Рішення № 61757051, 27.09.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.2016р. Справа№ 914/1877/16

За позовом: Яворівська квартирно-експлуатаційна частина району, м. Яворів

до відповідача: Львівська митниця ДФС, м. Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача : ОСОБА_1 частина А 0998, м. Яворів

про: стягнення 13 734, 40 грн.

Суддя Долінська О.З.

При секретарі Думин В.Я.

За участю представників:

позивача: ОСОБА_2 дов. б/н від 06.06.2016 р.,

відповідача: ОСОБА_3 дов. № 845/13-70-10/18 від 22.01.2016 р.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_4 дов. № 23 від 04.01.2016 р.

Учасникам судового процесу розяснено права та обовязки передбачені ст.ст. 20, 22, 27 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Яворівської квартирно-експлуатаційна частини району до Львівської митниці ДФС про стягнення 13 734, 40 грн. Ухвалою від 18.07.2016 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 27.07.2016 року.

Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду, які містяться в матеріалах справи.

В судове засідання 27.07.2016 року представник позивача зявився, позов підтримав повністю, вимоги ухвали суду від 18.07.2016 р. виконав частково. Через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх. № 3804/16 від 27.07.2016 р. представник позивача подав клопотання, в якому він просить залучити до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 частину А 0998, що являлась однією із сторін трьохсторонніх договірних відносин та може надати інформацію необхідну для вирішення спірного питання по суті (ОСОБА_1 частина А 0998, Львівська обл. м. Яворів, вул. І. Хрестителя). Просить клопотання задоволити.

В судове засідання 27.07.2016 року представник відповідача зявився, позов не визнає, вимоги ухвали суду від 18.07.2016 р. виконав частково. Через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх. №31493/16 від 27.07.2016 р. представник відповідача подав клопотання, в якому на виконання вимог ухвали господарського суду Львівської області від 18.07.2016 р. повідомляє, що у проваджені господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, немає і раніше не було справи зі спору між Львівською митницею ДФС та Яворівською квартирно-експлутаційною частиною району про той же предмет і з тих же підстав та відсутнє рішення цих органів з такого спору, і витяг ЄДР, а також представником відповідача подано відзив на позовну заяву за вх. № 31494/16 із додатками в обгрунтування заперечень на позов.

Представник відповідача просить долучити до справи подані ним документи. У вирішенні клопотання представника позивача покладається на розсуд суду.

Відповідно до ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються процесуальними правами і несуть процесуальні обов'язки сторін, крім права на зміну підстави і предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову або визнання позову.

Суд, вважає за доцільне задоволити клопотання представника позивача і залучити до участі у справі №914/1877/16 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 частину А 0998 ( м. Яворів, Львівська обл., вул. І.Хрестителя), так як військова частина А-0998 була стороною трьохстороннього договору №262/29/11 від 22.11.2011 року і прийняте рішення у даній справі може вплинути на її права та обовязки.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 27.07.2016 року залучено до участі у справі №914/1877/16 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 частину А 0998 та розгляд справи відкладено на 15.08.2016 року.

В судове засідання 15.08.2016 року представник позивача зявився, позов підтримав повністю, вимоги ухвали суду від 18.07.2016 р. виконав частково. Через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх. № 33454/16 від 15.08.2016 р. представник позивача подав клопотання про долучення до матеріалів справи документів, а саме: опис вкладення до цінного листа, витяг з ЄДРПОУ, а також представником позивача подано додаткові пояснення. Крім того, представник позивача подав клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 календарних днів у звязку із складністю справи та необхідністю долучення документів, які потрібні для вирішення питання по суті (вх. № 4059/16 від 15.08.2016 р.).

В судове засідання 15.08.2016 року представник відповідача зявився, позов не визнає, вимоги ухвал суду виконав частково. Не заперечив проти продовження строку розгляду справи.

В судове засідання 15.08.2016 р. представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача не зявився, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, причини неявки в судове засідання не повідомив, вимоги ухвали суду від 27.07.2016 р. не виконав.

Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відповідно до ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Суд вважає за доцільне задоволити клопотання представника позивача і продовжити строк розгляду даної справи з 16.09.2016 р. на 15 календарних днів.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 15.08.2016 року продовжено строк розгляду справи з 16.09.2016 р. на 15 календарних днів та розгляд справи відкладено на 19.09.2016 року.

Через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх. № 37219/16 від 19.09.2016 р. представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача подав відзив на позовну заяву.

