Ухвала суду № 61761615, 22.09.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 11-кп/785/1226/16

Номер справи місцевого суду: 491/459/16-к

Головуючий у першій інстанції Павловська Г. В.

Доповідач Котелевський Р. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2016 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Котелевського Р.І.

суддів: Кадегроб А.І., Прібилова В.М.,

за участю:

секретаря - Леписієнко І.О.

прокурора - Нікітіна Ю.М.

захисника - адвоката Бондара А.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Одесі кримінальне провадження №12016160210000085 від 22.02.2016 року за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника - адвоката Бондара А.В. на вирок Котовського міськрайонного суду Одеської області від 11.07.2016 року,яким:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Шіпотени, Хинченського району, Молдавської СРСР, молдованин, громадянин Республіки Молдови, з середньою освітою, неодружений, маючий на утриманні неповнолітню дитину, до взяття під варту працюючий оператором ПП «Ананьїв хліб», до взяття під варту проживаючий за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий,

визнаний винним та засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України до покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі. На підставі ч. 5 ст. 72 КК Україниобвинуваченому зарахованов строк відбування покарання час його попереднього ув'язнення в період досудового розслідування та судового розгляду, з 23.02.2016 року по 11.07.2016 року, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. Термін відбування покарання обчислюється з 23.02.2016 року. Міра запобіжного заходу у виді тримання під вартою до набрання вироку законної силизалишена без змін. Стягнуто з обвинуваченого на користь держави в особі КУ «Ананьївської центральної районної лікарні» матеріальну шкоду в розмірі 1839 (одна тисяча вісімсот тридцять дев'ять) грн. 52 коп. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 про стягнення матеріальної шкоди - залишений без розгляду. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 про стягнення моральної шкоди в сумі 100000 (сто тисяч) гривень задоволений частково та стягнуто 50000 (п'ятдесят тисяч) гривень. Доля речових доказів вирішена у відповідності до вимог ст.100 КПК України, -

встановив:

Згідно з оскаржуваним вироком районного суду, 22 лютого 2016 року, біля 2100год., ОСОБА_3 перебуваючи по вулиці навпроти будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, із-за раптово виниклого умислу на підґрунті раптово виниклих неприязних відносин до ОСОБА_6, будучі при цьому в стані алкогольного сп'яніння, наніс останньому лезом розкладного ножа удар в область черевної порожнини, спричинивши при цьому ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного ушкодження нижніх відділів правої передньої половини грудної клітки, ускладнене крововиливом з ушкоджених міжреберних судин та явищами гемотораксу справа (скупчення крові в грудній порожнині), які згідно висновку експерта № 66 від 04.04.2016 року є небезпечними для життя, і відповідно п. 2.1.3. «й» «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (1995 р.) відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

Не погоджуючись з вироком суду, обвинувачений ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якійпросить вирок суду скасувати в зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, вважає безпідставним незастосування судом при призначенні йому покарання положень ст.69 КК України. Вказує, що призначене судом покарання не відповідає тяжкості вчиненого ним злочину в силу своєї суворості. Обвинувачений посилався на безпідставне та немотивоване стягнення з нього великого розміру моральної шкоди. Посилається на те, що при призначенні покарання суд належним чином не оцінив дані, які характеризують його особута позицію потерпілого, який в судовому засіданні просив суворо не карати його.

Захисник обвинуваченого - адвокат Бондар А.Б. подав апеляційну скаргу, в якій не оспорюючи кваліфікацію вчиненого обвинуваченим злочину, просить вирок суду змінити та призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання із застосуванням положень ст.69 КК України та призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі. Захисник вказує, що суд при призначенні покарання не в повній мірі врахував особу обвинуваченого, який повністю визнав себе винним та почав відшкодовувати спричинену потерпілому шкоду. Посилається, що суд не врахував те, що його утриманні обвинуваченого знаходиться дружина та малолітня дитина, яка хворіє на хронічні захворювання.

Судовий розгляд проведено без участі обвинуваченого ОСОБА_3, який не заявляв клопотання про участь в суді апеляційної інстанції, що відповідає положенням ч.1 ст.401, ч.4 ст.405 КПК України.

