Ухвала суду № 61763161, 22.09.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

22 вересня 2016 рокусправа № 808/9004/15 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Поплавського В.Ю.

суддів: Чепурнова Д.В. Сафронової С.В.

за участю секретаря судового засідання: Царьової Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року по справі № 808/9004/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Монтажно-будівельна компанія» до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Монтажно-будівельна компанія» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області та просило скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ №0001212201 від 10.07.2015.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «Капіталбуд Сервіс», ТОВ «Старт Альянс», ПП «ІТ-Спецпроммонтаж», ТОВ «Укрелектростандарт», ТОВ «Еліт Трейд Компані», ТОВ «Міраброн Плюс», є безпідставними та необґрунтованими, оскільки товари та послуги позивачем фактично отримані, використані в господарській діяльності, роботи виконані та оплачені, під час перевірки надані всі документи, які підтверджують реальність здійснення вказаних операцій.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду, оскільки вважає, що при її прийнятті судом невірно застосовано та порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, фахівцями ДПІ в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя, згідно із п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п. 75.1 ст.75, п.77.1 ст.77 Податкового Кодексу України, відповідно до плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання було проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Монтажно-будівельна компанія» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2014.

За результатами вказаної перевірки складено акт №67/08-29-22-0108/31598941 від 24.06.2015.

Згідно акту перевірки позивачем порушено вимоги:

- пп.14.1.27 пп.14.1.36 п.14.1 ст. 14, п.138.1, п.138.2, п.138.6, п.138.8 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток підприємства на загальну суму 2 080 947,00 грн., у т.ч. по періодах:

2012 рік (4 квартал) на суму 459 834,00 грн.;

2013 рік на суму 1 110 288,00 грн.;

2014 рік на суму 510 825,00 грн.

На підставі акту перевірки №67/08-29-22-0108/31598941 від 24.06.2015 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0001212201 від 10.07.2015, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 3 121 420,50 грн., в т.ч. за основним платежем 2 080 947,00 грн. та 1 040 473,50 грн. за штрафними санкціями.

Позивач, скориставшись правом адміністративного оскарження звернувся зі скаргами на податкове повідомлення-рішення, за результатом розгляду яких рішенням Головного управління ДФС у Запорізькій області від 08.10.2015 №3879/10/08-01-10-04-13 (а.с.97-101) та рішенням Державної фіскальної служби України від 04.12.2015 №25916/6/99-99-10-01-01-25 (а.с.102-107) податкове повідомлення-рішення №0001212201 від 10.07.2015 залишено без змін, а скарги без задоволення.

Позивач, не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, звернувся з позовом до суду.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків податкового органу.

Як визначено ст. 135 Податкового кодексу України (ПКУ), якою передбачено порядок визначення доходів та їх склад, зокрема п. 135.2, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПКУ інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

П. 138.2 ст.138 ПКУ визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 ПКУ витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Як визначено п. 138.2 ст. 138 ПКУ витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПКУ не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно з п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Господарською операцією, згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондується і з нормами Податкового кодексу України.

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення став висновок контролюючого органу про відсутність підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Капіталбуд Сервіс», ТОВ «Старт Альянс», ПП «ІТ-Спецпроммонтаж», ТОВ «Укрелектростандарт», ТОВ «Еліт Трейд Компані», ТОВ «Міраброн Плюс».

Згідно з матеріалами справи, взаємовідносини між ТОВ «Монтажно-будівельна компанія» (генпідрядник) та ТОВ «Капіталбуд Сервіс» (субпідрядник) підтверджено договором №494 укладеним 02.07.2012. На виконання умов договору субпідрядник зобов'язується на свій ризик, власними силами із власних матеріалів та матеріалів ТОВ «Монтажно-будівельна компанія» виконати будівельно-монтажні роботи на об'єктах генпідрядника. ТОВ «Капіталбуд Сервіс» протягом жовтня 2012 року, листопада 2012 року, грудня 2012 року виписало на адресу ТОВ «Монтажно-будівельна компанія» податкові накладні та акти виконаних робіт на загальну суму 2 063 151,18 грн., у т.ч. ПДВ 343 858,53 грн. Розрахунки здійснювалися коштами через розрахунковий рахунок. В податковому обліку витрати з придбання послуг у ТОВ «Капіталбуд Сервіс» включені платником до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік у розмірі 1 719 293,00 грн. Факт виконання вказаних робіт підтверджується наданими до перевірки актами виконаних робіт; податковими накладними.

