Постанова № 61756984, 30.09.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2016 р. Справа № 902/1634/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Гулова А.Г.

суддя Грязнов В.В. ,

суддя Маціщук А.В.

при секретарі Кравчук О.В.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 - представника за довіреністю від 30.06.2014р. №307

відповідача: ОСОБА_2 - представника за довіреністю від 02.01.2016р..

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Біріт-Надія"

на рішення господарського суду Вінницької області від "23" червня 2016 р.

у справі № 902/1634/15 (головуючий суддя Баранов М.М., судді Говор Н.Д., Кожухар М.С.)

за позовом Приватної науково-дослідної та комерційно-консультативної фірми "Конкорд-Гей", смт. Гребінки, Васильківський р-н, Київська обл.

до Дочірнього підприємства "Біріт-Надія", с.Животівка, Оратівський р-н, Вінницька обл.

про стягнення 2464394,27 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 23 червня 2016 року у справі 902/1634/15 (з урахуванням ухвали від 24.06.2016р. про виправлення арифметичних помилок) позовні вимоги Приватної науково-дослідної та комерційно-консультативної фірми "Конкорд-Гей" до Дочірнього підприємства "Біріт-Надія" про стягнення 2464394,27 грн. задоволено частково, на суму 2166403,15 грн.

Стягнуто з Дочірнього підприємства "Біріт-Надія" на користь Приватної науково-дослідної та комерційно-консультативної фірми "КОНКОРД-ГЕЙ" 1139482,08 грн. залишку основної заборгованості за техніку (що є еквівалентом 40293,43 євро відповідно до міжбанківського курсу продажу євро станом на час прийняття рішення суду), 1026921,07 грн. заборгованості по відсоткам за відстрочку оплати, (що є еквівалентом 36313,14 євро відповідно до міжбанківського курсу продажу євро станом на час прийняття рішення суду), 32496,04 грн. на відшкодування витрат на сплату судового збору.

Відмовлено в позові в частині вимог про стягнення 85280,59 грн. боргу за техніку та 212710,53 грн. заборгованості по відсоткам за відстрочення платежу.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Дочірнє підприємство "Біріт-Надія" звернулося із апеляційною скаргою, вважає його таким, що містить порушення, свідчить про необ'єктивність під час розгляду справи, винесено при з'ясуванні документів, які взагалі не можуть існувати, а тому рішення підлягає перегляду в апеляційній інстанції з наступних підстав.

Вказує, що 18.04.2012 року було укладено договір купівлі-продажу техніки № 224Т-2012. Предметом даного договору є трактор КСЕРІОН 3800.

19.04.2012 року між сторонами вказаного вище договору було підписано акт прийому-передачі. Даним актом прийому-передачі позивач передав, а відповідач прийняв майно, трактор КСЕРІОН 3800, № 78101370. Загальна вартість трактора становить 1 999 793,50 грн.

З посиланням на п. 3.4. та підп. 3.4.1. договору зазначає, що термін сплати за поставлений товар визначено 05.09.2012 року, а тому відповідно до ст. 257 ЦК України строк для звернення з позовом закінчився 05.09.2015 року, однак позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою 16.12.2015 року.

Звертає увагу, у видатковій накладній № 4КГ-000001 від 19.04.2012 року зазначена ціна за майно, а саме: трактор Ксеріон 3800, № 78101370. Загальна вартість трактора складає 1 999 793,50 грн. (1 666 494,58 грн. і 333 298,92 грн. ПДВ.)

У позовній заяві позивач вказує та не заперечує сплату відповідачем 2000 000,00 грн.

Тобто, суму вартості майна, зазначену як в акті прийому-передачі, так і в видатковій накладній, у розмірі 1 999 793,50 грн. відповідач сплатив в повному обсязі.

Скаржник зазначає, 30.07.2014 року відповідачем отримано рахунок № 7КГ-001264. Згідно наданого рахунку від 30.07.2014 року покупцю необхідно було сплатити черговий платіж за трактор Ксеріон 3800, згідно п. 3.4 договору № 224Т-2012 від 18.04.2012 року. Відповідно до наданого рахунку здійснено оплату в розмірі 1 200 000,00 грн.

Також, відповідач вказує, що після проведення оплати 31.07.2014 року було складено акт звіряння взаємних розрахунків за період 18.04.2012р. - 31.07.2014р. дочірнім підприємством «Біріт-Надія», згідно якого станом на 31.07.2014 р. здійснено повну оплату за товар та навіть переплачено суму 207,50 грн., але відповіді на надісланий акт звіряння взаємних розрахунків від 31.07.2014 року ДП «Біріт-Надія» від позивача не отримало.

З посиланням на ст. 599 ЦК України скаржник зазначає, що він виконав свої зобов'язання за договором купівлі - продажу від 18.04.2012р., а саме звертає увагу, на те, що платіжними дорученнями №№ 154, 155, 156 від 18.04.2012 року та №157 від 19.04.2012 року покупець попередньо перерахував продавцеві в якості оплати вартості товару за договором купівлі-продажу грошову суму у розмірі 800 000,00 грн., а остаточна оплата за майно в розмірі 1 200 000,00 грн. відбулась на підставі рахунку № 7КГ-001264, в якому є посилання на договір від 18.04.2012 року, а не у відповідності до додаткової угоди № 3 від 24.06.2014 року.

