Ухвала суду № 61763319, 03.10.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/25290/15 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

03 жовтня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й.СуддівВівдиченко Т.Р., Ісаєнко Ю.А., За участю секретаряГуменюк Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Лівобережжя плюс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Міськжитлобуд» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 вересня 2016 року у справі за адміністративним Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лівобережжя плюс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Міськжитлобуд» про застосування заходів реагування, -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м.Києві звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лівобережжя плюс» (відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Міськжитлобуд» (відповідач 2), в якому просить застосувати до ТОВ «Лівобережжя плюс» та ТОВ «БК «Міськжитлобуд» заходи реагування у вигляді повного зупинення будівельно-монтажних робіт та експлуатації приміщень на будівництві по вул. Дніпровська набережна. 14 у Дарницькому районі м. Києва та визначити спосіб виконання судового рішення у порядку, передбаченому наказом МНС України від 21.10.2004 №130 «Про затвердження Інструкції про порядок та умови застосування органами державного пожежного нагляду запобіжних заходів», зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 08.11.2014 за №1416/10015, шляхом відключення джерела електроживлення, накладення печаток на розподільчі електрощити та вхідні двері приміщень на будівництві.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 вересня 2016 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідачі звернулись з апеляційними скаргами, в яких просять скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити. В обґрунтування апеляційних скарг апелянти вказують, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ГУ ДСНС України у місті Києві у період з 28 жовтня 2015 року по 30 жовтня 2015 року проведено планову перевірку замовника - ТОВ «Лівобережжя плюс», генпідрядної організації - «Будівельна компанія «Міськжитлобуд», за результатами якої складено акт перевірки щодо додержання (виконання) вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту, контролю за діяльністю аварійно-рятувальних служб (надалі по тексту - акт перевірки).

Під час здійснення перевірки встановлено, що будівництво здійснюється з порушенням правил та норм пожежної і техногенної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров'ю людей.

З огляду на що, позивач звернувся із позовом до суду про застосування заходів реагування до відповідачів у вигляді повного зупинення будівельно-монтажних робіт та експлуатації приміщень.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів погоджується із огляду на наступне.

Статтею 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачено, що планові заходи здійснюються відповідно до річних або квартальних планів, які затверджуються органом державного нагляду (контролю) до 1 грудня року, що передує плановому, або до 25 числа останнього місяця кварталу, що передує плановому.

План-графік перевірок суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику розташованих на території Дарницького району м. Києва на IV квартал було затверджено 17.09.2015 заступником начальника Дарницького РУГУДСНС України ум. Києві підполковником служби цивільного захисту Семком С.М., у відповідності до чинного законодавства.

Так, пунктом 61 вказаного план-графіку заплановано перевірку будівництва житлово-офісного та культурно-оздоровчого комплексу з об'єктами інфраструктури (TOB «Лівобережжя Плюс») по вул. Дніпровська набережна, 14 у Дарницькому районі м. Києва.

На виконання план-графіку перевірок на IV квартал Дарницьким РУ ГУ ДСНС України у м. Києві було видано наказ від 18.09.2015 № 21 «Про проведення перевірки» на жовтень 2015 року. Так, п. 61 даного наказу державному інспектору з нагляду у сфері ПіТБ ГУ ДСНС України у м. Києві майору служби цивільного захисту Бабаку А.П. та державному інспектору з нагляду у сфері ПіТБ управління з HC у Дарницькому районі ГУ ДСНС України у м. Києві майору служби цивільного захисту Пономаренку А.О. (далі - державні інспектори) доручено в період 12.10.2015-30.10.2015 провести планову перевірку будівництва (замовником якого виступає TOB «Лівобережжя Плюс», що й було вказано в наказі №21) з додержання вимог чинного законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки, цивільного захисту, контролю за діяльністю аварійно-рятувальних служб.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 29.02.2012 р. № 306, затверджені «КРИТЕРІЇ, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності, та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки», відповідно до якої до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику відносяться суб'єкти: які провадять діяльність з будівництва об'єктів IV-V категорії складності.

Так, генпідрядником будівництва є TOB «БК «Міськжитлобуд», а отже він є тим суб'єктом господарювання, який проводить діяльність з будівництва та щодо діяльності якого здійснювалась перевірка, у зв'язку з чим акт перевірки від 30.10.2015 № 267 було складено і стосовно замовника даного будівництва, і стосовно підрядної організації.

Відповідно до ч. З ст. 51 та ч. 5 ст. 55 Кодексу цивільного захисту України забезпечення пожежної та техногенної безпеки на будівництві об'єктів, будівель і споруд покладається на орган архітектури, замовників, забудовників, проектні та будівельні організації.

Отже, колегія суддів зазначає, що перевірка будівництва була запланована, організована та проведена згідно чинного законодавства, а тому твердження апелянтів про відсутність підстав для проведення перевірки є необґрунтованими те безпідставними.

Стосовно тверджень апелянта про те, що орган ДСНС України не є компетентним у зверненні до суду, слід зазначити наступне.

Частиною сьомою статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого Указом Президента України від 16 січня 2013 року №20/2013, Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра оборони України (далі - Міністр).

Згідно пункту 6 вказаного Положення ДСНС України здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення, а також міжрегіональні (повноваження яких поширюються на кілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи (у разі їх створення).

Відповідно до Положення про Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві (далі - Головне управління), затвердженого наказом ДСНС України від 04.02.2013 № 3, Головне управління є територіальним органом Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві, уповноваженим на забезпечення реалізації державної політики у сферах цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, профілактики травматизму невиробничого характеру.

