Ухвала суду № 61763796, 22.09.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" вересня 2016 р. м. Київ К/800/23203/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Островича С.Е., Сіроша М.В., Степашка О. І.

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Миргородська" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02 червня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Миргородська" до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Миргородська" (далі - ТОВ "Агрофірма Миргородська") звернулось до суду з позовом до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - Миргородська ОДПІ) в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 02 червня 2016 року позов ТОВ "Агрофірма Миргородська" задоволено частково.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2016 року апеляційну скаргу ТОВ "Агрофірма Миргородська" залишено без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02 червня 2016 року - залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ТОВ "Агрофірма Миргородська" подало касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02 червня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2016 року в частині відмови в задоволенні позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

Миргородської ОДПІ подала до суду письмові заперечення на касаційну скаргу ТОВ "Агрофірма Миргородська".

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

В період з 29.09.2015 по 09.11.2015 (з урахуванням терміну продовження з 27.10.2015 на 10 робочих днів) Миргородською ОДПІ на підставі направлень від 29.09.2015 №158, №157, №155, №156, від 21.08.2015 №165 та відповідно до плану-графіка проведення планових перевірок суб'єктів господарювання, наказу Миргородської ОДПІ від 14.09.2015 №84, наказу на продовження Миргородської ОДПІ від 22.10.2015 №135 проведено планову виїзну перевірку ТОВ АФ "Миргородська" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 30.06.2015, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.06.2015 та з питань правильності нарахування та сплати ЄСВ за період з 01.01.2011 по 30.06.2015. За результатами перевірки складений акт від 16.11.2015 №1078/16-20-22-01-11/36805165/54

Перевіркою встановлено порушення позивачем ст.138, п. 138.10, пп 138.10.4 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 2014 рік на 94342,0 грн. та п. 15 розділу XX Перехідних положень, п. 187.1, ст.187, п. 198.1. 198.2, 198.6 ст.198, ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на 1534092, 00 грн., в тому числі за в т.ч. за липень 2013 року на 478, 00 грн., за грудень 2013 року на 29362, 00 грн., за червень 2014 року на 18909, 00 грн., за серпень 2014 року на 76205, 00 грн., за вересень 2014 року на 125220, 00 грн., за жовтень 2014 року на 293586, 00 грн., за листопад 2014 року на 953631, 00 грн., за грудень 2014 року на 35702, 00 грн., за лютий 2015 року на 999,00 грн.

На підставі акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення податкове повідомлення-рішення від 09.12.2015 року №0001362200 про сплату грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2301138,00 грн., в т.ч. основний платіж 1534092, 00 грн. та штрафна (фінансова) санкція 767046,00 грн. та №0001372200 про сплату грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 141513,00 грн., в т.ч. основний платіж 94342, 00 грн. та штрафна (фінансова) санкція 47171,00 грн.

Не погодившись з встановленими порушеннями ТОВ "Агрофірма "Миргородська" подано скаргу до ГУ ДФС у Полтавській області, за результатами розгляду якої рішенням від 16.02.2016 №610/10/16-31-10-04-11 скасовано податкове повідомлення-рішення Миргородської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області від 09.12.2015 №0001362200 в частині визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 10551, 00 грн., в т.ч. основний платіж 7034, 00 грн. та штрафна (фінансова) санкція 3517, 00 грн., та залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 09.12.2015 року №0001372200, а скаргу ТОВ АФ "Миргородська" - без задоволення.

У зв'язку із тим, що встановлено посилання платника на встановлені ним розбіжності при співставленні даних підприємства та даних акту перевірки, відповідачем проведено позапланову документальну перевірку ТОВ Агрофірма "Миргородська" з питань оскарження. За результатами проведеної позапланової перевірки складено акт від 12.02.2016 №148/16-20-22-01-11/36805165/7.

Перевіркою встановлено порушення позивачем ст.138, п.138.10, пп.138.10.4 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 2014 рік на 94342,0 грн.; п.15 розділу XX Перехідних положень, п. 187.1 ст.187, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, ст.1 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на 1526059, 00 грн.

У зв'язку із встановленням в ході перевірки порушень вимог податкового законодавства, Миргородською ОДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення від 14.03.2016 №00011112200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 1527058, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 763529, 00 грн.

Із даними рішеннями від 09.12.2015 №0001372200 та від 14.03.2016 №00011112200 в частині донарахованого ТОВ Агрофірма "Миргородська" грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 1525581, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 762790,50 грн., позивач не погодився та оскаржив податкові повідомлення - рішення до суду.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 09.12.2015 №0001372200, яким ТОВ Агрофірма "Миргородська" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 94342, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 47171, 00 грн., судами попередніх інстанцій зазначено наступне.

