Ухвала суду № 61764969, 06.04.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 305/2062/14-к

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

06.04.2016 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів Гошовського Г.М. (головуючий), ОСОБА_1, ОСОБА_2, з участю секретаря Юрочко А.П., прокурора Сирохман Л.І. розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 11кп/777/94/2016 за апеляційною скаргою старшого прокурора прокуратури Рахівського району ОСОБА_3 на ухвалу Рахівського районного суду Закарпатської області від 23.11.2016.

Цією ухвалою ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, непрацюючого, неодруженого, не судимого, обвинуваченого у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.1 ст. 121 КК України, звільнено з - під варти, від кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження щодо нього закрито з посиланням на закінчення строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.

В ухвалі суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_4 29.08.2004 приблизно о 23 годині неподалік від бару «Мішель» в с. Луг Рахівського району Закарпатської області, в стані алкогольного спяніння під час сварки умисно наніс ОСОБА_5 удар ножем в черево, яким спричинив тяжке тілесне ушкодження. Закриття кримінального провадження суд обґрунтував тим, що захисник подав про це клопотання, що з часу вчинення кримінального правопорушення минуло більше одинадцяти років, а перебіг строку давності не зупинявся, оскільки до затримання 29.08.2014 ОСОБА_4 про порушення щодо нього кримінальної справи відомо не було.

В апеляційній скарзі прокурор вказує, що перебіг строку давності в даному випадку зупинявся, оскільки слідчий 18.10.2004 виніс постанову про притягнення ОСОБА_4, як обвинуваченого, того ж дня оголосив його розшук, а 19.10.2004 суд надав дозвіл на його затримання і доставку в суд під вартою. Суд, на його думку, повинен був урахувати і те, що ОСОБА_4 ухилився від суду і під час судового провадження, у звязку з чим 12.02.2015 був оголошений у розшук, що 11.06.2015 суд дав дозвіл на його затримання, а 20.06.2015 змінив щодо нього запобіжний захід на взяття під варту. Просить ухвалу скасувати і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.

На апеляційну скаргу від імені ОСОБА_4 подано заперечення, в якому стверджується, що після інциденту з ОСОБА_5 він виїхав на роботу за межі України, з того часу неодноразово перетинав кордон з власним паспортом і аж до серпня 2014 року, коли був затриманий, не знав, що перебуває у розшуку.

Апеляційний суд відзначає, що ОСОБА_4 брав участь у судовому засіданні 17.03.2016, був повідомлений про час і місце наступного судового засідання, але до нього не прибув і про причини свого неприбуття суду не повідомив.

Заслухавши доповідь судді, промову прокурора на підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи сторін, Апеляційний суд знаходить, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково.

Відповідно до ч.1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Згідно з приписом, зазначеним у ч.4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

З журналу судового засідання вбачається, що захисник ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотанням про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у звязку із закінченням строку давності.

Злочин, за ознаками якого органом досудового розслідування і судом кваліфіковано діяння ОСОБА_4 ч.1 ст. 121 КК України, за класифікацією злочинів згідно зі ст. 12 КК України, є тяжким.

Звільнення особи від кримінальної відповідальності у звязку із закінченням строків давності передбачено статтею 49 КК України. Строком давності у разі вчинення тяжкого злочину пункт четвертий частини першої цієї статті визначає десять років з дня вчинення злочину.

За умови, що перебіг цього строку не зупинявся і не переривався, його закінчення припадає на 29.08.2014.

Відповідно до приписів. викладених у частинах 2 і 3 ст. 49 КК України, перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від досудового слідства або суду, і переривається, якщо до закінчення її строку особа вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин.

В реєстрі матеріалів досудового розслідування (а.к.п.5) зазначено, що ухвалою слідчого судді від 29.08.2014 щодо ОСОБА_4 обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням застави в розмірі 27000 грн..

Цих, а також інших обставин, повязаних з процедурою предявлення ОСОБА_4 обвинувачення, його розшуком, обранням щодо нього запобіжного заходу, можливим зупиненням або перериванням перебігу давності, які мають значення для правильного вирішення клопотання захисника, суд першої інстанції в ухвалі не зазначив і належному аналізу не піддав.

Відповідно до ч.4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді під час судового провадження є обовязковим і не здійснюється тільки в разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь в судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб.

З журналу судового засідання видно, що в судовому провадженні брали участь прокурор, обвинувачений і захисник, отже його фіксування було обовязковим.

Пунктом 7 частини 2 статті 412 КПК України передбачено, що судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо у матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання або технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження у першій інстанції.

На технічних носіях інформації, приєднаних до матеріалів даного провадження, судове провадження у першій інстанції не зафіксовано (а.п. 7).

Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до вимог ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, окрім іншого, подія кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення; форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи помякшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Згідно з ч.1 ст. 92 КПК України обовязок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, в кримінальному провадженні у формі публічного обвинувачення покладається на слідчого, прокурора. Виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, відповідно до ч.2 ст. 291 КПК України, мають міститися в обвинувальному акті.

На суд, за приписами ст. ст. 314, 372, 374 КПК України, покладається перевірка відповідності обвинувального акту вимогам цього Кодексу, а у разі винесення ухвали або вироку зазначення суті питання, що вирішується ухвалою, формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, або предявленого особі і визнаного недоведеним, встановлені обставини, мотивів прийнятих рішень, доказів на підтвердження встановлених судом обставин, мотиви неврахування окремих доказів тощо.

Відповідно до ч.1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі обєктивно зясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Зазначені вимоги кримінального процесуального закону слідчим, прокурором і судом першої інстанції не дотримані.

В обвинувальному акті слідчий не сформулював обвинувачення ОСОБА_4, чим істотно обмежив його передбачене ст. 42 КПК України право знати у вчиненні якого кримінального правопорушення його обвинувачують, і унеможливив правильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Суд першої інстанції на такі порушення кримінального процесуального закону уваги не звернув, відповідності обвинувального акту вимогам КПК України не перевірив, призначив на його підставі судовий розгляд, провів його з порушенням ст. 348 КПК України і постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам ст. ст. 370, 372 цього Кодексу.

Згідно ст. ст. 409, 412 КПК України при розгляді справи в апеляційній інстанції ці порушення утворюють підставу для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 314 КПК України перевірка відповідності обвинувального акта вимогам цього Кодексу і прийняття, в залежності від встановленого, відповідного рішення віднесено до компетенції суду першої інстанції на стадії підготовчого провадження. В разі, якщо обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України, суд в підготовчому засіданні має прийняти рішення про повернення його прокурору.

Оскарженою ухвалою суд першої інстанції звільнив ОСОБА_4 з під варти, запобіжного заходу щодо нього не застосував, клопотань з цього приводу Апеляційному суду не подано.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, Апеляційний суд Закарпатської області

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу прокурора прокуратури Рахівського району ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Рахівського районного суду Закарпатської області від 23.11.2015 про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження щодо нього скасувати і призначити новий розгляд цього кримінального провадження в Рахівському районному суді зі стадії підготовчого провадження.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Судді: