Ухвала суду № 61763134, 14.09.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"14" вересня 2016 р. справа № 804/2077/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Дурасової Ю.В., Чередниченка В.Є.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровської області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.05.2016 р. у справі № 804/2077/16

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровської області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У квітні 2016 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовами, в яких просив визнати протиправними та скасувати, а саме:

- податкове повідомлення-рішення відповідача від 05 жовтня 2015 року № 0011721702 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем адміністративні штрафи та інші санкції на 1020,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення відповідача від 05 жовтня 2015 року № 0011741702 про зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2014 року у розмірі 54306,00 грн. та Рішення про результати розгляду скарг Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 15.12.2015 року №10020/10/04-36-10-07-09 в частині збільшення позивачу на 33323,43 грн. розміру зменшення від'ємного значення податку на додану вартість;

- від 05 жовтня 2015 р. № 0011731702 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем адміністративні штрафи та інші санкції на 510,00 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.05.2016 р. позов задоволено частково, а саме скасовано податкові повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції від 05.10.2015 року № 0011721702, № 0011741702, № 0011731702.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постанова суду в частині задоволених позовних вимог мотивована необґрунтованістю оскаржених податкових повідомлень-рішень.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Відповідач, зокрема, зазначив, що перевіркою встановлено надання ФОП ОСОБА_1 податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою № 1ДФ за I-IV квартали 2014 року в неповному обсязі (не відображено нарахування та виплату доходів ФОП ОСОБА_2 за ознакою доходу « 157»).

Згідно з абзацом «б» пункту 176.2 статті 176 ПК України, податкові агенти зобов'язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Кодексу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування.

Судом першої інстанції не враховано той факт, що неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових -зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривен (пункт 119.2 статті 119 ПК України, в редакції, чинній на момент прийняття податкового повідомлення-рішення).

Відповідно акту перевірки ФОП ОСОБА_1 до перевірки не надано відомості про рух коштів на розрахунковому рахунку № НОМЕР_6, платіжні документи, що підтверджують надходження коштів від контрагентів-покупців. Платником до перевірки надані лише платіжні доручення (оплата витрат) по рахунку № НОМЕР_6.

Пунктом 85.2 статті 85 ПК України зазначено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Крім того, пунктом 85.8 статті 85 ПК України встановлено, що посадова (службова) особа органу державної податкової служби, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Судом першої інстанції не було враховано, що за визначенням пункту 16.1 статті 16 ПК України, платник податків, зокрема, зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2); подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання (підпункт 16.1.5); подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством (підпункт 16.1.7); не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов'язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи (підпункт 16.1.9); забезпечувати збереження документів, пов'язаних з виконанням податкового обов'язку, протягом строків, установлених цим Кодексом (підпункт 16.1.12).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пункту 121.1 статті 121 ПК України, незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом. - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Отже, пункт 121.1 статті 121 ПК України встановлює відповідальність за правопорушення, яке може вчинятися, зокрема, у формі ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених Податковим кодексом України.

Ненадання платниками податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій є самостійним порушенням, не пов'язаним з наявністю фактів незабезпечення їх зберігання. Ненадання може виявлятися як у формі прямої відмови надати документи чи їх копії, так у формі невиконання вимоги контролюючих органів надати оригінали документів чи їх копій у передбачений законодавством строк. Після завершення вказаного строку можливе притягнення до відповідальності за це правопорушення незалежно від того, що платник податків (його посадові особи) прямо не відмовляється від надання документів чи їх копій.

З огляду на зазначене, застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафної санкції на підставі пункту 121.1 статті 121 ПК України у розмірі 510,00 грн., за ненадання до перевірки документів у повному обсязі, обґрунтовано нормами чинного законодавства.

