Рішення № 61764554, 28.09.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/639/2016(м)

220/713/15-ц

Головуючий у 1 інстанції Пономарьов О.П.

Доповідач Биліна Т.І.

Категорія 52

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2016 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді Биліни Т.І.,

суддів Зайцевої С.А., Кочегарової Л.М.

за участю секретаря Зал Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 16 червня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Орган опіки та піклування Євгенівської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області, служба у справах дітей райдержадміністрації про позбавлення батьківських прав, та по зустрічному позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відібрання малолітніх дітей,

В С Т А Н О В И Л А:

02 червня 2015 року, позивачі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які є батьками відповідачки ОСОБА_3, звернулись до суду з вказаним позовом, просили позбавити відповідачку батьківських прав відносно малолітніх синів ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачі через неможливість повернення у м.Донецьк внаслідок АТО, тимчасово з 25.05.2014 року зареєстровані та проживають у АДРЕСА_1, разом з малолітніми онуками - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. Онуки ходять до школи. З 25.05.2014 року, по день звернення з позовом до суду відповідач ОСОБА_3 не приділяла уваги дітям, не цікавилася їхнім навчанням, навідувала дітей лише декілька разів на кілька хвилин. На теперішній час відповідач має намір забрати дітей та відвезти їх до ДНР для навчання в інтернаті.

В свою чергу ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, про відібрання дітей від інших осіб, та стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Рішенням Великоновосілківського районного суду Донецької області від 16.06.2016 року в задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено. Зустрічні позовні вимоги задоволено частково.

Відібрано у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дітей та передано їх матері - ОСОБА_3 Стягнуто на користь ОСОБА_3 у солідарному порядку із відповідачів - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 сплачені судові витрати у розмірі 243,60 грн.; послуги банку - 7 грн.; за надання юридичної допомоги адвокатом - 900 грн. Допущено негайне виконання рішення у частині відібрання дітей.

З вказаним рішенням не погодились позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та подали апеляційну скаргу, в якій просили рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 16 червня 2016 року скасувати та ухвалити нове, яким позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітніх ОСОБА_4 та малолітнього сина ОСОБА_5

В апеляційній скарзі позивачі посилаються на те, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, що суд не врахував пояснення свідків, не дав оцінки психологічним характеристикам, неправильно стягнув на користь ОСОБА_3 судовий збір, послуги банку та кошти на оплату юридичних послуг адвоката.

В судовому засіданні апеляційної інстанції позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх представник ОСОБА_6 просили апеляційну скаргу задовольнити.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3, її представник ОСОБА_7, та прокурор Голубнича О.О. просили апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.

Представники третіх осіб Органу опіки та піклування Євгенівської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області, служби у справах дітей райдержадміністрації в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, надали заяви про розгляд справи у їх відсутність. Орган опіки та піклування просив апеляційну скаргу відхилити.

За змістом ст. ст. 11, 27 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд.

Зважаючи на положення ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, позивачів їх представника, заперечення проти скарги відповідача та її представника, прокурора, дослідивши письмові матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, таким вимогам рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.

Згідно ч.ч.1,2 ст. 163 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ними. Батьки мають право вимагати відібрання малолітньої дитини від будь якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що у судовому засіданні було встановлено відсутність підстав для позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 У матеріалах справи відсутні відомості про те, що відповідачка свідомо ухиляється від виховання дитини та від виконання батьківських обов'язків, нехтує ними.

Задовольняючи частково зустрічні позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що останні два роки ОСОБА_3, не мала можливості спілкуватися з дітьми постійно, так як деякий час знаходилась на окупованій території, та з тих обставин, що ОСОБА_2, та ОСОБА_1, всіляко перешкоджали їй в спілкуванні з дітьми.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції.

Висновки суду першої інстанції відповідають принципу 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, яким проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

У п. п. 15, 16, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», судам роз'яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Ні в суді першої інстанції ні в суді апеляційної інстанції позивачі не довели, що відповідач з причини винної поведінки або свідомого нехтування своїми обов'язками ухиляється від виконання своїх обов'язків.

Проте, висновки суду першої інстанції в частині солідарного стягнення судового збору та послуг банку не ґрунтуються на законі.

У відповідності до положень ч.1 ст.309. ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

З огляду на вказане колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновків, що рішення суду підлягає в частині стягнення послуг банку в розмірі 7 грн., скасувати, а в частині стягнення в солідарному порядку судових витрат змінити.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно із ч.1 ст.79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Визначені ЦПК види судових витрат є вичерпними, тому на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі, не може покладатися обов'язок нести інші витрати, не передбачені законодавством.

З огляду на вказане судом першої інстанції безпідставно стягнуті з позивачів витрати за банківські послуги в сумі 7 грн., оскільки вказана сума не є судовими витратами.

У відповідності до положень п.35 Постанови Пленуму ВССУ від 17.10.2014 року за №10 Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах(із змінами) солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Враховуючи вище наведене судом першої інстанції помилково стягнуті з позивачів у солідарному порядку судові витрати в розмірі 243,60 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 900грн.

Необхідно було стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати в розмірі по 121грн. 80 коп. з кожного та витрати за надання правової допомоги в розмірі по 450 грн. з кожного.

Доводи апеляційної скарги в частині розміру витрат на правову допомогу неспроможні.

Частиною другою статті 84 ЦПК України передбачено, що граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Так, відповідно до статті 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративним справах" від 20.12.2011 N 4191-VI розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 40 Бюджетного кодексу України розмір мінімальної заробітної плати на відповідний бюджетний період визначається Законом про Державний бюджет України.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" від 28.12.2014 N 80-VIII установлено, що в 2015 році мінімальна заробітна плата в місячному розмірі з 1 січня складає 1218 гривень.

Таким чином, максимальний граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу за годину участі особи, яка надавала правову допомогу в судовому засіданні та поза ним становить: 1218 х 40 % = 487,20 грн. за годину, і не може перевищувати дану суму.

Враховуючи, що лише в судовому засіданні, яке відбулося 19.08.2015 року представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_7 знаходився 6 годин 9 хвилин, він набув право на оплату своїх послуг тільки за вказане засідання в сумі 2971,92грн.

Проте, підставою для відшкодування судових витрат на правову допомогу є, зокрема, наявність належних та допустимих доказів щодо їх оплати, тому суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з позивачів 900грн., помилка полягала лише у солідарному їх стягненні.(т.1 а.с.150)

Керуючись ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 16 червня 2016 року в частині стягнення послуг банку в розмірі 7 грн., скасувати, в частині стягнення в солідарному порядку судових витрат змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати в розмірі по 121( сто двадцять одну) грн. 80 коп. з кожного та витрати за надання правової допомоги в розмірі по 450 (чотириста п'ятдесят )грн. з кожного.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення послуг банку за сплату судових витрат в розмірі 7 ( семи) грн. - відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Т.І. Биліна

Судді С.А. Зайцева

Л.М. Кочегарова