Ухвала суду № 61763709, 07.09.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" вересня 2016 р. м. Київ К/800/6011/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Зайцева М.П.,

суддів: Веденяпіна О.А., Маринчак Н.Є.,

за участю секретаря судового засідання - Бруя О.Д.,

представника позивача - Зорич Г.А., Катющенко І.О.,

представника відповідача - Катамай Г.М.,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного Управління Міндоходів у м. Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2015 року у справі № 826/12507/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аккорда" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного Управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аккорда" (далі - ТОВ "Аккорда") звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного Управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ) в якому просило визнати протиправним і скасувати податкові повідомлення-рішення від 19 червня 2015 р. №0004572203, №0004582203, №0004592203.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 вересня 2015 року відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову, якою задоволено позовні вимоги.

В касаційній скарзі відповідач посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить його рішення скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Заслухавши суддю - доповідача, присутніх у судовому засіданні, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Аккорда" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Батискаф", ТОВ "Алтібуд", ТОВ "Форум-Менеджмент Груп" - за листопад 2014 року, ТОВ "Компанія "Дісо", ТОВ "Гаттака" - за грудень 2014 року та ТОВ "Адомани" - за січень 2015 року.

За результатами перевірки складено акт від 27 травня 2015 року за № 319/1-26-50-22-03/39424712, яким встановлені наступні порушення: пункту 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено від'ємне значення податку на додану вартість за грудень 2014 року на суму 70 177,00 грн. та занижено податок на додану вартість на загальну суму 4 540 225,00 грн., в т.ч. за листопад 2014 року - 3 121 735,00 грн., за грудень 2014 року - 343 157,00 грн., за січень 2015 року - 1 075 333,00 грн.; пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток за 2014 року, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 3 181 562,00 грн.

Вказаний висновок фіскального органу ґрунтується на тому, що при перевірці не було підтверджено реальність здійснення господарських відносин між позивачем та його контрагентами.

Висновки Акта перевірки були оскаржені позивачем в адміністративному порядку, проте, були залишені без змін.

На підставі Акта перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 19 червня 2015 року: №0004572203., яким позивачеві збільшено податок на прибуток в сумі 3 976 952, 50 грн., з них за основним платежем - 3 181 562,00 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 795 390,50 грн.; №0004582203, яким збільшено податок на додану вартість в сумі 5 675 281, 25 грн., з них за основним платежем - 4 540 225,00 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 1 135 056, 25 грн.; №0004592203, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 70 177,00 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив з того, що правовідносини між позивачем та його контрагентами підтверджуються податковими накладними, договорами, актами прийому - передачі виконаних робіт (наданих послуг), платіжними дорученнями, які в повному обсязі підтверджують фактичне виконання господарських операцій.

Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду вважає такий висновок суду апеляційної інстанцій передчасним з огляду на таке.

За приписами пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 статті 200 ПК України, встановлені вимоги до податкової накладної, передбачено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10. статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, відповідно до статті 9 зазначеного Закону, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Судами встановлено, що між позивачем та його контрагентами підписано ряд договорів про надання послуг та придбанню товарів.

Судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження придбання у ТОВ "Алтібуд" (Постачальник) товару, Позивачем (Одержувач) надано суду видаткові накладні в яких не зазначено повністю реквізити ким отримано товар та відсутні реквізити про довіреність, на підставі якої отримано товар.

Вищезазначені видаткові накладні виписані на підставі рахунків-фактури, які відсутні в матеріалах справи, що в свою чергу свідчить, що Позивачем не надано в повному об'ємі первинну документацію.

Також, позивачем надано податкові накладні, які виписані ТОВ "Алтібуд": від 11.11.2014 р. №80 на загальну суму з ПДВ - 6041,64 грн. на підставі Договору від 28.10.2014 року №2315, від 11.11.2014 р. №86 на загальну суму з ПДВ - 3897,17 грн. на підставі Договору від 04.11.2014 року №2373, від 13.11.2014 р. №103 на загальну суму з ПДВ - 3430,55 грн. на підставі Договору від 10.11.2014 року №2430, від 13.11.2014 р. №106 на загальну суму з ПДВ - 4622,03 грн. на підставі Договору від 11.11.2014 року №2442, від 10.11.2014 р. №69 на загальну суму з ПДВ - 651,38 грн. на підставі Договору від 06.11.2014 року №2405, від 11.11.2014 р. №84 на загальну суму з ПДВ - 5298,90 грн. на підставі Договору від 06.11.2014 року №2403.

Суд першої інстанції звернув увагу, що дані податкові накладні виписані на підставі Договорів поставок: від 28.10.2014 року №2315, від 04.11.2014 року №2373, від 06.11.2014 року №2405, від 11., які також відсутні в матеріалах справи.

Стосовно відносин з ТОВ "Форум-Менеджмент груп" судом першої інстанції зазначено, що в матеріалах справи наявні більше ніж 5 договорів поставки з даним контрагентом, проте, первинна документація надана не в повному обсязі, як не надано до решти договорів довіреності, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні на поставку товару, відсутня документація, які підтверджує знаходження отриманого товару на балансі (побутова техніка та інші товари), відсутні докази використання отриманого товару, сертифікати якості товару.

В підтвердження наявності відносин між ТОВ "Батискаф" та позивачем, останнім надано суду лише податкові накладні: від 11.11.2014 р. №40 на загальну суму з ПДВ 10 680,00 грн. на підставі Договору про виконання роботи від 06.11.2014 р. №1362; від 11.11.2014 р. №41 на загальну суму 134 322,00 грн. на підставі Договору про виконання роботи від 06.11.2014 р. №1364, проте, в матеріалах справи відсутня первинна документація, Договір, видаткові накладні, акти приймання передачі.

Також, в підтвердження реальності надання послуг з ТОВ "Компанія "ДІСО" надано наступні документи: Акти здачі-приймання робіт (надання послуг): №1127 від 31.12.2014 року "Консультація замовника, щодо перевірок контролюючими органами" на загальну суму з ПДВ 55 000,00 грн., №1128 від 31.12.2014 року "експертиза договорів, угод наданих Замовником" на загальну суму з ПДВ 55 000,00 грн., №1129 від 31.12.2014 року "консультація з питань бухгалтерського та податкового обліку" на загальну суму з ПДВ 55 000,00 грн., №1130 від 31.12.2014 року "експертиза матеріалів Замовника, щодо яких були перевірки податкових органів" на загальну суму з ПДВ 55 000,00 грн.; податкові накладні від 31.12.2014 року №1127 - №1130.

Окружний суд звернув увагу, що в матеріалах справи відсутні докази, яким чином було проведено консультації, які договори та бухгалтерську документацію було проаналізовано та за результатом аналізу зроблені висновки.

Щодо відносин з ТОВ "Гаттака", ТОВ «Адомани», де підприємства надавали позивачу рекламні послуги, суд першої інстанції звернув увагу на відсутність макетів, шаблонів, програмних модулів та інші матеріалів (докази розміщення та використання рекламної продукції), які підтверджували отримання Позивачем рекламних послуг, відсутні заявки та погодження під час розроблення рекламної продукції (відеороликів, макетів та іншої продукції) не повно надані додатки до договорів, відсутня інформація, яка саме реклама була розміщена в кінотеатрах, торгових центрах та інші докази. В Акті №АМ-0000003 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.12.2014 року відсутні дані представника Замовника (Позивача), який мав право на підписання даного Акту, оскільки умовами Договору чітко передбачено, що підписання всіх документів здійснюється уповноваженою особою.

Суд касаційної інстанції зазначає, що обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову закріплений нормами статті 7, частини четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає (частини четверта, п'ята зазначеної статті).

Згідно зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відтак, для правильного вирішення даного спору суду апеляційної інстанції необхідно надати оцінку всім первинним документам, які відповідно до специфіки господарських операцій підтверджують чи спростовують їх реальність, встановити спосіб використання у власній господарській діяльності позивача отриманих ним товарів та послуг, підтвердити чи спростувати доводи сторін та обставини викладені в постанові суду першої інстанції.

Зі змісту частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до частини першої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, належним чином перевірити доводи сторін щодо реальності здійснення позивачем господарських операцій та правильності формування податкового кредиту за цими операціями, дати оцінку як вже приєднаним до справи доказам, так і новим доказам, що будуть виявлені в судовому розгляді справи, з дотриманням вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України та зробити юридично правильний висновок щодо прав і обов'язків сторін.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного Управління Міндоходів у м. Києві задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2015 року у справі № 826/12507/15 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді: М.П. Зайцев

О.А. Веденяпін

Н.Є. Маринчак