Ухвала суду № 61762351, 22.09.2016, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи 650/385/16-ц Головуючий в І інстанції Дічакова Т.І. Номер провадження 22-ц/791/1742/16 Доповідач: Воронцова Л.П.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«22» вересня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:

ГоловуючогоОСОБА_1,суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3,секретарОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 та ОСОБА_6 діючого від імені ОСОБА_5 на рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 10 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: служба у справах дітей Великоолександрівської районної державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини, зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: служба у справах дітей Великоолександрівської районної державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини ,-

В С Т А Н О В И Л А:

В березні 2016 року ОСОБА_5 звернулася до суду з вище зазначеним позовом, посилаючись на те, що з відповідачем вони перебували у шлюбі з 06.09.2006 року по 22.02.2016 року, який розірвано з ініціативи чоловіка.

Від шлюбу мають доньку ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Зазначає, що у 2015 році вона змушена була у пошуках роботи з метою виконання кредитних зобовязань їх сімї виїхати до ОСОБА_9.

Відповідач вчиняв дії по недопущенню виїзду доньки на тимчасове проживання з нею за кордон, тому ОСОБА_8 вимушено залишилася проживати з батьком.

Усвідомлюючи свою особисту відповідальність, як матері, за виховання і піклування про дитину, маючи можливість здійснювати свої обовязки належним чином та посилаючись на те, що вона має карту тимчасового побиту (проживання) і має можливість отримання для доньки, як члена її сімї, дозволу на проживання на визначений термін у звязку з обєднанням з родиною у ОСОБА_9, має роботу за контрактом до 22.12.2018 року та стабільний достатній дохід, місце проживання, можливість у доньки відвідувати у ОСОБА_9 українську школу, знаходитись в українському культурному середовищі і більші можливості, порівняно з тими, у яких ОСОБА_8 перебуває, для її гармонійного освітнього, спортивного, культурного розвитку, позивач просила суд визначити місце проживання доньки ОСОБА_8 з нею (матірю), надавши дозвіл на виїзд за межі України у супроводі матері без згоди батька.

В квітні 2016 року ОСОБА_7 подав до суду зустрічний позов до ОСОБА_5 про визначення місця проживання доньки ОСОБА_8 з ним, обґрунтовуючи його тим, що після відїзду дружини до ОСОБА_9 для працевлаштування і отримання заробітку, донька залишилися проживати з ним і він не перешкоджав ОСОБА_8 їздити до матері в гості.

У подальшому відповідачка повідомила його, що має іншого чоловіка та не має наміру повертатися до України, що стало причиною розірвання їх шлюбу та його заперечення проти виїзду доньки на постійне місце проживання до ОСОБА_9.

Позивач зазначає, що в інтересах доньки ОСОБА_8 її проживання саме з ним, а не з матірю, оскільки має більший дохід та можливість забезпечити краще, ніж мати, життя доньці, має власне житло, де створені всі необхідні умови для проживання, і виховання ОСОБА_8. Зазначає, що не має шкідливих звичок, не вчинятиме перешкоди у спілкуванні матері з їх донькою, та вважає, що зміна країни у звязку зі зміною місця проживання доньки з матірю, може негативно вплинути на її душевний і психологічний стан.

Ухвалою Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 19 квітня 2016 року, зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним (а.с.55-56).

Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 10 червня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_5 про визначення місця проживання дитини, надання дозволу на виїзд за межі України відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_7 задоволено.

Визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком ОСОБА_7.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційних скаргах на рішення суду ОСОБА_5 і ОСОБА_6, який діє від імені ОСОБА_5, поданих окремо, посилаючись на не відповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, порушення норм процесуального права, просили його скасувати, ухваливши нове про задоволення позову ОСОБА_5

Письмові заперечення на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходили.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що зявилися, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає апеляційні скарги не підлягаючими задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_7 про визначення місця проживання дитини з ним та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_5 про визначення місця проживання дитини з нею і надання дозволу на виїзд за межі України без дозволу батька, суд першої інстанції виходив з того, що у разі визначення місця проживання малолітньої доньки ОСОБА_8 з матірю, яка тимчасово проживає і працює у Польській ОСОБА_9 це повязано з виїздом дитини за кордон без згоди батька, дозвіл на який він не надає, і ОСОБА_5, не надала суду належні і допустимі докази, які стосуються підстав і умов її перебування у ОСОБА_9, характеризують місце її проживання та спроможность утримання дитини та створити для неї належні умови; не надала суду переконливих доказів достатньої правової визначеності її проживання в іноземній державі; дозволу на проживання у ОСОБА_9 з дитиною та відсутністю обставин, які б унеможливлювали проживання дитини з батьком.

Колегія суддів погоджується з висновком суду, оскільки до нього він дійшов повно і всебічно дослідивши обставини справи, правильно визначившись з характером спірних правовідносин та вирішив спір у відповідності до норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційних скарг представника ОСОБА_5 та її самої стосовно неналежної оцінки судом доказів, наданих нею на підтвердження її матеріальних можливостей, роботи і її режиму, місця проживання у ОСОБА_9 та можливостей для розвитку дитини підлягають відхиленню, як такі, що не ґрунтуються на законі і висновки суду не спростовують.

У принципі 6 Декларації прав дитини від 20.11.1959 року і Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року зазначено, що дитина, коли це можливо, повинна рости під опікою і відповідальністю своїх батьків, і у всякому випадку, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матірю.

