн., матеріальних збитків 614,38 грн. (т.1 а.с.1-5, 66, 107, 210-214).

Відповідач КЗ «Березівська районна центральна лікарня» Одеської області позов не визнав.

Рішенням Ширяївського районного суду Одеської області від 4 квітня 2016 року в позові відмовлено (т.1 а.с.373-374).

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Неправильність рішення суду мотивовано невідповідністю висновків суду обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення, дослідивши докази, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Особисті немайнові права людини це ті права, які стосуються її особистого життя.

Види особистих немайнових прав визначено в статті 270 ЦК України, якою передбачено, що відповідно до Конституції України фізична особа має право, зокрема, на повагу до гідності та честі. Перелік особистих немайнових прав, які встановлені Конституцією України, цим Кодексом та іншим законом, не є вичерпним.

Фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб (ч.1 ст.275 ЦК України).

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обовязків, вважається юридична особа, в якій вона працює. Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний (ч.4 ст.32 Конституції, ч.ч.1,4,5 ст.277 ЦК України).

У сенсі положень статті 277 ЦК України недостовірною є інформація неправдива, та, що не відповідає дійсності, тобто повідомлення про факти, події, яких насправді не було. Поширенням неправдивої інформації вважається ознайомлення з нею хоча б однієї особи. Повідомлення про певні факти безпосередньо тому, кого вони стосуються, не є поширенням.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі, гідності, ділової репутації фізичної особи (ч.1, п.4 ч.2 ст.23 ЦК України).

Якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню (ст.280 ЦК України).

ОСОБА_3 посилається на порушення особистих немайнових прав, а саме права на повагу до гідності, честі, ділової репутації, поширенням КЗ «Березівська районна центральна лікарня» щодо неї недостовірної інформації в листах головного лікаря від 16 квітня 2010 року №№144,145, адресованих начальнику Березівського РО ГУ МВС України в Одеській області про наявність у неї захворювання, та від 25 травня 2010 року №184, від 17 травня 2010 року №175, адресованих їй особисто про наявність у неї захворювання та про її судимість. Способом захисту своїх інтересів ОСОБА_3 визначає спростування інформації (ст.277 ЦК) відшкодування майнової та моральної шкоди (ст.16 ЦК України).

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з недоведеності поширення недостовірної інформації, а, відтак, і порушення особистих немайнових прав та, як наслідок, відсутності підстав для відшкодування майнової та моральної шкоди.

Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

Так, згідно журналу запису звернень про невідкладну медичну допомогу КЗ «Березівська центральна районна лікарня» за період з 15 березня 2010 року по 16 травня 2010 року значаться дати викликів, що надходили з Березівського РВ УМВС України в Одеській області, виїзду чергової бригади лікарів до хворої ОСОБА_3, яка знаходилась в Березівському РВ УМВС України в Одеській області, поставленого діагнозу, наданої допомоги тощо за 1 квітня 2010 року, 2 квітня 2010 року, 4 квітня 2010 року, 5 квітня 2010 року, 6 квітня 2010 року, 11 квітня 2010 року, 12 квітня 2010 року (т.1 а.с.332-346).

Згідно медичної карти №1110/551 стаціонарного хворого ОСОБА_3, заведеної КЗ «Березівська центральна районна лікарня», ОСОБА_3 була госпіталізована 12 квітня 2010 року в терапевтичне відділення лікарні, де перебувала на лікуванні до 20 квітня 2010 року. ОСОБА_3 виставлявся діагноз при госпіталізації, потім клінічний діагноз та заключний клінічний діагноз. Листок непрацездатності видано з 12 по 20 квітня 2010 року. Запис лікаря приймального відділення містить відмітку про те, що ОСОБА_3 була доставлена машиною швидкої допомоги з ізолятору, де відбувала 15 діб адміністративного арешту (т.1 а.с.348-353).

