Ухвала суду № 61766066, 27.09.2016, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Токарева М.С.

Суддя-доповідач:Майор Г.І.

УХВАЛА

іменем України

"27" вересня 2016 р. Справа № 806/194/16

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Майора Г.І.

суддів: Бучик А.Ю.

Шевчук С.М.,

за участю секретаря судового засідання Витрикузи В.П.,

представників відповідачів та третіх осіб,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "11" квітня 2016 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції, Богунського відділу Державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції, треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_3 про скасування постанови та акту опису і арешту приміщення,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року ОСОБА_4 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції, та Богунського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_5 про скасування постанови та акту опису і арешту приміщення. В обґрунтування своїх позовних вимог, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, зазначила, що Корольовським відділом Державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції винесено постанову від 01.09.2015 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, Богунським відділом Державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції 10.12.2015 було складено акт опису і арешту майна. Зазначеними документами було накладено арешт на належне позивачу майно, хоча вона не є ані боржником, ані стороною виконавчого провадження, тому дії відповідачів під час винесення спірних постанов і складання оспорюваного акту опису й арешту майна грубо порушують її права та суперечать вимогам Закону України "Про виконавче провадження".

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 11.04.2016 позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнено частково.

Визнано протиправною та скасовано останову Корольовського відділу Державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції від 1 вересня 2015 року про накладення арешту.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_3 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказане рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників відповідачів та третіх осіб, розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні перебуває виконавчий лист №296/3814/12-ц, виданий 23.06.2014 Корольовським районним судом м.Житомира про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 боргу в сумі 145360,00 грн. на підставі якого відкрито виконавче провадження ВП №43832258.

Постановою Корольовського відділу Державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції від 01.09.2015 р. накладено арешт на приміщення за адресою АДРЕСА_5, що складається із столярного цеху літ "В", площею 401,8 кв. м., сушильні літ "Е", площею 90,9 кв.м., прибудови до цеху літ "В-1" площею 83,2 кв.м., "В-2" площею 456,0 кв.м. "е" площею 33,5 кв.м., котельню літ "Ж" площею 34,3 кв.м.

Державним виконавцем Богунського ДВС 10.12.2015 складено акт опису і арешту майна, яким описано і накладено арешт на не жиле приміщення (приміщення технічно обслуговуючого пункту) літ "В", загальною площею 394,0 кв.м., яке належить на праві власності ОСОБА_5

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції дійшов висновку, що постановою Корольовського відділу Державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції від 1 вересня 2015 року накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, що складається із столярного цеху літ "В", площею 401,8 кв. м., сушильні літ "Е", площею 90,9 кв.м., прибудови до цеху літ "В-1" площею 83,2 кв.м., "В-2" площею 456,0 кв.м. "е" площею 33,5 кв.м., котельню літ "Ж" площею 34,3 кв.м., право власності на яке не зареєстровано ні за ОСОБА_5, як за боржником у виконавчому провадженні ні взагалі за будь якою особою, тому вказана постанова є протиправною.

Колегія суддів погоджується з таким висновком виходячи з такого.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регулюються Законом України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року №606.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-XIV (зі змінами та доповненнями, далі - Закон), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

За правилами частини 1 статті 6 зазначеного Закону державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно зі ч. 1 ст. 11 Закону, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до статті 32 вказаного Закону заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Загальний порядок звернення стягнення на майно боржника визначений Главою 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Відповідно до частин 1, 2 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Згідно частини 6 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Частиною 2 статті 4 Закону встановлено, що під час виконання рішень державний виконавець має право на безпосередній доступ до баз даних і реєстрів, у тому числі електронних, що містять інформацію про боржників, їхнє майно та кошти. Порядок доступу до таких реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України спільно з відповідними центральними органами виконавчої влади, які забезпечують їх ведення.

Згідно зі пп. 5.1.1 п. 5.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Мінюсту від 15.12.1999 № 74/5 (зі змінами та доповненнями), звернення стягнення на майно боржника полягає в його виявленні (шляхом надіслання запитів до органів державної податкової інспекції, банків, дорожньої автомобільної інспекції, бюро технічної інвентаризації, нотаріату тощо), описі, арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Частиною 4 статті 20 Закону встановлено, що у разі необхідності перевірки інформації щодо наявності боржника чи його майна або його місця роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець може своєю мотивованою постановою, затвердженою начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований, доручити проведення перевірки вказаної інформації відповідному відділу державної виконавчої служби. Державний виконавець відділу державної виконавчої служби, якому доручено проведення перевірки зазначеної інформації, у разі виявлення майна боржника повинен здійснити його опис та арешт. Виконавчі дії за дорученням проводяться у строк не пізніше десяти робочих днів з моменту надходження до відділу державної виконавчої служби відповідної постанови державного виконавця в межах виконавчого провадження, у якому винесено цю постанову. За результатами проведених дій складається акт, що направляється державному виконавцю, який виніс постанову.

