Постанова № 61756868, 19.09.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2016 р. Справа№ 910/2567/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Зубець Л.П.

Зеленіна В.О.

За участю секретаря судового засідання Москаленко Г.В.

представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, дов. № б/н від 15.09.2014 р.,

від відповідача - Мандрикін Я.В., дов. № 15/526 від 02.12.2015р.

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія

«Провідна»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 23.03.2016 року

у справі № 910/2567/16 (суддя Лиськов М.О.)

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія

«Провідна»

про стягнення 5 103,87 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.03.2016 року у справі № 910/2567/16 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 3 451,79 грн. інфляційних втрат, 77,04 грн. - 3% річних та судовий збір у розмірі 952,75 грн. В іншій частині позову - відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2016 року у справі № 910/2567/16 повністю, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» відхилити повністю, у задоволенні стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних витрат, 3% річних та витрат по сплаті судового збору відмовити повністю, стягнути з позивача на користь відповідача всі судові витрати.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2016 року апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Пашкіна С.А., судді: Калатай Н.Ф., Баранець О.М., та призначено до розгляду в судовому засіданні на 14.06.2016 року.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.06.2016 року, у зв'язку з перебуванням головуючого судді Пашкіної С.А. з 06.06.2016 року на лікарняному, справу № 910/2567/16 передано для розгляду колегії суддів: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Смірнова Л.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2016 року справу прийнято до провадження у зазначеному вище складі колегії суддів та призначено до розгляду на 22.08.2016 року.

11.07.2016 року через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 надійшла заява, в якій позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

22.08.2016 року, у зв'язку з перебуванням головуючого судді Ткаченка Б.О. на лікарняному, розгляд справи не відбувся.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 29.08.2016 року, у зв'язку з перебуванням судді Смірнової Л.Г. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/2567/16 колегію суддів у складі головуючого судді: Ткаченка Б.О., суддів: Зеленіна В.О., Зубець Л.П.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2016 року справу № 910/2567/16 прийнято до провадження у зазначеному складі колегії суддів та призначено до розгляду у судовому засіданні на 19.09.2016 року.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного судового рішення.

Представник Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2016 року у справі № 910/2567/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 у поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

08.04.2015 року рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/6398/15-г стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (далі - відповідач, ПрАТ «СК «Провідна») на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - позивач, ФО-П ОСОБА_4.) суму страхового відшкодування у розмірі 11 865,56 грн. у порядку регресу за страховим полісом № АС/4187706.

Крім того, було встановлено що ФО-П ОСОБА_4 набув право вимоги на відшкодування страхової вплати у порядку регресу до ПрАТ «СК «Провідна» на підставі договору відступлення права вимоги від 20.06.2014 року, укладеного з ТДВ «СК «Аскор». ТДВ «СК «Аскор», у свою чергу, отримало таке право у зв'язку з виплатою страхового відшкодування за страховим випадком на підставі договору добровільного страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як стверджує позивач, ним надіслано відповідачу заяву (претензію) про виплату страхового відшкодування № 2871 від 26.11.2014 року, яка за доводами позивача отримана відповідачем 28.11.2014 року.

ФО-П ОСОБА_4 зазначає, що ПрАТ «СК «Провідна» несвоєчасно виконало вимогу про сплату відшкодування страхової вплати у порядку регресу у розмірі 11 865,56 грн., стягнуту рішенням Господарського суду міста Києва від 08.04.2015 року у справі № 910/6398/15-г, тобто відбулося порушення строку передбаченого п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

З огляду на зазначене, ФО-П ОСОБА_4 просить суд стягнути на його користь з ПрАТ «СК «Провідна» за період з 25.02.2015 року по 18.05.2015 року пеню у розмірі 1 571,13 грн. 3% річних у розмірі 80,95 грн., інфляційні втрати у сумі 3 451,79 грн., які були нараховані на несвоєчасно сплачене відшкодування страхової вплати у порядку регресу у сумі 11 865,56 грн.

Позивач обґрунтовує свої вимоги щодо стягнення пені положеннями ст. 36.5 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат приписами ст. 625 Цивільного Кодексу України.

Стосовно вимог про стягнення пені у розмірі 1 571,13 грн., то колегія суддів відмічає наступне.

Пунктом 36.5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Колегія суддів відмічає, що вказана норма регулює відносини страховика і страхувальника за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Оскільки позивач не є суб'єктом цього договору, а право вимоги ним набуто в порядку регресу, то вимога про стягнення пені є безпідставною та не може бути задоволена.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду України від 26.09.2012 року по справі № 4/17-3520-2011.

Щодо вимоги про стягнення 3% річних у сумі 80,95 грн. та інфляційних втрат у сумі 3 451,79 грн., колегія суддів відмічає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правовідношення, в якому страховик у разі настання страхового випадку зобов'язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов'язанням. Оскільки правовідношення з відшкодування шкоди в порядку регресу, які склалися між сторонами у справі, також є грошовим зобов'язанням, то на них (правовідношення) поширюється дія ст. 625 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 року у справі № 3-295гс16.

Стосовно періоду нарахування 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів зазначає наступне.

26.11.2014 року позивач надіслав відповідачу заяву (претензію) про виплату страхового відшкодування від 12.11.2014 року № 2871 з необхідними документами для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування, що передбаченні ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (а.с. 10).

Позивач вказував, що відповідачем отримано претензію 28.11.2014 року, проте жодних доказів її отримання саме цієї дати не надав.

З відзиву відповідача встановлено, що останній отримав заяву про виплату страхового відшкодування у порядку регресу № 2871 від 12.11.2014 року лише 01.12.2014 року, що підтверджується відміткою на заяві (а.с. 38).

Пунктом 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Враховуючи, що відповідач отримав заяву про виплату страхового відшкодування від 12.11.2014 року № 2871 лише 01.12.2014 року, а також передбачений п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строк для здійснення виплати, то прострочення відповідача та право позивача здійснити відповідні нарахування вникли з 01.03.2015 року.

Колегія суддів, провівши повторний арифметичний розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення вимог позивача про стягнення з ПрАТ «СК «Провідна» на користь ФО-П ОСОБА_4 77,04 грн. 3 % річних та 3 451,79 грн. інфляційних втрат за період з 01.03.2015 року по 18.05.2015 року.

Колегія суддів дійшла висновку про безпідставність посилання апелянта на прострочення позивача як кредитора, з огляду на те, що відповідач листом від 18.12.2014 року № 10-11/4009 звернувся до позивача з проханням надати чіткі копії наданих документів, а також копію паспорта громадянина України та ідентифікаційного номеру позивача, а останнім вказаний лист було залишено без реагування. Такий висновок було зроблено судовою колегією, оскільки жодних доказів направлення відповідачу вказаного листа матеріали справи не містять.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Провідна» в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2016 року у справі № 910/2567/16 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна» (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2016 року у справі № 910/2567/16 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 910/2567/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді Л.П. Зубець

В.О. Зеленін

Повний текст рішення складено 21.09.2016 року.