Ухвала суду № 61763728, 27.09.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2016 р.Справа № 816/446/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Бершова Г.Є. , Катунова В.В. ,

за участю секретаря судового засідання - Ружинської К. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродснекгруп" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.05.2016р. по справі № 816/446/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродснекгруп"

до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, податкової вимоги,

ВСТАНОВИЛА:

04.04.2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпродснекгруп" звернулося до суду із позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області від 16 березня 2016 року № 0000692202 та податкову вимогу від 25 березня 2016 року № 73-17.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 31.05.2016 року відмовив у задоволенні позову.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпродснекгруп" подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позов у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, апелянт зазначає, що ТОВ "Укрпродснекгруп" мало на меті отримання прибутку і здійснювало свою діяльність у відповідності з визначеними цілями.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 27.09.2016 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судовим розглядом встановлено, що Полтавською ОДПІ у період з 05 травня 2015 року по 17 червня 2015 року проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Укрпродснекгруп" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 24 червня 2015 року № 176/16-24-22/36333544 (надалі - Акт перевірки).

На підставі висновків Акта перевірки Полтавською ОДПІ 13 липня 2015 року складено податкові повідомлення-рішення:

- № 0001342202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів, 14010100" загалом в розмірі 124916,25 грн. (в т.ч., основний платіж - 99933,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 24983,25 грн.);

- № 0001352202, яким ТОВ "Укрпродснекгруп" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств, 11021000" загалом в розмірі 219360,00 грн. (в т.ч., основний платіж - 146240,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 73120,00 грн.);

- № 0001362202 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 47269,00 грн.

Позивач не погоджуючись із вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся з адміністративним позовом до суду про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення:

- № 0001342202 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" загалом в розмірі 124 916,25 грн. - повністю;

- № 0001352202 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: "Податок на прибуток приватних підприємств, 11021000" загалом в розмірі 183195,00 грн. (в тому числі, за основним платежем - 122130,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 60065,00 грн.);

- № 0001362202 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 47269,00 грн. - повністю.

За результатами судового розгляду, постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року у справі № 816/2836/15 позов ТОВ "Укрпродснекгруп" задоволено (а.с. 19-22).

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року, апеляційну скаргу Полтавської ОДПІ задоволено частково, постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року по справі № 816/2836/15 скасовано в частині задоволення позовних вимог та визнання нечинними і скасування податкових повідомлень - рішень від 13 липня 2015 року № 0001342202 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 88431,00 грн. та застосування штрафної санкції в розмірі 22107,75 грн., № 0001352202 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 183195,00 грн. (в тому числі, за основним платежем - 122130,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 60065,00 грн.) та № 0001362202 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 47269,00 грн. В цій частині прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено. В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року залишено без змін (а.с. 24-33).

Не погоджуючись із такою постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із відповідною касаційною скаргою (а.с. 34-40).

16 березня 2016 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000692202, яким визначено до сплати грошове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 110538,75 грн. (в т.ч. 88431,00 грн. - основного платежу та 22107,75 грн. - штрафної санкції) (а.с. 11).

Також, 25 березня 2016 року Полтавською ОДПІ прийнято податкову вимогу № 73-17, якою визначено суму податкового боргу з податку на прибуток у загальному розмірі 269070,19 грн. (в т.ч. 146240,00 грн. - основного платежу, 73120,00 грн. - штрафної санкції, 49710,19 грн. - пеня) (а.с. 13).

ТОВ "Укрпродснекгруп" не погодилося з вказаним податковим повідомленням-рішенням та податковою вимогою, оскаржило їх в судовому порядку.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність прийнятих ним податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положення п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

При цьому, відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 44.1 ст.44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п.138.1 ст. 138 ПК України - витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п.138.2 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Пунктом 138.8 статті 138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загально - виробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України - не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналізуючи вказані вище правові норми, колегія суддів приходить до висновку, що факт здійснення господарської діяльності має підтверджуватися належним чином оформленими первинними документами, у зв'язку з чим у платника податку виникає право на включення до складу податкового кредиту сум за наслідком здійснення господарських операцій.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, між позивачем та ПП "Орім" (виконавець) укладено договір про надання маркетингових послуг від 01 вересня 2014 року № 149 з додатками (а.с. 90-95), за умовами якого виконавець зобов'язувався надавати ТОВ "Укрпродснекгруп" (замовник) послуги, перелік яких визначено у додатку №1 до договору.

За змістом додатків до договору виконавець зобов'язувався надати замовнику такі послуги: проведення кількісного маркетингового дослідження у форматі польового анкетування (відкриті питання), обробка результатів маркетингового дослідження та надання звіту, визначення відносної динаміки продажу продукції у торговельній мережі, визначення залишків продукції в магазинах, що приймали участь у дослідженні (а.с. 92-95).

