Ухвала суду № 61765854, 08.09.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2016року м. Київ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі: головуючого: Соколової В.В.,

суддів: Ратнікової В.М., Гаращенка Д.Р.

при секретарі: Синявському Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 10.05.2016 у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_1, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна Українська Спілка» про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И Л А

У липні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом, який було уточнено в процесі судового засідання, про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором в розмірі 389663,86 дол. США, з яких: 324831,38 дол. США - заборгованість за кредитом; 57593, 28 дол. США - прострочені проценти за користування кредитом; 7239, 2 дол. США - 3 % річних та пеня в сумі 3072570, 35 грн.. В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору кредиту.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 10.05.2016 позов Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_1, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна Українська Спілка» про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованість за кредитним договором в сумі 389663, 86 доларів США, пеню в розмірі 3072570, 35 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3654,00 грн..

Справа № 754/10595/15-ц № апеляційного провадження:№ 22-ц/796/8991/2016Головуючий у суді першої інстанції: Журавська О.В.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Соколова В.В. Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, представником відповідача подана апеляційна скарга, в якій зазначається про незаконність рішення, як такого, що ухвалене з порушенням норм матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Відповідач не погоджується з розрахунком заборгованості та вважає його необґрунтованим. Крім того вказує на те, що умовами п.2.7.5 кредитного договору зобов'язання по погашенню боргу покладено на третю особу ТОВ «Будівельна Українська Спілка», а тому він звільняється від погашення боргу за вказаним кредитним договором. Вважає, що порушення будь-яких прав позивача з вини відповідача не відбулося, а тому стягнення пені є безпідставним, що не було враховано та вивчено судом 1-ї інстанції при ухваленні рішення. Також зазначає про ігнорування п.4.2 кредитного договору збоку позивача, які передбачають, що у разі невиконання зобов'язань банк має право вимоги дострокового стягнення боргу за кредитом, процентами та іншими платежами шляхом: договірного списання коштів з рахунку, вказаного в п.2.4.3 кредитного договору; шляхом звернення стягнення боргу з предмету іпотеки/застави. Жодних доказів договірного списання коштів з рахунку відповідача або шляхом звернення стягнення боргу з предмету іпотеки позивач не надав, тобто самостійно не виконав умови п.4.2 договору, який передбачає шляхи задоволення вимог позивача у разі невиконання зобов'язання за договором, тобто позивач в порушення вимог п.2.4.3 та 4.2 договору за наявності безспірного списання коштів з боку відповідача погашення боргу за Кредитом не здійснює, а штучно утворює такий борг. Судом не було надано належної оцінки даним запереченням відповідача, що і призвело до ухвалення незаконного рішення. Враховуючи вищевикладене, відповідач просить скасувати рішення суду.

В судове засідання відповідач та його представник не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями, причини неявки суду не повідомили. Тому в порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.

Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим просив залишити його без змін.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи повідомлявся належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що підписанням договору відповідач засвідчив про факт та згоду з усіма умовами кредитного договору, підтвердив свої права, обов'язки за цим договором та свою здатність виконувати умови договору. Проте відповідач порушив умови договору в частині неповернення кредиту та несплати відсотків, комісії за його користування та не виконав взяті на себе зобов'язання. Стороною відповідача не надано доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості, а тому вимоги щодо стягнення з відповідача суми заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими та підлягають задоволенню в розмірі 389663,86 дол. США

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції зроблений на підставі повного та об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів та в повній мірі відповідає вимогам закону.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, (ч. 1 ст. 612 ЦК України)

В статті 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати винною особою неустойки (штрафу, пені).

Згідно зі ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з вимогам ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та у порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позичку частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати повернення частини позички, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Судом встановлено, що 16.08.2007 між сторонами укладено кредитний договір № 27107С83, згідно з умовами якого позичальнику банком надано кредит шляхом відкриття не відновлювальної кредитної лінії для придбання земельної ділянки, загальною площею 0,1200 га, кадастровий номер НОМЕР_1, та будівництва на ній житлового будинку, загальною проектною площею 264, 6 кв. м, господарських будівель і споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, з загальним лімітом заборгованості 493000 дол. США, з кінцевою датою погашення 15.08.2027 (а.с. 9-17)

У відповідності до п. 2.2.1 Кредитного договору позичальник сплачуватиме банку проценти за користування кредитними коштами в розмірі Libor (12m) дол. США + 7,1 %, але не менше 12, 5 % річних.

Згідно з п. 2.3.1 Кредитного договору, кредит надається у безготівковій формі. платежі за кредитом здійснюються у доларах США з одночасним утворенням заборгованості за кредитом на позичковому рахунку позичальника НОМЕР_2 відкритому у філії ВАТ «Укрексімбанк» в м. Києві, після укладання усіх Гарантійних документів, як це зазначено у п. 2.8 цього договору.