Через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх. № 37230/16 від 19.09.2016 р. представник позивача подав клопотання про долучення до матеріалів справи положення про Яворівську квартирно-експлуатаціну частину району, затверджену начальником Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління 01.02.2006 року.

В судове засідання 19.09.2016 р. представник позивача зявився, позов підтримує із підстав викладених у позовній заяві, вимоги ухвали суду виконав частково.

В судове засідання 19.09.2016 р. представник відповідача зявився, позов не визнає, вимоги ухвали суду виконав частково.

В судове засідання 19.09.2016 р. представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача зявився, позов підтримує із підстав викладених у позовній заяві, вимоги ухвали суду виконав частково. Надав суду пояснення в обґрунтування своєї правової позиції.

В звязку з необхідністю дослідити усі докази з метою прийняття законного рішення у справі та не виконання сторонами вимог ухвал суду в повному обсязі, суд порадившись на місці ухвалив в судовому засіданні оголосити перерву до 27.09.2016 р.

Через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх. № 38063/16 від 23.09.2016 р. представник відповідача подав клопотання про долучення до матеріалів справи, а саме: - копію листа №645/5/99-99-05-03-02-16 від 16.01.2016 року та копію листа №5204/13-70-03-05/19 від 08.04.2016 року.

В судове засідання 27.09.2016 року представник позивача зявився, позов підтримує із підстав викладених у позовній заяві та у додаткових поясненнях, вимоги ухвали суду виконав. Надав суду додаткові пояснення по справі. Просить позов задоволити повністю.

В судове засідання 27.09.2016 року представник відповідача зявився, позов не визнає, із підстав викладених у відзиві, вимоги ухвали суду виконав, надав суду додаткові пояснення по суті справи. Просить в позові відмовити.

В судовому засіданні 27.09.2016 р. представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача зявився, позов підтримує із підстав викладених у відзиві на позовну заяву (вх. №37219/16 від 19.09.2016 року), вимоги ухвали суду виконав частково. Просить позов задоволити.

В судовому засіданні 27.09.2016 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, повно та всебічно зясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оглянувши оригінали документів, судом встановлено таке.

Згідно розділу IX Декларації про Державний суверенітет України, ст. 17 Конституції України, як незалежна держава Україна для захисту свого суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості будує свої власні Збройні Сили.

Міністерство оборони України відповідно до постанови Кабінету міністрів України № 671 від 26 листопада 2014 року «Про затвердження Положення про Міністерство оборони України» є центральним органом виконавчої влади і органом військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Стаття 3 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" передбачає, що суб'єктами господарської діяльності у Збройних Силах України є військові частини, установи та організації, які утримуються за рахунок коштів державного бюджету України.

Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює управління військовим майном, а кошти, одержані від здійснення військовими частинами, установами, організаціями, у тому числі, і Яворівською квартирно-експлуатаційною частиною району, господарської діяльності, відповідно до ст. 8 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України», зараховуються до Державного бюджету України та використовуються виключно на національну оборону.

Яворівська квартирно-експлуатаційна частина району є державною установою, яка створена Міністерством оборони України і підпорядкована Західному територіальному квартирно-експлуатаційному управлінню. Яворівська КЕЧ району являється складовою частиною Збройних сил України.

Яворівська квартирно-експлуатаційна частина району (далі - Яворівська КЕЧ ) є органом військового управління в системі Збройних Сил України, має самостійний баланс та печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням та є юридичною особою. Здійснює свою діяльність на підставі «Положення про Яворівську квартирно-експлуатаційну частину району». Згідно даного Положення, всі квартирно-експлуатаційні служби (частини) відають забезпеченням військових частин (установ, підприємств та організацій) казармено-житловим фондом і комунальними спорудами, їх технічною експлуатацією.

Згідно з положенням про Яворівську КЕЧ району майно, яким користується Яворівська КЕЧ району є державною власністю і закріплюється за нею на праві оперативного управління. Яворівська КЕЧ району користується і розпоряджається майном на свій власний розсуд, вчиняючи щодо нього будь - які дії, що не суперечать чинному законодавству.