Відповідно до податкової звітності ФОП ОСОБА_1 з ПДВ за грудень 2014 року (декларація з ПДВ від 19.01.15 № 9078371527, додаток 2 до декларації з ПДВ від 19.01.15 № 9078371883), станом на 31.12.2014 року платником задекларовано залишок від"ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) у сумі 108 610.0 грн. Як зазначено в акті перевірки, перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість (визначення суми податку, що підлягає (підлягала) бюджетному відшкодуванню та/або включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду) за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року встановлено його завищення всього у сумі 54 306.00 гри., у тому числі: за травень 2008 року - 9 849,0 гри., червень 2008 року - 7 956,00 грн., липень 2008 року -18 304,0 грн., серпень 2008 року - 2 196,0 грн.. вересень 2008 року - 3112,00 грн. жовтень 2008 року - 2 856,0 грн., листопад 2008 року - 3 971,0 грн.. грудень 2008 року - 6 062,0 грн.

Крім того, ФОП ОСОБА_1 за попередні податкові періоди включені суми ПДВ у зв'язку з придбанням матеріалів та робіт, пов'язаних з будівництвом об'єктів нерухомості.

Суб'єктом права власності законодавством визначається фізична особа, яка може бути власником будь-якого майна, крім майна, яке не може знаходитись взагалі у власності фізичної особи. Отже, такий суб'єкт права власності як фізична особа-підприємець не відокремлюється.

На думку відповідача, суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа-підприємець не може бути власником нерухомого або рухомого майна, а придбання, спорудження, будівництво такого майна суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою-підприємцем, який зареєстрований платником ПДВ, може здійснюватись ним виключно як фізичною особою, тому право на податковий кредит за операцією з придбання, спорудження, будівництва зазначеного майна не виникає.

Просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нову - про відмову в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник позивача проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечував.

Представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, що не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, ст.77 ПК України. Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», наказу Нікопольської ОДПІ від 06.08.2015 року №512 та плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на ІІІ квартал 2015 року проведено документальну планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року.

За результатами перевірки 07.09.2015 року складений акт №1018/04-07-17-02.2225712532, у висновку якого зазначено, що встановлено порушення, зокрема:

- пп.16.1.2 п. 16.1 ст. 16, п.44.1 ст. 44. п. 177.10 ст.177 ПК України у результаті не ведення обліку доходів та витрат за встановленим порядком;

- пп.44.1, 44.3, 44.6 ст.44, п.85.2 ст.85 ПК України у результаті не надання оригіналів документів чи їх копії за 2014 рік, а саме відомостей про рух коштів на розрахунковому рахунку НОМЕР_7;

- п.46.1 ст.46, пп.47.1.3 п.47.1 ст.47, п.51.1 ст.51, пп.170.1.2 п.170.1 ст.170 ПК України, у результаті не відображення в наданих податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) за I-IV кв. 2014 року сум доходу нарахованого і виплаченого контрагентам фізичним особам-підприємцям за ознакою 157 (дохід виплачений самозайнятій особі);

- п. 198.1, п. 198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся на загальну суму 25583.38 грн., в тому числі: за січень 2014 року - 1602,26 грн., за лютий 2014 року - 1663,75 грн.. за березень 2014 року - 1814,27 грн., за квітень 2014 року - 1439,63 грн., за травень 2014 року-1049,07 грн., за червень 2014 року - 1725.70 грн.. за липень 2014 року - 1348,88 грн.. за серпень 2014 року - 2917,51 грн., за вересень 2014 року - 3057,30 грн., за жовтень 2014 року - 3133,33 грн., за листопад 2014 року - 2633.80 грн.. за грудень 2014 року - 3197.88 грн.;

- п.184.9 ст.184, п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст.200 ПК України, пп.4.6.6 п.4.6 розділу 4 «Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого Наказом ДПА України від 25.11.2011 року №1492, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 року №1490/20228, у результаті чого завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню в періоді, що перевірявся на загальну суму 54306,00 грн., у тому числі за травень 2008 року -9849,00 грн.. за червень 2008 року - 7956,00 грн., за липень 2008 року - 18304,00 грн., за серпень 2008 року- 2196,00 грн., за вересень 2008 року - 3112,00 грн., за жовтень 2008 року - 2856,00 грн., за листопад 2008 року - 3971,00 грн., за грудень 2008 року - 6062,00 грн.