На виконання умов даного договору ПП "Орім" протягом вересня-грудня 2014 року надало позивачу послуги з маркетингового дослідження щодо здійснення продаж продукції ТОВ "Укрпродснекгруп" у торгівельній мережі ТОВ "АТБ-Маркет" вартістю 814200,00 грн., в т.ч. ПДВ - 135700,01 грн.

На підтвердження факту отримання від ПП "Орім" зазначених вище послуг позивач надав копії податкових накладних від 30 вересня 2014 року № 73, від 31 жовтня 2014 року №488, від 25 листопада 2014 року № 646, від 27 листопада 2014 року № 683, від 30 листопада 2014 року № 1070, від 23 грудня 2014 року № 1327, від 25 грудня 2014 року № 1360, від 31 грудня 2014 року № 1839 (а.с. 96-103).

Також, до матеріалів справи надані копії актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 30 вересня 2014 року № 001073 (а.с. 104), від 31 жовтня 2014 року № 002353 (а.с. 151), від 30 листопада 2014 року № 005366 (а.с. 180), від 31 грудня 2014 року № 008395 (а.с. 203), звітів про надані послуги (а.с. 110-150, 158-179, 187-202, 210-231).

Підпунктом 14.1.108 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та після продажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Як вірно зазначено судом першої інстанції, до маркетингових послуг належать: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та поширення інформації про продукцію (роботи, послуги). У торговельній сфері маркетинг передбачає проведення комплексу таких заходів: аналіз кон'юнктури ринку, дослідження в галузі ціноутворення, вплив на рівень попиту, налагодження комунікацій, розгортання служб сервісу тощо. Маркетингові послуги можуть, зокрема, оплачуватися та проводитися за ініціативою власника торговельної марки, виробника продукції, дистриб'ютора, торговельної мережі. При цьому, витрати на маркетингові послуги несе безпосередньо замовник цих послуг. Замовниками маркетингових послуг можуть бути будь-які підприємства. Проте, як правило, це великі товаровиробники та оптові продавці (дистриб'ютори). Досить часто підприємства купують готові дослідження певного ринку. При цьому, таку діяльність суб'єкти господарювання можуть здійснювати як самостійно за наявності відповідних фахівців, так і із залученням організацій, що надають маркетингові послуги. При цьому, виконавцями таких послуг можуть бути лише суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність, що відповідає нормам КВЕД ДК 009:2010, тобто суб'єктам господарювання, які планують замовити маркетингові послуги (замовникам), слід звернути увагу на те, чи відповідає діяльність виконавця КВЕД 73.20 "Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки".

При цьому, одним із видів діяльності ПП "Орім" за КВЕД-2010 є 73.20 "Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки".

Разом з тим, головною умовою для врахування у складі податкових витрат на проведення маркетингових послуг є їх документальне підтвердження та зв'язок таких витрат з господарською діяльністю платника податку. Підтвердженням зв'язку витрат на маркетингові послуги з господарською діяльністю суб'єкта господарювання можуть бути, зокрема, договір на проведення маркетингових досліджень. В свою чергу, підтвердженням фактичного отримання маркетингових послуг можуть бути, зокрема, але не виключно, такі документи: акт приймання-передачі послуг або інший документ, що підтверджує фактичне надання таких послуг; звіт про проведення маркетингових досліджень, у якому мають бути викладені результати таких досліджень і надані рекомендації замовнику.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що акт приймання-передачі послуг повинен мати всі обов'язкові реквізити первинних документів, передбачені пунктом 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а саме: назву документа (форми), дату і місце складання, найменування підприємства, від імені якого складено документ, зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у господарській операції. Крім того, в актах виконаних робіт повинен бути наведений конкретний перелік наданих послуг, місце і дата їх надання, а також зазначено, в чому виражено їх результат.

У звіті про проведення маркетингових досліджень повинна міститися інформація про: аналіз конкуренції між найбільшими виробниками на оптовому та роздрібному ринках продажу і оцінку рівня конкуренції; основні тенденції розвитку ринку, динаміку зміни цін, асортимент продукції (товару); політику ціноутворення, аналіз імпорту й експорту продукції (товарів) та їх вплив на ринок; потенційних споживачів і кількісні показники (місткість ринку) планованого продажу; прогнозний план продажу; оцінку ризиків, фінансовий план, аналіз ефективності проекту; прогнозний рівень рентабельності, термін окупності проекту; висновки та рекомендації за результатами проведеного дослідження.

Отже, лише при дотриманні вказаних вище умов платник податку має право віднести витрати на маркетингові послуги до складу витрат та податкового кредиту.