Відповідно до п.п. 14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Поняття господарської діяльності визначено в п. 14.1.36 ст. 14 ПК України, відповідно до якого господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Статтею 138 ПК України визначено склад витрат та порядок їх визнання, відповідно до п.138.1 якої витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті, та інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

Пунктом "в" п.п. 138.10.4 п. 138.10 ст. 138 ПК України передбачено, що до складу інших витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, включаються інші витрати операційної діяльності, пов'язані з господарською діяльністю, у тому числі, але не виключно: суми нарахованих податків та зборів, установлених цим Кодексом (крім тих, що не визначені в переліку податків та зборів, встановлених цим Кодексом).

Згідно положень статті 9 ПК України до загальнодержавних належать такі податки та збори, зокрема, збір за першу реєстрацію транспортного засобу (п.п. 9.1.5); екологічний податок (п.п. 9.1.6.).

За приписами п. 138.5 ст. 138 ПК України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Судами попередніх інстанцій зазначено, що перевіркою встановлено, що на порушення пп.138.10.4 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України платником безпідставно декларовано по р.06.4 "інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати" в сумі 926653, 00 грн. за рахунок включення витрат по рядку 06.4.15 "суми нарахованих податків та зборів, установлених Податковім кодексом України, а також інших обов'язкових платежів, встановлених законодавчими актами" в сумі 547594, 00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем у 2014 році було задекларовано та сплачено екологічний податок у сумі 31199,56 грн. та податок за першу реєстрацію транспортного засобу в сумі 2962,50 грн., що підтверджується податковими деклараціями екологічного податку та розрахунками суми збору за першу реєстрацію транспортних засобів. Перевіркою повноти визначення екологічного податку та податку за першу реєстрацію транспортного засобу не встановлено їх заниження чи завищення, а також порушень щодо термінів їх сплати, про що перевіряючими зазначалося безпосередньо в акті перевірки від 16.11.2015 №1078/16-20-22-01-11/36805165/54. Підприємство включило до складу інших витрат за 2014 рік по графі 06.4.15 (суми нарахованих податків та зборів, установлених Податковим кодексом України, а також інших обов'язкових платежів, встановлених законодавчими актами) екологічний податок в сумі 23328, 00 грн. та податок за першу реєстрацію транспортного засобу відповідно 143, 00 грн.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що обґрунтованих пояснень щодо проведених розрахунків суду не надано, а саме: яким чином при завищенні суми валових витрат в сумі 524123, 00 грн. грн. податковим органом обраховано збільшення податку на прибуток на суму 94342, 00 грн.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що висновки акту не відповідають дійсним обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах закону, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення було винесено відповідачем без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, тобто необґрунтовано, а тому є неправомірним та підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 14.03.2016 року №00011112200 в частині донарахованого ТОВ Агрофірма "Миргородська" грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 1525581,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 762790,50 грн., судами попередніх інстанцій зазначено наступне.

Як вбачається з акту перевірки від 16.11.2015 № 1078/16-20-22-01-11/36805165/54 підставою для донарахування ТОВ АФ "Миргородська" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість слугував висновок податкового органу, що підприємство є сільськогосподарським підприємством - виробником у розумінні пп. 14.1.235 п. 14.1.235 ст. 14 ПКУ, а тому неправомірно застосувало пільгу, передбачену п. 15 підр.2 розділу ХХ Перехідних положень Податкового Кодексу України, до операцій з купівлі-продажу зернових культур по взаємовідносинам з ТОВ "Зерно-Агротрейд" та ТОВ "Торгова група - Альянс".

Розглянувши справу суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником та нього відсутнє право на звільнення від оподаткування ПДВ операцій з постачання зерна кукурудзи, а тому податкове повідомлення - рішення про донарахування податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 1525581,00 грн. є правомірним.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції частково не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та зазначає, що судами попередніх інстанцій при винесенні рішення не надано належної правової оцінки позиції Державної фіскальної служби України щодо роз'яснення застосування пільги передбаченої п.15 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України.

Наведена неповнота встановлення обставин зі спору призвела до прийняття судом апеляційної інстанції рішення, яке не відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності та обґрунтованості судового рішення, тоді як передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають Вищому адміністративному суду України права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями.

Під час нового розгляду суду слід врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, витребувати та об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, встановити дійсні права і обов'язки сторін, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Миргородська" задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02 червня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2016 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02 червня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С.Е. Острович М.В. Сірош О. І. Степашко