Взаємовідносини позивача з товариством з обмеженою відповідальністю «Старт Альянс» підтверджено наступними матеріалами справи: договором купівлі-продажу № 30507 від 03.05.2012, укладеного між ТОВ «Монтажно-будівельна компанія» (покупець) та ТОВ «Старт Альянс» (продавець) (т. 1 а.с.120-121 т.1) на виконання якого, ТОВ «Старт Альянс» протягом жовтня 2012 року виписало в адресу ТОВ «Монтажно-будівельна компанія» податкові та видаткові накладні на поставку будівельних матеріалів на загальну суму 564 474,00 грн., у т.ч. ПДВ 94 078,98 грн. Розрахунки між підприємствами здійснювалися безготівковим шляхом через розрахунковий рахунок. В податковому обліку витрати з придбання послуг у ТОВ «Старт Альянс» включені платником податку до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік у розмірі 470 395,00 грн. Факт виконання умов договору підтверджується наданими до перевірки видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними. Також у матеріалах справи містяться: довідка про напрям та кількість списання ТМЦ, що були отримані у ТОВ «Старт Альянс» у жовтні 2012 року, де зазначено про використання отриманих ТМЦ та яка містить посилання на акти та відомості дефектів, де оформлялись операції по використанню ТМЦ; первинні документи щодо використання отриманих ТМЦ в будівництві. Дані первинних документів дають можливість чітко простежити весь шлях отриманих ТМЦ від моменту отримання їх від контрагента до використання на конкретному будівництві.

Взаємовідносини позивача з ПП «ІТ-Спецпроммонтаж» підтверджено: договором від 29.04.2013 №519, укладеним між ТОВ «Монтажно-будівельна компанія» (генпідрядник) та ПП «ІТ-Спецпроммонтаж» (субпідрядник). За умовами договору субпідрядник зобов'язується на свій ризик, власними силами із власних матеріалів та матеріалів позивача виконати будівельно-монтажні роботи на об'єктах генпідрядника. ПП «ІТ-Спецпроммонтаж» протягом 2013 року виписало в адресу позивача податкові накладні та акти виконаних робіт на загальну суму 6 262 485,30 грн., у т.ч. ПДВ 1043749,00 грн. Розрахунки за виконанні роботи здійснювались у безготівковій формі на розрахунковий рахунок. В податковому обліку витрати з придбання послуг у ПП «ІТ-Спецпроммонтаж» включені платником до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік у розмірі 5 218 738,00 грн. Факт виконання вказаних робіт підтверджується актами виконаних робіт, податковими накладними.

Взаємовідносини позивача з ТОВ «Укрелектростандарт» підтверджено: договором від 01.11.2013 №544, укладеним між ТОВ «Монтажно-будівельна компанія» (генпідрядник) та ТОВ «Укрелектростандарт» (субпідрядник), згідно якого субпідрядник на свій ризик, власними силами із власних матеріалів та матеріалів ТОВ «Монтажно-будівельна компанія» зобов'язаний виконати будівельно-монтажні роботи на об'єктах генпідрядника. ТОВ «Укрелектростандарт» протягом 2013-2014 років виписало в адресу ТОВ «Монтажно-будівельна компанія» податкові накладні та акти виконаних робіт на загальну суму 2 495 529,60 грн., у т.ч. ПДВ 415 921,60 грн. Розрахунки між підприємствами здійснювались у безготівковій формі через розрахунковий рахунок. В податковому обліку витрати з придбання послуг у ТОВ «Укрелектростандарт» включені платником до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік у розмірі 624884,00 грн., за 2014 рік у сумі 1 454 724,00 грн. Факт виконання вказаних робіт підтверджується наданими до перевірки актами виконаних робіт; податковими накладними.

