Ухвала суду № 61763125, 27.09.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

27 вересня 2016 рокусправа № 804/16115/14 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Божко Л.А.

суддів: Прокопчук Т.С. Богданенка І.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2014 року по справі за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 7914,87 грн., -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2014року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 7912, 50 грн. та пені в сумі 2, 37 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2014 року адміністративний позов задоволено частково. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно - господарські санкції у розмірі 7912 (сім тисяч дев'ятсот дванадцять) грн. 50 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити повністю.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та винести нове рішення яким задовольнити позовні вимоги.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 подано до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік за формою № 10-ПІ, затвердженого наказом Міністерства праці України від 10 лютого 2007 року № 42, з доповненнями від 12 листопада 2008 року №527.

Згідно рядка № 01 звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік, кількість штатних працівників облікового складу (осіб) становить 8 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок № 02) становить 0 осіб; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" (рядок № 03) становить 1 особа. Середньорічна заробітна плата штатного працівника (рядок № 5) у відповідача становить 15825,00 грн.

З огляду на те, що відповідачем не було працевлаштовано 1 інваліда позивачем було нараховано Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 суму адміністративно-господарських санкцій у розмірі 7912, 50 грн. (15825,00 грн. : 2) та пеню у розмірі 2,37 грн.

Стаття 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачає, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно з ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-XII забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів, з огляду і на приписи Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до ч. 1 ст. 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний.

В силу частини 3 статті 18-1 цього Закону державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

З аналізу норм Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» вбачається, що обов'язок щодо працевлаштування інвалідів покладено як на суб'єктів господарювання так і на державу, від імені якої діють відповідні державні служби зайнятості.

Отже, згідно вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Відповідно до ст.20 Закону України «Про зайнятість населення», підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих міць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що обов'язок суб'єкта господарювання полягає не лише у виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування інвалідів, створенні умов праці, а і у наданні щомісячно інформації державній службі зайнятості, необхідної для працевлаштування інвалідів, що прямо передбачено ст.18 Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до листа Жовтневого районного центру зайнятості м. Дніпропетровська від 25.06.2014 № 1593, встановлено, що відповідачем у 2013 році подано звіти за формою 3-ПН "Звіт про наявність вакансій" для працевлаштування інвалідів у липні (1 вакансія), серпні (1 вакансія), жовтні (1 вакансія). Протягом 2013 року до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 особи з групою інвалідності, які були зареєстровані в Жовтневому центрі зайнятості, направлені не були.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач нерегулярно інформував центр зайнятості про наявність у нього вакансій для працевлаштування інвалідів.

Отже, встановлені обставини справи свідчать про бездіяльність відповідача щодо щомісячного інформування державних органів про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів, а відтак свідчить про невжиття заходів спрямованих на виконання нормативу, встановленого ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Таким чином, з урахуванням вимог ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та приймаючи до уваги поданий відповідачем звіт форми №10-ПІ, в якому відповідачем самостійно визначено наступні показники: середньооблікова кількість штатних працівників - 8; середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 1; фонд оплати праці штатних працівників - 126,60грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника - 15825 грн.,

Отже, відповідач повинен був сплатити суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2013 році у розмірі 7912, 50 грн. до 15.04.2014.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України (постанови від 17.09.2013 року у справі №21-227а13, від 11.02.2014 року у справі 21-485а13).

Відповідно до ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції-,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 -залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Л.А. Божко

Суддя: Т.С. Прокопчук

Суддя: І.Ю. Богданенко