Частина 1 ст.161 СК України також передбачає, що у разі якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обовязків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан здоровя та інші обставини, що мають істотне значення.

Зважаючи на належне ставлення обох батьків до виконання своїх обовязків та однакової прихильності доньки до своїх батьків, що було встановлено судом першої інстанції, і апеляційний суд погоджується з цим; у даній справі встановлено обставини, які є винятковими, за наявності та з урахуванням яких, місце проживання дитини не може бути визначено з матірю.

Такими винятковими обставинами, як встановлено судом, є робота ОСОБА_5 за кордоном до 22.12.2018 року у ОСОБА_9 і тимчасовий дозвіл на її проживання, тобто тимчасовий характер роботи і проживання, а отже, не у повній мірі визначення належного статусу позивачки в іноземній державі (а.с.77 т.1).

Позивачка не надала суду, у порушення вимог ст.ст.10, 60 ЦПК України, доказів на право проживання доньки ОСОБА_8 разом з нею та статусу дитини у ОСОБА_9. Позивачкою надано суду ксерокопію договору оренди житла, який не містить ознак його легітимності та офіційності, не скріплений печаткою, не зареєстрований, дійсність якого не удостовірена повноважною особою, та який за своїм змістом, не містить положень щодо права ОСОБА_5 на проживання разом з нею доньки (т.а.с.80-85). Довідки, надані позивачкою до суду у ксерокопії щодо можливості навчання доньки ОСОБА_8 у школі у м.Щецин Польщі також є неналежними доказами у справі. Вказані обставини унеможливлюють проживання ОСОБА_8 з її матірю ОСОБА_5 та право виїзду дитини без згоди батька за кордон до ОСОБА_9, де втрачається контроль з боку держави Україна та її відповідних органів за умовами перебування, проживання, навчання, розвитку, забезпеченості дитини.

Доводи апеляційних скарг щодо чинення ОСОБА_7 у спілкуванні доньки з матірю перешкод, не врахування судом причин відїзду ОСОБА_5 за кордон, не зясування дійсних доходів ОСОБА_7, відсутність у останнього у власності житла, посередні оцінки доньки у навчанні, що свідчать про неналежне виконання батьком його обовязків, однобічний характер висновку органу опіки і піклування, взятий судом взяв до уваги, який є неналежним доказом у справі підлягають відхиленню, як такі, що не мають правового значення для вирішення даного спору, не ґрунтуються на законі і висновки суду у даній справі не спростовують.

Посилання ОСОБА_5 і її представника в апеляційних скаргах на порушення судом норм процесуального права, що виразилося у відхиленні клопотання представника позивачки про призначення у справі судово-психологічної експертизи, витребування довідки про стан здоровя відповідача підлягають відхиленню.

Так, питання, які мала намір поставити перед експертом сторона позивача, як-то: дійсний психологічний стан дитини, особиста прихильність до батьків, виявлення можливих проблем у дитини і підстави їх виникнення не у повній мірі відносяться до предмету і підстав позову, окрім того, висновок експертизи є одним із доказів у справі та не має наперед визначального значення і оцінюється у сукупності з іншими доказами у справі, які судом дослідженні, та яким дана належна правова оцінка.

Статтею 171 СК України передбачено, що дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сімї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сімї, та може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.

Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають його інтереси.

Тобто, законом передбачено право дитини висловити свою думку та бути почутою при вирішенні питань, повязаних зі спором батьків щодо неї, однак не обовязок суду на заслуховування такої думку, як і не обовязок суду покладення в основу вирішення спору думки дитини.

Враховуючи вище зазначене, вік дитини 9 років, та вік дитини, з яким законодавець повязує вирішення спору між батьками з урахуванням думки дитини (ст.160 СК 10 років, ст.165 СК 14 років), та насамперед, врахувавши інтереси дитини, суд не вважав доцільним її допит і в апеляційних скаргах позивачки і її представника не заявлено клопотання про допит дитини судом апеляційної інстанції.

Стан здоровя батьків не є визначальним фактором при вирішенні спорів такої категорії за законом.

Відповідач же не має явних ознак фізичних чи то психічних вад, при тому, що матеріали справи містять довідку про стан здоровя ОСОБА_5 (т.1 а.с.41).

Судом першої інстанції у ході розгляду справи не встановлено обставин, які унеможливлюють проживання дитини з батьком ОСОБА_7, а спір вирішено з урахуванням найкращих інтересів дитини.

Крім того, при прийнятті рішення, колегія суддів враховує, що за клопотанням обох сторін та з метою досягнення останніми згоди у питанні місця проживання їх дитини, а також у звязку з запевненням ОСОБА_5 про те, що вона зїзде до ОСОБА_9, щоб розірвати контракт і повернеться до України, щоб проживати з донькою та її виховувати, колегією суддів було оголошено перерву у справі (судді йшли у відпустку). Після перерви у справі в судове засідання ОСОБА_5 не зявилася, хоча була обізнана з місцем, днем і часом розгляду справи. ОСОБА_7 і представники ОСОБА_5 повідомили, що вона використала можливість поїхати до ОСОБА_9 з дитиною за рішенням суду, який надав їй таке право та зобовязав повернути дитину в Україну до 10.09.2016року, однак натепер ні сама, ні дитину до України не повернула.

З огляду на зазначені обставини та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає необхідним їх відхилити, а рішення суду законне і обґрунтоване залишено без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_5 і ОСОБА_6, який діє в імені ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 10 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий ОСОБА_1Судді:ОСОБА_2 ОСОБА_3