При цьому, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що акти здачі приймання-виконаних робіт, які долучені до матеріалів справи, не розкривають зміст господарської операції з надання контрагентом позивача маркетингових послуг (кількість опитуваних осіб, місця опитування, періоди, результати визначення динаміки продажу продукції у торгівельній мережі, назви продукції, що приймала участь у дослідженні, кількісний показник об'єму продажу товарів у торгівельних точках, тощо), містять лише загальне найменування робіт (послуг) без жодної їх деталізації.

З матеріалів справи не вбачається взаємозв'язку між отриманими позивачем послугами з розміщення продукції на торгових об'єктах, з передпродажної підготовки, дослідження торгових марок, інформацію - маркетинговими послугами, послугами з логістичної обробки товарів, з реклами результатами його господарської діяльності.

Слід вказати, що умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити однозначний висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту.

У даному випадку умовами договору, укладеним позивачем та постачальником ПП "Орім", передбачено надання підприємству послуг з визначення відносної динаміки продажу продукції у торгівельній мережі; визначення залишків продукції в магазинах, що приймали участь у дослідженні; визначення об'єму продажу товарів в торгівельних точках у грошовому виразі, що приймали участь у дослідженні. У договорі наведено перелік послуг, що мають бути надані виконавцем на їх виконання.

У поданих підприємством актах здачі-приймання робіт (послуг) зазначено факт надання послуги, її вартість та відсутність будь-яких взаємних претензій сторін.

Отже, вказані акти не містять конкретної інформації про проведені виконавцем консультації, надані рекомендації, вивчення та аналізи ринку, проведення маркетингових досліджень тощо, а тому не можуть бути належним доказом факту здійснення відповідних господарських операцій.

Разом з тим, зміст розглядуваних послуг передбачає матеріалізацію їх результату, зокрема, у вигляді складених звітів, оформлених документів, розроблених матеріалів та продуктів. Втім відповідні документи (носії) у матеріалах справи відсутні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що оскільки формально складені первинні документи не можуть слугувати належною підставою для формування даних податкового обліку, тоді як реальність операцій з поставки маркетингових послуг позивачеві у рамках господарських правовідносин з ПП "Орім" та зв'язок цих послуг з господарською діяльністю позивача документально не підтверджується, суд вважає висновок контролюючого органу про завищення податкового кредиту по взаємовідносинах позивача із ПП "Орім" правомірним.

Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області є правомірним.

Що ж стосується правомірності прийняття відповідачем податкової вимоги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, в зв'язку з надходженням до відповідача рішення суду апеляційної інстанції (постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року по справі № 816/2836/15), в обліковій картці з податку на прибуток 23 березня 2016 року відображено нарахування за узгодженими, згідно рішення суду, податковими повідомленнями-рішеннями у розмірі 146240,00 грн. - основний платіж. 73120,00 грн. - штрафна санкція.

Донараховане зобов'язання визначене у податковому повідомленні-рішенні не було сплачене позивачем після його узгодження (протягом 10 днів з дня отримання).

Пунктом 14.1.162 Податкового кодексу України визначено, що пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Згідно з пп. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України пеня нараховується у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань (підпункт 129.3.1 пункту 129.3 статті 129 Податкового кодексу України).

Відповідно до абзацу 2 пункту 129.4 статті 129 Податкового кодексу України передбачено, що пеня, визначена підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день заниження.

Пунктом 129.5 Податкового кодексу України визначено, що зазначений розмір пені застосовується щодо всіх видів податків, зборів та інших грошових зобов'язань, крім пені, яка нараховується за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що встановлюється відповідним законодавством.

Так, Полтавською ОДПІ 23 березня 2016 року в автоматичному режимі на суму заниженого грошового зобов'язання нараховано пеню за період з 13 липня 2015 року (дата визначеного зобов'язання згідно податкового повідомлення-рішення) по 23 березня 2016 року (дата нарахованого узгодженого грошового зобов'язання), розмір якої склав 49710,19 грн.

Згідно з пп.. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Положеннями пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

На виконання вимог статті 59 Податкового кодексу України Полтавською ОДПІ винесено податкову вимогу від 25 березня 2016 року № 73-17 (а.с. 13).

Враховуючи наведене, відповідачем правомірно винесено податкову вимогу від 25 березня 2016 року № 73-17.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірне податкове повідомлення-рішення та податкова вимога прийняті відповідачем у відповідності до приписів чинного законодавства України, обґрунтованість яких доведена у ході судового розгляду справи та підтверджена матеріалами справи.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродснекгруп" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.05.2016р. по справі № 816/446/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Бершов Г.Є. Катунов В.В. Повний текст ухвали виготовлений 03.10.2016 р.