Ухвала суду № 61763387, 28.09.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 761/19132/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Юзькова О.Л. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

28 вересня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Петрика І.Й.

Сорочко Є.О.

За участю секретаря: Мотиля В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою представника Яготинської міської ради Київської області - Денисенко Олени Миколаївни на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 11 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом Державної міграційної служби України, Пункту тимчасового розміщення біженців у м. Яготині Київської області за участю Генеральної прокуратури України до Яготинської міської ради Київської області, треті особи: Кабінет Міністрів України, Міністерство внутрішніх справ України про скасування рішення Яготинської міської ради Київської області,-

В С Т А Н О В И В :

Позивачі - Державна міграційна служба України, Пункт тимчасового розміщення біженців у м. Яготині Київської області за участю Генеральної прокуратури України звернулись до Шевченківського районного суду м.Києва з адміністративним позовом до Яготинської міської ради Київської області, треті особи: Кабінет Міністрів України, Міністерство внутрішніх справ України про скасування рішення Яготинської міської ради Київської області від 17.03.2016 року №210-05-VII «Про скасування рішень Яготинської міської ради».

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 11 серпня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Яготинська міська рада Київської області звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 17.03.2016 року Яготинською міською радою Київської області ухвалено рішення № 210-05-VI, яким було скасовано рішення ради № 658-16-VІ від 29.11.2011 року «Про передачу у постійне користування пункту тимчасового розміщення біженців земельних ділянок під розміщення пункту тимчасового розміщення біженців в межах населеного пункту по вул. Студентській, 2 в м. Яготині в адміністративних межах Яготинської міської ради».

23 лютого 2012 року відповідачем ухвалено рішення № 839-20-VІ «Про надання дозволу Пункту тимчасового розміщення біженців в м. Яготині Київської області на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки (державних актів на право постійного користування земельними ділянками) під розміщення Пункту біженців по вул. Студентській, 2 в м. Яготині».

Яготинською міською радою Київської області 19.07.2012 року ухвалено рішення № 1164-26- VІ «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки (державного акта на право постійного користування) Пункту тимчасового розміщення біженців у м. Яготині Київської області, під розміщення пункту тимчасового розміщення біженців по вул. Студентській, 2 в м. Яготині в межах населеного пункту в адміністративних межах Яготинської міської ради».

Як свідчать матеріали справи, зважаючи на вищезазначені рішення, Пункт тимчасового розміщення біженців отримав Державні акти на право постійного користування земельними ділянками у м. Яготині Київської області по вул. Студентська, 2.

17 березня 2016 року Яготинською міською радою Київської області ухвалено рішення № 210-05-VІІ «Про скасування рішень Яготинської міської ради», яким вищезазначені рішення були скасовані.

Позивачі не погоджуючись з таким рішенням міської ради звернулися до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглядаючи спір який виник між сторонами, колегією суддів встановлено, що оскаржуване рішення ухвалено зважаючи на суспільно-політичну обстановку в м. Яготин.

Так, встановлено, що Пункт тимчасового розміщення біженців є постійним користувачем земельних ділянок у м. Яготині.

Статтею 92 Земельного кодексу України встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Підставами припинення права користування земельною ділянкою, у відповідності до ст.141 Земельного кодексу України, є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Яготинська міська рада Київської області, приймаючи рішення щодо припинення права особи на користування земельною ділянкою, послалась на напружену суспільно-політичну ситуацію в м.Яготині, яка виникла негативним ставленням громади міста до можливого функціонування Пункту тимчасового розміщення біженців в м.Яготині.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказана підстава не передбачена чинним законодавством України.

Крім того, суд першої інстанції вірно звернув увагу на рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 року у справі 3 7-рп/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування).

Конституційним Судом України було здійснене офіційне тлумачення ч. 2 ст. 19, ст. 144 Конституції України, ст. 25, ч. 14 ст. 46, ч. 1, 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» стосовно права органу місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни з будь-якого питання, що є компетенцією органу місцевого самоврядування (рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009).

У вказаному рішенні зазначено, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону).

Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо, відповідно до приписів цих рішень, виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.

Тобто, в своєму рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Разом з тим, Конституційний Суд України відзначив, що ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Такої ж правової позиції притримується Верховний Суд України, що висвітлено, зокрема, у постанові від 04 червня 2013 року у справі № 21-64а13.

Відтак, місцева рада не має права скасовувати раніше прийняті нею індивідуально-правові рішення чи вносити до них зміни після їх виконання.

Зазначене обумовлене необхідністю гарантувати стабільність суспільних відносин для впевненості осіб у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що зважаючи на правовідносини, які виникли між сторонами, а саме правовідносини щодо реалізації права постійного користування земельною ділянкою, правові підстави для скасування Яготинською міською радою Київської області попередніх рішень відсутні.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про недоведеність відповідачем правомірності своїх дій, а тому судом вірно задоволено позовні вимоги.

Посилання апелянта про те, що судом першої інстанції не було взято до уваги доводи щодо підстав прийняття спірного рішення спростовуються вищенаведеним.

З приводу доводів апелянта на непідсудність вказаного спору адміністративному суду, колегія суддів зауважує, що даний спір є публічно-правовим та підпадає під адміністративну юрисдикцію, оскільки оскаржуване рішення відповідача стосується скасування прийнятих ним раніше рішень.

Крім того, твердження апелянта на порушення судом першої інстанції територіальної підсудності є необґрунтованим, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам.

Відповідно до частини другої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Якщо така особа не має місця проживання (перебування, знаходження) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача.

Таким чином, відповідно до вимог статей 18 та 19 Кодексу адміністративного судочинства України, спірні правовідносини підлягають вирішенню у порядку адміністративного судочинства місцевим загальним судом як адміністративним судом.

З урахуванням того, що місцезнаходження позивача - Державної міграційної служби України (ідентифікаційний код - 37508470) - м. Київ, вул. Володимирська, 9, справа за даним позовом підлягає вирішенню Шевченківським районним судом м. Києва.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновки суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу представника Яготинської міської ради Київської області - Денисенко Олени Миколаївни залишити без задоволення.

Постанову Шевченківського районного суду м.Києва від 11 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Петрик І.Й.

Сорочко Є.О.

Повний текст ухвали виготовлено 03.10.2016 року

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Сорочко Є.О.

Петрик І.Й.