Постанова № 61763507, 28.09.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 758/8247/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Зарицька Ю.Л.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 вересня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Петрика І.Й. Сорочко Є.О. Мотиля В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на постанову Подільського районного суду м. Києва від 22 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій щодо відмови в поновленні виплати пенсії протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій щодо відмови в поновленні виплати пенсії; зобов'язання поновити виплату раніше призначеної пенсії та зобов'язання здійснювати виплату пенсії через підприємство поштового зв'язку «Укрпошта» за місцем реєстрації позивача.

Постановою Подільського районного суду м. Києва від 22 липня 2016 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в поновленні виплати пенсії ОСОБА_5. Зобов'язано Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві вирішити питання щодо поновлення виплати пенсії ОСОБА_5 по суті. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач - Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі, мотивуючи свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Також, не погодившись з постановою суду першої інстанції, представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 звернувся з апеляційною скаргою, просить постанову суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов'язання Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві поновити виплату раніше призначеної пенсії громадянину ОСОБА_5 з 01 квітня 2015 року та здійснювати виплату пенсії громадянину ОСОБА_5 через підприємство поштового зв'язку - відділення поштового зв'язку №01001 Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» за місцем реєстрації ОСОБА_5 - скасувати та прийняти в цій частині нову постанову, якою: позов задовольнити повністю; зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві поновити виплату раніше призначеної пенсії громадянину ОСОБА_5 з 01 квітня 2015 року; зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплату пенсії громадянину ОСОБА_5 здійснювати через підприємство поштового зв'язку - відділення поштового зв'язку № 01001 Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» за місцем реєстрації ОСОБА_5 В решті постанову Подільського районного суду м. Києва від 22 липня 2016 року залишити без змін.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 25 травня 2016 року представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 звернувся до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, просив поновити виплату пенсії гр. ОСОБА_5 з квітня 2015 року та виплату пенсії проводити через підприємство поштового зв'язку №01001 за місцем реєстрації гр. ОСОБА_5

При цьому, представником ОСОБА_5 - ОСОБА_6 було надано заяву про призначення/перерахунок пенсії, заяву про виплату пенсії, що підписані особисто заявником гр. ОСОБА_5, копію ухвали Апеляційного суду м. Києва від 04.02.2016 року, нотаріально засвідчені копії паспорта та ідентифікаційного коду ОСОБА_5, нотаріально засвідчену копію довіреності.

Водночас, Центральним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві листом від 06.06.2016 року за №7419/05 повідомлено представника позивача - ОСОБА_6 про те, що надана ним заява та копії документів не можуть бути підставою для поновлення виплати пенсії гр. ОСОБА_5, оскільки така заява подається пенсіонером особисто або його законним представником та рекомендовано ОСОБА_5 особисто звернутись до Управління для надання нової заяви (встановленого зразка) та пакету документів, передбачених Порядком.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови в поновленні виплати пенсії, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно наведених у ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - також Закон) визначень, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Частиною 1 ст. 9 вищевказаного Закону встановлено, що відповідно до цього Закону, за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

В силу ч. 1 ст. 44 Закону № 1058-IV, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Окремою нормою Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачено ким саме подається заява про поновлення виплати пенсії.

Отже, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що заяву про поновлення виплати пенсії позивач мав право подати через представника за довіреністю.

Відповідно до ч. 5 ст. 45 цього Закону, документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Згідно ч. 1 ст. 46 даного Закону, нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено підстави та порядок припинення виплати пенсії та поновлення такої.

Так, згідно ч. 1 ст. 49 вказаного Закону, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 цього Закону, поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Пунктом 4.3 цього Порядку передбачено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.

Таким чином, у випадку наявності документів, необхідних для поновлення виплати пенсії, орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо поновлення виплати пенсії не пізніше 10 днів.

Як вбачається з матеріалів справи, 25 травня 2016 року представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 звернувся до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, просив поновити виплату пенсії гр. ОСОБА_5 з квітня 2015 року, а виплату пенсії проводити на підприємство поштового зв'язку №01001 за місцем реєстрації гр. ОСОБА_5 (а.с.22-24).

При цьому, представником ОСОБА_5 - ОСОБА_6 було надано заяву про призначення/перерахунок пенсії, заяву про виплату пенсії, що підписані особисто ОСОБА_5, копію ухвали Апеляційного суду м. Києва від 04.02.2016 року, нотаріально засвідчені копії паспорта, ідентифікаційного коду ОСОБА_5 та нотаріально засвідчену копію довіреності.