На підставі акта перевірки 05.10.2015 року були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0011721702 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем адміністративні штрафи та інші санкції на 1020,00 грн. за порушення п.п.16.1.2. ст.16.1, п.44.1, 44.3, 44.6 ст.44, п.85.2 ст.85, п.177.10 ст.177 ПК України;

- №0011741702 про зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2014 року у розмірі 54 306,00 грн. за порушення п.184.9. ст.184, п.200.1 ст.200, п.200.3 ст.200, п.200.4 ст.200 ПК України та п.4.6.6 п.4.6 розділу 4 "Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість", затвердженого Наказом ДПА України від 25.11.2011р. № 1492, зареєстрованого в Мін'юсті України від 20.12.2011р. №1490/20228;

- №0011731702 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем адміністративні штрафи та інші санкції на 510,00 грн. п.46.1 ст.46, п.п.47.1.3 п.47.1 ст.47, п.51.1. ст.51, п.п.170.1.2 п.170.1 ст.170 ПК України.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх в порядку адміністративного оскарження до податкового органу вищого рівня.

Рішенням Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 15.12.2015 р. №10020/10/04-36-10-07-09 збільшено на 33 323,43 грн. розмір від'ємного значення, визначений в податковому повідомленні-рішенні від 05.10.2015 року №0011741702, скасовано податкове повідомлення-рішення від 05.10.2015 року №0011721702 в частині застосування штрафної санкції у розмірі 510,00 грн., в іншій частині оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Рішенням Державної фіскальної служби від 05.02.2016 року №П89/К/99-99-10-01-03-14 податкові повідомлення-рішення №0011721702, №0011731702, №0011741702 від 05.10.2015 року з урахуванням рішенням Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 15.12.2015 р. №10020/10/04-36-10-07-09 залишені без змін.

Суд першої інстанції дійшов до висновку про неправомірність оскаржених податкових повідомлень рішень, оскільки:

- нормами ПК України не встановлено обмежень на включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у зв'язку із придбанням (спорудженням) та утриманням основних засобів, пов'язаних з веденням або не веденням бухгалтерського обліку платником ПДВ

- що правомірність декларування позивачем у складі податкового кредиту від'ємного значення ПДВ за попередні періоди (квітень - грудень 2008 року, травень - грудень 2008 року) підтверджено у судовому порядку, а саме рішеннями Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справах №804/16564/14, №804/1546/15, №804/16563/14, які набрали законної сили;

- у Акті перевірки податковим органом не зазначено про неподання позивачем податкових розрахунків сум до нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою №1ДФ за I-IV квартали 2014 року;

- ОСОБА_2 має статус суб'єкта підприємницької діяльності, на позивача не було покладено обов'язку з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків, а тому позивач не виступає податковим агентом в розумінні пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України у даних правовідносинах.

- згідно Договору банківського рахунку №110-1/154, укладеного позивачем з АК БСР «УКРСОЦБАНК» 01.04.2008 року послуги, що надаються банком, оприлюднюються шляхом їх розміщення на інформаційних стендах банку та на сайті, в якому надання клієнту виписок по рахунку не зазначено в обов'язкових послугах банку, а сам позивач не подавав заявок про надання такої послуги, оскільки не веде бухгалтерський облік;

- відповідно до змісту акту перевірки, до перевірки були надані платіжні доручення по розрахунковому рахунку НОМЕР_7 в АК БСР «Укрсоцбанк», якими позивач підтвердив свої витрати;

- відповідачем не доведено, що на позивача як на фізичну особу-підприємця покладеного обов'язок щодо ведення бухгалтерського обліку.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволенні позову, з наступних підстав.