Комунальний заклад «Березівська районна центральна лікарня» за підписом головного лікаря та печаткою закладу на запит Березівського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області від 8 квітня 2010 року за вихідним №49/2291 надано відповідь від 16 квітня 2010 року за вихідним №145, якою проінформовано, що ОСОБА_3 з 12 квітня 2010 року по час дачі відповіді знаходиться на стаціонарному лікуванні із зазначенням діагнозу, на день дачі відповіді стан здоровя задовільний, може брати участь у судових засіданнях. Зі змісту відповіді встановлено, що запит органом внутрішніх справ було зроблено у звязку з заявами ОСОБА_3, яка знаходилась в ізоляторі тимчасового утримання Березівського РВ УМВС України в Одеській області (т.1 а.с.10,11).

Про направлення вказаної відповіді від 16 квітня 2010 року на запит Березівського РВ УМВС України в Одеській області та про зміст зазначеної у відповіді інформації щодо перебування на стаціонарному лікуванні із зазначенням діагнозу, стану здоровя та можливості брати участь у судових засіданнях КЗ «Березівська центральна районна лікарня» за підписом головного лікаря та печаткою закладу проінформувала й саму ОСОБА_3 особисто листом від 25 травня 2010 року №184 (т.1 а.с.13).

Крім того, комунальним закладом «Березівська районна центральна лікарня» за підписом головного лікаря та печаткою закладу на заяву ОСОБА_3 від 7 травня 2010 року №10/1-1 надано відповідь від 17 травня 2010 року за №175 на підставі інформації чергового лікаря про те, що під час його чергування 31 березня 2010 року до лікарні співробітниками Березівського РВ УМВС України в Одеській області була доставлена вона ОСОБА_3 для визначення можливості перебування в ізоляторі тимчасового утримання, при огляді заявила певні скарги на болі, проведені деякі процедури, від подальшого обстеження відмовилась, за результатами візуального огляду протипоказань для перебування в умовах ізолятору тимчасового утримання виявлено не було; на підставі інформації лікаря терапевта про те, що 6 квітня 2010 року оглянута вона ОСОБА_3, яка заявила певні скарги на болі, від обстеження відмовилась, було виставлено діагноз, призначено амбулаторне медикаментозне лікування. Вказана адресована ОСОБА_3 відповідь також містила термін «засуджена» (т.1 а.с.12).

На претензію ОСОБА_3 щодо інформації, викладеної у відповіді від 17 травня 2010 року №175 КЗ «Березівська центральна районна лікарня» за підписом головного лікаря та печаткою закладу пояснила ОСОБА_3, що термін «засуджена» вжито на підставі отриманої від Березівського РВ УМВС України в Одеській області інформації «про засудження на 15 діб» та з огляду на надання їй ОСОБА_3 медичної допомоги в ізоляторі тимчасового перебування та переведення її ОСОБА_3 на стаціонарне лікування з ізолятору тимчасового утримання (т.1 а.с.14).

Таким чином, встановлено, що ОСОБА_3, будучи притягнутою до адміністративної відповідальності у вигляді адміністративного арешту строком на 15 діб, знаходилась в ізоляторі тимчасового утримання Березівського РВ УМВС України в Одеській області, де з огляду на її скарги щодо стану здоровя неодноразово за період з 1 по 12 квітня 2010 року співробітниками відділу внутрішніх справ викликалась чергова бригада лікарів, 12 квітня 2010 року ОСОБА_3 була доставлена з ізолятору в лікарню, де знаходилась на стаціонарному лікуванні до 20 квітня 2010 року. Запити Березівського РВ УМВС України в Одеській області в особі начальника щодо стану здоровя ОСОБА_3 та відповіді від 16 квітня 2010 року №145 КЗ «Березівська центральна районна лікарня» в особі головного лікаря на запити органу внутрішніх справ повязані саме з відбуванням ОСОБА_3 в ізоляторі тимчасового утримання адміністративного арешту. Надання медичним закладом відповіді на запит органу внутрішніх справ не є поширенням недостовірної інформації у сенсі положень статті 277 ЦК України, запитана та надана інформація повязана лише з питанням відбування адміністративного арешту та можливості за станом здоровя знаходження в ізоляторі тимчасового утримання. До того ж інформація не містить ознак недостовірності, оскільки дійсно ОСОБА_3 перебувала в ізоляторі тимчасового утримання з підстав адміністративного арешту, на її заяви та скарги працівниками внутрішніх справ викликались лікарі, які за результатами огляду ставили діагнози та давали медичні висновки щодо стану здоровя, дійсно ОСОБА_3 перебувала на стаціонарному лікуванні, що відповідно передбачає встановлення діагнозу, про який в послідуючому й зазначалося органу внутрішніх справ у відповіді на запит.