Взаємовідносини позивача з ТОВ «Еліт Трейд Компані» підтверджено: договором від 10.01.2014 №547, укладеним між ТОВ «Монтажно-будівельна компанія» (генпідрядник) та ТОВ «Еліт Трейд Компані» (субпідрядник), згідно якого субпідрядник на свій ризик, власними силами із власних матеріалів та матеріалів ТОВ «Монтажно-будівельна компанія» зобов'язаний виконати будівельно-монтажні роботи на об'єктах генпідрядника. ТОВ «Еліт Трейд Компані» протягом 2014 року виписало на адресу ТОВ «Монтажно-будівельна компанія» податкові накладні та акти виконаних робіт на загальну суму 704 167,00 грн., у т.ч. ПДВ 117 361,20 грн. Розрахунки між підприємствами здійснювались у безготівковій формі через розрахунковий рахунок. В податковому обліку витрати з придбання послуг у ТОВ «Еліт Трейд Компані» включені платником до складу витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік у розмірі 586 806,00 грн. Факт виконання вказаних робіт підтверджується актами виконаних робіт та податковими накладними.

Взаємовідносини позивача з ТОВ «Міраброн Плюс» підтверджено: договором від 02.04.2014 №553, укладеним між ТОВ «Монтажно-будівельна компанія» (генпідрядник) та ТОВ «Міраброн Плюс» (субпідрядник) укладено договір від 02.04.2014 №553, згідно якого, субпідрядник на свій ризик, власними силами із власних матеріалів та матеріалів ТОВ «Монтажно-будівельна компанія» зобов'язаний виконати будівельно-монтажні роботи на об'єктах генпідрядника. ТОВ «Міраброн Плюс» протягом квітня 2014 року та травня 2014 року виписало в адресу ТОВ «Монтажно-будівельна компанія» податкові накладні та акти виконаних робіт на загальну суму 955 600,50 грн., у т.ч. ПДВ 159276,75 грн. Розрахунки між підприємствами здійснювались у безготівковій формі через розрахунковий рахунок. В податковому обліку витрати з придбання послуг у ТОВ «Міраброн Плюс» включені платником до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік у розмірі 796 383,75 грн. Факт виконання вказаних робіт підтверджується наданими до перевірки актами виконаних робіт та податковими накладними.

По кожному об'єкту, визначеному у зазначених вище договорах, у матеріалах справи міститься первинна та частково технічна документація, яка підтверджує фактичне виконання робіт.

Виходячи із змісту поданих позивачем документів в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з поставки, надання послуг, а саме: фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що позивач має в наявності всі первинні документи стосовно господарських взаємовідносин з безпосередніми контрагентами, які відповідають діючому законодавству.

Використання позивачем придбаного товару, наданих послуг у власній господарській діяльності відповідачем не спростовується, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку товариства матеріали справи не містять.

З матеріалів справи вбачається, що укладені позивачем із зазначеними вище підприємствами договори відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними та податковими документами.

Таким чином, наявність вищенаведених первинних документів в їх сукупності свідчить про рух активів позивача у процесі здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ «Капіталбуд Сервіс», ТОВ «Старт Альянс», ПП «ІТ-Спецпроммонтаж», ТОВ «Укрелектростандарт», ТОВ «Еліт Трейд Компані», ТОВ «Міраброн Плюс», тобто про те, що мали місце реальні зміни майнового стану платника податків, які є обов'язковою ознакою господарської операції.