Однак, відповідачем листом від 06.06.2016 року за №7419/05 повідомлено представника позивача - ОСОБА_6 про те, що надана ним заява та копії документів не можуть бути підставою для поновлення виплати пенсії ОСОБА_5, зважаючи на те, що заява подається пенсіонером особисто або його законним представником та рекомендовано ОСОБА_5 особисто звернутись до Управління для надання нової заяви (встановленого зразка) та пакету документів, передбачених Порядком.

Так, порушення права на належне пенсійне забезпечення, позивач вбачає у відмові в поновленні виплати пенсії.

Водночас, колегія суддів зазначає, що дана відмова оформлена листом №7419/05 від 06 червня 2016 року, розглянутого в межах Закону України «Про звернення громадян» (а.с.43).

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що рішення відповідача про поновлення виплати пенсії або відмову у поновленні виплати пенсії позивачу, в матеріалах справи відсутні.

Так, колегія суддів виходить з того, що лист №7419/05 від 06 червня 2016 року не є юридичною формою рішення владного органу, оскільки в межах компетенції Управління, актами правової дії є розпорядження або рішення керівника органу. Заява позивача про поновлення пенсії безпідставно розглянута в межах Закону України «Про звернення громадян».

Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено юрисдикцію адміністративних судів, яка поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Так, нормативно-правові акти - це акти управління, які встановлюють, змінюють та припиняють (скасовують) правові норми. Натомість, індивідуальні акти стосуються конкретних осіб та їхніх відносин. Загальною рисою, яка відрізняє ці акти від нормативних, є їх правозастосовний характер. Головною рисою таких актів є їх конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративних правовідносин, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, індивідуальних питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами. Обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

Так, з приводу позовних вимог про зобов'язання поновити виплату раніше призначеної пенсії позивачу та зобов'язання здійснювати її виплату через підприємство поштового зв'язку «Укрпошта» за місцем реєстрації позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Так, здійснення дискреційних повноважень може в деяких випадках передбачати вибір між здійсненням певних дій і нездійсненням дії.

Акт, прийнятий в ході здійснення дискреційних повноважень, підлягає контролю відносно його законності з боку суду або іншого незалежного органу. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Тобто, дискреційне повноваження - це таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_5 про поновлення виплати раніше призначеної пенсії та зобов'язання здійснювати її виплату через підприємство поштового зв'язку «Укрпошта» за місцем реєстрації позивача, а також висновки суду першої інстанції про зобов'язання відповідача вирішити питання щодо поновлення виплати пенсії по суті є формою втручання в дискреційні повноваження державного органу - Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, а тому безпідставно задоволено судом першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне, з урахуванням ч. 2 ст. 11 КАС України, зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві розглянути заяву представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 від 25 травня 2016 року з приводу поновлення виплати пенсії ОСОБА_5.

Посилання в апеляційній скарзі представника позивача ОСОБА_6 на судову практику наявну в матеріалах справи, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки обставини справи є різними в кожному конкретному випадку.

Також, доводи апеляційної скарги представника позивача про те, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо поновлення виплати пенсії та зобов'язання здійснювати її виплату, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, в даному випадку, це є формою втручання в дискреційні повноваження державного органу.

Крім цього, доводи апеляційної скарги відповідача про те, що ОСОБА_6 не є законним представником ОСОБА_5, колегія суддів також вважає безпідставними.

Так, судом першої інстанції вірно зазначено, що в матеріалах справи наявна належним чином оформлена та засвідчена ксерокопія від 19 травня 2016 року, якою уповноважено ОСОБА_6 представляти інтереси позивача, зокрема і в органах Пенсійного фонду України.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в поновленні виплати пенсії та зобов'язання вирішити питання щодо поновлення виплати пенсії ОСОБА_5 по суті, а тому постанова суду підлягає скасуванню із винесенням нового рішення про задоволення позовних вимог частково, а саме: зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві розглянути заяву представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 від 25 травня 2016 року з приводу поновлення виплати пенсії ОСОБА_5

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративним справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Згідно ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 задовольнити частково.

Постанову Подільського районного суду м. Києва від 22 липня 2016 року скасувати та прийняти нове рішення.

Адміністративний позов ОСОБА_5 задовольнити частково.

Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві розглянути заяву представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 від 25 травня 2016 року з приводу поновлення виплати пенсії ОСОБА_5.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Судді Вівдиченко Т.Р. Петрик І.Й. Сорочко Є.О.

Повний текст постанови виготовлено 03.10.2016 року

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Сорочко Є.О.

Петрик І.Й.