Основними завданнями Головного управління на відповідній території є: здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням та виконанням вимог законодавства у сферах пожежної та техногенної безпеки цивільного захисту, за діяльністю аварійно-рятувальних служб на відповідній території, що передбачено п. З Положення про Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві.

Частина перша статті 67 Кодексу цивільного захисту України передбачає, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить, зокрема: здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства органами та суб'єктами господарювання, аварійно-рятувальними службами, зазначеними у статті 65 цього Кодексу; звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей.

Відповідно до частин першої та другої статті 68 Кодексу цивільного захисту України посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов'язані застосовувати санкції, визначені законом.

У разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров'ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Як визначено згідно частини першої статті 70 Кодексу цивільного захисту України, підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є: 1) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; 2) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення; 3) випуск і реалізація вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки; 4) нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій; 5) відсутність на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи; 6) невідповідність кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб'єкта господарювання, їх непридатність або відсутність; 7) порушення правил поводження з небезпечними речовинами; 8) відсутність або непридатність до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об'єктів або об'єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій; 9) відсутність на об'єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовність до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту; 10) неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб'єктів господарювання; 11) проведення робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об'єктів, інженерних і транспортних комунікацій, які порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб'єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають.

Відповідно до частини другої статті 70 Кодексу цивільного захисту України повне або часткове зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

Згідно частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Колегія суддів звертає увагу, що доказів, які б підтверджували усунення відповідачами виявлених в акті перевірки порушень, які можуть створити загрозу життю та здоров'ю людей, станом на день вирішення спору, матеріали справи не містять і вважає за необхідне зазначити наступне.

Під час проведення перевірки було виявлено ряд порушень правил техногенної і пожежної безпеки, які зазначені в акті від 30.10.2015 № 267, у зв'язку з чим суб'єктом господарювання недотримані вимоги законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров'ю людей, керуючись ст. 68 Кодексу цивільного захисту України, Головне управління зобов'язане звернутися до адміністративного суду з позовом про застосування заходів реагування.

Крім того, чинне законодавство не обумовлює імперативно необхідність винесення припису, розпорядження чи постанови з питань пожежної безпеки як передумови звернення до суду із позовом про застосування заходів реагування у вигляді зупинення діяльності. Більше того, за змістом частини сьомої статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. І лише у разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб'єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом.

Отже, з огляду на зазначене, доводи відповідача відносно наявності обов'язку ДСНС, в разі виявлення порушень законодавства в сфері техногенної та пожежної безпеки, видати суб'єкту господарювання відповідне рішення (припис, розпорядження, постанову) з вимогою про усунення таких порушень, не відповідають вимогам чинного законодавства в рамках якого діє Позивач.

Так, відповідно до пункту 1 статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» підставами для здійснення позапланових заходів є: подання суб'єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням.

Отже, перевірка припису не є єдиною підставою для проведення позапланової перевірки, тому, якщо апелянт вважає, що порушення виявлені під час перевірки відсутні, він може звернутися із заявою про проведення позапланової перевірки за його бажанням до позивача, для встановлення відсутності порушень, та наступного скасування заходів реагування застосованих судом.

Стосовно тверджень апелянта щодо процедури проведення перевірки, колегія суддів зазначає, що позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про застосування заходів реагування, а отже і предметом даного спору є застосування заходів реагування, а твердження апелянта стосовно того, що позивачем було порушено порядок проведення перевірки не є предметом спору у даній справі.

За таких підстав, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ГУ ДСНС України у м. Києві про застосування заходів реагування до ТОВ «Лівобережжя плюс» та ТОВ «БК «Міськжитлобуд» у вигляді повного зупинення будівельно-монтажних робіт та експлуатації приміщень на будівництві по вул. Дніпровська набережна, 14 у Дарницькому районі м. Києва є обґрунтованими.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Крім того, колегія суддів зазначає, що на адресу суду надійшло клопотання представника ТОВ «БК «Міськжитлобуд» про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю з'явитись у судове засідання.

Відповідно до частин 2 та 4 статті 128 КАС України, неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи. Проте за клопотанням сторони та з урахуванням обставин у справі суд може відкласти її розгляд.

У разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Колегія суддів зазначає, що подане представником відповідача клопотання про відкладення розгляду справи є необґрунтованим, а докази неможливості прибуття останнього в судове засідання суду надані не були.

Крім того, колегія суддів наголошує, що скаржник за необхідності мав можливість надати право представляти інтереси установи іншому представнику.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що законом передбачена чітка процедура скасування заходів реагування застосованих судом, у відповідності до ч. 12 ст. 183-2 КАС України, особа має право подати заяву про скасування заходів реагування щодо державного нагляду (контролю), застосованих судом за результатом розгляду справи, передбаченої пунктом 5 частини першої цієї статті, якщо обставини, які стали підставою для вжиття заходів реагування, перестали існувати або усунуті, що підтверджується відповідними доказами. Така заява подається до адміністративного суду, який прийняв постанову про застосування відповідних заходів реагування щодо державного нагляду (контролю).

Згідно зі статтею 183-2 КАС скорочене провадження здійснюється в адміністративних справах щодо, зокрема, застосування у випадках, передбачених законом, заходів реагування щодо державного нагляду (контролю), дозвільної системи у сфері господарської діяльності, якщо вони можуть бути застосовані виключно за судовим рішенням.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 41, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лівобережжя плюс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Міськжитлобуд» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 вересня 2016 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Петрик І.Й.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Ісаєнко Ю.А.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Ісаєнко Ю.А.