Постанова № 61763746, 29.09.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2016 р. Справа № 524/2760/16-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: Чалого І.С. , П'янової Я.В.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Інспектора роти №1 батальйону Управління патрульної поліції у м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції рядовий поліції Буднікова Кирила Всеволодовича на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24.05.2016р. по справі № 524/2760/16-а

за позовом ОСОБА_2

до Інспектора роти №1 батальйону Управління патрульної поліції у м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції рядовий поліції Буднікова Кирила Всеволодовича

про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИЛА:

19.04.2016 року позивач, ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом до Інспектора роти №1 батальйону Управління патрульної поліції у м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції рядового поліції Буднікова Кирила Всеволодовича, в якому просив:

- визнати дії інспектора роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції у м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції рядового поліції Буднікова Кирила Всеволодовича про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.122 КУ пАП, протиправними;

- скасувати постанову серії ПС2 № 672687 про адміністративне правопорушення від 10.04.2016 року.

Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24.05.2016 року по справі № 524/2760/16-а позовні вимоги ОСОБА_2 до інспектора роти №1 батальйону УПП в м. Кременчуці ДПП рядового поліції Буднікова Кирила Всеволодовича задоволено.

Постанову серія ПС 2 № 672687 від 10 квітня 2016 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення скасовано.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24.05.2016 року по справі № 524/2760/16-а та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Інспектора роти №1 батальйону Управління патрульної поліції у м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції рядового поліції Буднікова Кирила Всеволодовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що постанову винесено з порушенням норм процесуального та матеріального права.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою серії ПС 2 № 672687 у справі про адміністративне правопорушення від 10 квітня 2016 року інспектор поліції Будніков К.В. установив, що ОСОБА_2, керуючи автомобілем Honda CR-V номерний знак НОМЕР_2 10 квітня 2016 року о 13 годині 50 хвилин по вул. 60 років Жовтня, 22а в місті Кременчуці "здійснила зупинку (стоянку) безпосередньо на зупинці громадського транспорту "Водоканал", чим порушила пункт 15.9.е ПДР України". Дії ОСОБА_2 відповідач кваліфікував як адміністративне порушення, передбачене частиною третьою статті 122 КУпАП, та застосував адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 510,00 гривень.

Не погодившись із вищезазначеними діями відповідача, позивач для захисту своїх прав звернувся до суду з адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив процедуру розгляду справи про адміністративне порушення, передбачену статтями 278-280 КУпАП.

Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність захисту прав позивача та у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до положень статті 1 КУпАП основним завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно з ст. 6 Закону України Про Національну поліцію поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України Про Національну поліцію під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України Про Національну поліцію поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України Про Національну поліцію визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

За змістом статті 31 цього Закону поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КпАП України про адміністративні правопорушення, настає в разі перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України Про дорожній рух від 30.06.1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306 (із змінами та доповненнями).

Відповідно до п. 1.1. Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до п. 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з пп. а п. 15.10 Правил дорожнього руху, стоянка забороняється у місцях, де заборонена зупинка.

Відповідно до п. 15.9 Правил дорожнього руху, зупинка забороняється: а) на залізничних переїздах; б) на трамвайних коліях (крім випадків, обумовлених пунктом 15.8 цих Правил); в) на естакадах, мостах, шляхопроводах і під ними, а також у тунелях; г) на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі; ґ) на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга; д) у місцях, де відстань між суцільною лінією розмітки, розділювальною смугою чи протилежним краєм проїзної частини і транспортним засобом, що зупинився, менше 3 м; е) ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає - ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків; є) ближче 10 м від позначеного місця виконання дорожніх робіт і в зоні їх виконання, де це створить перешкоди технологічним транспортним засобам, що працюють; ж) у місцях, де буде неможливим зустрічний проз'їзд або об'їзд транспортного засобу, що зупинився; з) у місцях, де транспортний засіб закриває від інших водіїв сигнали світлофора або дорожні знаки; и) ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.

В свою чергу, згідно з п.1 ст. 247 КпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 32 Закон України Про Національну поліцію поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у таких випадках: 1) якщо особа володіє зовнішніми ознаками, схожими на зовнішні ознаки особи, яка перебуває в розшуку, або безвісно зниклої особи; 2) якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення; 3) якщо особа перебуває на території чи об'єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю; 4) якщо в особи є зброя, боєприпаси, наркотичні засоби та інші речі, обіг яких обмежений або заборонений, або для зберігання, використання чи перевезення яких потрібен дозвіл, якщо встановити такі права іншим чином неможливо; 5) якщо особа перебуває в місці вчинення правопорушення або дорожньо-транспортної пригоди, іншої надзвичайної події; 6) якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об'єктом вчинення правопорушення.