У відповідності до ст. 627 ЦК України Сторони є вільними у виборі контрагента та визначені умов договору, якщо це не суперечить цивільному кодексу, актам цивільного законодавства, звичаям ділового обороту, вимогам розумності та справедливості. Реалізовуючи своє право оперативного управління 22.11.2011 року між Яворівською КЕЧ району та Львівською митницею ДФС укладено договір відповідального зберігання № 262/29/11 р. Предметом Договору являлись послуги із відповідального зберігання майна Львівської митниці ДФС у відокремленому приміщенні ( Сховище №1, ворота №3 ) яке знаходиться на балансі Яворівської КЕЧ району. У 2012 ( Додаткова угода №1), 2013 ( Додаткова Угода №2) та 2014 ( Додаткова Угода №4 ) роках додатковими угодами Договір від 22.11.2011 року продовжувався на тих самих умовах.

23.03.2015 р. між Львівською митницею ДФС, Яворівською КЕЧ району і військовою частиною А-0998 було укладено договір відповідального зберігання №178/12 (надалі «Договір»). Предметом Договору являлись послуги із відповідального зберігання майна Львівської митниці ДФС у відокремленому приміщенні (Сховище №1, ворота №3) яке знаходиться на балансі Яворівської КЕЧ району.

Згідно п. 1.1. Договору №178/12 від 23.03.2015 року, Поклажодавець передає (відповідач у даній справі) а ОСОБА_5 - 1 (позивач у даній справі) приймає на зберігання таке майно (далі ОСОБА_5): боєприпаси (боєприпаси до стрілецької зброї та засобів ближнього бою, ручні, кумулятивні та реактивні гранати), згідно з додатком, а ОСОБА_5 - 2 (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача у даній справі) забезпечує охорону та збереження ОСОБА_5.

Майно Зберігач-1 зобов'язаний зберігати у відокремленому приміщенні (сховище №1, Ворота №3) на території складів ракетно-артелирійського озброєння Зберігача-2, що за адресою: м. Яворів, військове містечко №54 в умовах, які не допускають змішування його з іншими однорідними речами, що знаходяться в тій території. (п. 1.2. Договору №178/12 від 23.03.2015 року)

Щомісячна плата за зберігання майна у відповідності до Договору становить 3 552 грн. 00 коп. У звязку з досягненням згоди щодо всіх істотних умов Договору на підставі статті 638 ЦК України договір вважається Укладеним.

Відповідно до п.7.3 Договору термін дії Договору встановлений до 31 грудня 2015 року.

У відповідності до п.7.4 Договору, Якщо за десять днів до дати закінчення Договору жодна із Сторін письмово не повідомить іншу Сторону про наміри розірвати цей Договір, він вважається продовженим на тих самих умовах до кінця наступного календарного року.

п.7.2. Договору передбачає, що повідомлення за Договором допускаються рекомендованими листами. Ст.. 188 ГК України забороняє зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, а про будь які наміри змінити чи розірвати договорів сторони повинні повідомляти один одного. У звязку з тим, що в грудні 2015 року листів від Сторін на адресу Яворівської КЕЧ району про бажання розірвати чи змінити Договір не надходило, а майно передане на зберігання перебувало в складських приміщеннях, дію договору було пролонговано до кінця 2016 року у відповідності з умовами Договору. На виконання умов Договору Яворівською квартирно-експлуатаційною частиною району у 2016 році здійснювалось нарахування плати за фактично надані послуги Львівській митниці ДФС у відповідності до умов Договору.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Так як Львівська митниця ДФС не виконувала взяті на себе зобовязання у відповідності до Умов Договору Яворівська КЕЧ району скористалось правом передбаченим статтями 5-6 ГПК України та надіслала на адресу Львівської митниці ДФС претензію № 17 від 02.03.2016р. вих. № 541, проте дій зі сторони відповідача по погашенню заборгованості не було вчинено.

27 квітня 2016 року Львівська митниця ДФС передала все майно, що зберігалось на території Яворівської КЕЧ району військовій частині А-0998 (військової частини польова пошта МОУ В4680) на підставі розпорядження КМУ від 02.12.2015 р. №1266-р «Про передачу військового майна до Сфери Управління Міністерства Оборони» та листа військової частини-польової пошти В4680 Міністерства оборони України від 14.04.2016 р. №3861. Факт передачі підтверджено актом прийому передачі товарів (предметів) від 27 квітня 2016 року. У звязку з передачею майна позивачем військовій частині А-0998 по Договору відповідального зберігання №178/12 від 23.03.2015 року, нарахування плати за надані послуги Львівській митниці ДФС припинено 26 квітня 2016 року.

За 2015 рік Львівська митниця сплатила повну суму коштів у відповідності

з договором, та станом на кінець 2015 року не мала дебіторської заборгованості

перед Яворівською КЕЧ району.

У період з 01.01.2016 року по 26.04.2016 року Львівській митниці ДФС у відповідності до умов Договору відповідального зберігання №178/12 від 23.03.2015 року нараховано 13 734 грн. 40 коп. ( Тринадцять тисяч сімсот тридцять чотири гривні сорок копійок ), за послуги зі зберігання майна, а саме :

Січень 2016 року - 0,00 грн.

Лютий 2016 року - 3552 грн. 00 коп. ( Послуги за січень 2016 року рах. № 301 від 08.02.2016р.),

Березень 2016 року - 3552 грн. 00 коп. ( Послуги за лютий 2016 року рах. .№ 323 від 10.03.2016 р.),

Квітень 2016 року - 3552 грн. 00 коп. ( Послуги за березень 2016 року рах.

№ 345 від 10.04.2016 р.),

Квітень 2016 року - 3078 грн. 40 коп. ( Послуги по 26 квітня 2016 року рах.

№ 369 від 26.06.2016 р.),

У відповідності до п 3.6 Договору нарахування за надані послуги проводилось до 15 числа місяця за звітним.

Загальна сума до сплати за період з 01.01.2016 року по 26.04.2016 року становить 13 734 грн. 40 коп. (Тринадцять тисяч сімсот тридцять чотири гривні сорок копійок).

Проте, у період з 01.01.2016 року по 26.04.2016 року від Львівської митниці ДФС на розрахунковий рахунок Яворівської КЕЧ району коштів по сплаті боргу не надходило.

Позивач долучив до матеріалів справи рахунки, що виставлялись відповідачу до оплати за спірний період, а також претензію №17 від 02.03.2016 року, яка скеровувалась відповідачу. Однак відповідач боргу не погасив. Це і слугувало для звернення з позовом до суду.

Відповідач не погоджується з вимогами позовної заяви, та вважає їх незаконними та безпідставними, зважаючи на таке.

Відповідно до п.2.1.2 Яворівська квартирно-експлутаційна частина району (ОСОБА_5,) видає на підтвердження приймання майна акт прийому- передачі на відповідальне зберігання.

Однак, Позивач на реалізацію даного договору акт приймання-передачі майна до Львівської митниці ДФС не скеровував.

Відповідач зазначає, що як на підставу пролонгації даного Договору на 2016 позивач стверджує, що у відповідності до п. 7.4. Договору, якщо за десять днів до дати закінчення Договору жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про наміри розірвати цей Договір, він вважається продовженим на тих самих умовах до кінця наступного календарного року. У звязку з тим , що в грудні 2015 року листів від Сторін на адресу Яворівської КЕЧ району про бажання розірвати чи змінити Договір не надходило, а майно передане на зберігання перебувало в складських приміщеннях, дія договору було пролонговано до кінця 2016 року у відповідності з умовами Договору.

Відповідач вважає, що дане твердження Позивача не відповідає дійсності.

Так, 23.12.2015 року Львівська митниця ДФС листом №15389/13-70-03-02/16 повідомила військову частину А-0998 (Зберігач2 - згідно Договору) та Яворівську КЕЧ району (ОСОБА_5 - 1 згідно Договору) про наявність обставин які на думку відповідача виключають можливість пролонгації даного Договору на 2016 рік, так як розпорядженням КМУ від 02 грудня 2015 року №1266-р Про передачу військового майна до Сфери Управління Міністерства Оборони регламентовано передавання військового майна, що обліковується Львівською митницею Державної фіскальної служби, за переліком згідно з додатком до сфери управління Міністерства оборони та запропоновано виконати дане розпорядження КМУ. На даний лист Львівська митниця ДФС відповіді не отримала.

30.03.2015 року Львівська митниця ДФС листом №4649/13-70-03-05/19 повторно звернулася до ОСОБА_5 1 та Зберігача2.

Однак, тільки 27.04.2016 року військова частина А-0998 прийняла від Львівської митниці ДФС зазначене майно по акту прийому-передачі товарів (предметів).

Тобто, на думку відповідача затягування виконання Позивачем (Зберігачем-1) та військовою частиною А0998(польова пошта В4680 - Зберігач2) розпорядження КМУ №1266-р від 02.12.2016 року спричинило виникнення даної ситуації. Таким чином відповідач вважає, що він не повинен сплачувати даний борг за зберігання майна за Договором відповідального зберігання №178/12 від 23.03.2015 року, так як даний договір припинив свою дію 31.12.2015 року, хоча не заперечує той факт, що майно перебувало на зберіганні у ОСОБА_5 1та 2 і тільки 27.03.2016 року це майно було передано військовій частині А-0998 на підставі розпорядження КМУ від 02.12.2015 року 31266-р «Про передачу військового майна до сфери управління Міністерства оборони».

Допозовної заяви долучені рахунки за зберігання у 2016р., що виставлялись до оплати відповідачу.

Однак, відсутні докази, що дані рахунки скеровувалися до Львівської митниці ДФС рекомендованою кореспонденцією. Через відсутність фінансування вони направлялись відповідачу простою поштою.

На думку відповідача, Позивачем проігноровано, що п.3.6. Договору передбачено, що ОСОБА_5 щомісячно до 15-го числа наступного за звітним періодом надає Поклажодавцю (Львівській митниці ДФС) рахунок та акт наданих послуг, що не було на його погляд здійснено Позивачем. Відповідач зазначає, що Яворівською КЕЧ не враховано також вимоги ч.1 ст.5 ГПК України та п.6.1. Договору.

Так, ч.1 ст.5 ГПК України передбачено, що сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору за домовленістю між собою.

П.6.1 Договору передбачено, що спори, що виникають в ході дії цього Договору Сторони вирішують шляхом переговорів. Якщо згоди не досягнуто (відображається протоколом переговорів, обміном листами тощо) або Сторона ухиляється від розгляду пропозицій, спір передається на розгляд господарського суду відповідно до законодавства України.

Відповідач зазначає, що всупереч даному пункту Договору Позивач не скеровував на адресу Львівської митниці ДФС претензії, акти виконаних робіт, рахунки.

Відправку цих документів відповідачу, простою кореспонденцією позивач пояснює відсутністю фінансування.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується всіма учасниками судового процесу, в тому числі відповідачем, майно, що було передано на зберігання відповідачем за договором відповідального зберігання №178/12 від 23.03.2015 року, згідно з додатком до даного Договору, знаходилось на зберіганні у позивача (Зберігача-1) до 27.04.2016 року.

Відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів, які б свідчили про те, що договір відповідального зберігання №178/12 від 23.03.2015 року припинив свою дію 31.12.2015 року, а тому його дія в силу п. 7.4. даного Договору була продовжена на 2016 рік.

Відповідач не надав суду доказів, які б слугували підставою розірвання чи припинення даного Договору в термін до 27.04.2016 року.

Станом на час розгляду справи в суді і прийняття рішення у даній справі відповідачем заборгованість не погашена.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених ГК України та іншими законами України.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України «Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору», «Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.»

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами. Яворівська КЕЧ в повній мірі та добросовісно виконала взяті на себе у відповідності до умов Договору зобовязання, що підтверджується відсутністю будь яких скарг та заперечень зі сторони Львівської митниці ДФС на протязі всього терміну дії договору, а Львівська митниця ДФС знехтувала взятими на себе у відповідності до умов Договору зобовязаннями, не здійснила оплату за фактично отримані послуги.

Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші

юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус субєкта підприємницької діяльності (далі підприємства

та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Аналогічне положення містить ст. 193 ГК України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ч. 1 сі. 942 ЦК України зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.11.2011 року між Яворівською КЕЧ району, Львівською митницею ДФС (відповідачем) та військовою частиною А-0998 укладено договір зберігання № 262/29/11 р. Предметом Договору являлись послуги із відповідального зберігання майна Львівської митниці ДФС у відокремленому приміщенні ( Сховище №1, ворота №3 ) яке знаходиться на балансі Яворівської КЕЧ району. У 2012 ( Додаткова угода №1), 2013 ( Додаткова Угода №2) та 2014 (Додаткова Угода №4 ) роках, додатковими угодами Договір від 22.11.2011 року продовжувався на тих самих умовах.

28.11.2011 року було складено акт прийому передачі товарів (предметів) на відповідальне збереження (додаток 33) про прийняття на відповідальне збереження перелічених товарів (предметів), згідно угоди №262 від 22.11.2011 року.

