Постанова № 61762726, 22.09.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2016 р. Справа № 805/2141/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Козаченка А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства “Азовзагальмаш” до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління ДФС про зобов’язання вчинити певні дії ,-

В С Т А Н О В И В:

Донецька обласна організація Профспілки працівників освіти і науки України звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області про визнання рішення протиправним, скасування рішення.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що 20.04.2015 року, на підставі положень Закону України «Про тимчасові заходи на період АТО», звернувся до відповідача із заявою звільнення від виконання своїх обов’язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» за період з 14 квітня 2014 року і до закінчення антитерористичної операції, визнання безнадійною та списання в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу недоїмки, що виникла у позивача з 14.04.2014 року і до моменту закінчення АТО.

Натомість листом відповідача від 19.05.2015 року № 2733/10/28-03-06-013 повідомлено позивача про відсутність правових підстав для звільнення від сплати податкових зобов’язань з єдиного внеску, не застосовування штрафних санкцій та списання недоїмки.

Позивач вважає вказану позицію відповідача незаконною та просить зобов’язати відповідача звільнити ПрАТ «Азовзагальмаш» від виконання своїх обов’язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» за період з 14 квітня 2014 року і до закінчення антитерористичної операції; зобов’язати відповідача не застосовувати до ПрАТ «Азовзагальмаш» штрафних та фінансових санкцій, передбачених Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» за період з 14 квітня 2014 року і до закінчення антитерористичної операції; зобов’язати відповідача недоїмку що виникла у позивача з 14.04.2014 року і до моменту закінчення АТО визнати безнадійною та списати в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу; зобов’язати відповідача здійснити корегування відомостей в картці особового рахунку позивача шляхом виключення з неї відомостей щодо наявності у позивача недоїмки та штрафних і фінансових санкцій з єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахованих за період з 14.04.2014 року до закінчення антитерористичної операції.

Представник позивача через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, без своєї участі.

Представник відповідача через канцелярію суду надав письмові заперечення, згідно змісту яких просив відмовити в задоволенні позову та розглянути справу без своєї участі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд приходить до висновку про відмові в задоволенні адміністративного позову виходячи з наступного.

Позивач 20.04.2015 року, на підставі положень Закону України «Про тимчасові заходи на період АТО», звернувся до відповідача із заявою звільнення від виконання своїх обов’язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» за період з 14 квітня 2014 року і до закінчення антитерористичної операції, визнання безнадійною та списання в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу недоїмки, що виникла у позивача з 14.04.2014 року і до моменту закінчення АТО.

Листом відповідача від 19.05.2015 року № 2733/10/28-03-06-013 повідомлено позивача про відсутність правових підстав для звільнення від сплати податкових зобов’язань з єдиного внеску, не застосовування штрафних санкцій та списання недоїмки.

Разом з цим суд зазначає, що сторонами по справі не надано до суду актів (рішення, вимога), які створюють відповідні правові наслідки.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Пунктом 10 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” (далі Закон № 2464) визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Відповідно абз. 1 п. 1 ст. 4 Закону – 2464, платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Статтею 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний: зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п. 1 ч. 2); подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв’язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю (п. 4 ч. 2).

02.09.2014 року Верховною Радою України прийнято закон “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, який набув чинності 15.09.2014 року (далі – Закон № 1669) (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин).

Підпунктом б пункту 8 ст. 14-1 Закону № 1669 розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464 було доповнено пунктом 9.3 наступного змісту: платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014, звільняються від виконання своїх обов’язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов’язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Згідно наведеного суд зазначає, що актів щодо закінчення антитерористичної операції на час прийняття судом рішення за даною справою не приймалося, а тому правові підстави для надання заяви про звільнення позивача від обов’язків, встановлених Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» та прийняття Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління ДФС відповідного рішення щодо звільнення – відсутні. Відповідно позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача звільнити ПрАТ «Азовзагальмаш» від виконання своїх обов’язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» за період з 14 квітня 2014 року і до закінчення антитерористичної операції; зобов’язання відповідача не застосовувати до ПрАТ «Азовзагальмаш» штрафних та фінансових санкцій, передбачених Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» за період з 14 квітня 2014 року і до закінчення антитерористичної операції є передчасними, а тому не підлягають задоволенню.

Разом з цим, розглядаючи позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача визнати безнадійною та списати недоїмку що виникла у позивача з 14.04.2014 року і до моменту закінчення АТО в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу та зобов’язання відповідача здійснити корегування відомостей в картці особового рахунку позивача шляхом виключення з неї відомостей щодо наявності у позивача недоїмки та штрафних і фінансових санкцій з єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахованих за період з 14.04.2014 року до закінчення антитерористичної операції суд зазначає, що відповідний обов’язок, згідно зазначених вище законодавчих положень, виникне у відповідача після закінчення АТО.

Також суд зазначає, що розгляд даного питання відноситься до функціональних обов’язків податкового органу, а тому судовий орган не може підмінювати собою орган до компетенції якого відноситься дане питання, тобто перевищувати свої дискредиційні повноваження.

Таким чином, розглядаючи позовні вимоги в даній частині, суд приходить до висновку, що вони також заявлені на майбутнє та не підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 1, 2 ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог як таких, що заявлені на майбутнє.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 17-20, 69-72, 86, 94, 158-164, 167, 254, 257 КАС України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства “Азовзагальмаш” до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління ДФС про зобов’язання вчинити певні дії, - відмовити.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Козаченко А.В.