Єдиною державною інформаційною системою, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав, згідно зі абз. 3 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", є Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав).

Абзацом 2 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Встановлено, що ОСОБА_5 придбано будівлю (технічно-обслуговувальний пункт - літера В, приміщення 1, площею 394,0 кв.м.) по АДРЕСА_5 та здійснено державну реєстрацію права власності на вказану будівлю.

В подальшому зазначена будівля була перебудована та збудовано: столярний цех (літера "В", площа 401,8 кв.м.) з прибудовами (літ. В1" та "В2" площами 83,2 і 456,0 кв.м. відповідно); сушильню (літ. "Е", пл. 90,9 кв.м.) з прибудовою (літ. "е". пл. 33,5 кв.м.); котельню (літ. "Ж", пл. 34,3 кв.м.).

Між подружжям ОСОБА_5 та ОСОБА_4 01.12.2011 укладено договір про поділ майна, що набуте під час шлюбу за спільні кошти. Згідно умов вказаного договору у власність ОСОБА_4 перейшли будівлі по АДРЕСА_5., а саме: столярний цех з прибудовами, сушильня з прибудовами, та котельня.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 05.09.2013 визнано дійсним укладений 01.12.2011 р. між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 договір про поділ майна подружжя. Визнано за ОСОБА_4 право власності на столярний цех - літера В, площею 401,8 кв.м., сушильню - літера Е, площею 90,9 кв.м., прибудови до цеху - літера В-1, площею 83,2 кв. м., - літера В-2, площею 456,0 кв.м., - літера е, площею 33,5 кв. м. та котельню - літера Ж, площею 34,3 кв. м., що знаходяться по АДРЕСА_5.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 27.07.2015 скасовано рішення Богунського районного суду м. Житомира від 05.09.2013 та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову про визнання договору дійсним, поділ майна подружжя та визнання права власності, відмовлено за безпідставністю.

Таким чином, право власності на столярний цех - літера В, площею 401,8 кв.м., сушильню - літера Е, площею 90,9 кв.м., прибудови до цеху - літера В-1, площею 83,2 кв. м., - літера В-2, площею 456,0 кв. м., - літера е, площею 33,5 кв. м. та котельню - літера Ж, площею 34,3 кв. м., що знаходяться по АДРЕСА_5, яке було визнано за ОСОБА_4 Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 05.09.2013 було також скасовано. Вказані обставини підтверджуються і наявною у матеріалах справи копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.08.2015 №42447138.

Крім того, з копії інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна сформованої 05.04.2016, вбачається, що у вказаних реєстрах відсутня інформація про право власності на об'єкти нерухомого майна загальною площею 1099,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_5.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на час винесення спірних актів та на даний час за ОСОБА_5 зареєстровано право власності лише на будівлю (технічно-обслуговувальний пункт) - літера В, приміщення 1, площею 394,0 кв.м. по АДРЕСА_5. Право власності на збудовані столярний цех (літера "В", площа 401,8 кв.м.) з прибудовами (літ. В1" та "В2" площами 83,2 і 456,0 кв.м. відповідно); сушильню (літ. "Е", пл. 90,9 кв.м.) з прибудовою (літ. "е". пл. 33,5 кв.м.); котельню (літ. "Ж", пл. 34,3 кв.м.) на даний час взагалі ні за ким не зареєстровано.

Суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи, правильно застосував законодавство, яке регулює ці правовідносини та ухвалив правильне рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду без змін.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "11" квітня 2016 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Г.І. Майор

судді: А.Ю.Бучик

С.М. Шевчук

Повний текст cудового рішення виготовлено "03" жовтня 2016 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_4 АДРЕСА_1,10002

3- відповідачу/відповідачам: Корольовський відділ державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції вул.Довженка,64,м.Житомир,10002

4-Богунський відділ Державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції вул.Перемоги, 55,м.Житомир,10003

5-третій особі: ОСОБА_5 - АДРЕСА_2,10002,

6-ОСОБА_3 - АДРЕСА_3,10002

7-представник, ОСОБА_6 АДРЕСА_4,