Пунктом 2.3.2 Кредитного договору визначає, що кредит надається шляхом продажу кредитних коштів через касу Банку за рахунок позичальника з подальшим зарахуванням гривневого еквівалента на поточний рахунок позичальника НОМЕР_3, відкритий у філії ВАТ «Укрексімбанк» в м. Києві та перерахуванням на рахунок продавця НОМЕР_4, відкритий у ВАТ «Укрексімбанк».

Відповідно до п. 2.4.2. Кредитного договору у разі порушення строків погашення кредиту, вказаних у графіку погашення кредиту за договором, процентів та платежів за договором, позичальник сплачує банку за кожний день прострочення, включаючи день платежу, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення, що діяла у період, за яких сплачується пеня. Пеня нараховується на суму прострочених платежів починаючи з дати виникнення простроченої заборгованості до дати повного погашення простроченої заборгованості за Кредитом, процентами та платежами за цим договором у повному обсязі.

Банком зобов'язання за договором виконані належним чином, що підтверджується заявами про видачу готівки № 3895 від 16.08.2007 на суму 164 333 дол. США та №4408 від 24.02.2009 на суму 288 288 дол. США та випискою по рахунку відповідача з 16.08.2007 по 10.07.2015 (а.с.34-37).

Відповідачем зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконуються, не здійснюється погашення щомісячних обов'язкових платежів, чим порушується порядок здійснення погашення заборгованості за кредитом та відсотками.

Згідно розрахунку заборгованості, заборгованість за кредитним договором за період з 23.07.2014 по 09.02.2016 становить 389663, 86 доларів США, з яких 324831,38 доларів США - заборгованість за кредитом; 57593, 28 доларів США - прострочені проценти за користування кредитом; 7239, 2 доларів США - 3 % річних та пеня в сумі 3072570,35 грн.(а.с.138-143). В матеріалах справи наявні і виписки по особовому рахунку відповідача, які є первиною бухгалтерською документацією, які підтверджують наведений позивачем розрахунок, з них також вбачається, що позивачем враховані всі сплачені відповідачем суми (а.с.34-42;144-147;181).

В апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що даний розрахунок не перевірений судом. Разом з тим, розрахунок складений уповноваженою особою Банку, підтверджений випискою по особовому рахунку, натомість стороною відповідача не було надано жодних належних та допустимих доказів на спростування вказаного розміру заборгованості, не було надано власного розрахунку, не заявлялось і клопотання про призначення судової експертизи в ході розгляду справи.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо покладення виконання зобов'язань за Кредитним договором на третю особу судом встановлено, що дійсно у п. 2.7.5. сторони домовилися, що виконання обов'язків позичальника щодо погашення будь-якої заборгованості за договором може бути покладено на третю особу, проте, в разі невиконання обов'язків щодо погашення заборгованості такою третьою особою Позичальник не звільняється від виконання своїх обов'язків за цим договором. Також погашення будь-якої заборгованості за договором може бути здійснено за рахунок коштів, отриманих від реалізації заставленого майна, в тому числі за рахунок коштів, отриманих від страховиків в якості страхового відшкодування в разі втрати, псування або пошкодження такого заставленого майна.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

Уразі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам.

Таким чином, змістом зазначеної норми передбачається можливість сплати платежів будь-якою третьою особою на відповідних законних підставах, але передоручення виконання не тягне за собою заміну боржника у зобов'язанні та не звільняє його від виконання зобов'язання, що не було виконано третьою особою. Такі ж умови місять і договірні зобов'язання сторін у справі.

За наведених обставин, доводи апеляційного скарги щодо відсутності зобов'язання божника та відсутності його вини у виникненні заборгованості, у зв'язку з чим є безпідставним стягнення пені, відхиляються колегією суддів апеляційного суду, так як є безпідставними.

Умовами Кредитного договору (п.п. 2.4.2, 5.2) сторони передбачили відповідальність за порушення термінів сплати кредиту, процентів за користування кредитом у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Пеня нараховується на суму прострочених платежів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з дати виникнення простроченої заборгованості до дати здійснення платежу у повному обсязі.

Заборгованість за Кредитним договором на даний час залишається непогашеною, у зв'язку з цим наявні підстави для стягнення суми пені. Розрахунок суми пені перевірений судом, і хоча період нарахування перевищує один рік, проте з виписки по особовому рахунку вбачається, здійснення погашення заборгованості відповідачем 13.02.2015, що свідчить про визнання ним боргу та переривання строку позовної давності.

Посилання відповідача на ігнорування позивачем п.4.2 Кредитного договору, які передбачають, право Банку вимагати дострокового стягнення боргу за кредитом, процентами та іншими платежами шляхом договірного списання коштів з рахунку, вказаного в п.2.4.3 кредитного договору, а також право звернення стягнення боргу з предмету іпотеки/застави, то вказане є правом позивача, а не його обов'язком, відповідно реалізується ним за власним розсудом, відповідно до ст. 20 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, колегія судді приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції повністю відповідає вимогам закону, зібраним доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржуване рішення суду постановлене з дотриманням норм діючого законодавства, висновки суду обґрунтовані, відповідають обставинам справи, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 10.05.2016 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: