Ухвала суду № 61763798, 22.09.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2016 року м. Київ К/800/32449/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Веденяпіна О.А.

Островича С.Е.

за участю:

секретаря судового засідання Орєшко Ю.О.

представника позивача Собка О.В.

представника відповідача Головко А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування»

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.05.2015

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2015

у справі № 2а-6313/12/2670

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування»

до Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі по тексту - позивач, ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України») звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі по тексту - відповідач, Красноградська МДПІ Харківської області ГУ Міндоходів у Харківській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.01.2012 №0000021500, від 12.01.2012 №0000081500, від 12.01.2012 №0000091500, від 12.01.2012 №0000101500, від 12.01.2012 №0000111500, від 12.01.2012 №0000031500, від 12.01.2012 №0000051500, від 12.01.2012 №0000061500, від 12.01.2012 №0000071500, від 12.01.2012 №0000041500.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.05.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2015, у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Красноградською МДПІ Харківської області складено акт перевірки від 26.12.2011 №1211/15-30019775 та прийнято податкові повідомлення-рішення: від 12.01.2012 №0000021500, яким позивачеві визначено штраф з плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення у сумі 1379842,57 грн., що складає 10 % від суми простроченого податкового боргу; від 12.01.2012 №0000081500, яким позивачеві визначено штраф із рентної плати за газовий конденсат, що видобувається в Україні у сумі 739326,03 грн., що складає 10% від суми простроченого податкового боргу; від 12.01.2012 №0000091500, яким позивачеві визначено штраф із рентної плати за газовий конденсат, що видобувається в Україні у сумі 6344321,48 грн., що складає 20 % від суми простроченого податкового боргу; від 12.01.2012 №0000101500, яким позивачеві визначено штраф із рентної плати за природний газ, що видобувається в Україні у сумі 1447268,79 грн., що складає 10% від суми простроченого податкового боргу; від 12.01.2012 №0000111500, яким позивачеві визначено штраф із рентної плати за природній газ, що видобувається в Україні у сумі 5137895,79 грн., що складає 20% від суми простроченого податкового боргу; від 12.01.2012 №0000031500, яким позивачеві визначено штраф із плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення у сумі 152161,05 грн., що складає 10% від суми простроченого податкового боргу; від 12.01.2012 №0000051500, яким позивачеві визначено штраф із рентної плати за природний газ, що видобувається в Україні у сумі 119280,12 грн., що складає 10% від суми простроченого податкового боргу; від 12.01.2012 №0000061500, яким позивачеві визначено штраф із рентної плати за газовий конденсат, що видобувається в Україні у сумі 174225,87 грн., що складає 10% від суми простроченого податкового боргу; від 12.01.2012 №0000071500, яким позивачеві визначено штраф із рентної плати за газовий конденсат, що видобувається в України у сумі 1463786,00 грн., що складає 20% від суми простроченого податкового боргу; від 12.01.2012 №0000041500, яким позивачеві визначено штраф із рентної плати за природний газ, що видобувається в Україні у сумі 525601,91 грн., що складає 20% від суми простроченого податкового боргу. З посиланням на положення ст. ст. 126, 129, 260, 263, 49.9, 87.9 Податкового кодексу України, п. 4.6 Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків, затвердженого наказом ДПА України №1036 від 24.12.2010, зареєстрованого в Мін'юсті України 30.12.2010 за №1431/18726, податковим органом встановлено несвоєчасну сплату позивачем узгоджених сум податкових зобов'язань та прийнято спірні податкові повідомлення-рішення.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з наступних обставин, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до приписів статті 260 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період для рентної плати дорівнює календарному місяцю.

Відповідно до пп. 263.1.1 п. 263.1 ст. 263 Податкового кодексу України, платниками плати за користування надрами для видобування корисних копалин є суб'єкти господарювання, у тому числі громадяни України, іноземці та особи без громадянства, зареєстровані відповідно до закону як підприємці, які набули права користування об'єктом (ділянкою) надр на підставі отриманих спеціальних дозволів на користування надрами (далі - спеціальний дозвіл) в межах конкретних ділянок надр з метою провадження господарської діяльності з видобування корисних копалин, у тому числі під час геологічного вивчення (або геологічного вивчення з подальшою дослідно-промисловою розробкою) в межах зазначених у таких спеціальних дозволах об'єктах (ділянках) надр.

Згідно з пп. 263.11.1 п. 263.11 ст. 263 Податкового кодексу України, платник плати за користування надрами для видобування корисних копалин до закінчення визначеного розділом II Податкового кодексу граничного строку подання податкових розрахунків за податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу, подає за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 цього Кодексу, податкові розрахунки з плати за користування надрами для видобування корисних копалин органу державної податкової служби: за місцезнаходженням у межах території України ділянки надр, з якої видобуті корисні копалини; за місцем обліку платника у разі розміщення ділянки надр, з якої видобуто корисні копалини, в межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони України.

Відповідно до пп. 263.11.3 п. 263.11 ст. 263 Податкового кодексу України, податковий розрахунок подається платником починаючи з календарного кварталу, що настає за кварталом, у якому такий платник отримав дозвіл на початок (продовження) виконання роботи підвищеної небезпеки або експлуатації об'єкта.

Згідно з п. 263.12 ст. 263 Податкового кодексу України, платник протягом десяти календарних днів після закінчення граничного строку подання податкового розрахунку за податковий (звітний) період сплачує податкові зобов'язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин у сумі, визначеній в розрахунку з плати, поданому ним органу державної податкової служби.

Пунктом 49.18 статті 49 Податкового кодексу України визначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (49.18.1.); календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (49.18.2).

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.265 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Статтею 126 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 % погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 % погашеної суми податкового боргу.

При цьому, позивачем не заперечується несвоєчасна сплата ним узгоджених грошових зобов'язань, натомість позивач обумовлює виникнення несвоєчасної сплати відповідних грошових зобов'язань наявністю рішень органу державної податкової служби про розстрочення грошових зобов'язань та відсутністю можливості реалізувати свою продукцію, оскільки остання перебувала у податковій заставі, а відповідач, в свою чергу, не вжив заходів щодо погашення податкового боргу шляхом реалізації заставного майна всупереч ст.95 Податкового кодексу України.

Судами встановлено, що відповідачем 29.04.2011 прийняті рішення про розстрочення грошових зобов'язань №37, №36 та укладено договори про розстрочення грошових зобов'язань позивача.

Також, 29.07.2011 відповідачем прийняті рішення про розстрочення грошових зобов'язань №67, №28 та укладено договори про розстрочення грошових зобов'язань №18 від 29.07.2011 та №12 від 12.05.2011; №11 від 12.05.2011.

30.07.2011 прийнято рішення про розстрочення грошових зобов'язань №61, між Позивачем та Відповідачем укладено договори про розстрочення грошових зобов'язань №21 від 30.07.2011; №22 від 30.07.2011.

30.06.2011 відповідачем прийнято рішення про розстрочення грошових зобов'язань №50, та укладено між сторонами договір про розстрочення грошових зобов'язань від 06.07.2011 /30.06.2011 №14.

Проте, у зв'язку з порушенням платником податків умов погашення розстроченого грошового зобов'язання та наявністю податкового боргу із грошових зобов'язань, які виникли після укладення договорів про розстрочення, рішеннями Державної податкового служби України №36 від 12.10.2011, №19 від 12.10.2011, № 20 від 12.10.2011 №27 від 12.10.2011, №31 від 12.10.2011, №32 від 12.10.2011, № 35 від 12.10.2011 скасовано розстрочення грошових зобов'язань позивача.

Відповідно до підпункту 100.12.2 пункту 100.12 статті 100 Податкового кодексу України договори про розстрочення (відстрочення) можуть бути достроково розірвані з ініціативи контролюючого органу в разі, якщо: з'ясовано, що інформація, подана платником податків при укладенні зазначених договорів, виявилася недостовірною, перекрученою або неповною; платник податків визнається таким, що має податковий борг із грошових зобов'язань, які виникли після укладення зазначених договорів; платник податків порушує умови погашення розстроченого грошового зобов'язання чи податкового боргу або відстроченого грошового зобов'язання чи податкового боргу.

Пунктом 4.4 Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків, затвердженого наказом №1036 від 24.12.2010, передбачено, що з ініціативи органу державної податкової служби, що уклав договір про розстрочення (відстрочення), орган державної податкової служби вищого рівня, який прийняв рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу), розриває цей договір, про що повідомляє платника податків та відповідний орган державної податкової служби.

Пунктом 4.5 Порядку передбачено, що рішення про скасування раніше прийнятого рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) є підставою для дострокового розірвання договору. У п. 6.4 «Особливі умови» договору робиться запис: «Договір достроково розірвано, документ від _____ № ____».

Відповідно до п. 4.6 розділу IV Порядку з дня, наступного за днем розірвання договору, на розстрочені (відстрочені) суми, що залишились не сплаченими, нараховуються пеня та штраф у розмірах, передбачених Кодексом.

Як вбачається з положень договорів про розстрочення грошових зобов'язань, наявних в матеріалах справи, які визначають зобов'язання платника (V), платник зобов'язується забезпечити своєчасну сплату розстроченої суми грошового зобов'язання. Від дня дострокового розірвання договору платник податків зобов'язаний сплатити невнесену суму розстроченого грошового зобов'язання та суму процентів, нарахованих за фактичний строк користування розстроченням. В свою чергу, п.6.4 визначено особливі умови договору, за змістом яких: керівник податкового органу (або його заступник) зобов'язаний прийняти рішення про дострокове розірвання договору та рішення про надання розстрочки, якщо платник: накопичує новий податковий борг (не сплачує поточні платежі) або не сплачує чергову частку розстрочених податкових зобов'язань та не сплачує нараховані та таку суму проценти. Наявні відмітки про дострокове розірвання договорів та відповідне рішення про скасування розстрочення грошових зобов'язань.

За приписами пунктів 4.6 та 4.7 Порядку з дня, наступного за днем розірвання договору, на розстрочені (відстрочені) суми, що залишились не сплаченими, нараховуються пеня та штраф у розмірах, передбачених Податковим кодексом України.

З дня дострокового розірвання договору платник податків зобов'язаний сплатити невнесену суму розстрочених (відстрочених) грошових зобов'язань (податкового боргу) та суму процентів, нарахованих за фактичний строк дії розстрочення (відстрочення).

Пункт 4.9 Порядку передбачає, що рішення про скасування розстрочення (відстрочення) та дострокове розірвання договору за ініціативою органу державної податкової служби може бути оскаржене у порядку, встановленому Кодексом для оскарження рішень органу державної податкової служби щодо нарахованої суми грошових зобов'язань.

Судами встановлено, що рішення органів державної податкової служби про скасування розстрочення грошових зобов'язань ПАТ «Укргазвидобування» не оскаржувались.

Отже, грошові зобов'язання, за якими виникло прострочення платежів, є узгодженими, а відтак колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем порушено терміни сплати узгоджених сум грошового зобов'язання, визначених Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України на платника податку покладається обов'язок обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, Податковий кодекс України не ставить обов'язок платника податків щодо своєчасної сплати узгодженого податкового зобов'язання у залежність від наявності/відсутності коштів у платника податків для сплати такого зобов'язання, натомість приписами податкового законодавства передбачено застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій за прострочення строків сплати узгодженого грошового зобов'язання.

Крім того, в судовому засіданні податковим органом заявлено клопотання про заміну відповідача по даній справі.

На підставі ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції вважає за можливе допустити по даній справі заміну відповідача - Красноградську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Харківській області її правонаступником - Південною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Здійснити заміну відповідача - Красноградську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Харківській області її правонаступником - Південною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області.

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.05.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2015 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)О.А. Веденяпін (підпис)С.Е. Острович