Зауважує, що позивач заявляє позовні вимоги у зв'язку зі зміною курсової різниці. Курсова різниця яка виникла, виходячи зі змісту позовних вимог, це не відсотки, не неустойка, та не плата за прострочку платежу, фактично це - зміна вартості поставленого товару.

Відповідно до п. 2 ст. 632 ЦКУ зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Таким чином, за загальним правилом зміна вартості не допускається, виключення передбачені договором.

У договорі за № 224Т-2012 від 18.04.2012 р. саме і є такий пункт, який обумовлює зміну вартості у зв'язку зі зміною валютного курсу. Однак, такі зміни повинні фіксуватись та погоджуватись сторонами договору, щоб ДП «Біріт-Надія» змогло відобразити суму заборгованості, яка підлягає погашенню. Для цього потрібен відповідний документ.

Вказує, що листом МФУ № 31-11410-08-10/699 від 13.01.2015 року передбачено складання відповідного документу - ОСОБА_2 погодження вартості, відповідно до якого покупець повинен був відобразити у себе в бухгалтерському обліку обновлену (збільшену) кредиторську заборгованість перед продавцем, а продавець - донарахувати дебіторську заборгованість та скласти розрахунок коригуванням к виданої податкової накладної зі збільшенням зобов'язання по сплаті ПДВ.

На думку відповідача, відсутність даних документів свідчить про те, що позивач не розглядав застосування курсової різниці під час дії договору (не має жодного документу), що надає підстави також не враховувати виниклу курсову різницю.

З посиланням на п. 2.9. договору вказує, що відповідно до умов договору позивач мав можливість отримати майно, яке на дату останньої оплати йому належало, однак позивач зараховує сплату 1 200 000,00 грн. за відстрочення оплати за 833 дня, та має значні претензії щодо неналежного виконання з боку відповідача вимог договору, про які стало відомо відповідачу на початку 2016 року, після звернення позивача до господарського суду Вінницької області.

Вважає безпідставними доводи позовної заяви щодо зарахування платежів покупця в заборгованість по сплаті процентів, визначених п.3.3. договору купівлі-продажу, оскільки не допускається одностороння зміна призначення платежу отримувачем коштів.

Зазначає, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ЕА №097019 на трактор колісний, реєстраційний номер 23566АВ, останній належить відповідачу - ДП «Біріт-Надія». Згідно із п. 2.7. договору право власності на техніку переходить до покупця після повного розрахунку. Таким чином, реєстрація за відповідачем права власності на трактор свідчить про повний розрахунок із позивачем.

Крім того, звертає увагу, що відповідачем заявлялось клопотання у відповідності до статті 41 ГПК України про призначення судової бухгалтерської експертизи у справі № 902/1634/15, щоб поставити перед експертом питання: «Чи було відображено у бухгалтерському обліку ПНДтККФ «КОНКОРД-ГЕЙ» наявність дебіторської заборгованість ДП «Біріт-Надія», починаючи з 31.07.2014 року по теперішній час?» та судової експертизи підпису на додатковій угоді № 3 від 24.06.2014 року, оскільки вважає, що ОСОБА_3 її не підписував.

Крім того, на підтвердження того, що додаткову угоду за № 3 від 24.06.2014 року ОСОБА_3 не підписував, є те, що в акті звірки на товари, відвантажені покупцеві за договором № 224Т-2012 від 18.04.2012 року, який датовано 16.12.2015р., зазначено керівником ДП «Біріт-Надія» ОСОБА_4, якого ще 12.05.2014 року було звільнено відповідно до протоколу загальних зборів.

Зауважує, що підписи ОСОБА_3 на додатковій угоді від 24.06.2014р. №3 та довіреності, яка видана представнику ОСОБА_2, значно різняться між собою, однак, судом відмовлено у задоволенні вказаних клопотань.

Просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення - у позові відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу Приватна науково-дослідна та комерційно-консультативна фірма "Конкорд-Гей" вважає, що рішення господарського суду Вінницької області по справі №902/1634/15 є законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Відповідно до укладеного договору купівлі-продажу техніки № 224Т-2012 від 18.04.12 року фірма "Конкорд-Гей" передала ДП „Біріт - Надія" у власність сільськогосподарську техніку, а саме, трактор КСЕРІОН 3800 ТRАС, новий, виробництва фірми СLAAS (ФРН) в кількості 1 шт. за базовою ціною, еквівалентною 189900,00 євро, що на момент укладення договору становило 2005344,00 грн., а ДП „Біріт Надія" зобов'язувалося прийняти та сплатити за отриманий товар його базову вартість, а також здійснювати платежі за відстрочку оплати заборгованості з розрахунку 0,04 % за день від заборгованості по договору, відповідно до п. п. 3.2., 3.3., 3.4. договору.

Фірма "Конкорд-Гей" передала товар ДП „Біріт-Надія" за актом прийому передачі від 19.04.12 року та видатковою накладною № 4 КГ-000001 від 19.04.2012 року на суму 1999793,50 грн.

Відповідно до п. 3.5 договору всі розрахунки за цим договором здійснюються в гривнях у безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця, за курсом продажу Євро на МБВБ на дату, що передує дню перерахування (за інформацією фінанси ЮА згідно даних сайту: http:/www.finance.ua).

ДП „Біріт - Надія" частково сплатило кошти за отриманий товар, саме:

18.04.12 року суму в розмірі 540000,00 грн., що на день перерахування складало 51136,36 євро (станом на 17.04.2012 року курс гривні по відношенню до євро становив 10,56 грн. за 1 євро.)

19.04.12 року суму в розмірі 260000,00 грн., що на день перерахування складало 24714,83 євро (станом на 18.04.2012 року курс гривні по відношенню до євро становив 10,52 грн. за 1 євро.)

31.07.14 року в розмірі 1200000,00грн., що на день перерахування складало 73202.42євро (станом на 30.07.2014 року курс гривні по відношенню до євро становив 16,3929 грн. за 1 євро.)

Таким чином, ДП „Біріт - Надія" сплатило за отриманий товар: 51136,36 євро + 24714,83 євро + 73202,42 євро = 149053,61 євро.

Відповідно, заборгованість ДП „Біріт - Надія" за отриманий товар, станом на 01.04.2016 року, складає: 189900,00 євро - 149053,61 євро = 40846,39 євро, що еквівалентно 1224762,67 грн. (станом на 31.03.2016 року курс гривні по відношенню до євро становив 29,9846 грн. за 1 євро.)

Відповідно до п. 3 додаткової угоди № 3 до договору купівлі-продажу техніки № 224Т-2012 від 18.04.12 року сторони встановили заборгованість відповідача за отриману техніку в розмірі 40293.43євро, а відповідно до п. 1.2 додаткової угоди № 3 заборгованість відповідача, що виникла внаслідок несплати відсотків за відстрочку оплати вартості техніки встановлена в розмірі 36313,14 євро.

З огляду на наведене, з посиланням на ст.ст. 524, 533, 632 ЦК України, постанову Верховного суду України від 04.07.2011р. у справі №12/149 зазначає, що положення укладеного між сторонами договору купівлі-продажу техніки № 224Т-2012 від 18.04.12 року узгоджуються з вимогами вищенаведеного чинного законодавства України та не суперечать ним, та враховуючи, що при укладенні вищевказаного договору відповідач не заперечував проти його умов, прийняв трактор КСЕРІОН 3800 ТRАС (новий, виробництва фірми СLAAS (ФРН) в кількості 1 шт.), за ціною, в порядку та строки, передбачені договором за акта приймання-передачі від 19.04.2012року та видатковою накладною № 4 КГ-000001 від 19.04.2012 року на суму 1999793,50 грн. та почав проводити розрахунки в гривні за отриманий трактор. Договір купівлі-продажу техніки №224Т-2012 від 18.04.12 року з додатковими угодами № 1 від 29.08.2012 року, № 2 від 13.02.2014 року, № 3 від 24.06.2014 року є дійсним, що підтверджено рішенням господарського суду Київської області № 911/713/16 від 07.04.2016 року та постановою Київського апеляційного господарського суду № 911/713/16 від 22.06.2016 року.

Разом з тим, щодо посилання відповідача на сплив строку позовної давності зазначає, що відповідно до ст.ст. 256, 261, 264 ЦК України відповідач вчиняв дії, що свідчить про визнання ним свого боргу, це зокрема, часткові сплати заборгованості, що були проведені 18.04.12 року, 19.04.12року та 31.07.14 року, а також підписання додаткових угод № 1 від 29.08.2012 року, № 2 від 13.02.2014 року, № 3 від 24.06.2014 року, а тому звернення з позовом за захистом своїх порушених прав відбулося в межах строку позовної давності.

З посиланням на п. 3.4.3. додаткової угоди №2 до договору від 18.04.2012р. зазначає, що сторони домовились, що для отримання банківського кредиту для подальшого розрахунку з позивачем по заборгованості позивач передає право власності на техніку відповідачу для подальшої її реєстрації та передачі в заставу банку, що й було зроблено.

Позивач надав відповідачу гарантійний лист банку № Р7-01-04/08-818 від 18.06.2014 року (наявний в матеріалах справи) про рішення ПАТ „Райфайзен банк „Аваль" щодо надання кредиту ДП "Біріт - Надії" в сумі 1200000,00 грн. на придбання с/г техніки трактор Ксеріон 3800 згідно додаткової угоди № 2 до договору купівлі-продажу техніки № 224Т-2012 від 13.02.2014 року.

05.07.2014 року позивач передав пакет документів відповідачу про передачу права власності на трактор КСЕРІОН 3800 ТRАС , в тому числі й довідку № 352 від 04.07.2014 року про перехід права власності, яку було отримано керівником відповідача ОСОБА_3

Після передачі відповідачем в заставу банку трактора відповідач отримав цільовий кредит в розмірі 1200000,00 грн.

31.07.2014 року відповідач перерахував позивачу кошти в розмірі 1200000,00 грн. з призначенням платежу - черговий платіж.

Таким чином, позивач передав право власності відповідачу до сплати чергового платежу в розмірі 1200000,00 грн.

Такий перебіг подій спростовує твердження відповідача, що право власності перейшло до відповідача в зв'язку з повною сплатою його вартості.

Крім того, на думку відповідача судом було правомірно відмовлено у призначенні експертиз.

Просить рішення господарського суду Вінницької області від 23.06.2016р. у справі №902/1634/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача у судовому засіданні повідомив, що справа №911/713/16 за позовом Дочірнього підприємства "Біріт-Надія" до Приватної науково-дослідної та комерційно-консультативної фірми "Конкорд-Гей" про визнання недійсним договору з додатковими угодами до нього, яка перебуває на розгляді у Вищому господарському суді України, відкладена на 04.10.16р., у зв'язку із чим заявив усне клопотання про зупинення провадження у даній справі до розгляду вищевказаної справи.

Представник позивача заперечив проти зупинення провадження у даній справі, оскільки 22.06.2016р. у справі №911/713/16 Київським апеляційним господарським судом винесено постанову, яка набрала преюдиційної сили для розгляду цієї справи, а також зауважив, що справа №902/1634/15 слухається вже досить тривалий час.

Судова колегія, керуючись ст. 79 ГПК України, яка передбачає, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави, прийшла до висновку, що заявлене клопотання про зупинення провадження у справі слід відхилити за безпідставністю. Матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення справи.

Представник відповідача ОСОБА_2 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та надав пояснення в обґрунтування своєї правової позиції. Вважає рішення господарського суду Хмельницької області від 23.06.2016 р. у справі № 902/1634/15 незаконним та необґрунтованим, у зв'язку з чим просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача ОСОБА_1 заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 23.06.2016 р. у справі № 902/1634/15 є законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи, 18.04.2012 року Науково-дослідною та комерційно-консультативною фірмою "Конкорд-Гей" та Дочірнім підприємством "Біріт-Надія" укладено договір № 224Т-2012 купівлі-продажу техніки, відповідно до пункту 1.1 якого позивач, як продавець, взяв на себе зобов'язання передати у власність відповідача, як покупця, техніку, а саме: новий трактор "Ксеріон 3800 TRAC" виробництва фірми "КЛААС" (ФРН).

Згідно із п. 2.1 договору № 224Т-2012 купівлі-продажу техніки продажу підлягає одна одиниця техніки, згідно специфікації - додатку №1 до даного договору.

У п. 3.1 договору передбачено, що ціна на техніку є договірною, встановлюється за згодою сторін і визначається розрахунковим шляхом, з урахуванням пункту 3.3, виходячи із базової ціни техніки, визначеної на день підписання цього договору в специфікації (додаток №1).

Загальна сума цього договору складає 189900,00 євро, що еквівалентно 2005344,00 грн., у тому числі ПДВ 334224,00 грн., виходячи з курсу продажу євро на МБВБ, на дату що передує даті укладення цього договору 10,56 грн. за 1 євро (пункт 3.2 договору).

Відповідно до пункту 3.3 договору загальна сума, яка підлягає оплаті за техніку, еквівалентна 189900,00 євро, і у разі зміни середнього курсу продажу євро на МБВБ визначається розрахунковим шляхом без додаткового узгодження сторін. Крім того, здійснюються платежі за відстрочку оплати в розмірі 1,2%, виходячи із розрахунку за повний місяць (0,04% за день) від заборгованості по договору, яка залишилася неоплаченою на дату кожного платежу, починаючи з 20.04.2012 року.

Згідно із п. 3.4 договору платежі, передбачені цим договором, здійснюються покупцем у такому порядку і терміни:

- платіж № 1: термін платежу - 20.04.2012 року, сума оплати - 75750,00 євро;

- платіж № 2: термін платежу - 05.09.2012 року, сума оплати - 114150,00 євро, кількість днів відстрочки - 139, сума процентів за відстрочку оплати - 5,56, сума відстрочених платежів - 114150,00 євро, сума платежу за відстрочку оплати - 6346,74 євро.

У п. 3.4.1 договору сторони передбачили, остаточний розрахунок здійснюється покупцем до 05.09.2012 року у гривнях з урахуванням п.п. 3.3, 3.4 даного договору.

У разі здійснення розрахунку частинами, кожна сплачена сума в гривнях зараховується в оплату в євро за курсом продажу євро на МБВБ на дату, що передує дню оплати відповідно до п. 3.3 (пункт 3.4.2 договору).

При відхиленні від дати оплати платежу 2 п. 3.4, покупець здійснює оплату за відстрочку (фінансування) у сумі, пропорційній фактичній кількості днів відстрочки, яка визначається розрахунковим шляхом. У разі здійснення повної оплати до 01.05.2012р. платежу 2 п. 3.4, відсотки за відстрочку оплати не нараховуються (п.п. 3.4.3, 3.4.4 договору).

Пунктом 3.5 договору визначено, що всі розрахунки здійснюються в гривнях у безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця, за курсом продажу євро на МБВБ на дату, що передує дню перерахування (за інформацією сайту Фінанси ЮА, посилання http://www.finance.ua).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (п. 7.5 договору).

Відповідно до акта приймання-передачі від 19.04.2012 року позивач передав відповідачу трактор "Ксеріон 3800 TRAC", новий, в кількості 1 одиниця, заводський № 78101370 в комплектації згідно додатку № 1 до договору. Вартість трактора складає 189900 євро або (згідно пунктів 3.2, 3.3 договору) 1666494,58 грн. і ПДВ - 333298,92 грн. Загальна вартість трактора складає 1999793,50 грн. при курсі продажу євро на МБВБ на дату, що передує дню проведення авансових платежів та відпуску техніки.

19.04.2012 року сторонами було підписано видаткову накладну №4КГ-000001 на передачу техніки. Згідно з видатковою накладною та актом приймання-передачі від 19.04.2012 року, вартість трактора визначено в національній валюті України - 1999793,50 грн.

Згідно з банківськими виписками (т. 1 а.с. 23-24), платіжними дорученнями (т. 1 а.с. 113-114), відповідач здійснив наступні платежі за отриману техніку:

- 18.04.2012 року платіжними дорученнями №№ 154,155,156 в сумі 540000,00 грн., що є еквівалентно 51136,36 євро (станом на 17.04.2012 року курс гривні до євро становив 10,56 грн. за 1 євро);

- 19.04.2012 року платіжним дорученням № 158 в сумі 260000,00 грн., що є еквівалентно 24714,83 євро (станом на 18.04.2012 року курс гривні до євро становив 10,52 грн. за 1 євро).

29.08.2012 року сторони уклали додаткову угоду № 1 про внесення змін до договору купівлі-продажу техніки №224Т-2012 від 18.04.2012 року, згідно з якою пункт 3.4 основного договору викладено в наступній редакції: платежі, передбачені цим договором, здійснюються покупцем у такому порядку і терміни:

- платіж №1: термін платежу - 20.04.2012 року, сума оплати - 75750,00 євро;

- платіж №2: термін платежу - 01.12.2012 року, сума оплати - 114150,00 євро, кількість днів відстрочки - 225, сума % за відстрочку оплати - 9, сума відстрочених платежів - 114150,00 євро, сума платежу за відстрочку оплати - 10273,50 євро.

Крім того, 13.02.2014 року сторонами було укладено додаткову угоду № 2 та 24.06.2014 року - додаткову угоду № 3.

У додатковій угоді №2 пункт 3.4. договору № 224Т-2012 від 18.04.2012 року було викладено в наступній редакції: "3.4. Платежі, передбачені цим договором, здійснюються покупцем у порядку і терміни: 3.4.1 попередньо, після підписання сторонами даного договору, але не пізніше 18 лютого 2014 року, покупець сплачує в гривнях 20 % від загальної суми договору, що еквівалентно 37980,00 Євро в т.ч. ПДВ, з урахуванням п. 3.5 договору, та надає необхідні фінансові документи в банківську установу для прийняття рішення по кредитуванню придбання техніки та оперативно реагує на додаткові запити банку; 3.4.2. Покупець передає продавцю гарантійний лист банку про наявність рішення цільового кредитування придбання техніки по даному договору в строк до 04.03.2014 року; 3.4.3. На протязі 5 робочих днів з дати виконання пп. 3.4.1, 3.4.2 даного договору покупцем, продавець передає покупцю повний пакет документів, необхідних для реєстрації відповідної техніки в органах Держтехнагляду та підтвердження права власності на техніку перед банком, для передачі її в заставу; 3.4.4. Покупець, після отримання від продавця вказаного в п. 3.4.3 договору пакета документів, здійснює реєстрацію техніки та оформлення договору її застави в порядку забезпечення виконання зобов'язань перед банком та сплачує в гривнях продавцю в строк до 11 березня 2014 року залишок від загальної вартості поставленої техніки еквівалентно 151920,00 євро, з урахуванням п. 3.2 та пп. 3.3, 3.5 договору купівлі-продажу техніки №224Т-2012 від 18 квітня 2012 року".

Додатковою угодою № 3 до договору № 224Т-2012 від 18.04.2012 року сторонами було визначено суму заборгованості покупця, порядок і строки її погашення.

Так, відповідно до пункту 1 додаткової угоди № 3 сторони встановили, що станом на 24.06.2014 року у покупця існує заборгованість за договором купівлі-продажу техніки №224Т-2012 від 18.04.2012 року перед продавцем, в гривні еквівалентно 150361,05 євро.

Згідно з підпунктами 1.1. і 1.2. пункту 1 додаткової угоди № 3 гривневий еквівалент 114048,81 євро - це заборгованість за техніку, що була передана покупцю за договором, гривневий еквівалент 36313,14 євро - це заборгованість, що виникла внаслідок несплати відсотків за відстрочку оплати вартості техніки.

Відповідно до пункту 2 додаткової угоди №3, сторони встановили, що покупець зобов'язується сплатити продавцю частину заборгованості згідно з п.1.1. цієї додаткової угоди в розмірі 1200000,00 грн., що еквівалентно 73755,38 євро, виходячи з курсу 16,27 грн./євро в строк до 05.07.2014 року за рахунок кредитних коштів.

Пунктом 3 додаткової угоди №3 передбачено, що покупець зобов'язується сплатити продавцю решту суми заборгованості згідно з п.1.1. цієї додаткової угоди в гривні еквівалентно 40293,43 євро за курсом продажу євро на МБВБ на дату, що передує дню оплати (згідно інформації на сайті "Фінанси ЮА за посиланням http://www.finance.ua) в строк до 01.09.2014 року.

Також пунктом 4 додаткової угоди № 3 сторони встановили, що покупець зобов'язується сплатити продавцю в строк до 01.09.2014 року заборгованість по відсотках за відстрочку оплати вартості техніки еквівалентно сумі євро, нарахованій продавцем на момент оплати згідно пунктів 3.3, 3.4 договору, за курсом продажу євро на МБВБ на дату, що передує дню оплати (згідно інформації на сайті http://www.finance.ua).

Пунктом 5 додаткової угоди № 3 передбачено, що у випадку виникнення протиріч між умовами договору та цією додатковою угодою, застосовуються положення цієї додаткової угоди.

Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання, є невід'ємною частиною договору та має однакову юридичну силу для сторін (пункти 6, 7 додаткової угоди №3).

Договір купівлі-продажу техніки № 224Т-2012 від 18.04.2012 року та додаткові угоди до нього № 1 від 29.08.2013 року, № 2 від 13.02.2014 року та № 3 від 24.06.2014 року підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Оригінали договору, додаткових угод, судом оглянуто в судовому засіданні 20.09.2016р., належним чином засвідчені копії знаходяться в матеріалах справи (т. 1 а.с. 11-18).

31.07.2014 року (після підписання додаткової угоди № 3 від 24.04.2014 року) відповідач сплатив суму - 1200000,00 грн. - згідно платіжного доручення № 385 від 31.07.2014 року (т.1 а.с. 115).

У зв'язку із неповним розрахунком відповідача за договором купівлі-продажу техніки від 18.04.2012 року № 224Т-2012, керуючись ст.ст. 525, 526, 533, 632, 655 ЦК України, позивач звернувся із позовом про стягнення з Дочірнього підприємства "Біріт-Надія" 2464394,27 грн. заборгованості: 1224762,67 грн. - суми основного боргу, 1239631,60 грн. - заборгованості за платежами по відсотках за відстрочку оплати (відповідно до заяви від 04.04.20016р.).

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду Вінницької області від 23 червня 2016 року у справі №902/1634/15 (з урахуванням ухвали від 24.06.2016р. про виправлення арифметичних помилок) позовні вимоги Приватної науково-дослідної та комерційно-консультативної фірми "Конкорд-Гей" до Дочірнього підприємства "Біріт-Надія" про стягнення 2464394,27 грн. задоволено частково, на суму 2166403,15 грн.

Стягнуто з Дочірнього підприємства "Біріт-Надія" на користь Приватної науково-дослідної та комерційно-консультативної фірми "КОНКОРД-ГЕЙ" 1139482,08 грн. залишку основної заборгованості за техніку (що є еквівалентом 40293,43 Євро відповідно до міжбанківського курсу продажу Євро станом на час прийняття рішення суду), 1026921,07 грн. заборгованості по відсоткам за відстрочку оплати, (що є еквівалентом 36313,14 Євро відповідно до міжбанківського курсу продажу Євро станом на час прийняття рішення суду), 32496,04 грн. на відшкодування витрат на сплату судового збору.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно з частинами 1,2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує на те, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Судом встановлено, сторонами укладено договір купівлі - продажу техніки від 18.04.2012р. №224Т-2012.

Укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За нормами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України).

Як убачається із матеріалів справи, позивач просив стягнути заборгованість за отриманий товар станом на 01.04.2016р. у розмірі 40846,39 євро (189900,00 євро - 149053,61 євро), що еквівалентно 1224762,67 грн. (курс гривні до євро станом на 31.03.2016р. становив 29,9846 грн. за 1 євро).

Так, відповідно до частини 1 статті 189 Господарського кодексу України, ціна є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Згідно зі статтею 190 Господарського кодексу України, вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, а частиною 2 цієї статті встановлено, що зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. (ч. 1 ст. 632 ЦК України)

Відтак, чинним законодавством України передбачено, що договір може містити умови, що передбачають порядок зміни (у тому числі збільшення) ціни товару і обов'язок боржника сплатити кредитору змінену (у тому числі збільшену) ціну товару.

При цьому, законодавство України, у тому числі статті 265, 190 Господарського кодексу України, статті 632 і 655 Цивільного кодексу України, не містять імперативних норм про те, що ціна товару в договорі повинна бути тільки фіксованою, тобто такою, що не може бути зміненою після укладення договору.

Згідно з частиною 2 статті 533 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Також, ч. 1 статті 627 ЦК України передбачено, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Визначаючи суми платежів в євро, сторони передбачили сплату в гривнях за курсом і на умовах, встановлених договором, а саме: за курсом продажу євро на МБВБ на дату, що передує дню оплати (згідно інформації на сайті http://www.finance.ua).

Крім того, відповідно до ч.ч. 1,5 ст. 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Згідно зі ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Так, п. 3.3. договору сторони погодили, здійснення платежів за відстрочку оплати в розмірі 1,2% виходячи із розрахунку за повний місяць (0,04% за день) від заборгованості по договору, яка залишилася неоплаченою на дату кожного платежу починаючи з 20.04.2012 року.

Колегія суддів зауважує, що передбачені договором проценти не є неустойкою (штрафом, пенею), а є саме процентами за користуванням товарним кредитом відповідно до ч. 5 ст. 694 ЦК України та стягуються незалежно від наявності вини боржника. (постанова ВГСУ від 25.09.2012р. №32/5005/3471/2012)

Як зазначалося, у додатковій угоді № 3 до договору купівлі-продажу техніки № 224Т-2012 від 18.04.2012 року сторони підтвердили непогашений залишок основної суми заборгованості у розмірі 114048,81 євро, 1 200 000,00 грн., якої (еквілалент 73755,38 євро) відповідач мав сплатити у строк до 05.07.2014р., а еквівалент 40293,43 євро - до 01.09.2014р., а також встановили розмір заборгованості, що виникла внаслідок несплати процентів за відстрочку оплати вартості техніки в розмірі 36313,14 євро за період з 18.04.2012 року по 24.07.2014 року, яку відповідач повинен був сплатити також до 01.09.2014 року.

Сума 1 200 000,00 грн. сплачена відповідачем 31.07.2014р., яка зарахована позивачем як оплату за товар.

Колегія суддів зазначає, виходячи із п.п. 3,4 додаткової угоди № 3 до договору купівлі-продажу техніки №224Г-2012 від 18.04.2012 року покупець зобов'язався сплатити продавцю заборгованість у гривні еквівалентно 40293,43 євро та 36613,14 євро за курсом продажу євро на МБВБ на дату, що передує дню оплати (згідно інформації на сайті "Фінанси ЮА за посиланням http://www.finance.ua) у строк до 01.09.2014 року.

Відповідач вказані суми не сплатив.

Позивач, зменшивши свої позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу з 2051610,39 грн. до 1224762,67 грн., вважає, що основна заборгованість ДП "Біріт - Надія" за отриманий товар, станом на 01.04.2016 року, складає 40846,39 євро (189900,00 євро - 149053,61 євро), що еквівалентно 1224762,67 грн., так як станом на 31.03.2016 року курс гривні по відношенню до євро становив 29,9846 грн. за 1 євро.

Також позивач вказує на те, що станом на 01.04.2016 року відстрочка платежу становить 609 днів за період з 01.08.2014 року по 01.04.2016 року, а тому ДП "Біріт-Надія" повинно сплатити платіж по відсотках за відстрочку оплати заборгованості, який складає 9950,18 євро, виходячи з такого розрахунку: 609 днів*0,04 % за кожен день відстрочки від заборгованості на день оплати черговою платежу в розмірі 40846,39 євро, а тому загальна сума заборгованості по відсотках складає їх еквівалент 46263,32 євро (36313,14 євро +9950,18 євро).

Як зазначалося вище, додатковою угодою №3 від 24.06.2014р. сторони визначили порядок та строки розрахунків за договором - у строк до 01.09.2014р. відповідач зобов'язався сплатити заборгованість у гривнях, еквівалентно 40293,43 євро (борг за товар) та 36313,14 євро (борг по процентах).

Колегія суддів зауважує, що твердження скаржника про те, що директор ДП "Біріт-Надія" ОСОБА_3 не підписував додаткову угоду № 3 до договору купівлі-продажу техніки №224Т-2012 від 18.04.2012 року, не заслуговує на увагу, з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України (у редакції станом на дату укладання додаткової угоди №3) правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Статтею 241 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Як убачається із матеріалів справи, додаткова угода №3 від 24.04.2014 року підписана сторонами та скріплена їх печатками. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що вчинення відповідачем дій, а саме здійснення оплати у сумі 1 200000,00 грн. відповідно до платіжного доручення №385 від 31.07.2014р. (т. 1 а.с. 115), яка визначена у зазначеній додатковій угоді, а також отримання ОСОБА_3 довідки від 04.07.2014р. №352 (т. 1 а.с. 82), яка підтверджує, що 04.07.2014р. право власності на рухоме майно перейшло саме до позивача, свідчить про наступне схвалення цього правочину.

