Постанова № 61763562, 04.10.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 752/8019/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Новак А.В.

Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 жовтня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б., Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 13 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2016 року позивач - ОСОБА_2, звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України, в якому просить:

визнати неправомірними дії щодо відмови у перерахунку розміру пенсії;

зобов'язати провести перерахунок пенсії у відповідності до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 05.11.1991 №1789-ХІІ, виходячи з розрахунку 90% від середнього заробітку, на підставі довідки Генеральної прокуратури України №18-653 зп від 25.04.2016, де заробітна плата з 01.12.2015 складає 27488,86 грн., та здійснити відповідні виплати з 01.12.2015.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 13 червня 2016 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в частині відмови у перерахунку ОСОБА_2 пенсії за вислугою років у зв'язку з підвищенням заробітної плати. Зобов'язано Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_2 перерахунок призначеної пенсії, починаючи з 28 квітня 2016 року на підставі довідки Генеральної прокуратури України №18-653 зп від 25.04.2016, виходячи з розрахунку 90% суми місячної заробітної плати, з урахуванням обмеження на прокурорсько-слідчих посадах перед звільненням, з урахуванням обмежень максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність на відповідний рік. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням в частині, позивач звернувся з апеляційною скаргою на вказану постанову суду, в якій просить оскаржувану постанову суду змінити. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права.

У судове засідання з'явилися не всі особи, які беруть участь у справі, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова. З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити, а постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 13 червня 2016 року - змінити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 201 КАС України суд апеляційної інстанції змінює рішення суду першої інстанції, якщо правильно по суті вирішено справу або питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Керуючись нормами ч. 1 ст. 195 КАС України, за якими суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, враховуючи, що відповідачем апеляційну скаргу не подано, суд апеляційної інстанції розглядає даний спір в частині вимог апеляційної скарги позивача щодо визначення дати з якої необхідно здійснити перерахунок пенсії та оцінки встановлених судом обмежень максимального розміру пенсії.

Так, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог частково, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність дій відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку позивачу пенсії у зв'язку із підвищенням розміру заробітної плати працівникам прокуратури на відповідній посаді, яку обіймав позивач до виходу на пенсію на підставі довідки Генеральної прокуратури України. Водночас, посилаючись на Закон України від 02.03.2015 №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», дійшов висновку, що максимальний розмір пенсії позивача не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції частково.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, позивач знаходиться на обліку в Правобережному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України з 03.07.2009 та отримує пенсію за вислугою років відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

25.04.2016 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок його пенсії на підставі довідки Генеральної прокуратури №18-653зп від 25.04.2016, з якої убачається, що з 01.12.2015 відбулося підвищення заробітної плати начальника відділу Генеральної прокуратуриУкраїни, на якій працював позивач.

Відповідач листом від 29.04.2016 №3465/05 повідомив про відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії відповідно до вказаної довідки, зазначивши, що з 01.06.2015 пенсії в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про прокуратуру» не призначаються, раніше призначені не перераховуються.

Вважаючи, що відповідач протиправно відмовив позивачу у перерахунку пенсії, останній звернувся до адміністративного суду з позовом.

Обговорюючи правомірність вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (далі - Закон №1789-ХІІ) в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу, прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі, зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Законом України від 08 липня 2011 року №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон №3668-VI), який набрав чинності з 01 жовтня 2011 року, зменшено до 80% відсотків розмір пенсії за вислугу років, яка призначається прокурорам і слідчим у разі реалізації ними такого права.

Таким чином, з 01 жовтня 2011 року положення ч.1 ст.50-1 Закону №1789-ХІІ щодо призначення прокурорам і слідчим пенсії за вислугу років у розмірі не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку втратили чинність у зв'язку з внесенням змін до редакції цієї статті Законом №3668-VІ.

Також, Законом №3668-VІ встановлено обмеження виплати пенсії максимальним її розміром.

Відповідно до ст.2 Закону №3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про прокуратуру», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Разом з цим, як встановлено п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI, обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Наведена норма залишилась поза увагою суду першої інстанції, що призвело до помилкового обмеження максимального розміру перерахованої позивачу пенсії.

За приписами ч.ч.13 та 14 ч. 18 ст. 50-1 Закону №1789-ХІІ обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

За пенсіонерами і членами їхніх сімей зберігаються пільги і гарантії соціального захисту, передбачені цим Законом та іншими законами, крім пільг, які встановлені абзацом першим частини третьої статті 49 цього Закону. Пенсіонери і члени їхніх сімей, що проживають разом із ними, мають також право на медичне обслуговування в тих медичних закладах, в яких вони перебували на обліку до виходу на пенсію працівника прокуратури.

Частиною 18 ст. 50-1 Закону №1789-ХІІ, в редакції, яка діяла на момент виникнення у позивача права на пенсію, було передбачено, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Водночас, на час звернення позивача із заявою про перерахунок раніше призначеної пенсії ч. 18 ст. 50-1 Закону №1789-ХІІ викладено в редакції у редакції Закону України від 28.12.2014 р. N 76-VIII: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.».

З аналізу наведених норм, враховуючи, що за пенсіонерами і членами їхніх сімей зберігаються пільги і гарантії соціального захисту, передбачені цим Законом та іншими законами, випливає, що позивач не втратила права на перерахунок призначеної їй раніше пенсії, незважаючи на те, що Кабінетом Міністрів України Умови так і не визначено умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури.

Отже, при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому внесені Законом №3668-VІ зміни до ст. 50-1 Закону №1789-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років прокурорам є ч.ч.13, 18 ст.50 Закону №1789-ХІІ, які змін у зв'язку із прийняттям Закону №3668-VІ не зазнали.

Такий висновок співпадає із висновком Вищого адміністративного суду України, викладеним в ухвалі від 19 травня 2016 року у справі №463/2228/15-а (К/800/41001/15).

Вирішуючи питання про застосування цього Закону в часі, колегія суддів виходить з того, що згідно ст.22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст.17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема, працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Оскільки, позивач звернувся до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України з заявою про перерахунок вже призначеної пенсії на підставі довідки Генеральної прокуратури України №18-653зп від 25.04.2016, з якої убачається, що підвищення відбулось із 01.12.2015, тому виплата має бути здійснена саме з 01.12.2015.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 10 грудня 2013 року у справі №21-348а13, від 06 жовтня 2015 року у справі №21-2432а15 та від 01 березня 2016 року у справі №21-3397а15 (161/20170/14-а).

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, проте помилково застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити, а постанову Оболонського районного суду м. Києва від 18 травня 2016 року - змінити.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 201, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 13 червня 2016 року - змінити, виклавши її резолютивну частину у наступній редакції:

«Адміністративний позов ОСОБА_2 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в частині відмови у перерахунку ОСОБА_2 пенсії за вислугою років у зв'язку з підвищенням заробітної плати.

Зобов'язати Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_2 перерахунок призначеної пенсії, починаючи з 01 грудня 2015 року на підставі довідки Генеральної прокуратури України №18-653 зп від 25 квітня 2016 року, виходячи з розрахунку 90% суми місячної заробітної плати.».

В решті постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 13 червня 2016 року - залишити без змін.

Стягнути з Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 сплачений ним судовий збір за подання адміністративного позову у розмірі 580,00 грн. (п'ятсот вісімдесят гривень) та за подання апеляційної скарги у розмірі 1 212,64 грн. (одна тисяча двісті дванадцять гривень шістдесят чотири копійки).

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.Є. Пилипенко

Суддя: Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Шелест С.Б.

Глущенко Я.Б.