Відповідно до акта перевірки від 07.09.2015 року №1018/04-07-17-02.2225712532 позивач, в порушення п.п.44.1, 44.3, 44.6, ст.44. п.85.2 ст.85 ПК України не надав до перевірки відомості про рух коштів на розрахунковому рахунку № НОМЕР_6, що є підставою для застосування передбачених п.121.1 ст.121 ПК України штрафних санкцій.

Вказаний висновок відповідача обґрунтовує тим, що 26.08.2015р. (вих. НОДПІ №9222/10/04-07-17-02.10) особисто під підпис ФОП ОСОБА_1 вручено запит про надання первинних документів, які підтверджують рух грошових коштів по розрахунковому рахунку НОМЕР_7, а саме виписки банку за період з 01.01.2014р. по 31.12.2014р.

31.08.2015р. (вих. НОДПІ №9672/10) ФОП ОСОБА_1 надано пояснення щодо наданих до перевірки платіжних доручень, які підтверджують рух грошових коштів по розрахунковому рахунку НОМЕР_7, тому до перевірки прийнята сума доходу, самостійно визначена платником та відображена у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік, наданої до Нікопольської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

Пунктом 85.2 ст. 85 ПК України зазначено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно п. 85.8 статті 85 ПК України встановлено, що посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Проте, згідно частини першої ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до п.177.10. ст.177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді.

Фізичні особи - підприємці застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Згідно ч.121.1. ст.121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не доведено, що на позивача, як на фізичну особу-підприємця покладеного обов'язок щодо ведення бухгалтерського обліку, навпаки, на сторінці 27 акта перевірки від 07.09.2015 року №1018/04-07-17-02.2225712532 відповідач зазначає, що фізичні особи-підприємці не ведуть бухгалтерський облік.

Окрім того, в акті від 07.09.2015 року №1018/04-07-17-02.2225712532 відповідач зазначив, що позивачем було порушено п.п. 44.1, 44.3, 44.6 ст.44, п.85.2 ст.85 ПК України, оскільки позивач не надав до перевірки відомості про рух коштів на розрахунковому рахунку НОМЕР_7, проте, зазначено, що ФОП ОСОБА_1 надано пояснення щодо наданих до перевірки платіжних доручень, які підтверджують рух грошових коштів по розрахунковому рахунку НОМЕР_7.

Зазначені обставини свідчать про відсутність передбаченого ч.121.1. ст.121 ПК України складу правопорушення, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність оскарженого податкового повідомлення-рішення №0011721702 від 05.10.2015 року.

Відповідно до акта перевірки від 07.09.2015 року №1018/04-07-17-02.2225712532 позивач, в порушення п.184.9 ст.184, п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст.200 ПК України, пп.4.6.6 п.4.6 розділу 4 «Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого Наказом ДПА України від 25.11.2011 року №1492, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 року №1490/20228, неправомірно вніс до податкової звітності з податку на додану вартість за грудень 2014 року (декларація з ПДВ від 19.01.2015р. №9078371527, додаток 2 до декларації з ПДВ від 19.01.2015 № 9078371883), 54 306,00 грн. до податкового кредиту, у тому числі за травень 2008 року - 9849,00 грн.. за червень 2008 року - 7956,00 грн., за липень 2008 року - 18304,00 грн., за серпень 2008 року - 2196,00 грн., за вересень 2008 року - 3112,00 грн., за жовтень 2008 року - 2856,00 грн., за листопад 2008 року - 3971,00 грн., за грудень 2008 року - 6062,00 грн.

На думку відповідача, позивача не має права на податковий кредит в сумі 54 306,00 грн., отриманий у зв'язку з придбанням матеріалів та робіт, пов'язаних будівництвом об'єктів нерухомості, оскільки поняття «фізична особа» та «фізична особа-підприємець» у законодавчому розумінні мають різний податковий статус. Фізичні особи-підприємці не ведуть бухгалтерський облік та не можуть обліковувати основні засоби на балансі, визначати їх первісну та залишкову вартість, а також частку їх використання саме у господарській діяльності, такі платники не можуть включати до складу витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість суми, сплачені у зв'язку з придбанням (спорудженням) та утриманням основних засобів.