Крім того, питання дійсності договору №224Т-2012 від 18.04.2012р. купівлі-продажу техніки та додаткових угод до нього досліджувалось господарським судом Київської області у справі №911/713/16, який 07.04.2016 року прийняв рішення про відмову в задоволенні позову Дочірнього підприємства "Біріт-Надія" до Приватної науково-дослідної та комерційно-консультативної фірми "Конкорд-Гей" про визнання недійсним договору №224Т-2012 від 18.04.2012р. купівлі-продажу техніки з додатковими угодами до нього. Дане рішення було залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2016р.

З огляду на наведе, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи підпису ОСОБА_3 на додатковій угоді №3 від 24.04.2014 року.

Судова колегія зазначає, підписавши додаткову угоду №3 до договору сторони змінили порядок та строки виконання зобов'язання за договором купівлі-продажу техніки № 224Т-2012 від 13.02.2014 року.

Крім того, умовами додаткової угоди № 3 від 24.06.2014 року сторони передбачили сплату боргу в гривнях, за курсом продажу євро на МБВБ на дату, що передує дню оплати (згідно інформації на сайті http://www.finance.ua). Судова колегія вважає правомірним застосування принципу грошового еквіваленту національної валюти до євро, який встановлений угодою сторін.

За даними мережі "Інтернет" на сайті "Фінанси ЮА" за посиланням http://www.finance.ua, в розділі "Валюта", підрозділ "Межбанк", міжбанківський курс продажу євро станом на 23.06.2016 року (день прийняття оскарженого рішення) склав 28,2796 грн. за 1 євро.

Отже, перевіривши розрахунок, здійснений судом першої інстанції, судова колегія погоджується, що з відповідача підлягає стягненню 139482,08 грн. основного боргу, що еквівалентно 40293,43 євро при міжбанківському курсі продажу євро станом на 23.06.2016 року, та заборгованості по процентах за відстрочку оплати у розмірі 1026921,07 грн., що еквівалентно 36313,14 євро.

У стягненні 85280,59 грн. основного боргу та 212710,53 грн. заборгованості по відсотках за відстрочку оплати позивачу необхідно відмовити.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується із місцевим господарським судом про відмову у задоволенні клопотання про призначення судової бухгалтерської експертизи, оскільки наявні у справі докази є достатніми та відсутні потреби у спеціальних знаннях для прийняття законного та обґрунтованого рішення.

Крім того, щодо твердження скаржника про те, що він повністю сплатив вартість техніки, свідченням чого, на думку останнього, є передача позивачем права власності на техніку відповідачу, суд зазначає наступне.

Так, пунктом 2.7. договору купівлі-продажу техніки №224Т-2012 від 18.04.2012 року дійсно передбачалось, що право власності на техніку переходить до покупця після повного розрахунку.

Як вбачається із свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ЕА №097019 на трактор колісний, реєстраційний №23566АВ, право власності на нього вже зареєстровано за відповідачем.

Представник позивача підтвердив, що 04.07.2014 року право власності на трактор "Ксеріон 3800 TRAC" дійсно перейшло до відповідача, що також стверджується довідкою Приватної науково-дослідної та комерційно-консультативної фірми "Конкорд-Гей" за № 352 від 04.07.2014 року .

При цьому представник позивача суду пояснив, що передача права власності на техніку відповідачу при непроведенні останнім повного розрахунку була здійснена з метою сприяння відповідачу в одержанні кредиту в сумі 1200000,00 грн. в ПАТ "ОСОБА_5 ОСОБА_1", що відповідач не спростував.

Гарантійним листом від 18.06.2014 року № Р7-01-04/08-818 Хмельницької обласної дирекції АТ "ОСОБА_6 ОСОБА_1" на адресу Науково-дослідної та комерційно-консультативної фірми "Конкорд-Гей" підтверджується надання кредиту ДП "Біріт-Надія" в сумі 1200000,00 грн. саме на придбання трактору "Ксеріон 3800" згідно додаткової угоди № 2 до договору купівлі-продажу техніки № 224Т-2012 від 13.02.2014 року .

У зв'язку з цим, судова колегія вважає безпідставними такі заперечення відповідача, оскільки передача права власності не свідчить про належне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати товару. Зобов'язання припиняється його належним виконанням.

Разом з тим, щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

Позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом частини другої статті 9 ЦК України та частини першої статті 223 ГК України позовна давність має застосовуватися до вимог, що випливають з майново-господарських зобов'язань, визначених статтею 175 ГК України.

У зобов'язальних правовідносинах, у яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане, в даному випадку - до 01 вересня 2014 року.

До даних правовідносин підлягає застосуванню загальна, встановлена статтею 257 ЦК України позовна даність, тривалістю у три роки, яка станом на час звернення позивача 16.12.2015р. з позовом до господарського суду Вінницької області не спливла, а тому вказана заява є безпідставною.

Зважаючи на вищевикладене, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.

А тому, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 23.06.2016р. у даній справі прийняте з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, отже відсутні підстави для його скасування.

Враховуючи викладене, рішення господарського суду Вінницької області від 23.06.2016р. у справі № 902/1634/15 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 23.06.2016р. у справі № 902/1634/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Біріт - Надія" - без задоволення.

2. Справу №902/1634/15 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Гулова А.Г.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Маціщук А.В.