Як було встановлено колегією суддів з матеріалів, наявних в справі, транспортний засіб Honda CR-V, номерний знак НОМЕР_2 10, яким керував позивач, здійснив стоянку на зупинці маршрутних транспортних засобів, чим порушив п.п. 15.9 е ПДР - ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає - ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків.

Колегія суддів погоджується з доводами, викладеними в апеляційній скарзі, з огляду на таке.

Згідно з п.п. «е» п. 15.9 ПДР України зупинка забороняється ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає - ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків.

Зупинки маршрутних транспортних засобів позначаються інформаційно-вказівними дорожніми знаками 5.41-5.44. Заборона зупинки іншим транспортним засобом у таких місцях введена для забезпечення безперебійної роботи громадського транспорту відповідно до встановленого графіка руху, створення пасажирському транспорту безпечних умов для під'їзду до зупинки або виїзду від неї.

Згідно з ч. З ст. 122 КУпАП ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не заперечував, що здійснила зупинку безпосередньо на зупинці громадського транспорту.

В мотивувальній частині постанови суду першої інстанції вказано, що у відповідача були підстави вважати, що водій ОСОБА_2 порушила пункт 15.9. «е» ПДР України, оскільки вона здійснила зупинку автомобіля на відстані ближче тридцяти метрів від дорожнього знаку «зупинка маршрутних засобів». Факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджений належними доказами.

Колегія суддів зазначає, що оскільки ч. 3 ст. 122 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, а транспортний засіб позивача знаходився на відстані ближче тридцяти метрів від дорожнього знаку «зупинка маршрутних засобів», зокрема, на посадовому майданчику, то в такому випадку транспортний засіб позивача створював перешкоди дорожньому руху громадського транспорту, який рухається за встановленим графіком, а саме, для безпечного під'їзду до зупинки для висадки посадки пасажирів.

Крім того, в матеріалах справи міститься пояснення водія тролейбуса про факт перешкоди дорожнього руху позивачем шляхом порушення правил зупинки.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки даному доказу, але прийняв до уваги зауваження позивача, що водія тролейбуса в її присутності не опитували.

Також матеріали справи містять копії фотознімків відзнятих на нагрудну відеокамеру інспектора (Б8ІХ300354_000354) від 10.04.2016 року, на яких, починаючи з 13 год. 23 хв. до 13 год. 48 хв., зафіксовано чотири тролейбуси, які здійснюють посадку та висадку пасажирів на проїзній частині, з підстав, що на посадовому майданчику маршрутних транспортних засобів обладнаним дорожнім знаком розташований транспортний засіб Нопба СК-У, НЗ 3399 СТ.

Згідно п. 4 розділу 1 «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» затвердженої Наказом МВС від 07.11.2015 року № 1395, яка є спеціальним підзаконним нормативно правовим актом та безпосередньо визначає процедуру оформлення поліцейськими патрульної поліції матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, визначено, що постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачені ч. 3 ст. 122 виноситься без складання протоколу.

Відповідно до п. 2 ст. 222 КУпАП повноваження розглядати справи про адміністративні правопорушення та накладати адміністративні стягнення, передбачені ч. З ст. 122 КУпАП, надано працівникам органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Справа про адміністративне правопорушення, як визначено в ч. 1 ст. 276 КУпАП, розглядається за місцем його вчинення.

Протокол про адміністративне правопорушення не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено зокрема до компетенції Національної поліції - ч.2 ст. 258 КупАП.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Враховуючи все вищезазначене, колегія суддів погоджується з доводами, викладеними в апеляційній скарзі та зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог, у зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової.

Відповідно до ч. 1 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (ч. 2 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України).

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч. 3 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення були допущені порушення норм матеріального права, а тому дана постанова підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 1 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Інспектора роти №1 батальйону Управління патрульної поліції у м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції рядовий поліції Буднікова Кирила Всеволодовича задовольнити.

Постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24.05.2016р. по справі № 524/2760/16-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Інспектора роти №1 батальйону Управління патрульної поліції у м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції рядовий поліції Буднікова Кирила Всеволодовича про касування постанови у справі про адміністративне правопорушення - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Зеленський В.В.Судді Чалий І.С. Пянова Я.В. Повний текст постанови виготовлений 04.10.2016 р.