При цьому, з урахуванням того, що обвинувачений ОСОБА_3 власноручно зазначив про підтримку апеляційної скарги адвоката Бондара А.Б. та просив її задовольнити, а скарга адвоката була подана пізніше ніж апеляційна скарга обвинуваченого, апеляційний суд вважає, що обвинувачений в такий спосіб фактично уточнив та змінив свою апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача; захисника Бондара А.Б.,який підтримав свою апеляційну скаргута просив її задовольнити, підтримав та просив задовольнити апеляційну змінену та доповнену скаргу обвинуваченого; позицію прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг обвинуваченого та захисника, просив вирок суду залишити без змін; вивчивши матеріали кримінального провадження; обговоривши доводи апеляційних скарг; провівши судові дебати; колегія суддів вважає, що апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 у умисному тяжкому тілесному ушкодженню, тобто скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються наявними в ній доказами, які судом досліджувались в повному обсязі.

Порушень при вирішенні судом першої інстанції питання відносно порядку дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися, колегія суддів не вбачає, а тому ці обставини, як і юридична кваліфікація скоєного ОСОБА_3, з урахуванням доводів апеляційних скарг, не є предметом апеляційного розгляду, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, переглядає вирок суду лише в межах апеляційних скарг, які стосуються суворості призначеного покарання.

Що стосується доводів обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника про необхідність зміни оскаржуваного вироку в частині призначеного покарання шляхом пом'якшення покарання, то вонив цілому є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 районний суд врахував ступінь тяжкості вчиненогозлочину, особу обвинуваченого, позитивну характеристику по місцю проживання та роботита призначив йому покарання у виді позбавлення волі у мінімальному розмірі санкції статті кримінального закону.

Районний судтакож врахувавте, що обвинувачений ОСОБА_3 щиро покаявся у скоєному злочині, повністю визнавсебе винним, має на утриманні неповнолітню дитину, частково відшкодовував спричинену шкоду, публічно вибачився в залі суду перед потерпілим.

З урахуванням конкретних обставин справи, встановлених районним судом та перевірених під час апеляційного перегляду даних щодо особи обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, а також документів наданих апеляційному суду захисником щодо стану здоров'я неповнолітньої доньки обвинуваченого - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5, яка хворіє на хронічнізахворювання, колегія суддів приходить до висновку, що вказані пом'якшуючи обставини давали районному суду підстави для застосування при призначенні покарання щодо обвинуваченого положень ст.69 КК України.

З урахуванням наведено, апеляційний суд приходить до висновку, що при призначенні покарання обвинуваченому йому може бути призначене покарання у виді позбавлення волі нижче найнижчої межі, встановленої санкцією ч.1 ст.121 КК України, яке буде відповідати положенням ст.ст. 50, 65 КК Українита буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним нових злочинів.

Вирішуючи питання щодо виду та строку покарання, апеляційний суд вважає неможливим звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування покарання з іспитовим строком, про що просили апелянти, оскільки незважаючи на те, що обвинувачений вже тривалий час проживає та працює на території України, вінє громадянином іншої держави, фактично проживає на території України без реєстрації. Вказані обставини, у разі звільнення його від відбування покарання в порядку ст.75 КК України, на думку апеляційного суду, можуть завадити або унеможливити виконання судового рішення в здійсненні контролю за поведінкою обвинуваченогота виконання ним відповідних обов'язків.

З урахуванням наведеного, на підставі положень ст.ст. 407, 409, 414 КПК України, вирок районного суду підлягає зміні шляхом пом'якшення призначеного обвинуваченому ОСОБА_3покарання з застосуванням положень ст.69 КК України.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_3 та захисника - адвоката Бондара А.Б. - задовольнити частково.

Вирок Котовського міськрайонного суду Одеської області від 11.07.2016 року щодо ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 - змінити в частині призначеного покарання.

Вважати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, засудженим за ч.1 ст.121 КК України, із застосуванням ст.69 КК України до покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

В решті вирок районного суду залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії вироку.

Судді апеляційного судуОдеської області

Р.І. Котелевський А.І. Кадегроб В.М. Прібилов