Стосовно посилання відповідача на отриману податкову інформацію про контрагентів позивача, колегія суддів вважає, що ця інформація не може мати для суду доказового значення щодо нереальності господарських операцій, про яку вказує відповідач, оскільки без дослідження первинних документів вказаних підприємств (яка обумовлена їх відсутністю за податковою адресою), доказів здійснення якого податковим органом не надано, висновки відповідача про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «Капіталбуд Сервіс», ТОВ «Старт Альянс», ПП «ІТ-Спецпроммонтаж», ТОВ «Укрелектростандарт», ТОВ «Еліт Трейд Компані», ТОВ «Міраброн Плюс», є необґрунтованими.

Також навіть за наявності факту не відображення контрагентом платника податку податкових зобов'язань, зазначена обставина не позбавляє такого платника податку права на формування валових витрат за операціями з таким контрагентом.

Також як на «докази» відповідач посилається лише на сам факт і податкову інформацію, не надаючи документальних підтверджень своїм припущенням, зокрема щодо відсутності у контрагентів позивача техніки та людських ресурсів.

Техніка може орендуватися, робітники можуть бути залучені з порушенням норм трудового законодавства, але це не може бути підтвердженням невиконання робіт, передбачених договорми підряду.

Разом з тим, у матеріалах справи містяться документальні підтвердження фактичного виконання підрядних робіт, що є доказом, а не припущеннями.

Крім того, акт перевірки не містить посилань на відсутність документів бухгалтерського обліку та порушення саме позивачем будь-яких норм чинного податкового законодавства України.

Також чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Таким чином, зазначені відповідачем обставини щодо контрагентів позивача не є законодавчо встановленими підставами для позбавлення позивача права на витрати з операцій поставки товару, надання послуг, виконання робіт, оскільки статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»).

Відповідачем до суду надано протокол допиту свідка ОСОБА_2, яка була директором ТОВ «Старт Альянс», та, який на думку відповідача підтверджує фіктивність цього підприємства та свідчить про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «Старт Альянс».

Згідно зі ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

З огляду на вказану норму, протокол допиту не може вважатися належним доказом, оскільки свідок процесі розгляду кримінального провадження допитується неодноразово, може змінювати свої показання, а в подальшому навіть відмовитись від них на стадії судового розгляду.

Отже, виключно вирок по кримінальному провадженню може бути належним доказом.

Станом на 22.09.2016 року вирок по кримінальному провадженню № 12013080000000202 відсутній, тому протокол допиту ОСОБА_2 суд не приймає як належний доказ, який може підтвердити нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Старт Альянс».

Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

У протоколах допиту серед підприємств, співпрацю з якими спростовує ОСОБА_2 ТОВ «Монтажно-будівельна компанія» відсутнє.

Також суду не надано доказів підробки документів або складання фіктивних документів, що підтверджують здійснені позивачем господарські операції.

Крім того, податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

Натомість, на час здійснення вищезазначених господарських операцій позивач переконався, що його контрагенти:

були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців;

мали свідоцтва про реєстрацію платників ПДВ;

мали право видавати податкові накладані;

були реально діючими суб'єктами підприємницької діяльності;

мали діючу ліцензію на здійснення господарської діяльності та дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки;

не мали станів «припинення» або «відсутність за місцезнаходженням».

Натомість факт виконання робіт по кожному об'єкту, вказаному у договорах, підтверджено первинною та частково технічною документацією.

Позиція податкового органу, яка базується на виявлених податковим органом порушеннях, допущених при здійсненні господарської діяльності контрагентами позивача, суперечить вимогам чинного законодавства.

Із змісту вищенаведених правових норм вбачається, що Податковий кодекс України не ставить право позивача на формування витрат в залежність від декларування постачальниками, в тому числі і по ланцюгу постачання, своїх податкових зобов'язань та/або від сплати ними сум податку до бюджету.

Наведене свідчить про обґрунтованість задоволення судом першої інстанції позовних вимог щодо скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Передбачені ст.202 КАС України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст виготовлено 3 жовтня 2016 року.

Головуючий: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов

Суддя: С.В. Сафронова