Відповідно до вимог п. 198.1, 198.3 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 1 нього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.1 ст.51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Отже, нормами ПК України не встановлено винятків щодо права формування податкового кредиту за наведених підстав для фізичних осіб-підприємців.

З матеріалів справи вбачається, що правомірність декларування позивачем у складі податкового кредиту від'ємного значення ПДВ за попередні періоди (квітень - грудень 2008 року, травень - грудень 2008 року) підтверджено у судовому порядку, що підтверджується рішеннями Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справах №804/16564/14. №804/1546/15, №804/16563/14, які набрали законної сили.

На підставі викладеного, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність оскарженого податкового повідомлення-рішення відповідача від 05 жовтня 2015 року №0011741702.

Відповідно до акта перевірки від 07.09.2015 року №1018/04-07-17-02.2225712532 відповідачем було встановлено порушення позивачем п.46.1 ст.46, пп.47.1.3 п.47.1 ст.47, п.51.1 ст.51, пп.170.1.2 п.170.1 ст.170 ПК України, у результаті не відображення в наданих податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) за I-IV кв. 2014 року сум доходу нарахованого і виплаченого контрагентам фізичним особам-підприємцям за ознакою 157 (дохід виплачений самозайнятій особі) у зв'язку з чим, відповідно до п.119.2 ст.119 ПК України до позивача застосовано штраф у розмірі 510,00 грн.

Відповідно до п.п. 47.1.3. п. 47.1. ст.47 ПК України відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть податкові агенти.

Платники податків, в тому числі податкові агенти, зобов'язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків (п.51.1 ст.51 ПК України).

Згідно п.119.2 ст.119 ПК України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020 гривень.

Відповідно до п.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Державною податковою службою України 22.12.2010 року N984 (далі - Порядок №984), документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до п.3 та п.4 Порядку №984 загальні положення акта (довідки) документальної планової перевірки (відповідні додатки до загальних положень) залежно від питань, що підлягали перевірці, повинні містити, зокрема, інформацію про зустрічні звірки.

Відповідно до п.5. Порядку №984 описова частина акта (довідки) документальної перевірки складається таким чином:

- результати документальної перевірки дотримання податкового законодавства групуються за окремими видами податків і зборів та у розрізі податкових періодів. В цій частині акта (довідки) перевірки відображаються задекларовані платником податків у податковій та іншій звітності показники, результати перевірки цих показників та робиться відповідний запис щодо встановлення або невстановлення порушень. При цьому до акта (довідки) перевірки додаються відповідні аналітичні таблиці. Крім того, наводяться дані про наявність та результати перевірки пільг, наданих відповідно до законів (код пільги, на яку суму і на який податок отримано пільги з розбивкою за роками в межах звітних періодів, що перевіряються).

- у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;

- у випадках відсутності податкового та/або бухгалтерського обліку даний факт фіксується в описовій частині акта.

Відповідно до п.п.2.2.2 акта перевірки від 07.09.2015 року №1018/04-07-17-02.2225712532 відповідачем відповідач посилається лише на не відображення в наданих податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) за I-IV кв. 2014 року сум доходу нарахованого і виплаченого контрагентам фізичним особам-підприємцям за ознакою 157 (дохід виплачений самозайнятій особі).

Будь-яких посилань на первинні документи, на підставі яких податковим органом було встановлено, що позивач мав відобразити, але не відобразив за I-IV кв. 2014 року суми доходу нарахованого і виплаченого контрагентам фізичним особам-підприємцям за ознакою 157 (дохід виплачений самозайнятій особі), які саме суми та щодо котрих контрагентів в акті перевірки від 07.09.2015 року відповідач не наводить.

З урахуванням викладеного, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність оскарженого податкового повідомлення-рішення від 05 жовтня 2015 р. №0011731702 у зв'язку з його необґрунтованістю.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровської області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.05.2016 р. у справі № 804/2077/16 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України упродовж двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: В.Є. Чередниченко