23.03.2015 р. між Яворівською КЕЧ району, Львівською митницею ДФС та військовою частиною А-0998 укладено договір відповідального зберігання №178/12 (надалі «Договір»), відповідно до умов якого Поклажодавець передає, а ОСОБА_5 - 1 приймає на зберігання таке майно (далі ОСОБА_5): боєприпаси (боєприпаси до стрілецької зброї та засобів ближнього бою, ручні, кумулятивні та реактивні гранати згідно з додатком, а ОСОБА_5 - 2 забезпечує охорону та збереження ОСОБА_5. ОСОБА_5 зобов'язаний зберігати у відокремленому приміщенні (сховище №1, Ворота №3) на території складів ракетно-артелирійського озброєння Зберігача-2, що за адресою: м. Яворів, військове містечко №54 в умовах, які не допускають змішування його з іншими однорідними речами, що знаходяться в тій території. Право власності на ОСОБА_5 до ОСОБА_5 не переходить ,воно може бути задіяне в господарському обороті ОСОБА_5 1 та Зберігача-2 або бути передане ними третім особам (п.1.1., п.1.2. та п. 1.3. Договору).

Відповідно до п.2.1.2 Яворівська квартирно-експлутаційна частина району (Зберігані,) видає на підтвердження приймання ОСОБА_5 акт прийому- передачі на відповідальне зберігання.

Перелік боєприпасів до договору зберігання визначений Додатком до даного договору.

Новий акт прийому-передачі по договору відповідального зберігання №178/12 від 23.03.2015 року не складався сторонами. Сторони не заперечили,що на зберіганні за даним договором знаходився товар (предмети0, що передані були за актом прийому-передачі від 28.11.2011 року на відповідальне зберігання. (додаток 3)

Статтею 938 ЦК України встановлено, що зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрані цю річ в розумний строк.

Згідно зі ст. 953 ЦК України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Відповідно до п.7.3 Договору термін дії Договору встановлений до 31 грудня 2015 року. У відповідності до п.7.4 Договору «Якщо за десять днів до дати закінчення Договору жодна із Сторін письмово не повідомить іншу Сторону про наміри розірвати цей Договір, він вважається продовженим на тих

самих умовах до кінця наступного календарного року.» п.7.2. Договору передбачає, що повідомлення за Договором допускаються рекомендованими листами.

В матеріалах справи відсутні докази і сторонами такі не подані про наміри розірвати цей договір між сторонами, а тому в силу п. 7.4. Договору, цей Договір є продовженим на 2016 рік.

У звязку з тим, що в грудні 2015 року листів від Сторін на адресу Яворівської КЕЧ району про бажання розірвати чи змінити Договір не надходило, а майно передане на зберігання перебувало в складських приміщеннях, дію договору було пролонговано до кінця 2016 року у відповідності з умовами п. 7.4. Договору. На виконання умов Договору Яворівською квартирно-експлуатаційною частиною району у 2016 році здійснювалось нарахування плати за фактично надані послуги Львівській митниці ДФС у відповідності до умов Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на адресу відповідача надіслав претензію №17 від 02.03.2016 року вих. №541, проте дій зі сторони відповідача по погашенню заборгованості так і не вчинено.

Протягом розгляду справи в судді і на час прийняття рішення у справі, відповідач заборгованість в сумі 13 734,00 грн., яка виникла з 01.01.2016 року до 27.04.2016 року по зберіганню майна за Договором №178/12 відповідального зберігання 23.003.2015 року не погасив перед позивачем.

02.12.2015 року за №1266-р Кабінетом Міністрів України було прийнято розпорядження «Про передачу військового майна до сфери управління Міністерства оборони».

Згаданим розпорядженням передбачено передати військове майно, яке обліковується Львівською митницею ДФС, згідно з додатком до Сфери Управління Міністерства Оборони. Розпорядження набирає чинності з моменту його прийняття.

З цього вбачається, обовязок по передачі військового майна, яке обліковується військовою митницею ДФС, згідно з додатком до Сфери Управління Міністерства Оборони покладено було саме на Львівську Митницю ДФС.

А тому, в даній справі відповідач - Львівська Митниця ДФС повинна була вчинити всі дії до передачі військового майна, що зберігалось за договором від 23.03.2015 року у позивача військовій частині А-0998.

Однак, тільки 27.04.2016 року Зберігач2 військова частина А-0998 прийняла від Львівської митниці ДФС зазначене майно.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В силу вимог ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, подані докази у справі, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог повністю і вважає, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 13 734,40 грн. основної заборгованості.

Згідно вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача в сумі 1378,00 грн., так як спір виник з його вини.

Керуючись статтями 3, 12, 22, 27, 33, 34, 44, 49, 82 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити.

2.Стягнути з Львівської митниці ДФС (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 39420875) на користь Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району (81000, Львівська область, м. Яворів, вул. Львівська, 19, код ЄДРПОУ 07930854) 13 734,40 грн. основної заборгованості та 1378,00 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 03.10.2016 р.

Суддя Долінська О.З.