Висновок комісійної судово-медичної експертизи від 14 листопада 2012 року №408, проведеної Одеським обласним бюро судово-медичної експертизи на підставі ухвали суду в іншій справі, діагнозу, що був поставлений лікарями районної лікарні під час оглядів та лікування у період з 1 квітня 2010 року по 20 квітня 2010 року не спростовує. В даній справі мова має йти не про правильність діагнозу та лікування, а про достовірність наданої лікарнею відповіді органу внутрішніх справ щодо стану здоровя ОСОБА_3 у період перебування в ізоляторі, а потім на стаціонарному лікуванні, така відповідь відповідає медичній документації та виставленим при оглядах та лікуванні діагнозах, а, відтак, не може вважатися недостовірною (т.1 а.с.125-130).

Суд першої інстанції правильно визначився як з відсутністю недостовірності інформації, так і з недоведеністю поширення інформації про стан здоровя ОСОБА_3 іншим третім особам через недотримання КЗ «Березівська центральна районна лікарня» чи Березівським РВ УМВС України в Одеській області конфіденційності.

Що ж до повідомлення КЗ «Березівська центральна районна лікарня» оспорюваної інформації ОСОБА_3 як особі, якої інформація стосується, то таке повідомлення не визнається поширенням (розяснення пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 17 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»).

Визнання особи винною в скоєнні правопорушення, передбаченого Кодексом про адміністративне правопорушення, є відмінним від визнання особи винною в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого Кримінальним кодексом. Застосування КЗ «Березівська центральна районна лікарня» терміну «засуджена» по відношенню ОСОБА_3 не є правильним, однак цей термін було вжито лише у письмовій відповіді від 17 травня 2010 року за №175, адресованій саме ОСОБА_3, а, відтак, не вважається поширенням недостовірної інформації. Більш того, відповідач пояснив, що мав інформацію від органу внутрішніх справ про адміністративний арешт ОСОБА_3 та перебування в ізоляторі, що й мав на увазі при зазначенні, що «співробітниками Березівського РВ була доставлена засуджена ОСОБА_3В.», «що оглянута засуджена ОСОБА_3В.» тощо (т.1 а.с.12). За неправильне тлумачення терміну КЗ «Березівська центральна районна лікарня» в особі представника в судових засіданнях принесла вибачення.

У сенсі положень статті 277 ЦК України недостовірною є інформація неправдива, та, що не відповідає дійсності, тобто повідомлення про факти, події, яких насправді не було. Поширенням неправдивої інформації вважається ознайомлення з нею хоча б однієї особи. Повідомлення про певні факти безпосередньо тому, кого вони стосуються, не є поширенням.

Кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази мають бути належними та допустимими. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

ОСОБА_3 не довела поширення недостовірної інформації, а, відтак, і обґрунтоване таким поширенням порушення немайнових прав. Що ж до майнової та моральної шкоди, то ці вимоги є похідними.

Суд першої інстанції встановив обставини, що мають значення для справи, визначився зі спірними правовідносинами та нормами матеріального права, що такі регулюють, рішення ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, ухвалено з дотриманням норм процесуального права. Правові підстави для скасування рішення суду відсутні.

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 313, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 4 квітня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_3 до комунального закладу «Березівська районна центральна лікарня» Одеської області, за участю третьої особи управління Державної казначейської служби у Березівському районі Одеської області про захист честі, гідності, ділової репутації, зобовязання спростувати недостовірну інформацію, відшкодування майнової та моральної шкоди залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Л.М.Вадовська

Судді Л.Г.Ващенко

ОСОБА_2